КНЕУ - Творча діяльність

Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана

Творча діяльність

ТРИПІЛЬСЬКИЙ  НЕСПОКІЙ

Ніхто не зна своїх ретроспектив,
Що десь у сивій древності згубились.
Але ми тут живем і народились,
Черпаючи Трипільський позитив.

Трипільський подих – сім тисячоліть.
Бентежить розум і тривожить душу.
Проте сьогодні я сказати мушу,
Що вже настала ця сакральна мить.

І наступила ця свята пора –
Ознаки космосу побачить в артефактах.
Немов із Всесвітом наладили,
Знайшовши в них пракорені Добра!

Трипільська кров у скроні наші б’є,
Хоча вона вже від російських «Градів»…
Я тим із світом поділитись радий,
Що все трипільське – це усе моє.

Земля трипільська – сім тисячоліть
Аграрного й духовного натхнення.
Що за народ і як його імення?
Чому це все українцям болить?

Гончар Трипільський – сім тисячоліть
Дають натхнення візуальні твори.
І соромно залазити у нори,
Коли трипільська спадщина горить.

Метал Трипільський – сім тисячоліть,
А ми живем і зараз на металі.
І помінялися лише одні деталі,
Немов би пролетіла тільки мить.

Трипільський одяг – сім тисячоліть,
А подивитися – в нім ментальність наша.
І як би там не зазіхала «Раша»
Глобальний поступ не перемінить.

Житло Трипільське – сім тисячоліть,
Його святі спасали оберіги.
Не дивлячись на злодійські інтриги,
І українська Хата устоїть!
Грудень 2016р.



У ПЕКЛІ ЖАРКО, ХОЛОДНО В РАЮ

Життя моє щомиті різнобарвне,
Біжу під гору, майже не стою.
Хвилини плинуть  іноді бездарно –
У пеклі жарко, холодно в раю.

Чи може вибрав не підйомну тему?
Чи може вибрав долю не свою?
Ніяк не можу вирішить дилему –
У пеклі жарко, холодно в раю.
У життєбуднях ми до всього звикли,
Терпіть навчались майже до краю.
А може поломать життєві цикли?
У пеклі жарко, холодно в раю.

 

ЛЮБІЙ ЛЮБІ

Не посміхаєшся і не плачеш,
І смуток-смуток у твоїх очах…
Давай помолимось за вдачу –
Вона нас винесе на плечах.

Не раз з тобою ми німіли з болю,
Жить не хотілося у днях, ночах…
Давай помолимось за долю –
Вона нас винесе на плечах
.
Щоб не відчути нам багатства бідність,
Не загубитися в пустих речах,
Давай помолимось за вірність –
Вона нас винесе на плечах!
Осінь 2004р.

 

НЕ ДАЙ БОГ

Не дай Бог, революції у житті
Непідготовленно - заангажовано-тупої.
Не дай Бог, опинитися в самоті
Або в обіймах заздрощі скупої.
Не дай Бог, зради-підлості в житті
Або з твого, або з чужого боку.
Не дай Бог, опинитись в каятті
Безповоротно зробленого кроку.

Не дай Бог, еволюції в житті,
Що призведе до втрати всіх позицій.
Не дай Бог, покаяння в майбутті
За прояви завищених амбіцій.

Не дай Бог, лінуватості в житті
Не генетичних проявів боління.
Не дай Бог, щоби ангели святі
Десь перервали зміну покоління.

Не дай Бог, хитруватості й брехні
У спілкуванні, бізнесі, любові.
Не дай Бог, говорити людям «ні»
І на своїй, й на іноземній мові.

Не дай Бог, ролей зайвих і легких,
Не дай Бог, втрати творчого сумління,
Не дай Бог, кісток м’яких та крихких
В прямому й переноснім розумінні.

 

ДО 100-РІЧЧЯ ПОСЕЛЕННЯ УКРАЇНЦІВ У КАНАДІ

Сто років… Не така вже й давнина.
Народ наш звик до довгої дороги,
Але діаспори срібляста сивина
Вселяє в серце смуток і тривоги.

Імперії роїлись і цвіли
І падали, повалені собою!
А українці? Де ж вони були?
Ішли у світ неспішною ходою.

Хто жито сіяв, жито жав, а хтось,
Привіз його з далекої далечі…
Тепер везуть назад… так повелось:
Брат брату завжди підставляє плечі!
М. Торонто (Канада), 1990 р.

 

* * *

Я люблю тебе, МЕМ,
До нестями, до сміху, до болю!
У щасливий момент
І в похмурену мить,
Назавжди залишатись я хочу з тобою,
Бо такого, як ти,
Неможливо уже розлюбить!

Я люблю тебе так,
Що ніякі злодійські морози
Неспроможні вогонь
Почуттів мого серця віднять.
Вже багато років
Живемо ми з тобою без прози –
У поезії лекцій
І сонетах практичних занять!

