Науково-освітня школа започаткована на факультеті економіки та управління КНЕУ в середині 1990-х років молодими викладачами кафедри стратегії підприємств – на той час першої та єдиної в Україні кафедри, що займалася проблематикою теорії і практики стратегії підприємства. Об’єднав та очолив дослідницький колектив науково-освітньої школи д.е.н., професор, заслужений діяч науки і техніки України Наливайко А.П.

Загальна чисельність фахівців, які ведуть наукові дослідження за тематикою школи об’єднує понад 30 вчених з КНЕУ та інших наукових установ  і вищих навчальних закладів України.

За період існування школи підготовлено 3 доктори і 30кандидатів економічних наук зі спеціальності «економіка та управління підприємством», випущено 15колективних та індивідуальних монографій,понад 40підручників та навчальних посібників зі стратегії підприємства, мікроекономіки, управління розвитком компанії, стратегічних партнерств підприємств, проектного менеджменту та ін.

Основні компоненти творчого внеску представників науково-освітньої  школи «Стратегія підприємства» у вітчизняний науково-освітній потенціал наступні:

1. Розроблено теоретико-методологічні засади стратегічного управління підприємством в інноваційно-інвестиційному, знаннєво-інтелектуальному та реляційному контекстах на основі концепції динамічних здатностей, що утворюють інформаційне підґрунтя для розбудови національної економічної політики на основі сучасної парадигми стратегічного управління. Визначено методологічні принципи формування та обґрунтовано доцільність  застосування інформаціологічного підходу до вивчення економічних явищ у постіндустріальному світі. У такому контексті розроблено гіпотезу про те, що гармонія організаційного, економічного і культурного інформаційного руху забезпечуватиме досягнення підприємством найвищої розвиненості протягом гештальту розвитку. Похідною гіпотезою є визнання універсальним критерієм розвиненості підприємства його інформаціологічну надійність як властивість безвідмовного функціонування за будь-яких можливих змін середовища.
2. Сформульовано концептуальні засади управління стратегічною поведінкою підприємства через проектування основних її процесів: проведення стратегічного моніторингу середовища підприємства, створення бази знань про стратегічні наміри та можливу поведінку контрагентів, розробку і вибір оптимальної моделі стратегічної поведінки, реалізацію обраної моделі стратегічної поведінки, оцінку та контроль досягнутих результатів; формалізовано концепцію оцінки просторових меж ринку з використанням математичного інструментарію роботи з множинами, відображеннями та  тригонометричного аналізу за умов рівномірного чи нерівномірного розташування споживачів в ринковому просторі.

   Детальніше