Кравченко Михайло Георгійович

Кафедра:	Кафедра теоретичної юриспруденції
Посада:	Професор, заступник завідувача кафедри з наукової роботи
Вчене звання:	Старший науковий співробітник
Науковий ступінь:	доктор юридичних наук
Стаж роботи:	10 років
Біографія:
Доктор юридичних наук, старший дослідник, освіта 2007 рік – магістр Київський Національний Університет імені Тараса Шевченка (диплом з відзнакою). кар'єра 2008 – 2015 рр. науковий співробітник НДС «Центр дослідження проблем прав людини», юридичного факультету Київського Національного Університету імені Тараса Шевченка; 2016 – 2018 рр. старший науковий співробітник «Центру адаптації законодавства України до законодавства ЄС», юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка; 2019 – 2021 рр. старший науковий співробітник держбюджетної теми 19БФ 042-01 «Розробка системного вчення про основні права людини з метою втілення в Україні європейських правових цінностей у контексті розбудови громадянського суспільства» Київського національного університету імені Тараса Шевченка. 2021 р. – 2022 р. професор кафедри теорії та історії права ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»; 2022 р. – теперішній час професор кафедри теоретичної юриспруденції, Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана; дисертаційні праці 2013 рік − захистив дисертацію на здобуття наукового ступеню кандидата юридичних наук, за спеціалізацією 12.00.01- теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень, на тему: «Реалізація закону в Україні: загальні закономірності і особливості» у Київському Національному Університеті імені Тараса Шевченка; 2019 рік − захистив дисертацію на здобуття наукового ступеню доктора юридичних наук, за спеціалізацією 12.00.07 – адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право, на тему: «Управління побутовими відходами в Україні: адміністративно-правовий аспект»у Київському Національному Університеті імені Тараса Шевченка. вчене звання 2023 р. – присвоєно вчене звання старшого дослідника (рішенням атестаційної колегії Міністерства освіти і науки України від 20 лютого 2023 року). наукові праці Є автором понад 120 публікацій, з них: одноособова монографія – 1; колективні монографії – 4; наукова стаття у б/д Scopus – 3; наукові статті у вітчизняних та закордонних фахових виданнях – 70.

Кафедра:	Кафедра теоретичної юриспруденції
Посада:	Професор, заступник завідувача кафедри з наукової роботи
Вчене звання:	Старший науковий співробітник
Науковий ступінь:	доктор юридичних наук
Стаж роботи:	10 років
Біографія:
Доктор юридичних наук, старший дослідник, освіта 2007 рік – магістр Київський Національний Університет імені Тараса Шевченка (диплом з відзнакою). кар'єра 2008 – 2015 рр. науковий співробітник НДС «Центр дослідження проблем прав людини», юридичного факультету Київського Національного Університету імені Тараса Шевченка; 2016 – 2018 рр. старший науковий співробітник «Центру адаптації законодавства України до законодавства ЄС», юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка; 2019 – 2021 рр. старший науковий співробітник держбюджетної теми 19БФ 042-01 «Розробка системного вчення про основні права людини з метою втілення в Україні європейських правових цінностей у контексті розбудови громадянського суспільства» Київського національного університету імені Тараса Шевченка. 2021 р. – 2022 р. професор кафедри теорії та історії права ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»; 2022 р. – теперішній час професор кафедри теоретичної юриспруденції, Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана; дисертаційні праці 2013 рік − захистив дисертацію на здобуття наукового ступеню кандидата юридичних наук, за спеціалізацією 12.00.01- теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень, на тему: «Реалізація закону в Україні: загальні закономірності і особливості» у Київському Національному Університеті імені Тараса Шевченка; 2019 рік − захистив дисертацію на здобуття наукового ступеню доктора юридичних наук, за спеціалізацією 12.00.07 – адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право, на тему: «Управління побутовими відходами в Україні: адміністративно-правовий аспект»у Київському Національному Університеті імені Тараса Шевченка. вчене звання 2023 р. – присвоєно вчене звання старшого дослідника (рішенням атестаційної колегії Міністерства освіти і науки України від 20 лютого 2023 року). наукові праці Є автором понад 120 публікацій, з них: одноособова монографія – 1; колективні монографії – 4; наукова стаття у б/д Scopus – 3; наукові статті у вітчизняних та закордонних фахових виданнях – 70.

Кафедра:

Кафедра теоретичної юриспруденції

Напрямки наукових досліджень:

СФЕРА НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ІНТЕРЕСІВ

теорія права і держави;
адміністративне право;
конституційне право.

Завантажено файлів:

Завантажені файли

Основні права людини: німецько-український правовий вимір. Монографія 2022 (1,6 MB)<div> Монографія висвітлює низку теоретичних та практичних питань у царині прав&nbsp;</div> <div> людини. Читачам пропонується авторський погляд на сталі наукові концепції та&nbsp;</div> <div> конструкції, які піддано фаховому переосмисленню. У підґрунтя роботи покладено&nbsp;</div> <div> німецьку&nbsp; доктрину&nbsp; прав&nbsp; людини,&nbsp; яку&nbsp; було&nbsp; адаптовано&nbsp; до&nbsp; українських&nbsp; реалій&nbsp;</div> <div> праворозуміння та правозастосування.&nbsp;</div> <div> Монографія стане у пригоді вченим, викладачам права, практикуючим юристам,&nbsp;</div> <div> а також студентам закладів вищої освіти юридичного профілю.</div>28 Травня 2022 р.
Кравченко М. Право людської гідності крізь призму німецької правової доктрини (1,4 MB)<p> ПРАВО ЛЮДСЬКОЇ ГІДНОСТІ КРІЗЬ ПРИЗМУ НІМЕЦЬКОЇ ПРАВОВОЇ ДОКТРИНИ</p> <p> Досліджено право людської гідності крізь призму німецької правової доктрини. Використано широкий спектр загальнонаукових і спеціально-юридичних методів наукового пізнання, зокрема діалектичної логіки, порівняльноправовий і системно-структурний. Проаналізовано вітчизняну та німецьку юридичну літературу, присвячену праву людської гідності, зокрема праці С. фон Пуффендорфа, І. Канта та Г. Дюріга. Констатовано, що німецька юридична думка сформувала фундаментальне вчення про право людської гідності. Це вчення почало формуватися у Німеччині ще за доби Ренесансу, а системного вигляду набуло у працях німецького дослідника С. фон Пуффендорфа. З&#39;ясовано, що право людської гідності в межах німецького вчення про фундаментальні права людини розкривається через низку його характеристик, є фундаментом соціальної цінності та поваги до людини і забороняє перетворювати людину на об&#39;єкт у державних процедурах. Зазначено, що людська гідність &ndash; це не тільки індивідуальна характеристика окремої приватної особи, а й людини як виду, і кожен володіє нею незалежно від своїх характеристик, досягнень і соціального статусу. Вона належить і тому, хто не може діяти розумно через фізичний або психічний стан, її не втрачають навіть через негідну поведінку, наприклад через вчинення злочину. Акцентовано увагу на тому, що німецька юридична наука умисно не дає остаточного визначення права людської гідності, а лише надає розгорнутий перелік вимог щодо його охорони, оскільки будь-яке визначення не може забезпечити абсолютний захист цього права людини. Інакше кажучи, нормативне його визначення неодмінно призведе до ситуації, коли воно не зможе захистити людську гідність окремої приватної особи або навіть буде юридичною підставою для її обмеження. У цій частині німецький підхід до дефініції права людської гідності суттєво відрізняється від вітчизняного, адже для вітчизняної науки та практики правотворчості цілком логічним є інший підхід, зокрема формування чітких і вичерпних дефініцій юридично значущих явищ і категорій. Установлено, що право людської гідності, згідно із німецьким вченням про фундаментальні права людини, має охоронятися будь-яким способом у межах будь-яких відносин. З&#39;ясовано, що суттєвий вплив на формування німецького вчення про право людської гідності мав негативний досвід порушень цього права режимом нацистів. Це пов&#39;язано із тим, що охорона людської гідності вибудовується не навколо того, що дозволено робити, а навколо того, що робити заборонено за жодних обставин.</p> <p> Ключові слова: людська гідність, фундаментальне право людини, учення про права людини, держава, законодавство.</p>10 Червня 2020 р.

Публікації:

Основні праці:

Монографія

1. Кравченко М.Г. Управління побутовими відходами в Україні (адміністративно-правовий вимір): монографія. Київ, 2019, 470 с.

Розділи у монографії

2. Основні права людини: німецько-український правовий вимір : монографія / за ред. Мельника Р. С. – Одеса : Видавничий дім «Гельветика», 2022. 404 с. (співавтор усіх розділів монографії).

3. Kravchenko M. Н. Main legal aspects of the household waste management in Ukraine. Challenges and prospects for the development of legal systems in Ukraine and EU countries: comparative analysis : Collective monograph. Riga : Izdevniec?ba “Baltija Publishing”, 2019. Volume 1. P.153-169.

4. Кравченко М.Г., Косілова О.І. Універсалізація прав людини як ключова тенденція сучасного розвитку правових систем. «Права людини як основа втілення в Україні та Республіці Польща європейських правових цінностей у контексті розбудови громадянського суспільства», 2019. С. 223-267.

Наукові статті

1. Кравченко М.Г. Інститут пробації: досвід Німеччини та Австрії. Журнал східноєвропейського права. 2022. № 98. С. 15-20. http://easternlaw.com.ua/wp-content/uploads/2022/05/kravchenko_98.pdf

2. Кравченко М.Г. Матеріальна відповідальність публічної адміністрації в Україні: історія становлення й сучасний стан розвитку.№ 4 (2021): Київський часопис права. С.200-204. http://kyivchasprava.kneu.in.ua/index.php/kyivchasprava/article/view/103/92

3. Olha I. Kosilova, Mykhailo H. Kravchenko, Ivan P. Fedirko The right for freedom uniting in political parties: experience of Ukraine and the Federal Republic of Germany. Human Rights and Constitutional Studies. 2021.Vol. 9-1. P. 1-17. (б/д WoS). URL:https://www.inderscienceonline.com/doi/abs/10.1504/IJHRCS.2022.119446

4. Кравченко М.Г. Підстави та умови реалізації права на компенсацію матеріальної шкоди, завданої публічною адміністрацією (частина 1) Журнал східноєвропейського права. 2021. № 91. C. 24–30. URL: http://easternlaw.com.ua/wp-content/uploads/2021/08/kravchenko_91.pdf

5. Кравченко М.Г. Підстави та умови реалізації права на компенсацію матеріальної шкоди, завданої публічною адміністрацією (частина 2). Журнал східноєвропейського права. 2021. № 92. C. 5–12. URL: http://easternlaw.com.ua/wp-content/uploads/2021/09/kravchenko_92.pdf

6. Кравченко М.Г. Позасудовий порядок реалізації права на державну компенсацію в Україні. Журнал східноєвропейського права. 2021. № 93. С.7-13. URL: http://easternlaw.com.ua/wp-content/uploads/2021/10/kravchenko_93.pdf

7. Кравченко М.Г. Становлення права на державну компенсацію в Україні та Німеччині. Журнал східноєвропейського права.2021. № 89. С.23-29. URL: http://easternlaw.com.ua/wp-content/uploads/2021/06/kravchenko_89.pdf

8. Кравченко М.Г. Свобода мистецтва як комунікативна свобода: українській та німецький правові виміри.Журнал східноєвропейського права. 2021. № 88. С. 25–31. URL: http://easternlaw.com.ua/wp-content/uploads/2021/05/kravchenko_88.pdf.

9. Кравченко М.Г. Свобода кіно як комунікативна свобода: досвід України та Німеччини. Журнал східноєвропейського права. 2021. № 87. С.6–10. URL: http://easternlaw.com.ua/wp-content/uploads/2021/04/kravchenko_87.pdf

10. Кравченко М.Г. Право на інформацію: комунікативна свобода, сфера конституційного захисту, підстави обмеження.Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки. №12(117)/2021. С. 44-49.URL: http://visnyk.law.knu.ua/ua/baza-nomeriv/812-pravo-na-informatsiyu-komunikatyvna-svoboda-sfera-konstytutsiynoho-zakhystu-pidstavy-obmezhennya

11. Кравченко М.Г. Комунікативні свободи: конституційно-правове регулювання в Україні та Німеччині. Журнал східноєвропейського права. 2021. № 85. С.29–41. URL: http://easternlaw.com.ua/wp-content/uploads/2021/02/kravchenko_85.pdf

12. Кравченко М. Г. Публічно-правовий вимір права людської гідності в Україні. Журнал східноєвропейського права. 2020. № 73. С.55–69. URL: http://easternlaw.com.ua/wp-content/uploads/2020/02/kravchenko_73.pdf

13. Кравченко М. Г. Процедурні права: досвід України та Німеччини. Порівняльно-аналітичне право. № 6. 2019. С.75–77. URL:http://www.pap.in.ua/6_2019/18.pdf

14. Кравченко М.Г., Косілова О.І. Право людської гідності крізь призму рішень Конституційного Суду України та Федерального Конституційного Суду Німеччини. Журнал східноєвропейського права. 2020. №75. С. 50–58. http://easternlaw.com.ua/wp-content/uploads/2020/04/kravchenko_kosilova_75.pdf.

