Війна очима художника. Історії гучних подій (2023 р.)
Прапор надії
Така вже видно українська доля – Серед імперій жити і рости, Плекати рідну мову у неволі І прапор нації в підпіллі берегти.
У час війни, вселенського розброду Жовто-блакитний колір не горить. Як запорука життєздатності народу Над недругами гордо майорить.
Така вже видно українська доля – Ламати безнадії береги. Блакиттю неба, жовтизною поля Хай захлинуться наші вороги!
Жовтень 2018 р.
ТРИПІЛЬСЬКИЙ НЕСПОКІЙ
Ніхто не зна своїх ретроспектив, Що десь у сивій древності згубились. Але ми тут живем і народились, Черпаючи Трипільський позитив.
Трипільський подих – сім тисячоліть. Бентежить розум і тривожить душу. Проте сьогодні я сказати мушу, Що вже настала ця сакральна мить.
І наступила ця свята пора – Ознаки космосу побачить в артефактах. Немов із Всесвітом наладили, Знайшовши в них пракорені Добра!
Трипільська кров у скроні наші б’є, Хоча вона вже від російських «Градів»… Я тим із світом поділитись радий, Що все трипільське – це усе моє.
Земля трипільська – сім тисячоліть Аграрного й духовного натхнення. Що за народ і як його імення? Чому це все українцям болить?
Гончар Трипільський – сім тисячоліть Дають натхнення візуальні твори. І соромно залазити у нори, Коли трипільська спадщина горить.
Метал Трипільський – сім тисячоліть, А ми живем і зараз на металі. І помінялися лише одні деталі, Немов би пролетіла тільки мить.
Трипільський одяг – сім тисячоліть, А подивитися – в нім ментальність наша. І як би там не зазіхала «Раша» Глобальний поступ не перемінить.
Житло Трипільське – сім тисячоліть, Його святі спасали оберіги. Не дивлячись на злодійські інтриги, І українська Хата устоїть! Грудень 2016р.
У ПЕКЛІ ЖАРКО, ХОЛОДНО В РАЮ
Життя моє щомиті різнобарвне, Біжу під гору, майже не стою. Хвилини плинуть іноді бездарно – У пеклі жарко, холодно в раю.
Чи може вибрав не підйомну тему? Чи може вибрав долю не свою? Ніяк не можу вирішить дилему – У пеклі жарко, холодно в раю. У життєбуднях ми до всього звикли, Терпіть навчались майже до краю. А може поломать життєві цикли? У пеклі жарко, холодно в раю.
ЛЮБІЙ ЛЮБІ
Не посміхаєшся і не плачеш, І смуток-смуток у твоїх очах… Давай помолимось за вдачу – Вона нас винесе на плечах.
Не раз з тобою ми німіли з болю, Жить не хотілося у днях, ночах… Давай помолимось за долю – Вона нас винесе на плечах . Щоб не відчути нам багатства бідність, Не загубитися в пустих речах, Давай помолимось за вірність – Вона нас винесе на плечах! Осінь 2004р.
НЕ ДАЙ БОГ
Не дай Бог, революції у житті Непідготовленно - заангажовано-тупої. Не дай Бог, опинитися в самоті Або в обіймах заздрощі скупої. Не дай Бог, зради-підлості в житті Або з твого, або з чужого боку. Не дай Бог, опинитись в каятті Безповоротно зробленого кроку.
Не дай Бог, еволюції в житті, Що призведе до втрати всіх позицій. Не дай Бог, покаяння в майбутті За прояви завищених амбіцій.
Не дай Бог, лінуватості в житті Не генетичних проявів боління. Не дай Бог, щоби ангели святі Десь перервали зміну покоління.
Не дай Бог, хитруватості й брехні У спілкуванні, бізнесі, любові. Не дай Бог, говорити людям «ні» І на своїй, й на іноземній мові.
Не дай Бог, ролей зайвих і легких, Не дай Бог, втрати творчого сумління, Не дай Бог, кісток м’яких та крихких В прямому й переноснім розумінні.
ДО 100-РІЧЧЯ ПОСЕЛЕННЯ УКРАЇНЦІВ У КАНАДІ
Сто років… Не така вже й давнина. Народ наш звик до довгої дороги, Але діаспори срібляста сивина Вселяє в серце смуток і тривоги.
Імперії роїлись і цвіли І падали, повалені собою! А українці? Де ж вони були? Ішли у світ неспішною ходою.
Хто жито сіяв, жито жав, а хтось, Привіз його з далекої далечі… Тепер везуть назад… так повелось: Брат брату завжди підставляє плечі! М. Торонто (Канада), 1990 р.
