Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана

Академіки

 

КОСИНСЬКИЙ Володимир Андрійович (1864-1938) (1918) – видатний фахівець у галузі політекономії, фінансів і економіки сільського господ., міністр праці Української Держави, академік УАН (1918). 

У ККІ - КІНГу  викладав 1909-1921 рр.; 

див: "Економіст" № 1449-1450 (16-17 за 2015 р.) Л. Рінгіс "Скарби наукових досягнень"

ВОБЛИЙ Костянтин Григорович (1876-1947) – видатний учений економіст, засновник української економіко-географічної школи. академік УАН (1919). 

У ККІ-КІНГу  викладав 1906-1930 рр., професор, декан економічного відділення 1910-1913, ректор ККІ  1918-1919; професор КІНГ 1920-1930.

Детальніше див.

Клуб «Дорогами до прекрасного» -    Інформаційний блок - Літературні імена

ОРЖЕНЦЬКИЙ Роман Михайлович (1863-1923)  - учений-економіст, статистик, професор, академік УАН (1919), голова соціального відділу УАН. 

Наприкінці 1919 р. був обраний професором кафедри політичної економії Київського комерційного інституту, завідував кабінетом економічної географії. Впродовж 3-х міс. у 1921 рр. був ректором КІНГу.

див: "Економіст" № 1449-1450 (16-17 за 2015 р.) Л. Рінгіс "Скарби наукових досягнень"

 

ГРАВЕ Дмитро Олександрович (1863-1939) – вчений-математик, професор, академік УАН (1919), почесний член АН СРСР (1929).

Засновник першої вітчизняної школи алгебраїстики в Києві. Працював також в галузі прикладної математики та механіки

У 1910-1925 рр. був професором ККІ-КІНГ, організував кабінет страхової справи, 1916 р. обирався деканом комерційно-технічного відділення, викладав конкурентну і політичну арифметику, фізику та математику.

КІСТЯКІВСЬКИЙ Богдан Олександрович (1868-1920)— філософ, соціолог, правознавець, сенатор і член Адміністративного генерального суду Української Держави (1918), акад. УАН (1919). один з організаторів УАН і голова постійних комісій для виучування соціального питання та для виучування звичаєвого права України. У ККІ 1918-1919 рр. обіймав посаду позаштатного ординарного професора кафедри адміністративного права; 

див: "Економіст" № 1449-1450 (16-17 за 2015 р.) Л. Рінгіс "Скарби наукових досягнень"

ПТУХА Михайло Васильович (1884-1961) – видатний статистик, демограф, засновник першого в світі інституту демографії (Київ 1919), академік УАН (1920), член-кор. АН СРСР (1943), заслужений діяч науки УРСР (1944). Автор наукових праць із загальної теорії статистики, теоретичної та прикладної демографії, історії статистики та демографії.

У ККІ - КІНГу працював у 1918-1931рр. штатним професором кафедри статистики.

див. газета "Економіст" №№ 1440-1441 (квітень 2015) та 1444-1446 (червень 2015)  стаття Л. Рінгіс "Історія університету в назвах та іменах" 

 

ВАСИЛЕНКО Микола Прокопович (1866-1935) – український громадсько-політичний і державний діяч, історик держави і права, дійсний член НТШ (1911), міністр народної освіти Української Держави, один із засновників Української академії наук, академік УАН (1920), обраний Президент ВУАН.(липень 1921-лютий 1922).

1918-1924 рр. викладав право у ККІ (КІНГу). Звільнений у зв’зку з притягненням до суду у справі КОЦД. Покарання 10 років тюрми було відмінено завдяки клопотанням наукової громадськості.

Детальніше див.

Клуб «Дорогами до прекрасного» -    Інформаційний блок - Звільнено з числа викладачів як засудженого

ШАПОШНІКОВ Володимир Георгійович (1870-1952) – учений хімік-технолог, академік ВУАН (1921), засновник і перший директор Інституту хімічної технології ВУАН (1934—1938, тепер Ін-т органічної хімії НАН України). 