15. Кравченко М.Г. Право на вільний розвиток особистості: український та німецький виміри. Журнал східноєвропейського права. 2020. №77. С. 108–117. http://easternlaw.com.ua/wp-content/uploads/2020/06/kravchenko_77.pdf.

16. Кравченко М. Г. Право людської гідності крізь призму німецької правової доктрини. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки. №2(113)/2020. С. 33–39. http://visnyk.law.knu.ua/images/articles/KravchenkoM.pdf

17. Косілова О.І., Кравченко М. Г., Федірко І. The right for freedom uniting in political parties: experience of Ukraine and the FederaL Republic of Germany (Scopus). (у друці).

18. Кравченко М. Г. Сутність та зміст права на вільний розвиток особистості крізь призму рішень Федерального Конституційного Суду Німеччини.Порівняльно-аналітичне право. № 2. 2020. С.38–42.https://dspace.uzhnu.edu.ua/jspui/bitstream/lib/34934/1/%D0%A1%D0%A3%D0%A2%D0%9D%D0%86%D0%A1%D0%A2%D0%AC%20%D0%A2%D0%90%20%D0%97%D0%9C%D0%86%D0%A1%D0%A2%20%D0%9F%D0%A0%D0%90%D0%92%D0%90%20%D0%9D%D0%90%20%D0%92%D0%86%D0%9B%D0%AC%D0%9D%D0%98%D0%99.pdf

19. Кравченко М. Г.Право людської гідності як фундамент прав людини, мірило визначення їх сутності та критерій допустимості обмежень прав і свобод людини. Журнал східноєвропейського права. 2020. №79. С.26–33. http://easternlaw.com.ua/wp-content/uploads/2020/08/kravchenko_79.pdf

20. Кравченко М.Г. Критерії для обмеження права на об’єднання у політичні партії: вимоги міжнародного права, законодавства України та Німеччини. Журнал східноєвропейського права. 2020. №80. С. 37–45. URL: http://easternlaw.com.ua/wp-content/uploads/2020/09/kravchenko_80.pdf

21. Кравченко М.Г. Напрямки вдосконалення викладання вчення про фундаментальні права людини в Україні. Журнал східноєвропейського права. 2020. №81. С.36–43. URL: http://easternlaw.com.ua/wp-content/uploads/2020/10/kravchenko_m_81.pdf

22. Кравченко М.Г. «Захист молоді» як критерій обмеження права на інформацію: досвід України та Німеччини. Журнал східноєвропейського права. 2020. №82.С. 69–77.URL: http://easternlaw.com.ua/wp-content/uploads/2020/11/kravchenko_82.pdf

23. Кравченко М.Г. Сучасний стан та перспективи утвердження та забезпечення прав людини Українською державою. Журнал східноєвропейського права. 2019. №59. С.50–56.http://easternlaw.com.ua/wp-content/uploads/2019/01/kravchenko_59.pdf

24. Кравченко М.Г. Правовий статус носіїв права на очікуване життя в Україні. Журнал східноєвропейського права. 2019. № 63. С.45-51. URL: http://easternlaw.com.ua/wp-content/uploads/2019/05/kravchenko_63.pdf

25. Кравченко М.Г. Інституційні та організаційні гарантії основних прав людини: досвід України та Німеччини. Журнал східноєвропейського права. 2019. № 65. С.24-32. URL: http://easternlaw.com.ua/wp-content/uploads/2019/07/kravchenko_65.pdf

26. Кравченко М.Г. Вчення про основні права людини: факти, проблеми та шляхи їх вирішення. Порівняльно-аналітичне право. 2019. № 3. С. 40-43. URL: http://www.pap.in.ua/3_2019/10.pdf

27. Кравченко М.Г. Формалізовані та не формалізовані основні права: досвід України та Німеччини. Журнал східноєвропейського права. 2019. № 67. С. 43-50. URL: http://easternlaw.com.ua/wp-content/uploads/2019/09/kravchenko_67.pdf

28. Кравченко М.Г. Ієрархічність основних права.Журнал східноєвропейського права. 2019. №68. С. 94–100.

29. M. Kravchenko, O. Kosilova, O. Otradnova, K. Solodovnikova, H. Fedotova. Public-law dimension of the right to expected life in Ukraine and Germany. The Asian International Journal of Life Sciences. № 1-12, 2019. P.30–42.(б/д Scopus).

