Гряник Олександр Сергійович (08.01.1994 – 08.05.2022)
Олександр Гряник, відомий за позивним "Грян", загинув 8 травня 2022 року, захищаючи завод «Азовсталь» у Маріуполі. 28-річний старший солдат загинув у бункері від вибуху ворожої фосфорної бомби.
Олександр народився та виріс у Києві, де навчався в гімназії № 32 «Успіх». Згодом він закінчив факультет міжнародної економіки та менеджменту Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана. Захоплювався активним відпочинком — любив гори, подорожі, грав у футбол, був вболівальником ФК «Динамо». Також катався на каяках та скейті, самостійно подорожував джунглями Мексики, не знаючи місцевих мов. Він дуже любив собак та мріяв стати фотографом у гарячих точках.
Олександр брав активну участь у Революції Гідності, від початку до завершення подій. Після Майдану він прагнув поїхати на війну вже у 2014 році, проте родина вмовила його спочатку завершити навчання. Згодом він пройшов курс молодого бійця та приєднався до полку «Азов» Національної гвардії України у 2016 році. На початку 2022 року він звільнився, бажаючи пожити мирним життям і написати книгу про свої військові досвіди.
Проте з початком повномасштабної війни, 24 лютого 2022 року, Олександр не залишився осторонь. Він відправив своїх батьків за кордон, а сам знову став на захист України. Брав участь у звільненні Бучі, Ірпеня та Гостомеля в Київській області. Проте його серце тягнуло до Маріуполя, де він хотів допомогти своїм побратимам.
27 березня Олександр долучився до операції Головного управління розвідки і на гелікоптері вилетів у Маріуполь, який вже був в оточенні. Під час прориву був поранений, але відмовився від евакуації, поступившись своїм місцем цивільній особі. Він залишився боронити Маріуполь до останнього подиху разом зі своїми побратимами. Батьки не знали, що Олександр знаходиться в Маріуполі, думаючи, що він залишився на Київщині. Вони дізналися про його загибель через соціальні мережі за декілька днів після трагедії.
Мама Олександра, Ольга, розповіла: «В полку "Азов" відчувається дух родини. Вони готові віддати життя один за одного... Син знав, що летить в один кінець, але це його не зупинило. Сашко завжди говорив: "Головне в житті – любов. А я люблю своїх побратимів"». Вона додала, що її син був чесним, справедливим, добрим, сміливим і мав неймовірне почуття гумору.
Тіло Олександра шукали вісім місяців. 14 січня 2023 року його кремували, а 28 жовтня 2023 року капсулу з його прахом поховали на Лук'янівському кладовищі в Києві. У Олександра залишилися батьки та сестра.
Вічна пам'ять і шана кнеувцю Грянику Олександру!
Фото:
