Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана

Історична довідка

Історія бібліотеки нерозривно пов’язана з історією ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана».

У 1903—1904 рр. професор історії Київського університету Св. Володимира Митрофан Вікторович Довнар-Запольський розпочав клопотання про відкриття вищих комерційних курсів у Києві.

4 лютого 1906 року дозвіл отримано. Саме з цієї дати і починається історія університету і бібліотеки. Завдячуючи коштам, отриманим від плати за навчання в першому ж навчальному році, стало можливим розпочати роботи щодо створення бібліотеки. Основу бібліотечного фонду склали пожертвування документів від земств, товариств, статистичних комітетів, редакцій наукових збірок, підприємств та установ з усієї Росії (таких було понад 100), а також окремих осіб, зокрема, графа Потоцького К. К., професорів А. М. Гуляєва, М. В. Довнар-Запольського, О. О. Ейхельмана та інші.

Крім основної фундаментальної бібліотеки, було відкрито спеціальну бібліотеку підручників, яка мала забезпечити навчальний процес. При бібліотеці функціонував читальний зал, де знаходилась література обмеженої кількості.

12 травня 1908 року затверджено Статут Комерційного інституту, а 4 липня 1908 року Київські комерційні курси перетворено на Київський комерційний інститут.

Фонд бібліотеки продовжує поповнюватися за кошти інституту, а також за рахунок пожертвувань установ та приватних осіб, серед яких: проф. П. Н. Ардашев, В. В. Бобинін, проф. Р. А. Берзінь, В. Бруннер, О. О. Бєлокрисов, проф. К. Г. Воблий, М. І. Беловенец, І. Галант, Д. Ф. Гейден, А. М. Гіляров, О. М. Гуляєв, Т. В. Локоть, проф. О. О. Ейхельман, проф. В. А. Удінцев, проф. М. І. Яснопольський та ін.

1910 рік. Крім основної бібліотеки, для практичних занять з окремих галузей знань організовуються спеціальні бібліотеки і читальні зали.

При статистичному кабінеті відкрито бібліотеку і читальню зі спеціальними статистичними матеріалами земств, міст, залізничних доріг. Основу цієї бібліотеки заклав викладач статистики О. О. Руссов, який передав бібліотеці цінні видання. Вдова професора Університету Св. Володимира В. Б. Антоновича Є. М. Антонович пожертвувала книги, що залишилися після закриття Південно-Західного відділу Імператорського російського географічного товариства. Усього в бібліотеці цього кабінету на той час налічувалось понад 1500 примірників.

Восени 1910 р. було створено семінарій фінансових і економічних наук, при якому відкрито читальню.

1911 рік. Закінчено роботи зі створення Музею товарознавства, який, по-перше, мав бути навчально-допоміжною установою для студентів інституту, по-друге, надавати можливість усім бажаючим ближче ознайомитися з тогочасним станом торгівлі, промисловості, сільського господарства Росії, особливо Південно-Західного краю та частково інших держав. Це була перша спроба організації музею товарознавства в Росії. При музеї працювала велика бібліотека і читальня, де були зібрані матеріали про виробництво різної продукції та торгівлю.

1912 рік. Для фундаментальної бібліотеки виділено велике приміщення, зростає кількість відвідувань бібліотеки. Фонд бібліотеки складає 9666 назв документів, 20 932 примірники, на суму 22 840 крб. російською, англійською, німецькою та французькою мовами; бібліотека підручників має фонд у 2682 томів.

До 1914 року бібліотека щороку набуває біля 2500 томів. Ця кількість значно змінювалась тільки у випадку, коли надходили великі партії документів «у дар», або в разі придбання окремих бібліотек.

З перших же років війни кількість надходжень зменшилася майже на 78 %.

1914—1915 навчальний рік. Із 3500 студентів тільки 1210 (35 %) користуються бібліотекою. На одного читача припадає 24 відвідування на рік та 30 вимог на видання.

Навесні 1915 року значну частину інституту евакуйовано до Саратова, а в більшості приміщень інституту розміщуються військові шпиталі, склади, тощо.

Протягом усього періоду двох революцій і громадянської війни на Україні інститут працює, за виключенням перерви (4,5 місяця) із листопада 1918 р. до 1 квітня 1919 року, працює і бібліотека.

До 1917 року бібліотека безкоштовно отримує біля 60 % періодичних видань, але майже не отримує книжок українською мовою (до 1918 року їх було в бібліотеці лише 244 примірники).

