Коновалов Юрій Іванович (19.12.1959 – 29.08.2014)

Український науковець та громадський діяч, кандидат економічних наук, доцент,один із перших добровольців, які стали на захист України у 2014 році.
Народився 19 грудня 1959 року в Києві. Після закінчення середньої школи вступив до Київського інституту народного господарства, який закінчив у 1980 році. Працював на виробництві та в науковому інституті, де написав кандидатську дисертацію. У 1987 році Юрій захистив дисертацію і в 1988-му здобув науковий ступінь кандидата економічних наук. Того ж року взяв участь у рятувальних роботах після землетрусу у Вірменії, за що нагороджений медаллю «За трудову доблесть». У 2008 році Ю.І.Коновалов здійснив свою мрію — сходження на Ельбрус. З 2004 року працював у КНЕУ імені Вадима Гетьмана на кафедрі управління персоналом та економіки праці.
Був активним учасником Помаранчевої революції 2004 року та Революції Гідності 2013-2014 років. З початком окупації росією частини Донбасу у 2014 році вступив до лав батальйону «Донбас», пройшов спецвишкіл, був учасником бойових дій на сході України. Зник безвісти 29 серпня 2014 року під час виходу з Іловайська. За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (25.03.2015).
Вічна пам'ять і шана Юрію Івановичу!
Слава Україні! Слава Героям!

Цедік Антон Ігорович (31.07.1987 – 29.10.2014)

Полтавець,свободівець, який був істориком і мандрівником, любив книги і не любив неправду.
Юнак, який мріяв змінити Україну власними руками, і зробив би це, якби в останні серпневі дні 2014 року не загинув під Іловайськом.
Народився Антон Цедік 31 липня 1987 року в Полтаві.
Після закінчення Полтавського ліцею №1 продовжив навчання заочно на факультеті економіки та менеджменту КНЕУ імені В. Гетьмана та історичному факультеті Національного університету імені Т. Шевченка. Хлопець цікавився міфологією, історією та філософією. І дуже любив твори Шевченка, постійно їх цитував, тому завжди внього був із собою маленький кишеньковий Кобзар.
Під час Революції Гідності Антон Цедік стає одним із найактивніших борців за нову Україну, перебуваючи внайважчих місцях у найпотрібніший час: узимку охороняв Жовтневий палац, де розташовувався один із штабів спротиву, а 18 лютого разом з побратимами відбивав атаки спецназу внутрішніх військ.
Антон дивом вийшов неушкоджений з цих боїв та ще місяць був комендантом одного із поверхів Київради.
З початком війни 2014 р. Антон Цедік вступає до добровольчого батальйону та після навчань у складі батальйону «Донбас» вирушає на Схід.
Брав участь у боях у Бахмуті (Артемівську), Лисичанську та Попасній.
Відмовляючись від відпустки, яка мала розпочатися 20 серпня, Антон Цедік їде визволяти побратимів з Іловайського котла. 29 серпня 2014 року КрАз, у якому був Антон, потрапив під мінометний обстріл.
Антон Цедік посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня, а з 2017 року його ім’ям названа одна із київських вулиць на Шулявці, поруч з університетом, студентом якого він був.
Вічна пам'ять і шана Антону Ігоровичу!
Слава Україні! Слава Героям!

Третяк Сергій Ігорович (24.02.1993 – 22.10.2023)

22 жовтня 2023 року, під час виконання бойового завдання, героїчно загинув наш випускник та колишній співробітник Київського національного економічного університету, Сергій Третяк.
Після завершення навчання в КНЕУ він приєднався до колективу відділу технічного забезпечення навчального процесу. Завжди мав безліч мрій і планів, які несправедливо перервала страшна війна...
24 лютого 2022 року у свій 29-ий день народження він вирішив стати на захист нашої країни, приєднавшись до перших загонів тероборони, які захищали Київ. Потім перебуваву найгарячіших точках бойових дій. Улітку 2023 року був нагороджений почесною відзнакою "Золотий Хрест" від Валерія Залужного. На жаль, ця жорстока війна забрала у Сергія найцінніше – життя…
Вічна пам'ять і шана Сергію Ігоровичу!
Слава Україні! Слава Героям!

Нечай Микола Анатолійович (31.03.1987 – 14.03.2023)

З 2014 року боронив нашу країну від загарбників під Кураховим, проходячи службу в АТО. 3 початку повномасштабного вторгнення захищав Київщину. Отримав нагороду «За звільнення Київщини і Ірпеня». Служив старшим лейтенантом у 43-й окремій артилерійській бригаді імені гетьмана Т. Трясила (43 ОАБр, В/Ч А3085). Брав участь у звільненні Сумщини, Харківщини, Херсонщини. Загинув під Вугледаром.
Випускник тоді ще юридичного факультету КНЕУ.
Мав багато почесних нагород та відзнак. «Битися, а не журитися" – життєве кредо Миколи Нечая.
Вічна пам'ять і шана Миколі Анатолійовичу!
Слава Україні! Слава Героям!