А держава моя
Проявляє і впертість, і творчість.
Трансформації смак
По собі ми відчули давно…
МВФ! Подивись
Україні в зволожені очі.
Зрозумієш сповна,
Що кредит не давати не дано!

Європейський Союз!
І куди тобі бідному дітись?
Хочеш, любий, чи ні,
А прийдеться-таки нас прийнять…
Бо знаходяться наші
Європейські по-справжньому діти
У поезії лекцій
І сонетах практичних занять!

 

* * *

Як не просто у цьому житті
Сутність мати і форму тримати,
У реаліях бути, а не в маятті…
Хто не вірує щиро – грішити не здатен!

Як не просто протягом літ
Берегти, що дали тобі Батько та Мати,
В позитиві сприймати спаплюжений світ.
Хто не вірує щиро – грішити  не здатен!

Як не просто міняючи профіль буття,
Працювати щоденно, живучі без міри,
А тому – трансформується сутність життя:
Хто не грішний –
Не має і справжньої Віри!

 


НАЦІЯ І ГЛОБАЛІЗАЦІЯ

В сучаснім світі важливе все –
Самодостатність і своєрідність.
Глобалізація прогрес несе.
Національною буває бідність.

Як не тиняйся по векторах –
Чи то російських, чи європейських.
Національним буває страх
У парадигмі загроз вселенських.

Майбутніх обріїв не збагнуть,
Не передбачити всі події,
Вникаючи в глобальну суть,
Важливо не втрачать надії.

Не передбачено, що припаде –
Чи лаври Зевса, чи Прометея.
Та жодна нація не пропаде,
Коли базується на ідеї.

 

* * *

Не треба згадувать минулу давнину,
Життя людське іде поза віками,
Не варто думать про волосся сивину,
Вона сама проявиться з роками.

Колись прийдеться і Тобі, й мені
Злетіти й загубитися між зірками.
Не варто думать про проблеми незначні,
Вони самі проявляься з роками!

Не варто з лаврів надівать вінок,
Не варто за гаряче брат руками,
А треба думать про своїх жінок,
Які стають милішими з роками!

Не дні, не тижні навіть не роки…
В житті важливі тільки чудо-миті,
Вони диктують ритми і смаки
У грі своїй прекрасно розмаїтій.

Часу нема на клятви й каяття –
Такий нестримно - невблаганний вік людини.
Усе творять миттєвості життя.
А не години!

Коли захочеш глянуть в майбуття,
Не знайдеш бажаного там і половини.
Змінили все миттєвості життя,
А не хвилини!

Не варто успіх виставляти напоказ,
Треба щомить любити і творити.
Не варто стримувать миттєвостей екстаз,
А треба жити!

 

* * *

В чім багатство? Спитайте мене –
Я не знаю.
В чім успішність? Спитайте мене –
Я не знаю.
В чім гріховність? Спитайте мене –
Я не знаю.
В чім моральність? Спитайте мене –
Я не знаю.
Щастя в чім? Ви спитайте мене –
В тім, що дійсно нічого не знаю.
19.05.2015р.

 

ХРЕЩАТИК – МАЙДАН – ВІЧЕ

Горів Хрещатик декілька разів,
Як лакмус ворожнечої розради.
Серед людей, дерев і образів
Не розібрати нічиєї зради.

Майдан колише декілька століть
Як відображення ментальності народу.
Коли держава спить – Майдан стоїть.
Хоча на нього ллють в морози воду.

Збирали Віча з приводів й без них.
Своїм-чужим на них давали жару…
Ви чуєте? Майдан уже затих –
Чекати треба на Хрещатику пожару!
24.02.2014р.

 

НЕБЕСНА СОТНЯ

Радість і Горе, Пісня і Плач,
Мука душевна і мука тілесна.
Як результат українських невдач –
Сотня Небесна!

Довго глумився над ними Злодій,
Влада бездарно – криваво – безчесна.
Як запорука Глобальних Надій –
Сотня Небесна!

Нових ідей наступає пора,
Зими зміняють заквітчані Весни.
Снайпером скошена дітвора –
Сотня Небесна!
25.02.2014р.

 

З НАУКОВИХ РЕКОМЕНДАЦІЙ

Не падає ніщо у руки з неба,
Концепції не пишуться в наметах.
Не на помилках власних вчитись треба,
А вчитись треба в університетах.

Наука зразу не дає ефект,
Навіть безплідною буває творча мука.
Але завідома провалений проект,
Коли його не освятить наука.

Модель шукаєм 25-й рік –
Платформа зарубіжних реформацій.
Може, мінливий ХХІ-й вік
Нас підштовхне до власних інновацій?

