Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана

Глобальна інтелектуалізація

Дослідницька увага професора Лук’яненка Д.Г. об’єктивно фокусується на феномені інформаційного глобалізму, який перетворює інформацію в найважливіший економічний ресурс та спонукає країни до масового впровадження в усі сфери людської життєдіяльності інформаційних технологій. В сучасних умовах інформація (доступ до знань, інновацій, комунікацій) стає не просто самостійним фактором розвитку, а вирішальним. Лук’яненко Д.Г. підкреслює, що інформглобалізм, домінуючий практично на всіх світових ринках, призводить до того, що у всезростаючих обсягах його учасники оперують віртуальними активами і зобов’язаннями. При цьому реалізуються фінансово-інвестиційні схеми, із залученням практично всіх дійових осіб ринку – фізичних осіб, корпорацій, урядів, міжнародних організацій. В результаті – суттєво корегуються умови і критерії міжнародної конкурентоспроможності, коли лідерство у інформаційно-масмедійній сфері стає вирішальним фактором глобального лідерства.

Загалом, професор Д.Г. Лук’яненко визначає проблему глобальної віртуалізації критично актуальною, що потребує неупереджених досліджень. З цивілізаційного погляду важливо, на його думку, усвідомлювати, що у надрах Інтернету зароджується не тільки «віртуальна економіка», «віртуальна політика», «віртуальна дипломатія», «віртуальна культура», але й «віртуальна освіта».

За науково обґрунтованих підходів віртуальні технології можуть суттєво інтенсифікувати людську життєдіяльність, забезпечити глобальну адаптивність і свободу вибору. Разом з тим у більш широкому контексті маємо практику, коли глобально організовані мультимедійні компанії через вплив неекономічного і несилового характеру безпосередньо на розум людей фактично пригнічують індивідуальність, інтелект, нещадно при цьому їх експлуатуючи. Ілюзія відсутності очевидних для традиційної свідомості обмежень робить людину вільнішої в реалізації свого потенціалу, що сприяє підвищенню суспільної продуктивності. Водночас, можливість безпрецедентного оперативного мас-медійного впливу на свідомість уже реально глобальної псевдокультури і псевдо освіти. Одночасно реалії інформаційної епохи стимулюють інтелектуальний індивідуалізм, оскільки найбільш креативна частина інформаційних цінностей цивілізації міститься не на матеріальних носіях (вінчестерах, CD, серверах Інтернету), а у головах людей, їх кваліфікаціях, талантах, інформованості та сприйнятливості до креативного мислення і саморозвитку. Це, на погляд Д.Г. Лук’яненка є малодослідженим парадоксом перспектив розвитку «інтелектуально-креативної економіки».

Торкаючись проблеми соціалізації глобальної економіки, Д.Г. Лук'яненко зазначив, що в нових умовах соціалізація розширює механізми своєї дії та реалізується на трьох рівнях через: усуспільнення процесів виробництва, розподілу і споживання - макрорівень; зростання обсягів задоволення соціальних потреб безпосередньо на робочому місці – мікрорівень і нарощування індивідуального особистого ресурсу – індивідуальний рівень.

Зазначимо, що, на його думку, у глобальному вимірі внаслідок долучення до процесу відтворення людського ресурсу інтернаціоналізаційних чинників (ТНК, регіональних і міжнародних організацій, глобальногоі-комунікаційного середовища, уніфікації стандартів виробництва та споживання в різних країнах тощо) соціалізація набуває дещо модифікованого змісту при встановленні в структурі глобального ринку окремого сегмента ринку соціальних послуг.

У більш широкому цивілізаційному контексті у якості базової субстанції глобального цивілізаційного прогресу Лук’яненко Д.Г. визначає людський насамперед інтелектуальний ресурс (рис.1).

Рис. 2 Цивілізаційний дискурс економічного розвитку

Він аргументує, що загалом, у сучасній парадигмі розвитку кожній країні, а не тільки країнам-лідерам, слід реально орієнтуватися на головний ресурс прогресу і процвітання – інтелектуальний капітал, продуцентами і носіями якого є університети.

У ширшому цивілізаційному контексті необхідний пошук нової парадигми глобального розвитку, коли у центрі дослідницького інтересу дійсно постане людина, її фізіологічна, духовна і соціальна природа, а не штучна оболонка з ілюзорними успіхами і конкурентними статусами, відірваними від здорових потреб творчої та безпечної життєдіяльності. Д.Г. Лук’яненко наголошує, що масовій матеріально-споживчій мотивації не притаманне розмаїття форм і конкуренція, а навпаки – міжкультурна уніфікація. На основі абсурдної за своєю сутністю та сучасними проявами «гонитвою за багатими» бізнесменами, корпораціями, містами, країнами відкриваються загрозливі для прогресивного розвитку людської цивілізації морально-етичні ніші духовної деградації. Справа навіть не в тому, що глобальні потоки стандартизованих товарів та уніфіковані засобами глобальної реклами принади «суспільства споживання» дискредитують національні кордони й державне регулювання. Найбільш загрозливим є нехтування національними культурами, зведення їх до зовнішніх проявів і фольклору, що підриває здатність творити самостійну культуру та суспільство.

Остання редакція: 15.12.14