Сливчук Юрій Миколайович (09.09.1987 – 15.09.2022)
Народився Юрій 9 вересня 1987 року в смт. Рожнятів Івано-Франківської області. Згодом сім’я переїхала в місто Долина. Навчався в долинських школах №1 і №5.
Юрій був другою дитиною в родині, де також зростав старший брат Тарас. Хлопці були дуже близькі і часто гостювали у бабусі Анни в Рожнятові та селі Белеїв. Бабуся стала їх натхненником.
Панні Анна була зв’язковою УПА. Вона розповідала дітям історії зі свого життя, від яких хололо серце. Її життя не раз висіло на волосині. Юрчик змалечку захоплювався відвагою, самовідданістю повстанців. Чим більше він дізнавався про минуле нашої держави, то дужче переконувався, що московія є найбільшим ворогом України, а популістські тези про братній народ є нічим іншим, як пропагандистським міфом. Відвідавши з батьком Помаранчевий майдан в 2004 році, юнак зрозумів, що рашисти і досі не хочуть, щоб Україна утверджувалась як самостійна держава і що тільки чинячи спротив можна змінювати долю країни.
Після закінчення школи Юрій навчався та закінчив Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана (2005-2011 рік) та отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Фінанси» та здобув кваліфікацію магістр фінансів. Другу вищу освіту здобув у 2021 році в Івано-Франківському національному технічному університеті нафти і газу та здобув спеціальність нафтогазова інженерія та технології.
Юрій був одним з перших, хто поїхав на Майдан Гідності і перебував там до його завершення, відстоюючи європейські цінності, за що нагороджений Всеукраїнським об’єднанням «Країна» медаллю «За гідність і патріотизм».
Батько Героя, Микола Федорович, згадує: «Я вирушив на Майдан в перший день, хлопцям своїм нічого не сказав, бо вони б обов’язково поїхали зі мною. Та, дізнавшись від мами, що я поїхав до Києва, Юра вже зранку другого дня разом з побратимами зі Львова був на Майдані…». Записався в самооборону, виконував доручення Штабу національного спротиву, був активістом під час кривавих подій 18-19 лютого 2014 року.
В час коли рашиські війська вторглися на нашу землю, дружина Юрія – Наталія була вагітною, тому чоловік прийняв рішення залишитися з сім’єю. Проте з перших днів і впродовж 8 років війни він займався волонтерством, діставав необхідні речі побратимам з Майдану, які пішли служити в АТО, за що отримав медаль «За жертовність і любов до України».
Юрій Сливчук був людиною наполегливою та рішучою. Для побратимів він був моральним та духовним орієнтиром, для рідних – надійною підтримкою, турботливим сином, люблячим чоловіком та батьком, та як громадянин він підпорядковував особисте життя національним інтересам.
З початком повномасштабного вторгнення Юрій разом з братом Тарасом та батьком записались добровольцями до 79 батальйону 102 бригади в кулеметне відділення Калуської територіальної оборони. 25 квітня 2022 року брати вирушили у Запорізькому напрямку, де героїчно захищали свою батьківщину.
«Хто якщо не ми будемо захищати своїх дітей, свою землю» - ось їхнє кредо війни.
Гумінський Валерій Богданович – командир роти, в якій воював Герой розповідає: «Юрій був дуже відважним солдатом. Просився сам на позиції і дві доби міг там бути без ротації. Часто ходив у розвідку, підносив хлопцям боєприпаси, долаючи під вогнем ворога відстань до півтора кілометри, в той час, як ніхто не хотів цього робити через страх. Допомагав побратимам у всьому, вмів розрадити та розвеселити у важку хвилину. Він був «душею колективу». Одного разу, відстрілюючись із кулемета, зумів уникнути оточення наших передових підрозділів. Коли ми просунулись вперед, Юрій повісив на клубі села Червоне державний синьо-жовтий стяг цитуючи заповіт нашого великого поета Т. Г. Шевченка.
Батько полеглого воїна розказав історію, яка зворушує до глибини душі: «На похоронах нашого сина до нас підійшла незнайома нам жінка і сказала, що її син дуже просив її приїхати провести Юрія в останню дорогу. В розмові з’ясувалось, що хлопці разом воювали. Якось, коли почався масований обстріл градами, син тієї пані запанікував та кинувся тікати, а Юрій стягнув його в окоп та прикрив собою, врятувавши юному військовому життя…».
Загинув Герой від осколкового поранення в районі населеного пункту Варварівка Запорізької області 15 вересня 2022 року. Похований 18 вересня на алеї Слави Долинського міського цвинтаря.
Посмертно нагороджений відзнакою «За заслуги перед Долинською громадою», медаллю «За заслуги перед Прикарпаттям», почесною нагородою «Сили Територіальної Оборони».
Вічна пам'ять і шана кнеувцю Сливчуку Юрію!
https://youtu.be/MfrMCqizpVE?si=4BwSzpMWM8RKGJFe
Фото:
