Народився в місті Кривий Ріг Дніпропетровської області у 1954 році; вищу інженерно-технічну освіту та військову офіцерську  підготовку   отримав у Криворізькому гірничорудному інституті (КГРІ),   закінчивши  у  1977 році  з  відзнакою  його  електротехнічний факультет. Працював  у електротехнічних службах  на провідних залізорудних підприємствах   СРСР з підземним та відкритим способами розробки родовищ: 1971-1972, р.р. – у транспортному цеху  ВО  ,,Дзержинскруда’’, у 1974, 1975 р.р. – на рудозбагачувальній фабриці   Ново-Криворізького гірничо-збагачувального комбінату (ГЗК) у місті  Кривий  Ріг;  у 1977-1978 р.р., після закінчення  вузу, за направленням Міносвіти УРСР, – майстром та начальником   дільниці  автоматичного управління  виробничими і поточно-транспортними процесами рудозбагачувальних фабрик №1 і №2 на Дніпровському ГЗК у місті Комсомольську на Дніпрі Полтавської області (на той час  Всесоюзній ударній комсомольській будові).

        В 1978 р., за  рекомендацією  КГРІ,   Ткач В.М., як  інженер-винахідник, був перенаправлений Міністерством чорної металургії  України на роботу з Дніпровського ГЗК  у  науково-дослідний сектор кафедри автоматизації  виробничих процесів (АВП)  КГРІ   для  навчання в її аспірантурі та заняття науковою роботою за профілем кафедри. Цей етап  навчання та наукових досліджень  Ткача В.М. тривав 10 років (1978 - 1987 р.р.) і був          пов’язаний  з його участю у науково-практичному вирішенні таких актуальних проблемних питань  гірничих підприємств СРСР, як забезпечення оптимізації  виробничого та експлуатаційного функціонування їх технологічних і транспортних  ліній,  економія їх виробничих витрат і  зниження собівартості  продукції на основі   створення і застосування адаптивних  систем автоматизованого управління побудованих на новітніх засобах електропривода, автоматики і обчислювальної техніки.     Більша частина  цих розробок  впроваджена  кафедрою АВП КГРІ, за участю Ткача В.М. в якості відповідально виконавця по науково-дослідним роботам (НДР),  з залученням провідних фахівців спеціалізованих проектних інститутів та виробничих підприємств гірничорудного, вугільного,  машинобудівельного і електротехнічного профілей  СРСР {(Ленінграда (ВНДПІ ,,Механобр’’ МКМ СРСР, ЛВ  ВПІ  ,,ТяжПромЭлектроПроект’’), Кривого Рога (ПівдГЗК, ПівнГЗК, ВПНДІ ,,Механобрчермет’’),  Свердловська (НВО ,,Уралмашзавод’’ Мінважмаша СРСР), Краматорська (ВО ,,Ново-Краматорський завод тяжелого машиностроения’’), Дніпропетровська (ВПІ ,,Электротяжхимпроект’’), Олександрії (НВО        ,,Александрийский электромеханический завод’’)},   на  ряді флагманських   промислових підприємств чорної і кольорової металургії  та   вугільної промисловості СРСР {на Південному і Північному ГЗК Кривбасу МЧМ України, Алмаликському гірничо-металургійному комбінаті (ГМК)  МКМ   СРСР (Узбекистан),  вугільних розрізах  ВО ,,Красноярскуголь’’ (Російська Федерація) і ВО ,,Екибастузуголь’’ (Казахстан) зі значними економічними ефектами.   Результати цих розробок і досліджень опубліковані  Ткачем В.М. у 48-ми наукових працях з яких 22 авторських свідоцтва СРСР на винаходи способів і систем автоматичного управління. Частина цих розробок (16-ть теоретичних праць та 6-ть винаходів) захищена Ткачем В.М. в 1987 році у вигляді кандидатської дисертації  в  Ленінградському гірничому інституті імені  Г.В. Плеханова  за спеціальністю ,,Автоматизація технологічних процесів і виробництв (промисловість)’’, після закінчення ним аспірантури КГРІ у 1984 р. Загальний  економічний ефект від  застосування дисертаційних   розробок  Ткача В.М. на  гірничих підприємствах  СРСР, в цінах 1987 р., становив  2,154 млн. крб.   на рік.

