КНЕУ - Левченко О. Формування ресурсного портфеля підприємства та його роль у створенні конкурентних переваг

Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана

Левченко О. Формування ресурсного портфеля підприємства та його роль у створенні конкурентних переваг

Левченко Ольга, ФЕтаУ, 4 курс, ЕЕП-406

lev4enko-olga@ukr.net

ФОРМУВАННЯ РЕСУРСНОГО ПОРТФЕЛЯ ПІДПРИЄМСТВА ТА ЙОГО РОЛЬ У СТВОРЕННІ КОНКУРЕНТНИХ ПЕРЕВАГ

Левченко Ольга

Levchenko Olga

ФОРМИРОВАНИЕ РЕСУРСНОГО ПОРТФЕЛЯ ПРЕДПРИЯТИЯ И ЕГО РОЛЬ В СОЗДАНИИ КОНКУРЕНТНЫХ ПРЕИМУЩЕСТВ

FORMATION OF RESOURCE PORTFOLIO OF THE COMPANY AND ITS ROLE IN CREATION OF COMPETITIVE ADVANTAGES   

Актуальність теми. Предмет теорії стратегічного управління що полягає в з’ясуванні природи і механізмів створення конкурентних переваг фірм, що забезпечують їм отримання економічних вигід, недоступних суперникам, має ключове значення для розуміння рушійних сил економічного зростання на сучасному етапі господарювання. Актуальність подальшого розвитку положення ресурсної теорії стратегічного управління пов’язана з тим, що з точки зору досягнення підприємством конкурентних переваг все більше значення надається не лише продуктам, що виробляються, а й ресурсам, які фірма залучає у виробничий процес. В умовах гострої конкурентної боротьби проблема ефективного використання унікальних ресурсів, які є важко доступними для конкурентів і такими, які важко скопіювати, набуває все більшого значення в процесі стратегічного управління підприємством.

Постановка проблеми. Метою даної роботи є аналіз ролі формування ресурсного портфеля підприємства з точки зору створення стійких конкурентних переваг, а також розробка механізму ідентифікації стратегічних ресурсів компанії.

Результати дослідження. Одним із концептуальних положень ресурсної теорії є твердження про індивідуальність розвитку кожної компанії, що обумовлюється особливим набором її ресурсів. Однак, лише наявність у компанії ресурсів чи доступ до них в умовах динамічного ринку не може забезпечити їй довгострокових конкурентних переваг. Саме тому в сучасній ресурсній теорії увага зосереджується на здатності компанії створювати нові види ресурсів та здійснювати безперервний пошук їх комбінацій. Ресурсний портфель підприємства – це всі активи, можливості, організаційні процеси, інформація, знання тощо, контрольовані фірмою, що дозволяють їй створювати і реалізовувати ефективні стратегії.

Ресурсне забезпечення вартості підприємства за критерієм часу відбувається у двох періодах – короткостроковому і довгостроковому. При цьому ресурси генерують різні за кількісними і якісними характеристиками параметри вартості, які у категоріях ресурсної теорії називаються рентами. У короткостроковому періоді джерелом ресурсних рент є здатність підприємства повністю використовувати ефективні комбінації існуючих ресурсів, а також наявність оптимальної системи бізнес-процесів. У довгостроковому періоді джерелом ресурсних рент є здатність акумулювати потенційні ресурси та оптимально використовувати їх комбінації. Для цього серед усієї сукупності ресурсів окремо виділено категорію стратегічних ресурсів, що мають найбільший вплив на формування стійких конкурентних переваг [1, с. 65].

Стратегічні ресурси – це ті елементи ресурсів або їх комбінацій, що є основою формування організаційних знань, досвіду і навиків як джерела компетенцій і динамічних здатностей компанії, а також мають потенціал генерування грошових потоків. Характерними ознаками стратегічних ресурсів є: 1) забезпечення формування стійких конкурентних переваг підприємства; 2) використання для диверсифікації діяльності; 3) синергійна природа формування динамічних здатностей підприємства; 4) забезпечення зростання ринкової вартості підприємства; 4) складність відтворювання, що пояснюється їх унікальністю [1].

У межах розвитку ресурсної концепції питання визначення тих ключових здібностей і ресурсів, які важко скопіювати, за допомогою яких фірма забезпечує конкурентну перевагу над суперниками, залишається дискусійним. Тому вважаємо за доцільне приділити більше уваги вивченню питання щодо методів визначення стратегічних ресурсів компанії як джерела її ключових компетенцій та динамічних здатностей. На нашу думку, для вирішення вказаних питань можна поєднати базові поняття ресурсної теорії управління підприємством із концепцією ланцюга створення вартості, запропонованою М.Портером. Такий підхід дасть змогу поєднати інструменти кількісного та якісного аналізу. Кожна ланка ланцюжка відповідає певній функції, яка вимагає наявності сукупності компетенцій і, відповідно, використання ресурсів. З цієї точки зору реалізація концепції ланцюжка створення вартості передбачає виконання таких кроків: 1.Побудова ланцюжка цінностей галузі, в якій працює підприємство і визначення витрат ресурсів, а також доходів за всіма видами економічної діяльності, що є ланками ланцюжка. 2. Визначення факторів, які зумовлюють динаміку використання ресурсів кожною ланкою ланцюжка. 3. Створення стійкої конкурентної переваги шляхом кращого, ніж у конкурентів, управління витратами ресурсів або через реконфігурацію ланцюжка створення вартості.

