24 лютого -  третя річниця початку повномасштабного вторгнення. Але боротьба триває не 3 і навіть не 11  років. Понад 4 століття українці виборюють життя та незалежність!

Ми маємо досвід  поколінь і тримаємося, бо «після темряви сподіваємось на світло…» 

І ми в це віримо, чекаємо на ці часи та наближаємо їх нашою щоденною працею, боротьбою, протистоянням на всіх фронтах. Шляхи до перемоги завжди непрості, сповнені випробувань, потребують крові і поту кожного з нас, ретельного аналізу власних помилок і прорахунків.

Сьогодні українці якнайкраще зрозуміли, до чого призводять марні сподівання, нереалістичний аналіз подій, недоброчесні дії деяких наших громадян. Та все ж велика війна об’єднала нас, попри величезні втрати серед військових, цивільних, ми всі стали частиною великого волонтерського руху, тому впевнені, що Україна була, є і буде, нам вистачить духу і послідовності в діях, а темні часи пройдуть… 

Ворог підриває продовольчу безпеку світу, знищує культурну спадщину, руйнує енергосистему нашої країни, припиняє постачання енергоносіїв, а пропаганда та суцільна дезінформація недоброчесних медіа тільки активізуються, перекладаючи провину на нас, погрожуючи світу за підтримку України й намагаючись приховати справжні підступні наміри – знищити країну і націю.

Попри весь біль і всі втрати пам'ятайте, людина народжується для того, щоб стати Людиною, щоб створювати, будувати, вирощувати й залишати по собі нові щасливі покоління. І ми всі повинні працювати над цим. Світло української душі загасити неможливо! Незалежність розуму і таланту не ув’язнити! Волю українців не здолати! 

Всі ми відчуваємо лютий, що болить, але знаємо, що за ним прийде весна  і разом переможемо, усе відродимо до життя! 

Слава Україні! Слава Збройним силам України! Слава нашим Героям!