29 листопада 2024 року на Київщині, в районі Білогородки, під час бойового чергування у складі підрозділу протиповітряної оборони загинув випускник Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана Антон Сергійович Ткач.
Антон народився 10 вересня 1988 року в Києві. Навчався у школі № 13, з 6-го класу – в ліцеї «Універсум». Із дитинства був активним і різнобічним: займався боротьбою, футболом, танцями, плаванням, грав у шахи.
Вищу освіту здобув у КНЕУ імені Вадима Гетьмана за спеціальністю «Фінанси». Після завершення навчання працював менеджером у страховій компанії «Нафтогазстрах», заступником керуючого супермаркету мережі «Велика кишеня», фахівцем із закупівель у дистриб’юторській компанії «Ліна».
Значну частину свого життя присвячував страйкболу. Був гравцем із позивним «Чакі» та організатором. Заснував страйкбольний клуб «Arhus», який із початком російсько-української війни допомагав готувати військових АТО та ООС.
Із перших днів повномасштабного вторгнення долучився до лав територіальної оборони Києва. На початку квітня 2022 року добровільно мобілізувався до Збройних сил України. Проходив службу у 46-й окремій аеромобільній бригаді водієм евакуаційного екіпажу. Під час звільнення Херсонщини вивозив поранених із лінії фронту.
У жовтні 2022 року під час медичної евакуації його група потрапила під артилерійський обстріл. Попри тяжке поранення, він завершив евакуацію та вивіз побратимів у безпечну зону. Після тривалої реабілітації повернувся до служби.
Згодом був переведений до 96-ї зенітної ракетної бригади. У складі підрозділу ППО обороняв Київську та Черкаську області від ракетних і дронових атак. Паралельно розпочав заочне навчання в Харківському національному університеті Повітряних сил.
29 листопада 2024 року під час виконання бойового завдання на Київщині Антон Ткач загинув, захищаючи небо столиці та області.
В університетській спільноті Антона пам’ятають як відповідального студента й цілеспрямовану людину, яка послідовно обирала шлях служіння державі. Його життєвий шлях — приклад особистої відповідальності та гідності. Розділяємо біль втрати з родиною та близькими.