Гайдоба Оксана, КЕФ,  2 курс,  6508/1

user81@ukr.net

ОСОБЛИВОСТІ ЦІНОУТВОРЕННЯ НА РИНКУ ІНФОРМАЦІЙНОГО ПРОДУКТУ

Актуальність.Ми  живемо в  постіндустріальному  суспільстві, світова економіка  все  більше  розвивається  у  сфері  послуг,  які набувають  широкого  поширення та  якісного  розвитку.  Сфера  послуг  потребує  поінформованості, мабуть, навіть більше  ніж сфера матеріально-речового виробництва,  адже  ознайомленість із ринковими умовами, потребами, інтересами та можливостями теперішніх та потенційних споживачів надає  виробникові послуг суттєву  перевагу.  Це базується на тому, що сфера  послуг в певних  галузях  потребує  відносно невеликих витрат, тобто встановлені малі ринкові бар’єри. Таким чином, майже кожен може дозволити собі виробляти певні послуги, але не кожен зможе, чи краще сказати «встигне»,  продати якісний  та такий, що відповідає платоспроможному попиту товар чи послугу споживачу.  В таких умовах інформація набуває особливої ваги та впливу на економічне зростання  чи  розвиток певного суб’єкта господарювання. Постає питання: чим зумовлена висока ціна інформаційного продукту на сьогодні?

Вивченню  інформаційних  ресурсів та їх впливу на економіко-суспільний розвиток приділяється  велика увага у працях як закордонних, так  і  вітчизняних сучасних вчених, таких як Г.Беккер, В.Іноземцев, Б.Лєонтьєв, К. Свейбі, Т. Стюарт, М.Фішер. Значний внесок у розвиток світового наукового знання в даній сфері здійснили О.Бутник-Сиверський, О.Гришнова, Л.Єжова,  І.Івченко та інші.  Зокрема, питання ціноутворення в галузях інформаційної економіки  вивчають О.М. Антіпіна, Х. Веріан,  Л. Кабраль,  М.  Кац,  К.  Шапіро та ін. 

Постановка проблеми.Метою  роботи  є розгляд факторів  впливу  на формування  ринкової  ціни інформаційного  продукту  з позицій  мікроекономічного підходу,  в якому питання  ціноутворення розглядаються в контексті пошуку рівноваги на ринку.

Виклад результатів дослідження. У сучасній літературі є кілька підходів до трактування поняття «інформаційний продукт». Нерідко можна зустріти суперечливі судження щодо  природи та змістовного наповнення  цієї  категорії. Свідомо  уникаючи  полеміки  з цього приводу, в представленому дослідженні під даним терміном  ми будемо розуміти сукупність певних  інформаційних  відомостей  та фактичних знань.  В даному контексті   інформацію можна розглядати з двох позицій: як ресурс та як  товар, однак її  значення  є  незмінним для суб’єктів  господарювання  будь-якої  економічної  системи.  Як  і  будь-який  виробничий  ресурс  інформація  має свою вартість та термін  використання, її фактично можна  віднести  як  до пасивів  (джерел)  підприємства, так  і до оборотних активів. Кожен виробничий ресурс може бути  абсолютно  замінним  іншим,  за відповідних  змін  виробничих  витрат,  однак  інформація  є  універсальним  ресурсом,  вона  не має  абсолютних/жорстких  субститутів  [3,  с.141].  Цей продукт  може  виступати  як основним, так  і  доповнюючим  ресурсом,  але  він є  незамінним для ефективного функціонування будь-якого суб’єкта  господарювання  сфери  товарів  чи  послуг.  Тенденція  розвитку  сукупного   попиту  на  інформаційні  відомості є одними  з головних чинників  формування ринкової  ціни  інформації  й сприяють  постійному  поступовому  зростанню  її  вартості. Пояснимо  даний  принцип ціноутворення,  який дістав назву «вплив попиту».

У довгостроковому  періоді,  сукупну  пропозицію  певного  товару  обмежують  можливості виробників. Коли  виробничі  потужності  є  повністю задіяними у виробництві,  і воно  досягає  потенційного  рівня,  врівноваження ринку відбувається за рахунок зміни ціни на продукт, яка підвищується. Внаслідок цього попит зменшується як похідна від платоспроможності споживачів. Така  тенденція  розвитку характерна й у випадку, коли  інформаційний  продукт являє  собою  матеріальний фактор виробництва.  Наприклад,  надання  у  власність  та  користування  спеціально  розробленої на конкретну кількість користувачів «1С Бухгалтерії»  регулюється ціновими важелями. Так як виробничі потужності виробника обмежені, він, досягаючи  потенційного  рівня виробництва,  поступово  розширює  свої можливості та  підвищує  рівень  власного прибутку  за рахунок  поступового збільшення  вартості даного  інформаційного продукту й, відповідно, автоматично врівноважує попит на нього. У випадку,  коли  інформаційний  продукт  являє собою певні відомості, наприклад  про  ринкове  середовище конкретного  сектору  економіки,  політику  конкуруючих  організацій  та ін., регулювання ринку також відбувається  за  рахунок  цінового коливання,  але можливості  виробника  обмежуються не виробничими  потужностями,  а витратами  на операції з вже готовим  інформаційним продуктом.