 


НАБАТ

Де це видано, де це знано,
Хіба так у сім’ї живуть?
Ще старі не загоїлись рани,
А вже нові на серці рвуть!

Горлопаним, немов навіжені,
Прапори вириваючи з рук.
Ми брати? Ми – собаки скажені
На могили державницьких мук!

Навіть пам'ять свого Тараса
Умудрились обісрать…
По країні, немов зараза,
Поповзла бусурманська рать!

Вже не треба кайдани рвати,
Проти себе – не повстають…
Та чому іноземні солдати
На українську землю плюють?

Живемо від ночі до ночі,
Боїмося миттєвих дій.
У цей час, сидячі в Сочі,
Посміхається хитро злодій!

Поки ми плетемо павутину
Міжнародно значимих фраз
Мітить кримсько - татарську родину
Знахабнілий сусідський спецназ.

Дочекаємося напруги,
Від Азову і до Росі…
На свої повертається круги
Імператор всєя Русі!

Світ не бачив таких діаспор,
Де живуть, там одна біда…
Все ждемо, що вселенський Пастор
Відведе безголові Стада!

 

ЛЮБІЙ ЛЮБІ

Не посміхаєшся і не плачеш,
І смуток-смуток у твоїх очах…
Давай помолимось за вдачу –
Вона нас винесе на плечах.

Не раз з тобою ми німіли з болю,
Жить не хотілося у днях, ночах…
Давай помолимось за долю –
Вона нас винесе на плечах
.
Щоб не відчути нам багатства бідність,
Не загубитися в пустих речах,
Давай помолимось за вірність –
Вона нас винесе на плечах!
Осінь 2004р.

 

НЕ ДАЙ БОГ

Не дай Бог, революції у житті
Непідготовленно - заангажовано-тупої.
Не дай Бог, опинитися в самоті
Або в обіймах заздрощі скупої.
Не дай Бог, зради-підлості в житті
Або з твого, або з чужого боку.
Не дай Бог, опинитись в каятті
Безповоротно зробленого кроку.

Не дай Бог, еволюції в житті,
Що призведе до втрати всіх позицій.
Не дай Бог, покаяння в майбутті
За прояви завищених амбіцій.

Не дай Бог, лінуватості в житті
Не генетичних проявів боління.
Не дай Бог, щоби ангели святі
Десь перервали зміну покоління.

Не дай Бог, хитруватості й брехні
У спілкуванні, бізнесі, любові.
Не дай Бог, говорити людям «ні»
І на своїй, й на іноземній мові.

Не дай Бог, ролей зайвих і легких,
Не дай Бог, втрати творчого сумління,
Не дай Бог, кісток м’яких та крихких
В прямому й переноснім розумінні.

 

ДО 100-РІЧЧЯ ПОСЕЛЕННЯ УКРАЇНЦІВ У КАНАДІ

Сто років… Не така вже й давнина.
Народ наш звик до довгої дороги,
Але діаспори срібляста сивина
Вселяє в серце смуток і тривоги.

Імперії роїлись і цвіли
І падали, повалені собою!
А українці? Де ж вони були?
Ішли у світ неспішною ходою.

Хто жито сіяв, жито жав, а хтось,
Привіз його з далекої далечі…
Тепер везуть назад… так повелось:
Брат брату завжди підставляє плечі!
М. Торонто (Канада), 1990 р.

 

* * *

Я люблю тебе, МЕМ,
До нестями, до сміху, до болю!
У щасливий момент
І в похмурену мить,
Назавжди залишатись я хочу з тобою,
Бо такого, як ти,
Неможливо уже розлюбить!

Я люблю тебе так,
Що ніякі злодійські морози
Неспроможні вогонь
Почуттів мого серця віднять.
Вже багато років
Живемо ми з тобою без прози –
У поезії лекцій
І сонетах практичних занять!

А держава моя
Проявляє і впертість, і творчість.
Трансформації смак
По собі ми відчули давно…
МВФ! Подивись
Україні в зволожені очі.
Зрозумієш сповна,
Що кредит не давати не дано!

Європейський Союз!
І куди тобі бідному дітись?
Хочеш, любий, чи ні,
А прийдеться-таки нас прийнять…
Бо знаходяться наші
Європейські по-справжньому діти
У поезії лекцій
І сонетах практичних занять!

 

* * *

Як не просто у цьому житті
Сутність мати і форму тримати,
У реаліях бути, а не в маятті…
Хто не вірує щиро – грішити не здатен!

Як не просто протягом літ
Берегти, що дали тобі Батько та Мати,
В позитиві сприймати спаплюжений світ.
Хто не вірує щиро – грішити  не здатен!

Як не просто міняючи профіль буття,
Працювати щоденно, живучі без міри,
А тому – трансформується сутність життя:
Хто не грішний –
Не має і справжньої Віри!

