КНЕУ - Олійник І. Стратегія забезпечення конкурентоспроможності підприємства

Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана

Олійник І. Стратегія забезпечення конкурентоспроможності підприємства

Олійник Ірина, ФЕтаУ, 5 курс, МПД-005/01

irinchik2008@ukr.net

СТРАТЕГІЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

Олейник Ирина

Oliynik Irina

СТРАТЕГИЯ ОБЕСПЕЧЕНИЯ КОНКУРЕНТОСПОСОБНОСТЬЮ ПРЕДПРИЯТИЯ

STRATEGY OF СOMPANY COMPETITIVENESS PROVISION

Актуальність. Процес забезпечення конкурентоспроможності є невід’ємним етапом стратегічного управління підприємством та пов’язаний з вирішенням проблеми найшвидшого досягнення запланованих результатів в умовах мінливого внутрішнього середовища і ситуації на ринку. У цьому випадку досягнення  мети стає результатом, а стратегія — інструментарієм цього процесу. Стратегія – це один із найважливіших інструментів управління конкурентоспроможністю підприємства [1]. Важливим кроком у формуванні конкурентоспроможності є діагностика, аналіз внутрішнього потенціалу підприємства й зовнішніх ринкових факторів, які прямим чином впливають на стан конкурентного середовища. Неправильна або недостатня оцінка останніх сприяє помилковій розробці стратегії. Це ставить під сумнів і досягнення мети досягнення конкурентоспроможності підприємства в цілому.

Постановка проблеми. Метою даної статті є визначення основних теоретичних засад формування стратегії забезпечення конкурентоспроможності підприємства, механізму реалізації та складових  стратегії, що дозволяє підвищити ефективність функціонування підприємства і поліпшити його конкурентне становище на ринку.

Результати дослідження. Конкурентоспроможність підприємства є однією з найважливіших категорій ринкової економіки і характеризує можливість і ефективність адаптації підприємства до умов ринкового середовища. Будь-які управлінські процеси в системі забезпечення конкурентоспроможності підприємства здійснюються із застосуванням процесного підходу.

Управління конкурентоспроможністю підприємства потребує перебудови усієї системи менеджменту та, особливо, стратегічної його частини [3, с. 454]. На сучасному етапі функції управління конкурентоспроможністю реалізуються в п’ять етапів: планування діяльності у сфері забезпечення конкурентоспроможності, організація процесу мотивування працівників, які здійснюють процеси контролювання та регулювання процесу забезпечення конкурентоспроможності підприємства. 

Забезпечення конкурентоспроможності підприємства− це сукупність послідовних дій керуючої підсистеми, сфери забезпечення (інформаційної, наукової, правової, нормативної ресурсної), що здійснюють взаємовплив на керовану підсистему (техніко-технологічну, соціально-трудову, організаційно-економічну, фінансово-інвестиційну складові) для досягнення конкурентоспроможності на ринку.

Необхідною умовою при цьому є погодженість цілей і взаємозв'язок основних напрямків стратегії реалізації конкурентних переваг із загальною стратегією розвитку підприємства [2, с. 213]. Основою стратегічної орієнтації підприємства є базова стратегія конкуренції, яка визначає його поведінку на ринку, досягнення ним переваг у конкурентній боротьбі.

Вибір стратегії забезпечення конкурентоспроможності підприємства відповідно до ринкової ситуації пов’язаний з оцінюванням її переваг і ризиків, аналізом її відповідності ситуації на ринку, а також рівня організації виробництва на підприємстві та управління ним [4]. При виборі базової стратегії виходять з того, наскільки вона спроможна стимулювати адаптацію можливостей підприємства до конкретних ринкових умов. У цьому полягає суть базової стратегії як загальноекономічної основи забезпечення практичних дій підприємства.

Проведений аналіз праць вчених з дослідження конкурентоспроможності підприємств свідчить, що в сучасній науці наявна велика кількість конкурентних стратегій підприємств, зокрема за І.Ансоффом, П.Друкером, Ф.Котлером, М.Портером, А.-А.Томсоном і А.-Дж.Стріклендом, Г.Азоєвим, проте жодна класифікація не є універсальною, має свої недоліки і не відображає повністю всієї глибини категорії, що досліджується.