У короткостроковому періоді  врівноваження попиту й пропозиції на будь-які товари здійснюється завдяки збільшенню обсягу пропозиції, тобто відповідно до потреб споживача збільшується  пропозиція  інформації  доти,  доки  можливості  постачальника  не досягають  своїх  меж  витрат  (за потенційного  обсягу  виробництва, за нестачі фінансового забезпечення та ін. ресурсних забезпечень),  надалі ж регулювання ринку відбувається за принципом довгострокового періоду.

Як товар  інформація  має  безліч якостей, однак одними з  найважливіших  є: необмеженість  (джерело  інформації  неможливо  обмежити,  можна  лише контролювати  один  з  її  витоків,  вчасно його використати  та ускладнити  доступ  для  інших), невідчужуваність  (вона не відчужується від свого попереднього власника, а лише збільшує їх кількість і по мірі цього зношується,  тобто  фактично  переносить свою вартість пропорційними  частинами - застаріває),  універсальність (інформація  може бути використана у будь-який момент: як у процесі виробництва товару чи послуги, так і під час їх збуту) та неоподатковуваність (інформаційні відомості – унікальний  вид товару  на  глобальному  ринку, який  безпосередньо  не  оподатковується   в  процесі  його  виробництва/формування,  так  і  реалізації) [4].Виходячи  із цього  можна  зробити  висновок :  той  виробник,  що отримує  інформацію  першим,  має значні переваги  на ринку як товарів,  так  і  послуг. Таким  чином,  ще одним  чинником формування ціни на інформаційний продукт є швидкість її  реалізації  споживачеві.

Другий  принцип  формування  ціни  на  інформаційний  товар  -  «за витратами»,  відповідно до методичних розробок Єжової Л.Ф. [2], базується на твердженні, що до витрат на створення й підтримку забезпечення інформаційних відомостей, що впливають на вартість інформації належать: інвестиції в технічні засоби (хост-ЕОМ, мережеве обладнання); розроблення структури  баз даних;  розроблення  й  тестування програм  конвертації;  розроблення  й  тестування  програм  пошуку;  завантаження  файлів;  актуалізація  баз даних,  перезавантаження  баз даних; оплата послуг передавання  даних; оплата  праці  програмістів, операторів,  адміністраторів БД та ін. Тобто вартість товару  визначається  за  витратами на її обробку, систематизацію  та  збереження.  Інформація  має  більшу ціну на ринку товарів  ніж інші, однак  її собівартість не  включає до свого  складу  ряд  витрат,  характерних  для  забезпечення   інших благ –  вона  не  містить  витрат на підготовку, освоєння  та обслуговування  виробництва, охорону  праці  й  безпеку  праці, вона  не  потребує  великих  витрат  на перевезення,  вона  є  рухливою, тобто  не  має  постійного  місця виробництва  (лише  може  мати  постійного  посередника-реалізатора), окрім цього вона не оподатковується та на неї не накладається мито.

Третім  і найбільш зрозумілим принципом  є  встановлення  ціни  інформаційного   продукту на основі врахування цінової  політики  конкурентів.

Висновки.Узагальнюючи,  можна зробити висновок, що ціна інформаційних відомостей визначається  за  трьома  головними  факторами:  за попитом,  за  витратами  та  за  конкурентними цінами. Однак, слід звернути особливу увагу на вартість альтернативного використання  інформації  як  ресурсу. Він, як було зазначено, не є абсолютно замінним, однак має  певні особливості, пов’язані з альтернативною вартістю використання, що зумовлено різними  комбінаціями  виробничих  ресурсів.  Ціна інформації  має  бути  у  такому   розмірі,  щоб витрати  на  її  купівлю  не перевищували  витрати  на  альтернативний  ресурс,  використання якого забезпечувало  б  такий  же обсяг  виробництва. Таким чином, обсяг інформації має бути у такій кількості,  щоб  виробництво,  яке її  попередньо купує, знаходилось у точці «рівноваги виробника», тобто досягало певного рівня прибутку за мінімальних витрат.

ЛІТЕРАТУРА

1.           Антипина О.Н. Ценообразование в информационной экономике: дис. доктора экономических наук:08.00.01/ Антипина Ольга Николаевна. – М., 2009. – 340 с.

2.           Інформаційний маркетинг:  Навч. посібник.[Електронний ресурс]/ Л.Ф.Єжова – К.: КНЕУ, 2002. – 560 с. – Режим доступу:

http://library.if.ua/book/97/6758.html

3.           Мікроекономіка: підручник / [А. П. Наливайко, Л.А..Азьмук, П.Г. Банщиков та ін.] ; за наук. ред. А. П. Наливайка. - К.: КНЕУ, 2011. - 446 с.

4.           Моделювання  економічних  ризиків і ризикових  ситуацій. Навч.посібник. [Електронний ресурс]/ І.Ю.Івченко – К.: Центр учбової літератури, 2007. – 344 с. – Режим доступу:

http://www.ebooktime.net/book_249_glava_41_7.1.html

Коментарі до матеріалу можна залишити тут:

http://vk.com/topic-36835937_26263771