       Сім років (1987 - 1993 р.р.) працював на різних наукових посадах  у   Науково-дослідному    гірничорудному  інституті (НДГРІ) Академії гірничих наук  України (м. Кривий Ріг) – головній галузевій технологічній і науковій  установі СРСР  у  сфері підземної розробки родовищ руд чорних металів, де пройшов шлях від молодшого наукового співробітника до начальника (завідувача) госпрозрахункової науково-дослідної лабораторії технологічного транспорту. Ця лабораторія  виконувала   НДР, які   фінансувалися       гірничорудними  підприємствами  М-ва металургії СРСР   на засадах   конкурсних  змагань  між  профільними претендентами-виконавцями.  За час роботи в НДГРІ   Ткач В.М. приймав участь у виконанні 10-ти  НДР з проблем розробки інноваційних систем автоматизованого управління процесами первинної переробки  і транспортування залізних руд;  по  8-ми з цих НДР  був  науковим  керівником. Світовий  рівень наукової новизни результатів цих робот та їх пріоритет захищені   НДГРІ,   за участю Ткача В.М.,  8-ма авторськими свідоцтвами СРСР на винаходи способів та систем   автоматичного  управління технологічними процесами  гірничого виробництва і впроваджені  на ряді  передових  залізорудних підприємств    і у проектні рішення по  розвитку їх систем    управління  на рівні локальних та інтегрованих АСУ ТП  із  загальним  економічним  ефектом   14,45 млн. крб. СРСР на рік { Полтавському ГЗК  (м. Комсомольськ на Дніпрі); Південному ГЗК, шахтах ,,Родина'' та ,,Октябрьская’’ ВО ,,Кривбассруда’’,  Криворізькому ГЗК окислених руд   (Кривбас)    МЧМ України; Михайлівському ГЗК МЧМ Російської Федерації (м. Залізногорськ, Курська  магнітна аномалія) та ін.}.          

          Має 25 років  стажу роботи  викладачем  у  КНЕУ; з них 12 років –  на кафедрі маркетингу в КФ  КНЕУ (1992 - 2004 р.р.), а з 2004 р. -  у базовому  вузi  (до 31.05.2017 р. -  доцентом   кафедри маркетингу, з 1.06.2017 р. - доцентом  кафедрі  комерційної діяльності та логістики). За час роботи в КНЕУ викладав  10 навчальних дисциплін  економіко-управлінського спрямування (маркетинг, міжнародний маркетинг,  маркетинг послуг, товарознавство, стандартизація і сертифікація продукції, нормування  витрат матеріальних ресурсів, ресурсозбереження за кордоном,  управління системами  переробки та доставки продукції,  логістика, транспортні системи); станом на 1.09.2017 р., працюючи  на кафедрі комерційної діяльності та логістики, викладає  дві останні дисципліни з вказаного їх  переліку.

        Має два вчені звання:  доцента кафедри маркетингу   (Рішення вченої Ради КНЕУ від 1996 р.) і старшого наукового співробітника зі спеціальності  ,,Автоматизація  технологічних  процесів  та  виробництв  (промисловість)’’ (Рішення  ВАК СРСР від 1990 р.) .

         Загалом Ткач В.М. є автором 153-х  наукових  та навчально-методичних  праць у  сферах технічних і економічних наук;   обсяг його особистої частки в них становить  понад 170 умовних  друкованих  аркушів.     Значна частина  цих наукових праць,  надрукованих   у  провідних профільних фахових виданнях СРСР, України, Росії, а також 30 його авторських свідоцтв СРСР  на винаходи   стосуються  його авторських інноваційних  розробок  у сфері  систем автоматизованого  управління   процесами  конвейєрного,  гравітаційного і вібраційного транспортування  кускової  мінеральної сировини та її  механічної дезінтеграції,    виробничо-технологічним   обладнанням, що їх здійснює, а також - проблеми  застосування  засад  маркетингу і логістики  у інтегрованих системах автоматизованого управління вітчизняними  залізорудними підприємствами в умовах глобалізації.  Більшій частині   винаходів  Ткача В.М., результатам їх теоретичних і промислових досліджень, відображених у  його кандидатській дисертації та у  ряді   його наукових   праць управлінсько-технічного спрямування,   Держкомітет  СРСР у справах винаходів і відкриттів при Раді Міністрів СРСР  у 1979-1987 р.р.    присвоїв   гриф  ,,Не підлягає  відкритому  друку’’, оскільки їх сутність має особливу державну цінність у патентному, науково-технічному, виробничо-економічному та військовому аспектах.  

ВІДЗНАКИ:

       1)  Відмічений почесним званням і знаком ,,Винахідник СРСР’’   за   розробку  ряду  систем автоматизованого управління процесами гірничого виробництва на рівні комплексу винаходів та широке їх впровадження у промисловість  СРСР зі значним  економічним ефектом  (Постанова  Державного комітету СРСР у справах винаходів і відкриттів при Раді Міністрів СРСР та Президії Центральної Ради Всесоюзного суспільства  винахідників  і  раціоналізаторів СРСР від 1987 р.). 

       2)  Нагороджений знаком ,,Заслужений працівник КНЕУ імені Вадима Гетьмана’’ (Наказ ректора  КНЕУ від  2015 р.).