* * *
Я люблю тебе, МЕМ, До нестями, до сміху, до болю! У щасливий момент І в похмурену мить, Назавжди залишатись я хочу з тобою, Бо такого, як ти, Неможливо уже розлюбить!
Я люблю тебе так, Що ніякі злодійські морози Неспроможні вогонь Почуттів мого серця віднять. Вже багато років Живемо ми з тобою без прози – У поезії лекцій І сонетах практичних занять!
А держава моя Проявляє і впертість, і творчість. Трансформації смак По собі ми відчули давно… МВФ! Подивись Україні в зволожені очі. Зрозумієш сповна, Що кредит не давати не дано!
Європейський Союз! І куди тобі бідному дітись? Хочеш, любий, чи ні, А прийдеться-таки нас прийнять… Бо знаходяться наші Європейські по-справжньому діти У поезії лекцій І сонетах практичних занять!
* * *
Як не просто у цьому житті Сутність мати і форму тримати, У реаліях бути, а не в маятті… Хто не вірує щиро – грішити не здатен!
Як не просто протягом літ Берегти, що дали тобі Батько та Мати, В позитиві сприймати спаплюжений світ. Хто не вірує щиро – грішити не здатен!
Як не просто міняючи профіль буття, Працювати щоденно, живучі без міри, А тому – трансформується сутність життя: Хто не грішний – Не має і справжньої Віри!
НАЦІЯ І ГЛОБАЛІЗАЦІЯ
В сучаснім світі важливе все – Самодостатність і своєрідність. Глобалізація прогрес несе. Національною буває бідність.
Як не тиняйся по векторах – Чи то російських, чи європейських. Національним буває страх У парадигмі загроз вселенських.
Майбутніх обріїв не збагнуть, Не передбачити всі події, Вникаючи в глобальну суть, Важливо не втрачать надії.
Не передбачено, що припаде – Чи лаври Зевса, чи Прометея. Та жодна нація не пропаде, Коли базується на ідеї.
* * *
Не треба згадувать минулу давнину, Життя людське іде поза віками, Не варто думать про волосся сивину, Вона сама проявиться з роками.
Колись прийдеться і Тобі, й мені Злетіти й загубитися між зірками. Не варто думать про проблеми незначні, Вони самі проявляься з роками!
Не варто з лаврів надівать вінок, Не варто за гаряче брат руками, А треба думать про своїх жінок, Які стають милішими з роками!
Не дні, не тижні навіть не роки… В житті важливі тільки чудо-миті, Вони диктують ритми і смаки У грі своїй прекрасно розмаїтій.
Часу нема на клятви й каяття – Такий нестримно - невблаганний вік людини. Усе творять миттєвості життя. А не години!
Коли захочеш глянуть в майбуття, Не знайдеш бажаного там і половини. Змінили все миттєвості життя, А не хвилини!
Не варто успіх виставляти напоказ, Треба щомить любити і творити. Не варто стримувать миттєвостей екстаз, А треба жити!
* * *
В чім багатство? Спитайте мене – Я не знаю. В чім успішність? Спитайте мене – Я не знаю. В чім гріховність? Спитайте мене – Я не знаю. В чім моральність? Спитайте мене – Я не знаю. Щастя в чім? Ви спитайте мене – В тім, що дійсно нічого не знаю. 19.05.2015р.
ХРЕЩАТИК – МАЙДАН – ВІЧЕ
Горів Хрещатик декілька разів, Як лакмус ворожнечої розради. Серед людей, дерев і образів Не розібрати нічиєї зради.
Майдан колише декілька століть Як відображення ментальності народу. Коли держава спить – Майдан стоїть. Хоча на нього ллють в морози воду.
Збирали Віча з приводів й без них. Своїм-чужим на них давали жару… Ви чуєте? Майдан уже затих – Чекати треба на Хрещатику пожару! 24.02.2014р.
НЕБЕСНА СОТНЯ
Радість і Горе, Пісня і Плач, Мука душевна і мука тілесна. Як результат українських невдач – Сотня Небесна!
Довго глумився над ними Злодій, Влада бездарно – криваво – безчесна. Як запорука Глобальних Надій – Сотня Небесна!
Нових ідей наступає пора, Зими зміняють заквітчані Весни. Снайпером скошена дітвора – Сотня Небесна! 25.02.2014р.
З НАУКОВИХ РЕКОМЕНДАЦІЙ
Не падає ніщо у руки з неба, Концепції не пишуться в наметах. Не на помилках власних вчитись треба, А вчитись треба в університетах.
Наука зразу не дає ефект, Навіть безплідною буває творча мука. Але завідома провалений проект, Коли його не освятить наука.
