24 лютого - день, що став символом болю і водночас точкою незламності!

 Століттями українці виборюють право бути, жити на своїй землі, говорити своєю мовою, будувати власну державу.
Ми маємо надзвичайний досвід поколінь і точно знаємо, що навіть після найтемнішої ночі народжується світанок. І ми не просто чекаємо на світло, ми щодня наближаємо його життям, працею, відповідальністю, підтримкою армії, волонтерством, стійкістю на фронті.

Ця війна стала суворим уроком. Вона навчила нас цінувати правду, єдність і силу спільнодії. Показала, до чого призводять ілюзії та легковажність. Але водночас вона об’єднала мільйони - у війську, в тилу, у світі. Кожен із нас став частиною великого спротиву.

Ворог намагається зруйнувати нашу державу: нищить міста й села, атакує енергосистему, знищує культурну спадщину, веде інформаційну війну. Та він не здатен зламати головного - нашої гідності, нашої волі, нашого прагнення жити вільно!

 Ми пам’ятаємо кожного і кожну, хто віддали життя за Україну. Схиляємо голови перед Героями… Їхній подвиг - у наших серцях, у нашій щоденній роботі, у нашій рішучості дійти до Перемоги.

Попри лютий, що болить, ми знаємо: прийде весна. Україна була, є і буде! Світло української душі неможливо загасити, а волю українців - не здолати.

Слава Україні!
Слава Збройним Силам України!
Слава нашим Героям!