Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана

Історія

Зародження кафедри макроекономіки та державного управління пов'язано із суттєвою подією, яка відбулася на початку 60-х років минулого століття у суспільно-політичному житті країни. Підвищення ролі економічних методів в управлінні народним господарством обумовило необхідність розширити підготовку економістів і підвищити вимоги до їх професійного рівня. У першу чергу це стосувалося підготовки економістів — плановиків, оскільки в тих умовах планування було головною функцією державного управління економікою.

На цьому фоні у 1961 р. було відкрито нову спеціальність — планування народного господарства. Згодом, у 1963 р. було утворено кафедру планування народного господарства. Цей рік і є роком утворення кафедри макроекономіки та державного управління, первинна назва якої — планування народного господарства.

Першим завідувачем кафедри став доцент А.П.Степанов, який очолював її протягом десяти років (1963—1972 рр.). У цей період першочерговою проблемою завідувача було формування науково-педагогічного колективу кафедри. У результаті на кінець 60-х років на кафедрі працювало 12 викладачів, з яких дев'ять були кандидатами економічних наук. Але головним завданням кафедри було становлення базової дисципліни «Планування народного господарства» та її методичне забезпечення. Ця робота завершилася виданням у 1966 р. першого в Україні підручника з планування народного господарства (автори М.Г.Колодний, А.П.Степанов) та двох випусків збірника навчальних завдань із цієї дисципліни (1968, 1972 рр.). Поряд із цим кафедра освоїла кілька нових спецкурсів: «Плановий баланс народного господарства», «Ціни і ціноутворення»; «Ефективність капіталовкладень і нової техніки» тощо.

Значний крок у своєму розвитку зробила кафедра в період другого десятиліття (1972—1982 рр.), коли на її чолі стояв професор І.І.Іщенко. У цей період продовжувалося зростання кадрового потенціалу кафедри, унаслідок чого в кінці 80-х років вона налічувала вже більше 20-ти викладачів.
Протягом другого десятиліття кафедра досягла значних результатів. До найвагоміших серед них можна віднести такі.

По-перше, удосконалення робочих навчальних планів та програм дисциплін відповідно до змін, які відбувалися в економічному житті. Крім того, були освоєні нові дисципліни: планування місцевого господарства, витрати виробництва.

По-друге — видання підручників, які відповідали найвищим вимогам того часу: «Плановий баланс народного господарства» — автори В.Ф.Задорожний, О.М.Тітьонко, 1976, 10 др. арк..; «Ціни і ціноутворення в СРСР» — автори А.Г.Савченко, А.Г.Яремчук, 1978, 21 др. арк..; «Планування собівартості продукції в галузях народного господарства» — колектив авторів за ред. І.І.Іщенка (витримав два видання: 1975 р. —16 др. арк.., 1980 р. — 18 др. арк).

По-третє, — вдосконалення методів та засобів проведення занять. У цей період серед викладачів отримали широке застосування лекції з проблемних і актуальних питань, виробничі ситуації, ділові ігри. Під час лекцій почали використовуватись технічні засоби (кодоскопи), а на практичних заняттях — обчислювальна техніка (калькулятори).

По-четверте — активізація наукових досліджень. Крім досліджень на держбюджетних засадах, розроблялися дві наукові теми на господарсько-договірній основі. На базі наукових досліджень викладачами було опубліковано ряд наукових статей у провідних журналах: «Економіка України», «Планове господарство», «Економічні науки» тощо. Було опубліковано кілька монографій, серед яких слід відмітити дві:

1)  «Планування в системі господарського механізму» — автор І. І. Іщенко, 1981, 13 др. арк.;
2) «Ціни і ціноутворення в промисловості місцевих будівельних матеріалів» — автор А. Г. Савченко, 1976, 10 др. арк.

Позитивні зміни відбулися і в науково-дослідній роботі студентів, яка пройшла шлях від наукового гуртка до обов’язкового елемента навчального процесу.

По-п’яте — участь у підготовці спеціалістів та науковців для іноземних країн. У цей період багато країн Азії, Африки, Латинської Америки проявляли великий інтерес до вивчення планової економіки і тому направляли студентів та аспірантів на навчання в нашу країну за спеціальністю «Планування народного господарства». Крім того, ряд доцентів кафедри були відряджені за кордон для роботи викладачами в університетах деяких країн: Республіка Куба (В.Ф.Задорожний, О.А.Цуруль, А.Г.Яремчук), Мозамбік (Б.А.Іващенко), Малі (А.Г.Ягодка).

Дальшого розвитку набула кафедра в 1982—1987 рр., коли її очолював професор В.С.Найдьонов. Даний період в історії країни можна назвати періодом економічного застою та політичної нестабільності. За цих умов суттєвих змін у навчальних планах і програмах дисциплін не відбулося. До формальних змін можна віднести лише зміну назви основної дисципліни «Планування народного господарства» на «Планування економічного і соціального розвитку». Основні зусилля кафедри були спрямовані на підвищення ефективності наукової діяльності та втілення її результатів у навчальний процес. У цей період уперше в історії кафедри два викладачі захистили докторські дисертації (доценти А.Г.Савченко і Ю.С.Поживілов). Результати наукових досліджень кафедри знайшли своє відображення в навчальних та наукових публікаціях. Було опубліковано три підручники: «Планування економічного і соціального розвитку» — колектив авторів за ред. І.І.Іщенка, 1983, 28 др. арк.; «Планове ціноутворення» — автори А.Г.Савченко, А.Г.Яремчук. 1984, 25 др. арк.; «Плановий баланс народного господарства» — автори В.Ф.Задорожний, О.М.Тітьонко, 1984, 11 др. арк. Крім цього, вийшла з друку монографія «Ціноутворюючі фактори в соціалістичному господарстві» — автор А.Г.Савченко, 1983, 8 др. арк.

У червні 1987 р. кафедру очолив професор А.Г.Савченко. Цей рік став ключовим у складі того етапу історії, який дістав назву «перебудова». Особливістю цього етапу було намагання політичного керівництва Союзу РСР вивести економіку країни із застійного стану. Задля цієї мети в 1987 р. Верховна Рада СРСР прийняла Закон «Про державне підприємництво». Для втілення в життя цього закону було видано комплекс постанов ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР, які передбачали перебудову господарського механізму і переведення підприємств і галузей економіки на повний госпрозрахунок і самофінансування.

Під впливом перебудови в 1987 р. замість спеціальності «Планування народного господарства» було введено більш широку спеціальність «Економічне і соціальне планування». В її межах кафедра продовжила готувати фахівців за спеціалізацією «Планування народного господарства». За цих умов головні зусилля викладачів були спрямовані на суттєве оновлення всіх навчальних дисциплін. У цей період вдалося опублікувати новий підручник «Планування економічного і соціального розвитку» — колектив авторів за ред. І.І.Іщенка, 1991, 28 др. арк. Певні результати були отримані і в науково-дослідній роботі. Так, у 1991 р. докторську дисертацію захистив доцент Б.Я.Панасюк.

Незважаючи на певні здобутки, розвиток кафедри на цьому етапі стримувався помітною ерозією командно-адміністративної системи, яка в 1991 р. закінчилася розпадом Радянського Союзу і проголошенням незалежності України. Разом з тим припинила своє існування і спеціальність «Економічне і соціальне планування».

Отримання Україною незалежності започатковувало трансформацію планової економіки в змішану економічну систему, в якій не план, а ринок перебирає на себе роль головного регулятора економіки. Це поставило кафедру перед необхідністю радикальної перебудови. Особливо тяжкими були 1991—1992 рр. У ці роки припинився набір студентів на спеціальність «Економічне і соціальне планування». Не було ще затверджено нову спеціальність, яка б відповідала профілю кафедри. Під впливом такої невиразної перспективи ряд викладачів залишили кафедру.