30. Кравченко М.Г. Джерела екоресурсного права. Науковий вісник Херсонського державного університету. Юридичні науки. 2018. Вип. 1, т. 1. С. 154–157.

31. Кравченко М. Г. Європеїзація муніципального управління побутовими відходами в Україні. Науковий вісник Херсонського державного університету. Юридичні науки. 2018. Вип. 4, т. 2. С. 7–11.

32. Кравченко М. Г. Національна стратегія управління відходами в Україні до 2030 року як джерело екоресурсного права України. Право і суспільство. 2018. № 4, ч. 1. С. 173–178.

33. Кравченко М.Г. Органи виконавчої влади як суб’єкти управління побутовими відходами в Україні. Науковий вісник Ужгородського університету. Право. 2018. Вип. 51, т. 1. С. 198–201.

34. Кравченко М. Г. Перспективи європеїзації управління побутовими відходами в Україні. Право і суспільство. 2018. № 5, ч. 2. С. 116–121.

35. Кравченко М. Г. Права людини як мета співпраці держави і громадянського суспільства у сфері управління побутовими відходами в Україні. Журнал східноєвропейського права. 2018. № 51. С. 73–80. URL: http://easternlaw.com.ua/wp-content/uploads/2018/05/kravchenko_51.pdf (дата звернення: 08.04.2019).

36. Кравченко М. Г. Реформування інституту приватних осіб суб’єктів делегованих повноважень як крок до європеїзації управління побутовими відходами в Україні. Науковий вісник Ужгородського університету. Право. 2018. Вип. 52, т. 2. С. 52–55. URL: http://www.visnyk-juris.uzhnu.uz.ua/file/No.52/part_2/13.pdf (дата звернення: 08.04.2019).

37. Кравченко М. Г. Система джерел екоресурсного права. Право і суспільство. 2018. Т. 2. № 3. С. 127–132. (Наукометрична база даних: Index Copernicus International).

38. Кравченко М. Г. Система екоресурсного права України. Журнал східноєвропейського права. 2018. № 48. С. 55–69. URL: http://easternlaw.com.ua/wp-content/uploads/2018/02/kravchenko_48.pdf (дата звернення: 08.04.2019).

39. Kravchenko M. Key legal aspects of the household waste management in Ukraine. Akademos 4/2018. P.13-18.

40. Кравченко М. Г. Впровадження у законодавство України термінології Директив ЄС у сфері управління побутовими відходами: проблеми та перспективи. Право і суспільство. 2017. № 5, ч. 2. С. 119–122.

41. Кравченко М. Г. Екоресурсне право як юридична основа управління побутовими відходами в Україні: стан та перспективи розвитку. Журнал східноєвропейського права. 2017. № 46. С. 70–80. URL: http://easternlaw.com.ua/wp-content/uploads/2017/12/kravchenko_46.pdf (дата звернення: 08.04.2019).

42. Кравченко М. Г. Імплементація у національне законодавство України, положень Директив ЄС у сфері управління відходами: сучасний стан та перспективи. Адміністративне право і процес. 2017. № 2 (20). С. 49–59.

43. Кравченко М. Г. Побутові відходи як об’єкт управління у сучасних умовах розвитку Української держави. Журнал східноєвропейського права. 2017. № 44. С. 94–104. URL: http://easternlaw.com.ua/wp-content/uploads/2017/10/kravchenko_44.pdf (дата звернення: 08.04.2019).

44. Кравченко М. Г. Правове та організаційне забезпечення урахування державних, муніципальних та приватних інтересів під час управління побутовими відходами. Журнал східноєвропейського права. 2017. № 45. С. 67–77. URL: http://easternlaw.com.ua/wp-content/uploads/2017/11/kravchenko_45.pdf (дата звернення: 08.04.2019).

45. Кравченко М. Г. Принципи та напрями державної політики у сфері управління побутовими відходами. Порівняльно-аналітичне право. 2017. № 4. С. 170–174. URL: http://www.pap.in.ua/4_2017/51.pdf (дата звернення: 08.04.2019).

46. Кравченко М. Г. Чи є побутові відходи в Україні майном? Позиція законодавства України та законодавства Європейського Союзу. Журнал східноєвропейського права. 2017. № 43. С. 58–66. URL: http://easternlaw.com.ua/wp-content/uploads/2017/09/kravchenko_43.pdf (дата звернення: 08.04.2019).