У ККІ 1913-1920 рр. на комерційно-технічному відділенні викладав хімічне товарознавство і методи випробування товарів, завідував технологічною лабораторією, кафедрою товарознавства. У КІНГу – КФЕІ  1920-1934 рр.— професор, завідувач кафедри, читав курси: неорганічне товарознавство, основи фабрично-заводської промисловості, організація промислових підприємств.

КОРЧАК-ЧЕПУРКІВСЬКИЙ Овксентій Васильович (1857-1947) – видатний учений з епідеміології, санітарної статистики і соціальної гігієни, міністр УНР, проф. гігієни, академік ВУАН (1921), зав каф. Здоров’я ВУАН (1921), секретар Президії ВУАН (1928-1934), консультант інституту демографії, консультант інституту клінічної фізіології.  

1908-1920 рр. у ККІ читав лекції та завідував кабінетом гігієни.

Детальніше див. газета "Економіст" №№ 1440-1441 (квітень 2015) та 1444-1446 (червень 2015)  стаття Л. Рінгіс "Історія університету в назвах та іменах" 

 

ГІЛЯРОВ Олексій Микитович (1856 - 1938) – письменник, професор філософії, академік ВУАН (1922). Досліджував теорію пізнання та історію філософії.

у 1906 – 1920 рр. у ККІ на економічному відділенні читав педагогіку і вступ до філософії, 1920-1924 рр. у КІНГу викладав «Введення у філософію» та «Історію філософії» (до виключення його дисциплін з програми вузів).

ГУЛЯЄВ Олексій Михайлович (1863-1923) -  український правознавець, доктор римського права — 1894, викладав у київських, петербурзьких, московських навчальних закладах, був сенатором цивільного касаційного департаменту Сенату, академік ВУАН (1923), з 1923 р. заступник голови Правничого товариства при Всеукраїнській Академії наук; досліджував римське і російське цивільне право.
Був безпосередньо причетним до заснування в Києві в 1906 р. вищих комерційних курсів, 1908 р. перетворених в ККІ, і читав цивільне право та цивільний процес на обох відділеннях інституту  до 1909 р., видав посібник до лекційного курсу з цивільного права;    Від 1919 р. знов викладав у Київському комерційному інституті, згодом перетвореному на Київський інститут народного господарства, у1920-1923 рр. професор юридичного факультету КІНГ.

ЯСНОПОЛЬСКИЙ Леонід Миколайович (1873-1957) – учений- економіст, професор, академік АН УРСР (1925). Автор понад 100 наук. праць у галузі фінансів та кредиту, банківської справи, економ. історії, економ. географії, соціології та соціальної статистики.

Працював у ККІ (згодом КІНГ) у 1909 – 1930 рр. (приват.доц., професор) читав лекції та завідував семінарієм економічних  та фінансових наук, а також очолював бібліотечну комісію.

КРАСУСЬКИЙ Костянтин Адамович  (1867-1937) –   хімік-органік,  доктор хімічних наук, професор, член-кореспонд. ВУ АН (1926). Сформулював "правила Красуського" відомі всім хімікам-органікам. 1910—1916 рр. у Комерційному інституті — позаштатний ординарний професор органічної хімії, в. о. декана комерційно-технічного відділення (1915), читав на цьому відділенні курс органічної хімії.

КРАВЧУК Микола Пилипович – найвизначніший український математик ХХ сторіччя, учень Д. Граве, професор, академік ВУАН (1929),  розробник української термінології в математиці, вчитель Архипа Люльки (конструктора реактивних двигунів) та Сергія Корольова (конструктора космічних кораблів). Праці геніального вченого, життя якого трагічно обірвалося у засланні 1942 р., нині широко використовуються в США, Японії та інших країнах при моделюванні кібернетичної техніки.

1924 р. - зарахований до складу професорів КІНГу для читання лекцій з вищої математики на Промисловому циклі.

 

ПАТОН Євген Оскарович (1870-1953) – учений, засновник всесвітньо відомої науково-інженерної школи зварювання та мостобудування, професор, академік ВУАН (1929), заслужений діяч науки УРСР (1940), Герой Соц.Праці (1943), Віце-Президент АН УРСР (1945-1952), керівник проектів понад 50 клепаних мостів і понад 100 зварних. автор понад 350 праць, засновник і перший керівник Інституту електрозварювання.

