14 червня 2017 р. виповнюється 150 років від дня народження людини завдяки якій постав наш університет. 14 (2 – за старим стилем) червня 1867 р. у білоруському м. Речиця народився Митрофан Вікторович Довнар-Запольський.

М.В. Довнар-Запольський – визначний учений історик, економіст, етнограф, громадський та суспільно-політичний діяч білоруського походження, який половину свого життя був пов’язаний з Україною, зокрема мешкав у Києві з перервами з 1885 по 1920 р. Саме у Києві він завершив здобуття середньої освіти та отримав вищу освіту в Університеті св. Володимира (зараз – Київський національний університет імені Тараса Шевченка). При цьому він став одним із кращих учнів всесвітньовідомого вченого-історика, засновника провідної у Російській імперії Київської історичної школи В.Б. Антоновича. У 1904 р. він захистив докторську дисертацію, а невдовзі був обраний професором Київського університету.

Ще будучи гімназистом Довнар-Запольський почав друкуватись. Спочатку сферою його інтересів був фольклор та етнографія загалом. Потім Довнар-Запольський переключився на історичні дослідження. Але з кінця 1890-х рр. провідною темою досліджень стала економічна історія та міжнародні економічні відносини.

На початку XXст. М.В. Довнар-Запольський видав ряд підручників, які стали першими підручниками з історії господарства в Україні, були відзначені урядовими нагородами та дозволені до використання у навчальних установах різних відомств.

Також М.В. Довнар-Запольський видавав фундаментальні праці з економічної історії, які фактично започаткували наукове вивчення економічної історії в Україні. Зокрема, його праця «Державне господарство Великого князівства Литовського при Ягеллонах» (1901 р.) стала найбільш фундаментальним дослідженням з історії господарського комплексу на українських землях в XV– XVIст. Не меншу увагу приділяв М.В. Довнар-Запольський і вивченню історії сільського господарства XVII– XIXст., зокрема еволюції статусу селянства та впливу цих процесів на успіхи в аграрному секторі.

У 1906 р. М.В. Довнар-Запольський став засновником першого в Україні і другого у Російській імперії ВНЗ економічного профілю – Київських вищих комерційних курсів. Сприяв розвитку матеріально-технічної бази цього навчального закладу – саме його зусиллями було зібрано кошти на придбання земельної ділянки для спорудження власного навчального корпусу інституту і отримано дозвіл на його реорганізацію на повноцінний виш – Київський комерційний інститут (1908 р.), який був зрівняний у правах із державними ВНЗ (1912 р.).

М.В. Довнар-Запольський виступав за тісний зв’язок теорії і практики в економічній сфері, а тому запровадив у Київському комерційному інституті обов’язкову виробничу практику студентів-економістів. При цьому студенти отримували також і можливість відбувати у тривалі закордонні відрядження задля наочного вивчення економічного розвитку інших країн.

М.В. Довнар-Запольський був одним із найбільш активних розробників реформ у сфері економічної освіти в Російській імперії. Для цього вивчав іноземний досвід та видавав відповідну літературу ат виступав з публічними лекціями з цієї теми.

М.В. Довнар-Запольський сприяв зосередженню в стінах Київського комерційного інституту найкращих фахівців у сфері економічних та інших наук. Саме завдяки йому в стінах нашого вишу розпочав свою науково-педагогічну діяльність всесвітньовідомий (згодом) вчений-економіст Є.Є. Слуцький, який до 1926 р. викладав у нас. так само у нас здійснював викладацьку діяльність й засновник вітчизняної соціології ат статистики О.О. Русов, а також найкращий тогочасний вчений-фінансист Л.М. Яснопольський та чимало інших. Завдяки концентрації в інституті визначних економістів, можна вести мову про створення вітчизняної наукової школи економістів в стінах Київського комерційного інституту.

У 1917 р. М.В. Довнар-Запольський став організатором і першим директором ще одного київського вишу – Київського археологічного інституту. Паралельно М.В. Довнар-Запольський був одним із засновників першого у Криму Таврійського університету, а в 1920 р. заснував Керченський університет.

У 1920 – 1922 рр. М.В. Довнар-Запольський був професором Харківського університету та Харківського Інституту народного господарства, а також працював консультантом Наркомату зовнішньої торгівлі УСРР.