У 1993 році було відкрито нову спеціальність «Державно-муніципальний менеджмент» і кафедра стала випускною та розпочала її освоєння. Звичайно, головні зусилля були спрямовані на розробку дисциплін ринкового спрямування. Проте зазначена спеціальність проіснувала лише один рік. У 1994 р. вона була трансформована в спеціальність «Адміністративний менеджмент». Одночасно з цим в Україні було запроваджено ступеневу систему вищої освіти, згідно з якою кафедра перейшла на підготовку фахівців за освітньо-кваліфікаційними рівнями бакалавр, спеціаліст, магістр. Однак на цьому зміни в діяльності кафедри не закінчилися. У 1997 році спеціальність «Адміністративний менеджмент» була переведена до групи спеціальностей, за якими можуть навчатися лише особи, які мають повну вищу освіту. Тому з 1998 р. кафедра перейшла на підготовку фахівців за спеціалізацією «Менеджмент державних установ» у межах спеціальності «Менеджмент організацій». Зазначені зміни в професійній спрямованості кафедри, що відбулися після 1991 р., вплинули на її назву. Спочатку, у 1993 р. її було перейменовано в кафедру державного регулювання економіки, а в 1997 р. — у кафедру макроекономіки та державного управління.

Колектив кафедри макроекономіки та державного управління (2005 рік)

Новітній етап розвитку кафедри розпочався в 2008 р., коли її очолив проф. І. Й. Малий, визнаний педагог, відмінник освіти України, відзначений Почесною грамотою Міністерства освіти України, подякою Кабінету Міністрів України, грамотою Верховної Ради України.  На нинішньому етапі зусилля колективу кафедри спрямовані на створення нового покоління державних стандартів в галузі вищої освіти, реалізацію Програми інноваційного розвитку університету.

Колектив кафедри макроекономіки та державного управління (2013 рік)

Під його керівництвом у відповідь на сучасні глобалізайні виклики та нагальну необхідність антикризового реформування системи державного управління України розпочалося активне вдосконалення всіх навчальних планів і програм кафедри. В навчальний процес запроваджено сучасні науки, які висвітлюють засади ефективного функціонування держави в ринковому середовищі, серед яких «Державне та регіональне управління», «Макроекономічний консалтинг», «Моніторинг макроекономічної динаміки», «Прогнозування соціально-економічних процесів», «Оцінка ефективності державних управлінських рішень», «Управління економічним розвитком територіальних одиниць», «Публічне адміністрування», «Муніципальні фінанси», «Економіка суспільного сектору», «Управління економічним потенціалом міста», «Інвестиційно-інноваційна політика», «Національні рахунки в державному управлінні».

Колективом кафедри докорінно вдосконалено концепції існуючих навчальних курсів, що надають системні уявлення про взаємозв’язки національної економіки, макроекономічні дисбаланси, основні інструменти макроекономічної політики та особливості аналізу макроекономічних процесів. Це знайшло відображення у опублікованих нових навчальних посібниках, зокрема «Національна економіка» (С. М. Чистов, А. Є. Никифоров, Т. Ф. Куценко та ін., 2011), «Макроекономічна політика» (І. Й. Малий, А. Г. Савченко, В.С. Волощенко та ін., 2013), «Економіка суспільного сектору (Д. П. Єфремов, Н. В. Федірко, 2014), «Макроекономічний аналіз національної економіки» (І. Ф. Радіонова, В. І. Усик, 2015).
Інноваційні наукові дослідження та навчально-методичні розробки колективу кафедри отримали підтвердження авторськими свідоцтвами, виданими Державною службою інтелектуальної власності (І. Ф. Радіонова, А. Є. Никифоров, В. І. Усик, Д. П. Єфремов, Н. В. Федірко).
Із метою підвищення компетентності викладачів, забезпечення уніфікованого підходу до викладання дисциплін, а також взаємного обміну дослідницьким досвідом на кафедрі організована робота науково-методичних семінарів, під час яких здійснюється обговорення навчальних дисциплін і наукових досліджень.

Остання редакція: 20.10.15