1908-1929 читав лекції у ККІ та КІНГУ (будучи професором та зав каф.мостобудування  КПІ)  У 1922—1925 розробив оригінальний проект відновлення Київського моста імені Є. Бош через Дніпро,  керував його спорудженням.

БОГОМОЛЕЦЬ Олександр Олександрович (1881 - 1946) – біолог, патофізіолог, академік ВУАН і президент АН УРСР (1930-1946), академік (1932) і віце-президент АН СРСР (1942-1945), академік АН БРСР (1939) та АМН СРСР (1944), поч. член АН Грузинської РСР (1944), засл. діяч науки РРФСР (1935), засл. діяч науки України (1943), лауреат Держ. премії СРСР (1941), Герой Соціалістичної Праці (1944) - за кровяну сиворотку для загоювання ран. Засновник Київського ін-ту експерим. біології і патології (1930), засн. і директор Київського ін-ту клінічноі фізіології (1934-1946). Фундатор геронтології.

КОРОЇД Олексій Степанович (1911 - 1988)— український-радянський економіст, член-кореспондент АН УРСР (1961).
У 1933 році закінчив Харківський університет, у 1949 – Академію суспільних наук при ЦК КПРС. З 1955 по 1965 — заст. директора Ін-ту економіки АН УРСР.
1965-1969 рр. – очолював Київський інститут народного господарства, водночас – завідував кафедрою політичної економії.

ЧУМАЧЕНКО Микола Григорович (1925 – 2011) – учений-економіст, науковий доробок якого сягає 900 праць, академік АН УРСР (1982) засновник і Перший президент АЕН України (1993-2011).
Закінчував аспірантуру КФЕІ, 1961-1971 рр. був ст. викладачем, доцентом, зав. кафедри економічного аналізу, заст. декана обліково-статистичного факультету, деканом факультету планування промисловості, проректором з вечірньої та заочної форми навчання Київського інституту народного господарства.

ПАХОМОВ Юрій Миколайович (1928 - 2014) – український економіст, доктор економічних наук, професор, академік АН УРСР (1988), академік АЕН України, автор понад 350 наук. праць, окр. 32 монографій. Лауреат Держ. премії України в галузі науки і техніки (2002), премії ім. М.І. Туган-Барановського НАН України та ін. У 1988-1991 роках академік-секретар відділення економіки АН УРСР. В 1990-1991 роках дир. Ін-ту соціології НАН України. З 1992 року директор Ін-ту світової економіки і міжнародних відносин НАН України.
У 1962 р. закінчив аспірантуру КНЕУ. У 1980-1987 рр. – ректор Київського інституту народного господарства імені Д.С. Коротченка.

ОПРИШКО Віталій Федорович (1942 р.н) – правознавець, доктор юр. наук, професор(1987), академік Акад.інж.наук України, член-корр. НАН України (1997), заслужений діяч науки і техніки України (1992). Автор понад 200 наукових та інших публікацій. Був одним із фундаторів і першим директором Ін-ту законодавства Верховної Ради України.
Випускник КДУ  ім. Т.Г. Шевченка(1969), працював там (1975-1985). З 1985 р. зав. кафедрою правового регулювання економіки КІНГу імені Д.С.Коротченка. З 1993 – декан юрид. ф-ту КНЕУ імені Вадима Гетьмана.

САВЧУК Володимир Сафронович (1938 р.н.) – учений-економіст, педагог, доктор економічних наук (1987), професор, заслужений діяч науки і техніки України (1998), член-кор. НАН України (2003), академік-засновник АН ВШ України (1992), академік АЕН України. Багато років викладав у країнах Африки: Малі, Алжирі, Конго, Браззавілі.
Від 1960 р. працює в КНЕУ імені Вадима Гетьмана (колишн КІНГ ім. Д.С.Коротченка),  1986- 2012 рр. — проректор з наукової роботи. Очолює кафедру політекон. обліково-економічних ф-тів.