У 1922 – 1925 рр. брав участь у заснуванні першого у Закавказзі університету: був проректором Бакинського університету, а також очолив кафедру історії господарства у ньому. Водночас М.В. Довнар-Запольський продовжував активну наукову роботу: в першу чергу досліджував проблеми ринкової економіки та ціноутворення в роки НЕПу.

Восени 1926 р. М.В. Довнар-Запольський переїхав до Мінську, де став одним із професорів першого білоруського університету – Мінського університету. Окрім цього він в ці роки працював у структурі Держплану БРСР.

В останній період життя М.В. Довнар-Запольський мешкав у Москві, де був професором Тимирязівської академії, а також викладав в Інституті народного господарства ім. Плеханова та став дійсним членом Інституту історії АН СРСР. Його смерть у 1934 р. була значною мірою спричинена політичним цькуванням, так само як і його «забуття» обумовлено тим, що його наукові погляді не відповідали ідеологічній доктрині радянського керівництва.

Таким чином, М.В. Довнар-Запольський був засновником як нашого університету (який став першим економічним вишем в Україні), так і ще кількох університетів в Україні, а також долучився до започаткування вищої освіти в Азербайджані та Білорусі. Був активним популяризатором економічних знань та економічної освіти.

Попри величезний внесок М.В. Довнар-Запольського у розвиток освіти і науки в Україні його ім’я у нашій державі, і в Києві зокрема не вшановано. У цьому зв’язку було б доречним увічнити його ім’я саме у стінах нашого університету, оскільки йому ми завдячуємо своїм заснуванням. Найоптимальнішим у цьому зв’язку могло б стати присвоєння його імені університетській бібліотеці, а також і спорудження пам’ятника чи принаймні відкриття меморіальної дошки. Доречно було б і організувати у стінах КНЕУ наукову конференцію присвячену М.В. Довнар-Запольському. Цими діями наш університет не лише вшанує свого засновника і першого ректора (що здійснено у низці вітчизняних та зарубіжних вишів), а й сприятиме відновленню історичної справедливості – відзначить таким чином пам’ять всесвітньовідомого вченого та сприятиме зміцненню дружніх зв’язків між братніми українським та білоруським народами.

Найбільш визначні праці М.В. Довнар-Запольського:

«Державне господарство Великого князівства Литовського при Ягеллонах»,

«Нариси по організації західноруського селянства у XVIст.»,

«Акти Литовсько-Руської держави», «Західноруська селянська община у XVI ст.»,

«Сторінка з історії кріпосного права в XVIII - XIX ст.»,

«На світанку селянської волі», «Народне господарство Білорусі у 1861 – 1914 рр.»,

«Торгівля і промисловість Москви XV – XVII ст.»,

«Історія руського народного господарства»,

«Чергові завдання російського експорту»,

«Найближчі завдання російського експорту»,

«Російський вивіз і світовий ринок»,

«Адміністрування в умовах НЕПу»,

«Боротьба за хліб в Італії»,

«Запаси товарів у текстильній промисловості».

Загальна кількість наукових праць становить понад 200 позицій. Значна кількість наукових праць присвячена історії економіки, питанням зовнішньої торгівлі та міжнародних економічних відносин, аграрному сектору тощо.

Співпраця М.В. Довнар-Запольського з науковими установами: Дійсний член Імператорського Московського товариства любителів антропології і етнографії, Дійсний член Історико-філологічного товариства при Харківському університеті (1893), Ніжинського історико-філологічного товариства при Інституті князя Безбородько (1896), Таврійської вченої архівної комісії (1896), Педагогічного товариства при Московському університеті (1898). Член-кореспондент (1896), дійсний член (з 1898) Московського археологічного товариства, засновник і секретар його археографічної комісії (1896). Засновник і керівник історико-етнографічного гуртка студентів і професорських стипендіатів історико-філологічного факультету Київського університету (1903 - 1917). Член-засновник Товариства економістів при Київському комерційному інституті (1909 - 1917). У 1925 – 1926 рр. дійсний член Інституту білоруської культури і голова його історико-археографічної комісії.

А.І. Чуткий (д.і.н., проф., директор Музею історії КНЕУ)