 


НАЦІЯ І ГЛОБАЛІЗАЦІЯ

В сучаснім світі важливе все –
Самодостатність і своєрідність.
Глобалізація прогрес несе.
Національною буває бідність.

Як не тиняйся по векторах –
Чи то російських, чи європейських.
Національним буває страх
У парадигмі загроз вселенських.

Майбутніх обріїв не збагнуть,
Не передбачити всі події,
Вникаючи в глобальну суть,
Важливо не втрачать надії.

Не передбачено, що припаде –
Чи лаври Зевса, чи Прометея.
Та жодна нація не пропаде,
Коли базується на ідеї.

 

* * *

Не треба згадувать минулу давнину,
Життя людське іде поза віками,
Не варто думать про волосся сивину,
Вона сама проявиться з роками.

Колись прийдеться і Тобі, й мені
Злетіти й загубитися між зірками.
Не варто думать про проблеми незначні,
Вони самі проявляься з роками!

Не варто з лаврів надівать вінок,
Не варто за гаряче брат руками,
А треба думать про своїх жінок,
Які стають милішими з роками!

Не дні, не тижні навіть не роки…
В житті важливі тільки чудо-миті,
Вони диктують ритми і смаки
У грі своїй прекрасно розмаїтій.

Часу нема на клятви й каяття –
Такий нестримно - невблаганний вік людини.
Усе творять миттєвості життя.
А не години!

Коли захочеш глянуть в майбуття,
Не знайдеш бажаного там і половини.
Змінили все миттєвості життя,
А не хвилини!

Не варто успіх виставляти напоказ,
Треба щомить любити і творити.
Не варто стримувать миттєвостей екстаз,
А треба жити!

 

* * *

В чім багатство? Спитайте мене –
Я не знаю.
В чім успішність? Спитайте мене –
Я не знаю.
В чім гріховність? Спитайте мене –
Я не знаю.
В чім моральність? Спитайте мене –
Я не знаю.
Щастя в чім? Ви спитайте мене –
В тім, що дійсно нічого не знаю.
19.05.2015р.

 

ХРЕЩАТИК – МАЙДАН – ВІЧЕ

Горів Хрещатик декілька разів,
Як лакмус ворожнечої розради.
Серед людей, дерев і образів
Не розібрати нічиєї зради.

Майдан колише декілька століть
Як відображення ментальності народу.
Коли держава спить – Майдан стоїть.
Хоча на нього ллють в морози воду.

Збирали Віча з приводів й без них.
Своїм-чужим на них давали жару…
Ви чуєте? Майдан уже затих –
Чекати треба на Хрещатику пожару!
24.02.2014р.

 

НЕБЕСНА СОТНЯ

Радість і Горе, Пісня і Плач,
Мука душевна і мука тілесна.
Як результат українських невдач –
Сотня Небесна!

Довго глумився над ними Злодій,
Влада бездарно – криваво – безчесна.
Як запорука Глобальних Надій –
Сотня Небесна!

Нових ідей наступає пора,
Зими зміняють заквітчані Весни.
Снайпером скошена дітвора –
Сотня Небесна!
25.02.2014р.

 

З НАУКОВИХ РЕКОМЕНДАЦІЙ

Не падає ніщо у руки з неба,
Концепції не пишуться в наметах.
Не на помилках власних вчитись треба,
А вчитись треба в університетах.

Наука зразу не дає ефект,
Навіть безплідною буває творча мука.
Але завідома провалений проект,
Коли його не освятить наука.

Модель шукаєм 25-й рік –
Платформа зарубіжних реформацій.
Може, мінливий ХХІ-й вік
Нас підштовхне до власних інновацій?

 


НАБАТ

Де це видано, де це знано,
Хіба так у сім’ї живуть?
Ще старі не загоїлись рани,
А вже нові на серці рвуть!

Горлопаним, немов навіжені,
Прапори вириваючи з рук.
Ми брати? Ми – собаки скажені
На могили державницьких мук!

Навіть пам'ять свого Тараса
Умудрились обісрать…
По країні, немов зараза,
Поповзла бусурманська рать!

Вже не треба кайдани рвати,
Проти себе – не повстають…
Та чому іноземні солдати
На українську землю плюють?

Живемо від ночі до ночі,
Боїмося миттєвих дій.
У цей час, сидячі в Сочі,
Посміхається хитро злодій!

Поки ми плетемо павутину
Міжнародно значимих фраз
Мітить кримсько - татарську родину
Знахабнілий сусідський спецназ.

Дочекаємося напруги,
Від Азову і до Росі…
На свої повертається круги
Імператор всєя Русі!

Світ не бачив таких діаспор,
Де живуть, там одна біда…
Все ждемо, що вселенський Пастор
Відведе безголові Стада!


 

Остання редакція: 20.12.17