#статті_перспектива                                                                                                                                                                                                                                                                 

                                                                                                                                                                                                                                                                                         

Перша помилка: мовчати про збільшення зарплатні. Напевно, багатьом знайома ситуація: працівник мовчить, його невдоволення зростає, особливо коли він бачить, що обов’язків у нього додалося, а розмір зарплати завмер навпроти певної позначки. Такий працівник уникає відвертої розмови з керівництвом, хоча чудово розуміє, що його зарплату давно слід було переглянути. Керівники у таких ситуаціях – принаймні, у більшості випадків – теж не зацікавлені щось змінювати: працівник мовчить, то й добре, що мовчить. Більше коштів буде зекономлено для компанії.

                                                                                                                                                                                                                                                                                               

Друга помилка: відсутність домовленостей на самому початку. Чимало людей схильні легковажно погоджуватися на туманні перспективи і пропозиції з боку роботодавців. Мовляв, «ми тебе беремо на роботу, ти працюй, а там розберемось». Але це «там» може відтягуватися безкінечно, адже жодних письмових домовленостей між працівником і роботодавцем не було зафіксовано. Крім того, вирішивши нагальну проблему – тобто закрити вакансію тут і зараз – керівники схильні забувати про словесні домовленості, бо переключаються на зовсім інші проблеми. А працівник, образно кажучи, мовчить і нервується, бо не розуміє, що відбувається: про нього забули, але нагадувати якось незручно (дивимось пункт перший).

                                                                                                                                                                                                                                                                                         

 Третя помилка: надмірна терплячість. Ще одна помилка, яку схильні допускати працівники: «От потерплю до кінця місяця, тоді й піду до шефа говорити про підвищення зарплати». Але місяць добігає кінця, і рішення відкладається ще на місяць. А потім – ще на один місяць. І в результаті що виходить? Через деякий час працівник сам себе настільки примудряється емоційно «засмикати», що йому складно говорити з керівником в спокійному і конструктивному тоні. В процесі розмови може зірватися з вуст, що він стільки всього витерпів, перш ніж заговорити на цю тему! Тоді постає питання – а потрібно було стільки терпіти?

                                                                                                                                                                                                                                                                                           

Помилка четверта: зайвий акцент в розмові з колегами. В спілкуванні з колегами взагалі варто дотримуватися певних правил. Ви не знаєте, про що вони говорять за вашою спиною, коли вас немає на робочому місці. Тому виливати душу колегам, що життя несправедливе, що зарплата давно не переглядалася – це поганий замінник відвертій розмові з начальством. Ну поспівчувають, піддакнуть – і що з того? Хіба від цього ситуація зрушиться з місця? Звісно, що ні. А чи може хтось із колег донести керівнику про ваші скарги на нього, про гіпотетичний «бунт на кораблі»? Звісно, що так.

А тепер уявіть, що після всього цього ви таки наважилися на відверту розмову з шефом. Чи буде він до вас приязно налаштований, знаючи про ваші скарги на зарплату і на нього самого? Оце навряд чи.