Смирнов Євген Валерійович: «До перемоги має бути залучений кожен»

Смирнов Євген Валерійович, випускник КНЕУ 1996 року. З 2010 року викладає на кафедрі бізнес-економіки та підприємництва факультету економіки та управління; доцент, кандидат економічних наук. Викладав дисципліни «Економіка інновацій», «Практикум з економіки підприємства», «Підприємництво», тренінг-курс "Бізнес-інжиніринг». У його доробку навчально-методичні посібники для самостійної роботи студентів та дистанційного навчання; дистанційний курс дисципліни «Економіка інновацій» на платформі Moodle, «Практикум з економіки підприємства», тренінг-курс «Бізнес-інжиніринг» на платформі Moodle.  Нині служить в артилерії.

- Коли Ви прийняли рішення піти захищати Україну?

- Відразу. Поки готувався до мобілізації, у квітні- травні ще викладав, адже студентів треба було підготувати до завершення семестру.

- Як студенти відреагували на Ваше рішення?

-  Схвально оцінили цей крок, здається, іншого від мене й не чекали. Зараз на викладацьку діяльність часу нема, але ми переписуємось зі студентами минулих років, волонтерами, які надають фінансову допомогу. Адже військовим потрібні автомобілі, дрони, супутниковий зв'язок.

- Євгене Валерійовичу, як підтримуєте моральний дух?

-   Є бойове братерство, рятує гумор, а ще усвідомлення того, що ми захищаємо не лише державу Україну, а й кожного окремо: у всіх є сім’я, у когось діти, дівчина…

- Коли випадає вільна година, чим займаєтесь?

- Переглядаю останні новини. Нещодавно написав у співавторстві з колегами дві статті: про історичний генезис протиріч Росії та України, а також про бізнес-моделі в спорті, новий перспективний напрям в науці. Тож, наукову діяльність не залишаю.

- Про що мрієте після війни? Чи продовжите займатися викладацькою діяльністю?

- Коли знаходишся в зоні ризику, горизонти планування  обмежуються одним днем. Система свідомості змінюється на 180 градусів. Кожен день йде «на плюс». Як кажуть мої побратими: «Коли повернемось, будемо займатися тим, до чого лежить душа». Деяким важко буде повертатися до справ, які були в мирному житті.

На жаль, серед населення є люди, що відірвані від реальності, живуть в іншій галактиці. Хтось виїхав, хтось ходить по ресторанах….. Вони не розуміють, що війна – це болісно, багнюка, кров, в окопах по коліна у воді, місяцями не бачиш рідних… А  благополуччя їхнє відбувається завдяки воїнам. До перемоги мають бути залучені всі. Тож побажання: щоб були згуртованими, змінюйте свідомість і системи цінностей!