Олександр Новіковський,  аспірант першого року навчання (заочна форма) спеціальності 281 «Публічне управління та адміністрування», кафедра туризму та регіоналістики КНЕУ;  нині молодший сержант Збройних Сил України.

Олександре, де ви працювали до наступу росії на нашу державу? 

• У 1996 році закінчив Київський державний інститут культури зв спеціальністю «режисер масових свят та театральних вистав». Писав сценарії, співпрацював з івент-агенціями.  Пізніше викладав в інституті та водночас почав займатися технологіями,  що пов’язані з туристичним бізнесом, очолив Асоціацію туристичного бізнесу в Україні, був провідним експертом з цього питання. Тривалий час очолював провідного туроператора з міжнародного туризму «Туртесс Тревел» , пізніше  - «Тез Тур Україна». Потім вирішив удосконалити знання і вступити до аспірантури КНЕУ.
• Чому обрали саме наш університет? 
• Мій син закінчив цей заклад, пишався що КНЕУ має високі рейтинги, передовий та ефективний.
• Втім, після нападу росії на Україну Ви вирішили зробити паузу в навчанні.
• Так, це було миттєве рішення, в перший день війни, хоча не мав військового досвіду. Спочатку ми захищали північні кордони Київщини, де пройшли спецпідготовку, робили розвідувальні вилазки, У травня 2022 року отримав бойове хрещення на Донецькому напрямку Бахмут-Лисичанськ. Вороги це нелюди, вони руйнують вщент все на своєму шляху, я це бачив на власні очі.  Тому на війні важливо  правильно розставити акценти, якщо не захистити рідну землю від ворога, він знищить усіх:  і твою родину, і твоїх рідних, сусідів друзів і простих громадян.  
• Як вдається підтримувати бойовий та моральний дух?
• У кожному  підрозділі є психолог, який радить, що робити в конкретній ситуації. Звичайно, нас підтримують статті у пресі та інших інформаційних медіа,  для воїнів відбуваються різні громадські заходи. Прикро, відверто кажу,  бачити, як хтось хизується веселими цивільними буднями, фото з відпочинку, курортів, коли хтось втрачає життя на війні.
• Коли випадає можливість перепочити, що робите?
• Після окопів та ям під ворожими обстрілами,  коли ночуєш під відкритим небом хочеться відіспатися, часто бійці «зализують рани».  Коли випадає можливість піти за покупками в деокуповані села, де живуть люди,  радіємо,  як діти. Нам пропонують попрати, прийняти душ, врешті-решт, спілкуємось з мешканцями, спілкуємось з рідними. Нещодавно прочитав книгу Боріса Джонсона про Черчилля,  політичного діяча та непересічну людину.
• Олександре, про що мрієте, чим хочете займатися після перемоги?
• Є кілька задумів. Відбудова країни – це не лише відновлення інфраструктури та економки, а й виховання нового  покоління, з акцентом на патріотизм, культуру. Маю намір займатися педагогічною, можливо, політичною діяльністю. Туризм, якому віддав понад двадцять років, назавжди залишиться у моєму серці.  Хотів би очолити певний регіон і там розвивати туристичні маршрути, підіймати загальну культуру населення. 
• Чи маєте життєве кредо?
• Не боятися, не здаватися. Це стосується не лише наших воїнів, а й тих, хто боїться мобілізації. Треба  бути готовими до будь-яких викликів!