Стратегія забезпечення конкурентоспроможності (надалі - СЗК) є елементом системи конкурентних стратегій, до складу якої також входять стратегія формування конкурентних переваг та  стратегія конкурентної поведінки. СЗК полягає у реалізації заходів із забезпечення товарно-ринкової, ресурсно-ринкової, технологічної, соціальної, фінансово-інвестиційної та управлінської стратегій. Тобто, СЗК поєднує комплексне управління всіма сферами діяльності підприємств.

Так, товарно-ринкова стратегія – це сукупність стратегічних рішень, які визначають асортимент, номенклатуру, обсяг виробництва продукції (надання послуг), а також специфіку їх реалізації та питання з освоєння виробництва нової продукції або відмовлення від старої [6].

Ресурсно-ринкова стратегія включає вибір номенклатури, обсягу та якості сировини і напівфабрикатів, які споживаються, і поведінки корпорації у сфері закупівель.

Технологічна стратегія – базовий варіант стратегії, що визначає практично всі види стратегій. Вибір технології визначає переважно всю подальшу поведінку підприємства на будь-якому етапі життєвого циклу.

Соціальна стратегія – це сукупність рішень, що визначають вид і структуру колективу працівників корпорації, а також характер відносин з акціонерами, визначальним є фактор розвиненості корпоративної культури.

Фінансово-інвестиційна стратегія корпорації – сукупність рішень, що визначають способи накопичення, залучення і витрат фінансових ресурсів.

Управлінська стратегія – сукупність рішень, що визначають характер управління підприємством під час реалізації обраної стратегії.

Формування і реалізацію наведених стратегій вже на сьогодні можна спостерігати у вітчизняних фірмах і корпораціях [5]. Топ-менеджмент переймає досвід іноземних компаній у впровадженні систем управління якістю, покращення технологічної бази, поліпшення умов праці та мотивація для персоналу, а також створення позитивного іміджу серед споживачів продукції.

Таким чином, на практиці забезпечення конкурентоспроможності передбачає розроблення дійових заходів щодо досягнення або підвищення конкурентоспроможності різних об’єктів (менеджменту, персоналу, виробництва, продукції, підприємства в цілому тощо), які, відповідно до стратегічної мети, сприяють реалізації певного рівня конкурентоспроможності підприємств конкретної галузі.

Висновки.Добре продумана, правильно сформульована стратегія вказує  найефективніший шлях, найпродуктивніші способи досягнення цілей, забезпечує підприємству вибір перспективних та рентабельних видів діяльності, високий попит на його продукцію (послуги), нерідко унікальну вигідну, позицію на ринку серед конкурентів. Кожне підприємство розробляє власну стратегію з огляду на свою мету та особливості ринку. Тому кожне вітчизняне підприємство повинне обов’язково усвідомлювати та пам’ятати про об’єктивні процеси ринкової економіки, за якою стабільність забезпечується стратегічним баченням майбутнього.

ЛІТЕРАТУРА

1.  Ансофф И. Новая корпоративная стратегия / И. Ансофф. – СПб.: Питер, 1999. – 206 с.

2.  Нефедова О. Г. Конкурентоспроможність в умовах зовнішніх змін // Вісник Хмельницького національного університету. Економічні науки. – 2007. – № 5 (том 2). – С. 212-215.

3.  Портер М. Конкурентная стратегия: методика анализа отраслей и конкурентов. – М.: Альпина Бизнес Букс, 2005. – 454 с.

4. Томпсон А.А. Стратегический менеджмент: концепции и ситуации:учебник для вузов / А. А. Томсон, А. Дж. Стрикленд.– М. : Изд. дом «Вильямс», 2002. – 412 с.

4.  Циба Т. С. Маркетингове планування: навч. пос. / Т. С. Циба, М. І. Сокур, В. І. Баюра. – К.: Центр учб. літ., 2007. – 128 с.

5.  Циганюк О.О. Система конкурентных стратегий предприятия и перспективы внедрения стратегической культуры на предприятиях Украины /О.Циганюк //Економічний вісник Донбасу. – 2010. – №3. – С. 108-111.

6.  Управління конкурентоспроможністю підприємства: навч. пос.  / С.М. Клименко, Т.В. Омельяненко, Д.О. Барабась, О.С. Дуброва,   А.В. Вакуленко. – К.: КНЕУ, 2008. – 520 с.

Кометарі до матеріалу можна залишитут тут: http://vk.com/topic-36835937_26263862

Остання редакція: 10.04.12