1914—1917 роки. Бібліотека працює в складних умовах. Основне завдання - збереження накопиченого фонду документів.

1917 рік. Колектив інституту повертається з евакуації (м. Саратов), але нове приміщення для бібліотеки не готове. Тимчасово книги, ще запаковані, зберігаються в читальному залі. Вкрай незначне комплектування фонду. Несприятливі умови роботи: не вистачає палива, обладнання.

Відвідування читального залу складають 1624, видача книг — 602, журналів — 538, газет — 717. Серед читачів користуються попитом журнали: «Летопись», «Новый экономист», «Русские записки», «Современный мир», «Вестник Европы», «Голос минувшего, «Украинская жизнь», «Бюлетень литературы и жизни»; газети — «Киевская мысль», «Русское слово», «Киевлянин», «Русские возможности», «Приазовский край», «День», «Новое время» та багато інших.

20-ті роки - фонд бібліотеки поступово збільшується. Починаючи з 1922 року економічне становище інституту поступово зміцнюється, покращується і становище бібліотеки, збільшується кількість документів фонду.

1923—1924 навчальний рік. Вперше після десятирічної перерви бібліотека починає отримувати закордонні періодичні видання. У цьому ж самому році, у зв’язку з розгортанням роботи юридичного факультету, до бібліотеки передано надзвичайно цінну спеціальну літературу з юридичного семінару Київського університету, що налічує близько 6000 томів. Крім фундаментальної бібліотеки, при кабінетах і лабораторіях продовжують працювати спеціалізовані бібліотеки (їх 14).

1923—1924 навчальний рік. З 1600 студентів відвідували бібліотеку 924 (58 %); на кожного припадало 79 відвідувань, 97 вимог.

1924—1925 навчальний рік. 89 683 вимоги свідчать про інтенсивну науково-навчальну роботу інституту. Бібліотека поступово накопичує літературу українською мовою - 4 000 томів.

На 1 серпня 1925 року бібліотека має 46 818 назв книжок, 64 120 томів. Керує фундаментальною бібліотекою Дмитро Петрович Теремець.

1926 рік. Бібліотека має 1140 читачів. Зростає кількість незадоволених вимог. Після революції у читача виникли нові інтереси, які не могла задовольнити бібліотека, що складалась із 60 000 томів старих книжок. Нові програми навчання потребують нових видань. Виникають проблеми в забезпеченні читацьких запитів.

1934 році інститут переведено до Харкова. Так виник Український фінансово-економічний інститут, що функціонував у Харкові до серпня 1941 року.

19411942 навчальний рік не розпочався. Війна. За роки війни зруйновані навчальний корпус, три гуртожитки інституту, лекційні й читальні зали, лабораторія, предметні кабінети. Бібліотека, що на той час мала фонд у 250 тисяч примірників, згоріла.

25 березня 1944 року урядом України прийняте рішення про повернення інституту до Києва. Поступово розгортається робота інституту, а з нею і відродження бібліотеки, яка на початок 1944/45 навчального року має лише 3170 книг і брошур; міститься у непристосованих приміщеннях першого поверху корпусу інституту по вул. Андріївській, 2. У читальному залі немає ні опалення, ні електрики. Завідує бібліотекою доцент кафедри фінансів І. В. Мухін (за сумісництвом). Завдяки його зусиллям бібліотека успішно перетворюється на навчально-методичний осередок. Фонд бібліотеки поповнюється через централізоване комплектування та шляхом закупівлі букіністичних видань, надходжень з інших економічних вузів, які не зазнали окупації під час війни, а також завдяки зусиллям окремих викладачів та студентів. Налагоджено роботу міжбібліотечного абонемента, унаслідок чого читачі мали можливість користуватися фондами бібліотек Інституту економіки та географії АН УРСР, педагогічного та сільськогосподарського інститутів міста Києва.

У серпні 1945 року фонд бібліотеки вже налічує майже 18 тисяч примірників, зареєстровано 485 читачів. Бібліотека працює у дві зміни, а в період сесій — без вихідних.

Кінець 1950-х рр. Інститут переїздить у нове приміщення, в якому і нині знаходиться його головний корпус. Бібліотека отримує приміщення для підрозділів, приміщення під книгосховище, відкриваються абонементний відділ навчальної літератури, читальний зал для студентів. Керує бібліотекою справжній ентузіаст бібліотечної справи В. І. Загранична.