ВОРОНА Валерій Михайлович (1940 р.н.) – учений-економіст, соціолог,  доктор екон.наук  (1990), професор (1992), акад. НАН України (2006), директор ін-ту соціології, заслужений діяч науки і техніки України (1998), головний редактор журналу «Соціологія: теорія, методи, маркетинг».
У КІНГу працював 1969-1980, 1985-1988 (асистент, ст.викл., доцент, професор каф.політекономії, декан, проректор з навчальної роботи).

ЛІБАНОВА Елла Марленівна (1950 р.н) — учений-економіст у галузі соціоекономіки, демографії та економіки праці, акад.  НАН України (2009), доктор ек. наук (1992), професор (2000), засл. економіст України (2002). Автор понад 200 праць. Обіймала посади: наук. консультанта Президента України (2000-2005), заст. і директора ін-ту демографії, академіка-секретаря відділ. економіки НАН України.
1971 — закінчила КІНГ і працювала до 1977 (інженер, мол. наук. співр.). Член спец. вченої ради із захисту дисерт. на здобуття ступ. доктора екон. наук зі спец. «статистика» в КНЕУ імені Вадима Гетьмана.

БІЛОРУС Олег Григорович  (1939 р.н) –  укр. політик та дипломат. Народний депутат України. Доктор ек. наук, професор (з 1980), член-корр. АН УРСР (1990), академік НАН України (2012), Почесний професор Відкритого Міжнародного унівеситету "Україна". Зав. відділу глобалістики Ін-ту соціології НАН України. Перший віце-президент Укр. Акад. менеджменту і бізнесу. Президент Міжн. ін-ту глобалістики (з 1999). Віце-президент Парламентської асамблеї ОБСЄ (з 2004).
З 1956 до 1960 року навчався в КФЕІ, 1962-1966 – аспірант КІНГу.
1966 -1970 рр. – асистент, ст. наук. співр., ст. викл., доцент,  декан, проректор,  1970 - 1978  перший прорект. КІНГу ім. Д.С.Коротченка.

МАНЦУРОВ Ігор Германович (1953 р.н) – доктор ек.наук, професор член-кор. НАН України (2012). Автор понад 150 наук. робіт в галузі інституціональної економіки, світової економіки, статистики, інституційних перетворень, фінансового регулювання національних економік, статистичного, інформ-аналітичного  забезпечення управління економікою. Міжнародний експерт з проблем розвитку нац. економік та інституційних перетворень Міжнародної організації з міграції та ООН.  Дир.  Науково-дослідного економічного ін-ту  Міністерства економіки України. Випускник КІНГу 1974 р. зав. каф. статистики  КНЕУ імені Вадима Гетьмана.

ДОРОГУНЦОВ Сергій Іванович (1929-2010) – громад. та державний діяч, юрист, економіст,  доктор екон. наук (1988), професор (1989), член-коресп. НАН України (1992).
По закінч. юрид. ф-ту і річних курсів підготовки викл. Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка, працював ст. викл. партійної школи при Тернопільському обкомі КПУ (1954–1957) і Тернопільського державного мед. інституту (1957–1959), очолював лект. групу Тернопільського ОК КПУ (1959–1962), був слухачем Академії суспільних наук при ЦК КПРС (1962–1965, ек. науки), консульт. відділу науки і культури (1965–1969) та зав. сектору сусп. наук відділу науки і навч. закладів (1969–1974) ЦК КПУ, помічник Голови Ради Міністрів УРСР (1974–1984), голова Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України (1984–2006). Народний депутат України (1990–1994, 1998–2006), голова постійної комісії з питань екології та раціонального природокористув. (1993–1994), заст. голови комітету з питань науки і освіти (1998–2006) ВР України. Держ. служб. першого рангу (1994). Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2003).
Зав. кафедрою розміщення продуктивних сил у Київському національному економічному університеті (1988–2008). Наук. керівник і консультант понад 10 докторів і понад 30 кандидатів економічних наук.