Модель шукаєм 25-й рік – Платформа зарубіжних реформацій. Може, мінливий ХХІ-й вік Нас підштовхне до власних інновацій?
НАБАТ
Де це видано, де це знано, Хіба так у сім’ї живуть? Ще старі не загоїлись рани, А вже нові на серці рвуть!
Горлопаним, немов навіжені, Прапори вириваючи з рук. Ми брати? Ми – собаки скажені На могили державницьких мук!
Навіть пам'ять свого Тараса Умудрились обісрать… По країні, немов зараза, Поповзла бусурманська рать!
Вже не треба кайдани рвати, Проти себе – не повстають… Та чому іноземні солдати На українську землю плюють?
Живемо від ночі до ночі, Боїмося миттєвих дій. У цей час, сидячі в Сочі, Посміхається хитро злодій!
Поки ми плетемо павутину Міжнародно значимих фраз Мітить кримсько - татарську родину Знахабнілий сусідський спецназ.
Дочекаємося напруги, Від Азову і до Росі… На свої повертається круги Імператор всєя Русі!
Світ не бачив таких діаспор, Де живуть, там одна біда… Все ждемо, що вселенський Пастор Відведе безголові Стада!
ЛЮБІЙ ЛЮБІ
Не посміхаєшся і не плачеш, І смуток-смуток у твоїх очах… Давай помолимось за вдачу – Вона нас винесе на плечах.
Не раз з тобою ми німіли з болю, Жить не хотілося у днях, ночах… Давай помолимось за долю – Вона нас винесе на плечах . Щоб не відчути нам багатства бідність, Не загубитися в пустих речах, Давай помолимось за вірність – Вона нас винесе на плечах! Осінь 2004р.
НЕ ДАЙ БОГ
Не дай Бог, революції у житті Непідготовленно - заангажовано-тупої. Не дай Бог, опинитися в самоті Або в обіймах заздрощі скупої. Не дай Бог, зради-підлості в житті Або з твого, або з чужого боку. Не дай Бог, опинитись в каятті Безповоротно зробленого кроку.
Не дай Бог, еволюції в житті, Що призведе до втрати всіх позицій. Не дай Бог, покаяння в майбутті За прояви завищених амбіцій.
Не дай Бог, лінуватості в житті Не генетичних проявів боління. Не дай Бог, щоби ангели святі Десь перервали зміну покоління.
Не дай Бог, хитруватості й брехні У спілкуванні, бізнесі, любові. Не дай Бог, говорити людям «ні» І на своїй, й на іноземній мові.
Не дай Бог, ролей зайвих і легких, Не дай Бог, втрати творчого сумління, Не дай Бог, кісток м’яких та крихких В прямому й переноснім розумінні.
ДО 100-РІЧЧЯ ПОСЕЛЕННЯ УКРАЇНЦІВ У КАНАДІ
Сто років… Не така вже й давнина. Народ наш звик до довгої дороги, Але діаспори срібляста сивина Вселяє в серце смуток і тривоги.
Імперії роїлись і цвіли І падали, повалені собою! А українці? Де ж вони були? Ішли у світ неспішною ходою.
Хто жито сіяв, жито жав, а хтось, Привіз його з далекої далечі… Тепер везуть назад… так повелось: Брат брату завжди підставляє плечі! М. Торонто (Канада), 1990 р.
* * *
Я люблю тебе, МЕМ, До нестями, до сміху, до болю! У щасливий момент І в похмурену мить, Назавжди залишатись я хочу з тобою, Бо такого, як ти, Неможливо уже розлюбить!
Я люблю тебе так, Що ніякі злодійські морози Неспроможні вогонь Почуттів мого серця віднять. Вже багато років Живемо ми з тобою без прози – У поезії лекцій І сонетах практичних занять!
А держава моя Проявляє і впертість, і творчість. Трансформації смак По собі ми відчули давно… МВФ! Подивись Україні в зволожені очі. Зрозумієш сповна, Що кредит не давати не дано!
Європейський Союз! І куди тобі бідному дітись? Хочеш, любий, чи ні, А прийдеться-таки нас прийнять… Бо знаходяться наші Європейські по-справжньому діти У поезії лекцій І сонетах практичних занять!
* * *
Як не просто у цьому житті Сутність мати і форму тримати, У реаліях бути, а не в маятті… Хто не вірує щиро – грішити не здатен!
Як не просто протягом літ Берегти, що дали тобі Батько та Мати, В позитиві сприймати спаплюжений світ. Хто не вірує щиро – грішити не здатен!
