Актуальність. Термін "рента" використовується у повсякденному житті досить широко, і в нього може вкладатися най­різноманітніше значення. Для усунення подальших непорозумінь слід зазначити, що для економіста рен­та — це ціна, що її сплачують за використання землі та інших природних ресурсів, кількість яких жорст­ко обмежена. Саме жорстка обмеженість ресурсів від­різняє ренту від усіх інших видів доходу.

Постановка проблеми. Метою цієї статті є визначити як концепція економічної ренти допомагає пояснити, як працює ринок факторів виробництва.

Результати дослідження.Окремі західні економісти вважають доцільним для кращого розуміння факторного ринку дослідити поняття економічної ренти.

Виплата, яку власники економічних ресурсів одержують понад суми трансфертної винагороди, називається економічною рентою.

В більшості випадків реальні виплати за використання факторів виробництва являються сукупністю трансфертної винагороди та економічної ренти.

Співвідношення між трансфертною винагородою та економічною рентою не визначається однозначно, а залежить від мобільності факторів виробництва, тобто від їх здатності переміщуватися з одного місця застосування в інше.

Різниця між тим, що власник ресурсу одержує в даний час і тим, що він може одержати, пропонуючи ресурс в іншому місці, складає економічну ренту.

Високий рівень ренти залежить від двох факторів: а) власник ресурсу одержує дуже високу винагороду в даний час; б) власник ресурсу може одержувати низьку винагороду в іншому місці.[3, 334 c]

Земля, як і капітал, є фактором виробництва довгострокового використання. ЇЇ особливістю є те, що вона обмежена, тобто пропозиція землі є відносно стабільною. Власник кожного фактора виробництва одержує певний вид доходу: робітник – заробітну плату, власник капіталу – відсоток, підприємець – прибуток. Дохід із землі традиційно називається рентою.

Будь-який фактор виробництва у сфері його застосування втримується тим, що він забезпечує своєму власникові оплату, яка покриває альтернативну вартість цього фактора.

Для ринку факторів виробництва економічна рента являє собою різницю між доходом, отриманим від використання фактора виробництва, і мінімальними витратами на його використання (утримуючим доходом). [1; 326 c]

Утримуючий доход– це найменша плата за фактор, яка є достатньою, щоб утримати його  в даній сфері застосування і запобігти переміщенню до іншої.[1,326 c]

Ціни на землю пов’язані з ціною власності на земельну ділянку, яку слід відрізняти від земельної ренти, тобто ціни послуг землі як різновиду економічної ренти. Зміна розміру ренти ніяк не впливає на кількість землі, що пропонується для використан­ня. Якщо відносно неземельних ресурсів ціна виконує спонукальну функцію, тобто підштовхує власників ресурсів до збільшення їх пропозиції на ринку, то щодо землі рента такої функції не виконує. Тому економісти вважають ренту надлишком, тобто платою, яка не є обов'язковою для забезпечення наявності землі.[6,443 c]

Отже, Економічна рента – це ціна, яка виплачується за використання землі та інших природних ресурсів, кількість яких (їх запаси) обмежена. Саме унікальна умова пропозиції землі та інших земельних ресурсів – їх фіксована кількість – відрізняє рентні платежі від заробітної плати, проценту та прибутку.[4,288 c]

Земля може використовуватись більш або менш інтенсивно. Наприклад, одну й ту саму площу може займати одноповерховий будинок і хмарочос; сільськогосподарська ділянка може оброблятися з використанням і без використання добрив, зрошування, сільськогосподарської техніки. Але інтенсивність не впливає на пропозицію землі. Вона залежить від того, як сполучається земля з іншим фактором виробництва – капіталом.[5,192 c]

Попит на землю є вирішальним чинником земельної ренти, він визначається цінністю землі для фірм-користувачів.

Висновки.Економічна рента тісно пов’язана із факторним ринком. Для ринку факторів виробництва економічна рента являє собою різницю між доходом, отриманим від використання фактора виробництва, і мінімальними витратами на його використання (утримуючим доходом). Витрати підприємства на придбання ресурсів стають доходами домогосподарств (рента, відсоток, зарплата), що обумовлює тісний зв'язок між цінами товарних і факторних ринків.

ЛІТЕРАТУРА

1.      Мікроекономіка  (підручник) \\ А.П.Наливайко, Л.А Азьмук та ін.; за наук. Ред. А.П.Наливайка. – К.:КНЕУ,2011. – 446с.

2.      Мікроекономіка6 навч. – методичний посібник для самост. Вивчення дисц.\\За заг. Ред. А.П.Наливайка. – К.:КНЕУ, 1999. – 208с.

3.      Українська радянська енциклопедія. У 12-ти томах. / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К., 1974—1985.

4.      Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1. / Редкол.: …С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2000. – 864 с.

5.      К.Т. Кривенко, В.С. Савчук, О.О. Бєляєв та ін.. Політична економія: Навч. посібник, 2001.

6.      Самуэльсон  Пол Э., Нордхаус Вильям Д. Микроэкономика. – 18-е изд. – М., 2008. – Гл. 12.

Коментарі до матеріалу можна залишити тут:

http://vk.com/topic-36835937_26263753