ДАНИЛИ́ШИН Богдан Михайлович (1965 р.н.) – економіст, доктор екон. наук (1997), професор (2003), член-коресп. НАН України (2004), академік НАН України (2009), Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки. Заслуж. діяч науки і техніки України.
По закінч. Тернопільського пед. ін-ту (1987) працює у Раді по вивченню продуктив. сил України: зав.відділу, заст.голови з наук роботи, 2006-2008 – голова, водночас від 2000 р. – позаштат. радник КМ України; 2007 –2010 – Міністр економіки України.
Автор понад 250 наукових праць. Під його наук. керівництвом було розроблено Програму розвитку малих міст України, брав участь у розробці Концепції державної регіональної політики, Генеральної схеми планування території України, низки нормативно-правових, законодавчих актів з питань розвитку регіонів і територіальних громад, екологічної політики та природно-техногенної безпеки.
З грудня 2014 року очолює Науково-дослідний інститут регіоналістики, що функціонує у складі єдиного навчально-наукового комплексу КНЕУ імені Вадима Гетьмана.

ПАВЛЕНКО Анатолій Федорович (1940-2016) – вчений у галузі економіки та педагогіки, доктор економічних наук (1990), професор (1990), Заслужений діяч науки і техніки України, академік Національної академії педагогічних наук України (2003);
у 1964 році закінч. Київський ін-т народного господарства. У 1964-1965 рр. — ст. викл. кафедри економіки промисловості, у 1965-1971 рр. — асист. кафедри матеріально-технічного постачання, у 1975-1980 рр. — заст. декана, у 1980-1985 рр. — декан ф-ту економіки праці та матеріально-технічного постачання, у 1985-1987 рр. — проректор з навчальної роботи, завідувач кафедри маркетингу, ректор КНЕУ імені Вадима Гетьмана  (з 1987).
Член президії Вищої атестаційної комісії України (з 1998); президент Української асоціації маркетингу; член Державної акредитаційної комісії України; член Комітету з Державних премій України в галузі науки і техніки (з 2006). Академік Міжнародної академії наук вищої школи (Москва). Почесний доктор Міжнародного християнського університету (Відень). Указом Президента присвоєно звання Герой України з врученням ордена Держави (2006).
Головний редактор наукового журналу "Маркетинг в Україні" та збірника наукових праць "Вчені записки", член редколегій низки наукових фахових видань.

ТРОНЬ Віталій Панасович  (1925 р.н.) - перший доктор наук з державного управління в Україні, професор, завідувач кафедри інформаційних технологій ІДУС при Кабінеті Міністрів України (1996 - 1999рр.), професор Національної академії державного управління при Президентові України, канд. технічних наук, професор кафедри міжнародної інформації Інституту права та суспільних відносин Вільного Міжнародного університету «Україна»,    Заслужений діяч науки і техніки України (2005),  академік Української  академії наук  державного управління,  академік Міжнародної академії інформатизації при ООН.
Суддя національної категорії з шахів. Учасник бойових дій у ВВВ.
1968 – 1971 рр. – декан ф-ту Організації машинної обробки інформації КІНГ ім. Д.С. Коротченка.

ГОЛОВАЧ Анатолій Варфоломійович (1930 р.н.) — український економіст, доктор екон. наук (1972), професор (1974), академік-засновник АН ВШ України (1992).
Працював у Ін-ті економіки АН УРСР (1948–52), Держплані УРСР (1952–54), НДІ торгівлі та громад. харч. (1954–65);
від 1965 – у КІНГу (КДУ, КНЕУ): доцент, – зав. каф. економічної статистики (1973–91), від 1991 – проф. цієї ж каф. Започаткував діяльність проблемних лабораторій в університеті, зокрема, на кафедрі статистики під його керівництвом була створена лабораторія Міністерства освіти України з аналізу та планування потреби економіки у спеціалістах з вищою освітою. Багато років очолював Спеціалізовану Вчену Раду КНЕУ та був членом Спец. Вченої Ради Київського національного торговельно-економічного університету.
Автор 4 монографій, 7 підручників і навчальних посібників, понад 100 проблемних статей у відомих фахових виданнях України та за кордоном.