Як не просто міняючи профіль буття, Працювати щоденно, живучі без міри, А тому – трансформується сутність життя: Хто не грішний – Не має і справжньої Віри!
НАЦІЯ І ГЛОБАЛІЗАЦІЯ
В сучаснім світі важливе все – Самодостатність і своєрідність. Глобалізація прогрес несе. Національною буває бідність.
Як не тиняйся по векторах – Чи то російських, чи європейських. Національним буває страх У парадигмі загроз вселенських.
Майбутніх обріїв не збагнуть, Не передбачити всі події, Вникаючи в глобальну суть, Важливо не втрачать надії.
Не передбачено, що припаде – Чи лаври Зевса, чи Прометея. Та жодна нація не пропаде, Коли базується на ідеї.
* * *
Не треба згадувать минулу давнину, Життя людське іде поза віками, Не варто думать про волосся сивину, Вона сама проявиться з роками.
Колись прийдеться і Тобі, й мені Злетіти й загубитися між зірками. Не варто думать про проблеми незначні, Вони самі проявляься з роками!
Не варто з лаврів надівать вінок, Не варто за гаряче брат руками, А треба думать про своїх жінок, Які стають милішими з роками!
Не дні, не тижні навіть не роки… В житті важливі тільки чудо-миті, Вони диктують ритми і смаки У грі своїй прекрасно розмаїтій.
Часу нема на клятви й каяття – Такий нестримно - невблаганний вік людини. Усе творять миттєвості життя. А не години!
Коли захочеш глянуть в майбуття, Не знайдеш бажаного там і половини. Змінили все миттєвості життя, А не хвилини!
Не варто успіх виставляти напоказ, Треба щомить любити і творити. Не варто стримувать миттєвостей екстаз, А треба жити!
* * *
В чім багатство? Спитайте мене – Я не знаю. В чім успішність? Спитайте мене – Я не знаю. В чім гріховність? Спитайте мене – Я не знаю. В чім моральність? Спитайте мене – Я не знаю. Щастя в чім? Ви спитайте мене – В тім, що дійсно нічого не знаю. 19.05.2015р.
ХРЕЩАТИК – МАЙДАН –ВІЧЕ
Горів Хрещатик декілька разів, Як лакмус ворожнечої розради. Серед людей, дерев і образів Не розібрати нічиєї зради.
Майдан колише декілька століть Як відображення ментальності народу. Коли держава спить – Майдан стоїть. Хоча на нього ллють в морози воду.
Збирали Віча з приводів й без них. Своїм-чужим на них давали жару… Ви чуєте? Майдан уже затих – Чекати треба на Хрещатику пожару! 24.02.2014р.
НЕБЕСНА СОТНЯ
Радість і Горе, Пісня і Плач, Мука душевна і мука тілесна. Як результат українських невдач – Сотня Небесна!
Довго глумився над ними Злодій, Влада бездарно – криваво – безчесна. Як запорука Глобальних Надій – Сотня Небесна!
Нових ідей наступає пора, Зими зміняють заквітчані Весни. Снайпером скошена дітвора – Сотня Небесна! 25.02.2014р.
З НАУКОВИХ РЕКОМЕНДАЦІЙ
Не падає ніщо у руки з неба, Концепції не пишуться в наметах. Не на помилках власних вчитись треба, А вчитись треба в університетах.
Наука зразу не дає ефект, Навіть безплідною буває творча мука. Але завідома провалений проект, Коли його не освятить наука.
Модель шукаєм 25-й рік – Платформа зарубіжних реформацій. Може, мінливий ХХІ-й вік Нас підштовхне до власних інновацій?
НАБАТ
Де це видано, де це знано, Хіба так у сім’ї живуть? Ще старі не загоїлись рани, А вже нові на серці рвуть!
Горлопаним, немов навіжені, Прапори вириваючи з рук. Ми брати? Ми – собаки скажені На могили державницьких мук!
Навіть пам'ять свого Тараса Умудрились обісрать… По країні, немов зараза, Поповзла бусурманська рать!
Вже не треба кайдани рвати, Проти себе – не повстають… Та чому іноземні солдати На українську землю плюють?
Живемо від ночі до ночі, Боїмося миттєвих дій. У цей час, сидячі в Сочі, Посміхається хитро злодій!
Поки ми плетемо павутину Міжнародно значимих фраз Мітить кримсько - татарську родину Знахабнілий сусідський спецназ.
Дочекаємося напруги, Від Азову і до Росі… На свої повертається круги Імператор всєя Русі!
Світ не бачив таких діаспор, Де живуть, там одна біда… Все ждемо, що вселенський Пастор Відведе безголові Стада!
