Downloaded files

• 
  Основні права людини: німецько-український правовий вимір. Монографія 2022 (1,6 MB)<div> Монографія висвітлює низку теоретичних та практичних питань у царині прав </div> <div> людини. Читачам пропонується авторський погляд на сталі наукові концепції та </div> <div> конструкції, які піддано фаховому переосмисленню. У підґрунтя роботи покладено </div> <div> німецьку  доктрину  прав  людини,  яку  було  адаптовано  до  українських  реалій </div> <div> праворозуміння та правозастосування. </div> <div> Монографія стане у пригоді вченим, викладачам права, практикуючим юристам, </div> <div> а також студентам закладів вищої освіти юридичного профілю.</div>28 May 2022 р.
• 
  Кравченко М. Право людської гідності крізь призму німецької правової доктрини (1,4 MB)<p> ПРАВО ЛЮДСЬКОЇ ГІДНОСТІ КРІЗЬ ПРИЗМУ НІМЕЦЬКОЇ ПРАВОВОЇ ДОКТРИНИ</p> <p> Досліджено право людської гідності крізь призму німецької правової доктрини. Використано широкий спектр загальнонаукових і спеціально-юридичних методів наукового пізнання, зокрема діалектичної логіки, порівняльноправовий і системно-структурний. Проаналізовано вітчизняну та німецьку юридичну літературу, присвячену праву людської гідності, зокрема праці С. фон Пуффендорфа, І. Канта та Г. Дюріга. Констатовано, що німецька юридична думка сформувала фундаментальне вчення про право людської гідності. Це вчення почало формуватися у Німеччині ще за доби Ренесансу, а системного вигляду набуло у працях німецького дослідника С. фон Пуффендорфа. З'ясовано, що право людської гідності в межах німецького вчення про фундаментальні права людини розкривається через низку його характеристик, є фундаментом соціальної цінності та поваги до людини і забороняє перетворювати людину на об'єкт у державних процедурах. Зазначено, що людська гідність – це не тільки індивідуальна характеристика окремої приватної особи, а й людини як виду, і кожен володіє нею незалежно від своїх характеристик, досягнень і соціального статусу. Вона належить і тому, хто не може діяти розумно через фізичний або психічний стан, її не втрачають навіть через негідну поведінку, наприклад через вчинення злочину. Акцентовано увагу на тому, що німецька юридична наука умисно не дає остаточного визначення права людської гідності, а лише надає розгорнутий перелік вимог щодо його охорони, оскільки будь-яке визначення не може забезпечити абсолютний захист цього права людини. Інакше кажучи, нормативне його визначення неодмінно призведе до ситуації, коли воно не зможе захистити людську гідність окремої приватної особи або навіть буде юридичною підставою для її обмеження. У цій частині німецький підхід до дефініції права людської гідності суттєво відрізняється від вітчизняного, адже для вітчизняної науки та практики правотворчості цілком логічним є інший підхід, зокрема формування чітких і вичерпних дефініцій юридично значущих явищ і категорій. Установлено, що право людської гідності, згідно із німецьким вченням про фундаментальні права людини, має охоронятися будь-яким способом у межах будь-яких відносин. З'ясовано, що суттєвий вплив на формування німецького вчення про право людської гідності мав негативний досвід порушень цього права режимом нацистів. Це пов'язано із тим, що охорона людської гідності вибудовується не навколо того, що дозволено робити, а навколо того, що робити заборонено за жодних обставин.</p> <p> Ключові слова: людська гідність, фундаментальне право людини, учення про права людини, держава, законодавство.</p>10 June 2020 р.