1970 р. Робота бібліотеки докорінно змінюється: відкрито читальний зал для професорсько-викладацького складу і аспірантів, колишній спортивний зал інституту переобладнано на студентський читальний зал з відкритим доступом до фонду навчальної літератури.

1971 р. Створено Бібліотечну Раду на чолі з професором І. П. Пащенком. Бібліотечна Рада визначає стратегію роботи бібліотеки спрямовану на зміцнення матеріальної бази й комплектування книжкового фонду, поліпшення обслуговування користувачів, сприяння культурно-виховній роботі, розширенню міжбібліотечних зв’язків тощо. Бібліотека отримує обов’язковий примірник економічної літератури, який надходить із Москви.

1973 р. Створено абонемент художньої літератури, фонд складає майже 50 тисяч примірників.

1975 р. Відкрито відділ науково-технічної інформації, читальний зал періодичних видань. Проводиться культурно-масова робота. При абонементі художньої літератури відкрито «Літературний клуб». Організуються літературні вечори, на які запрошуються відомі музиканти, поети та прозаїки.

1983 р. Колектив бібліотеки очолює Костенко Світлана Василівна. Зростає книжковий фонд, кількість підрозділів. Відкриваються: читальний зал іноземної літератури, абонемент навчальної літератури для студентів заочної форми навчання, читальні зали в навчальному корпусі №2 та в гуртожитку університету. Фонд бібліотеки перевищує 760 тисяч примірників; бібліотека обслуговує понад 12 тисяч користувачів.

90 роки. Соціальні зміни, що відбуваються в державі, призводять до необхідності ревізії фонду бібліотеки, значного вилучення певної його частини.

1998 р. Документний фонд складає 658 тисяч примірників, але кількість читачів невпинно зростає — їх близько 15 тисяч, зростає до 355 тисяч кількість відвідувань. Кількість працівників бібліотеки незмінна — їх, як і в 1988, лише 75. Розгортаються роботи з автоматизації бібліотечно-бібліографічних та інформаційних процесів. Перший етап запровадження електронних технологій у роботу бібліотеки було розпочато з встановлення комп’ютерної техніки, навчання співробітників бібліотеки роботі з нею, а також впровадження в роботу інформаційних технологій. Розпочато створення Електронного каталогу та представлення його в локальній мережі університету.

2002 рік. Фонд бібліотеки наближається до 1 мільйона, бібліотека обслуговує понад 25 тисяч користувачів, кількість відвідувань становить 493 тисячі, книговидача — 1706 тисяч примірників. Директором бібліотеки стає Куриленко Тетяна Володимирівна.

2003 рік. Розпочато ретроконверсію документів із Генерального алфавітного каталогу.

2004 рік. Фонд бібліотеки складає понад 1137 тис. примірників. Бібліотека обслуговує 31341 користувача. Приділяється значна увага будівництву нової споруди бібліотеки.

2005 рік. Фонд бібліотеки складає 1 237 414 примірників. Бібліотека обслуговує 31 125 користувачів на 4–х абонементах та в 8 читальних залах. Наукова робота бібліотеки спрямовується на вивчення історії університету та бібліотеки, новітніх форм бібліотечно-бібліографічного та інформаційного обслуговування; інноваційних процесів; можливості розробки нових форм та методів обслуговування, виготовлення нових інформаційно-бібліографічних продуктів.

2006 рік. Ювілейний рік. Бібліотеці, як і університету,100 років - великий проміжок часу, що вмістив багато історичних, соціальних та політичних змін, але ж у всі часи, незважаючи на всі труднощі, бібліотека виконувала свою основну місію – документне забезпечення наукової, навчально – виховної діяльності університету. До ювілею бібліотека переїздить у нову споруду.

20072015 рр. Бібліотека продовжує запроваджувати новітні технології, відпрацьовує бібліотечно-бібліографічні технології обслуговування користувачів в умовах нового приміщення. Зазнає змін структура бібліотеки.   Відбувається подальший розвиток трансформації бібліотеки у відповідності до концепції розвитку бібліотеки. Бібліотека відходить від абсолютизації традиційної документної парадигми комплектування фонду  та звертається до розвитку та використання електронних документів, створення електронної бібліотеки, актуалізує  та наближує до користувачів  документи на електронних носіях інформації;  гармонізує інформаційно-пошуковий простір бібліотеки на основі сучасних інформаційних технологій; розробляє  та удосконалює документне забезпечення технологічних процесів, підвищує кваліфікацію співробітників.

 

Остання редакція: 23.02.15