47. Кравченко М. Г. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС: сучасний стан, проблеми та перспективи. Адміністративне право і процес. 2016. № 2 (16). С. 137–146.

48. Кравченко М. Г. Рівень відповідності законодавства України законодавству Європейського Союзу у сфері поводження з побутовими відходами. Журнал східноєвропейського права. 2016. № 30. С. 35–43. URL: http://easternlaw.com.ua/wp-content/uploads/2016/08/kravchenko_30.pdf (дата звернення: 08.04.2019).

49. Кравченко М. Г. Сучасний стан та перспективи адаптації законодавства України до законодавства ЄС у сфері поводження з побутовими відходами. Екологічне право України. 2016. № 1/2. С. 37–40.

50. Кравченко М. Г. Роль нотаріуса в захисті спадкових прав за законодавством України. Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія: Юридичні науки.Херсон, 2015.Випуск 3, Том 1.С. 118–122.

51. Кравченко М.Г., Кравченко К.Г. Значення наукової спадщини Ш.Л. Монтеск'є для вирішення актуальних проблем побудови системи державної влади в Україні. Адміністративне право і процес.2015.№1.С. 402–411.

52. Кравченко М.Г. Судовий спосіб захисту спадкових прав в Україні. Право і суспільство. 2015. №5. Ч.2. С. 36–42.

53. Кравченко М.Г. Генезис розуміння правової системи в радянський, пострадянський і вітчизняній юридичних науках Україні. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія: Юриспруденція. Одеса, 2015. Випуск 15, Том 1. С. 16–19.

54. Кравченко М.Г., Кравченко К.Г. Реалізація теорії розподілу державної влади Ш.Л. Монтеск'є в Україні: філософсько-правовий аспект. Гуманітарні студії. 2015. №26. С. 153–162.

55. Кравченко М. Г. Загальні закономірності реалізації закону історія становлення та сучасний стан дослідження. Вісник Київського національного університету. Юридичні науки. 2014. №99. С. 118–125.

56. Кравченко М. Г. Загальні закономірності реалізації закону- новий погляд на давно відомі речі. Часопис Київського університету права. № 1-2014. С. 28–32.

57. Кравченко М. Г. Підвищення вимог до якості закону, як передумови ефективності його реалізації. Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія: Юридичні науки – Херсон, 2014.Випуск 2, Том 1. С. 80–87.

58. Кравченко М. Г. Ефективність реалізації закону: телеологічний аспект. Адміністративне право і процес.2014.№3. С. 191-207.

59. Кравченко М. Г. Основні ознаки та вимоги до якісного закону. Адміністративне право і процес. 2013. №4. С. 3–12.

60. Кравченко М. Г. Значення закономірностей реалізації закону для покращення процесу реалізації законів в Україні// Вісник Київського національного університету. Юридичні науки. 2012. Вип. 94.С. 54–59.

61. Кравченко М. Г. Співвідношення закономірностей реалізації закону та загальних закономірностей реалізації права. Соціологія права. 2012. №2.С. 70–75.

62. Кравченко М. Г. Особливості реалізації законів в Україні : теоретичний аспект. Вісник Київського національного університету. Юридичні науки. 2011. Вип. 86. С. 93–97.

63. Кравченко М. Г. Класифікація закономірностей реалізації закону. Вісник Київського національного університету. Юридичні науки. 2011. Вип. 89. С. 99–105.

64. Кравченко М. Г. Поняття та елементи національного законодавства України. Держава і право. Юридичні і політичні науки. 2009. Вип. 46. С. 46–52.

65. Кравченко М. Г. Результати реалізації національного законодавства та його ефективність. Вісник Київського національного університету. Юридичні науки. 2010. Вип. 82. С. 60–65.

66. Кравченко М. Г. Загальні закономірності реалізації закону: поняття, суть і ознаки. Держава і право. Юридичні і політичні науки. 2010. Вип. 49. С. 41–46.

67. Кравченко М. Г. Роль і значення принципу справедливості у процесі реалізації законодавства. Держава і право. Юридичні і політичні науки. 2008. Вип. 41. С. 127–132.

68. Кравченко М. Г. Роль та призначення держави у процесі реалізації законодавства: загальніриси.Держава і право. Юридичні і політичні науки.2008.Вип. 42.С. 135–141.

69. Кравченко М. Г. Поняття, ознаки і сутність правового закону. Держава і право. Юридичні і політичні науки. 2007.Вип. 37.С. 79–85.

Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана

Кравченко Михайло Георгійович

Завантажені файли