Використання ресурсів кожною ланкою ланцюжка створення вартості можна розглянути з точки зору процесного підходу. При цьому залежно від галузі, в якій функціонує підприємство, якісь із ланок ланцюжка створення вартості (одна чи декілька) будуть ключовими, тобто такими, які створюють конкурентну перевагу.

Як результат проведеного дослідження можемо запропонувати наступний алгоритм визначення стратегічних ресурсів підприємства і формування його конкурентних переваг, який включає такі етапи: 1) побудова ланцюжка створення вартості по певному продукту підприємства; 2) визначення необхідних ресурсів по кожній ланці ланцюжка створення вартості; 3) виділення ключових ланок, враховуючи специфіку галузі, у якій функціонує підприємство; 4) визначення стратегічних ресурсів для підприємства; 5) ідентифікація конкурентних переваг.

Узагальнюючи дослідження з даного напрямку, можна запропонувати загальну систему ресурсоорієнтованого управління підприємством. Така модель ресурсоорієнтованого підходу включає в себе наступні етапи: класифікацію ресурсів, оцінку ефективності використання ресурсного портфеля підприємства, визначення вагомості кожного ресурсу (за ланцюжком створення вартості), визначення стратегічних ресурсів. З урахуванням усіх цих чинників підприємство формує стратегію його діяльності, узгоджуючи основні її параметри з ресурсними можливостями.

Здійснивши аналіз ресурсного портфеля ПАТ «Оболонь», можемо зробити висновок про те, що сировинні ресурси для підприємства є стратегічними, оскільки завдяки їм формується унікальність продукту, генеруються додаткові грошові потоки, забезпечується можливість диференціації завдяки виробництву різних сортів пива. За всіма ознаками бренд «Оболонь» також належить до стратегічних ресурсів компанії і сприяє досягненню конкурентних переваг, генеруванню додаткових грошових потоків. Як рекомендації щодо підвищення ефективності використання стратегічних ресурсів ПАТ «Оболонь» можна запропонувати здійснити  інвестиції в розвиток сегменту HoReCa  (пиво в кегах, яке розливається в кафе, барах і ресторанах). Це дозволить компанії вийти на європейський рівень розвитку дистрибуції, де на такі заклади припадає близько 65% продажу пінного напою. Крім підвищення культури споживання пива, цей напрям має й інші переваги: створення додаткової мережі незалежних каналів дистрибуції,  зростання пізнаваності пивних торгівельних марок підприємства та розвиток лояльності споживачів до його продукції. Крім того, до початку чемпіонату почнуть свою діяльність багато закладів цього сегменту, які продовжать своє функціонування і надалі. Реалізація даних заходів забезпечує підвищення ефективності використання стратегічних ресурсів, як сировинних, які забезпечують досконалий смак напою у кегах, так і бренду, відомість якого забезпечить успішність здійснення заходів.

Висновки. У процесі формування ресурсного портфеля підприємства особлива увага повинна зосереджуватись на управлінні стратегічними ресурсами, тобто тими елементами ресурсів або їх комбінацій, що є основою формування організаційних знань, досвіду і навиків як джерела компетенцій і динамічних здатностей компанії, а також мають потенціал генерування грошових потоків.

ЛІТЕРАТУРА

1.     Крючковська Т.О. Структурно-логічна модель взаємозв’язку основних категорій ресурсної теорії // Формування ринкової економіки: зб. наук. пр. – Спец. вип. Економіка підприємства: теорія і практика: у 2 ч. – Ч. І. – К.: КНЕУ, 2010. – 435 с.

2.     Катькало В.С. Классика теории стратегического управления. Место и роль ресурсной концепции в развитии теории стратегического управления // Вестник Санкт-Петербургского университета. Стратегический менеджмент. – 2003. – Сер.8 Вып. 3 (№ 24). – С. 3-17.

3.     Коллиз Д. Дж., Монтгомери С. А. Конкуренция на основе ресурсов: стратегия в 1990-е гг. // Вестник С.-Петербургского ун-та. Серия «Менеджмент». – 2003. – № 4. – С. 186–206.

4.     Barney, J. B. Firm resources and sustained competitive advantage / J. B. Barney // Journal of Management. – 1991. – № 17. – Р. 99–120.

Кометарі до матеріалу можна залишитут тут:  http://vk.com/topic-36835937_26263833

Остання редакція: 10.04.12