ПОКРОПИВНИЙ Сергій Федорович (1930-2001) – український економіст, доктор економ. наук (1979), професор (1980), Заслужений працівник освіти України (1991), академік АН ВШ України (1993).
Випускник КФЕІ (1958)  понад сорок років працював у Альма-матер: лаборант, ст. лаборант, асистент, ст. викладач, захист канд. дисертації (1973), стажування у Франції (1969-1970), завідувач кафедри (1968-1992), професор, останні роки професор-консультант каф. економіки підприємств. Впродовж 1985-1991 рр. був деканом планово-економічного ф-ту (нинішнього ФЕтаУ).
Автор понад 180 опублікованих наукових праць, в тому числі 22 моногр. та підручників: «Економіка промисловості», «Економіка підприємств». Підготував до захисту 36 канд. та 7 докторів економ. наук.
 

КОРНІЙЧУ́К Май Ти́хонович (1937 - 2012) — український учений в галузі прикладної математики. Доктор технічних наук (1991), професор (2001). Академік АН ВШ України з 2006 р.
Випускник Київського університету ім Т. Шевченка (1961), працював у військово-інж. радіотехн. училищі, від 1987 р. у Нац. авіац. ун-ті.
З 1999 р. — професор кафедри економіко-математичних методів КНЕУ, одночасно професор кафедри комп'ютеризованих систем управління НАУ.
Осн. напрями наук. дослідж.: надійність і ефеꬬтивність функціонування склад. радіотех. систем та радіоелект¬¬рон. обладнання; нелінійне мବтем. програмування; оцінювання екон. ризиків.

ПОРУЧНИК Анатолій Михайлович (1947 р.н.) – вчений економіст-міжнародник, один із фундаторів вітчизняної школи з міжнародної економіки та організатор бізнес-освіти в Україні. Доктор. екон. Наук (1994), професор (1997), академік АН вищої школи України (2015). Відмінник освіти України. Нагороджений знаком "Заслужений діяч науки і техніки України"(2013).
Випускник економ.ф-ту Київського державного університету імені Тараса Шевченка (1972 р.), аспірантури КІНГу (1978).

Завідувач кафедри міжнародної економіки (1997), директор Центру магістерської підготовки КНЕУ, директор Інституту бізнес освіти.

ПАНАСЮК Броніслав Якович (1935 р.н. ) – академік Національної аграрної АН України (2002), доктор екон. наук (1991), професор, заслужений економіст України. Нагороджений орденом «Знак пошани» (1973); бронзовою медаллю ВДНГ СРСР (1986). Член Нац. спілки письм. України та Спілки економістів України.
Закінчив Київський фінансово-економічний інститут (1958), керуючий Корсунь-Шевченківським сільгоспбанком (1958-1959 рр.); Міністерство сільського госп. України (1964-1979 рр.); Держплан України (1980-1995 рр.); Кабінет Міністрів України (1996-2000 рр.). У 2000 р. залишив держ. службу і зосередився на науковій роботі, викладач Горохівського сільськогосп. технікуму на Волині (1959-1962рр.); у 1969-1971рр. навчався в аспірантурі Української сільськогосп. академії (заочно); у 1971р. захистив канд.дис., Впродовж 1979-2011рр – доцент, професор кафедри КНЕУ за сумісництвом; з 2011р. гол. науковий працівник Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН; з 2014 р. завідувач кафедрою Вінницького національного аграрного університету.

АНДРІЙЧУК Василь Гаврилович (1938 р.н.) –– економіст, доктор екон. наук (1988), професор (1990),  Член-кор. УААН (1999), академік Української Академії аграрних наук (2007). (З 2010 академія має статус національної).
Закін. ВПШ при ЦК КПУ (1966), Міжнародний ін-т менеджменту (1992). Працював інструктором організац. відділу Шаргородського райкому КПУ (1966–69);
від 1969 у Київському ін-ті народного госп-ва (КДЕУ, КНЕУ): асист., ст. викл., доцент., від 1988 – професор. каф. економіки і організації-ції с. госп-ва (каф. аграр. менеджменту, нині економіки агропромислових формувань). Досліджує проблеми реструктуризації аграр. і агроперероб. підпр-в та вдосконалення дії екон. механізмів у АПК.

 

 

Остання редакція: 25.10.17