Володько Володимир Володимирович (05.09.1982 – 30.08.2023)

30 серпня 2023 року під час бойових дій у Серебрянських лісах Луганської області загинув Володимир Володько, випускник Київського національного економічного університету. Він був Героєм 1-го мінометного взводу мінометної батареї 1-шої окремої бригади спеціального призначення імені Івана Богуна.
Володимир Володько народився 5 вересня 1982 року в Миронівці Київської області. Він закінчив КНЕУ та присвятив своє життя роботі в банківській системі України. Під час повномасштабної війни добровільно вступив до ЗСУ та активно брав участь у захисті Батьківщини на найважливіших та найскладніших напрямках, а саме Куп’янський, Луганський та Донецький.
Володимир Володько заслуживповагу побратимів та став командиром-навідником мінометного підрозділу. Підрозділ під командуванням Володимира вийшов на бойові позиції у Серебрянських лісах, де під час чергової атаки Володимир поліг у боюяк Герой.
Володимир Володько відомий своєю відвагою, професіоналізмом та непересічним почуттям гумору. Нехай він назавжди залишиться внаших серцях та спогадах.
Вічна пам'ять і шана Володимиру Володимировичу!
Слава Україні! Слава Героям!

Остапович Ілля Олександрович (27.06.2003 – 13.10.2022)

Велике горе і втрата для нашої університетської родини – студент 3 курсу Юридичного інститутуКНЕУ Ілля Остапович, який добровольцем пішов боронити нашу державу ще на початку війниі загинув...
3 початку повномасштабного вторгнення записався до територіальної оборони Подільського району, а далі пішов добровольцем на фронт. Згодом потрапив до 14 окремої механізованої бригади. Загинув у с. Петропавлівка Куп'янського району Харківської області в результаті підриву під час виконання бойового завдання.
Вічна пам'ять і шана Іллі Олександровичу!
Слава Україні! Слава Героям!

Гряник Олександр Сергійович (08.01.1994 – 08.05.2022)

Олександр Сергійович Гряник – військовослужбовець Національної гвардії України, учасник російсько-української війни.
Народився 8 січня 1994 року в Києві.
Після закінчення гімназії №32 «Успіх»вступив до Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана на факультет міжнародної економіки іменеджменту, який закінчив у 2014 році.
З 2016 року служив у полку «Азов»Національної гвардії України.
У січні 2022 року звільнився зі служби та займався фотографією, але у зв'язку з повномасштабним вторгненням пішов добровольцем захищати країну.
Брав участь убоях за визволення Бучі, Ірпеня, Гостомеля.
27 березня 2022 року,щоб допомогти оточеним азовцям, ускладі групи прилетів гелікоптером до Маріуполя, проте ворогу вдалось його підбити.
Дивом пробрався до«Азовсталі»,доставивши дуже потрібний Starlink.
Він дуже любив життя, був спортивним фанатом, уболівав за «Сокіл»та «Динамо».
Загинув 8 травня 2022 року від авіабомби на «Азовсталі» під час оборони міста Маріуполя.
Вічна пам'ять і шана Олександру Сергійовичу!
Слава Україні! Слава Героям!

Квач Орест Арсенович (23.07.1991 – 27.07.2014)

Народився 23 липня 1991 року, умальовничому місті Заліщики Тернопільської області.
Змалечку називав себе «броньованим», мріяв бути сильним і мужнім. Його пристрастю був спорт, бо в здоровому тілі – здоровий дух, та ігри на військову тематику.
Коли подорослішав, інтереси змінилися.  Хлопець захоплювався історією і професійно займався спортом. Орест був бійцем спортивного клубу «Характерник».
Після закінчення школи Орест поїхав до Києва та вступив до Київського військового ліцею ім. Івана Богуна. Потім після його закінчення вступив на юридичний факультет до Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана.
Коли почався Майдан, Орест був там уперших лавах, адже не міг стояти осторонь. Життєвий девіз Ореста: "Україна або смерть!". Як тільки почали формуватися перші добровольчі батальйони їхати на Схід, хлопець відразу записався і мужньо боронив нашу державу.
Орест Квач героїчно загинув 27 липня 2014 року під час бою на залізничному переїзді в місті Лутугине Луганської області.
Він нагороджений орденом "За мужність" III ступеня (посмертно).
Найбільшебажання Ореста - жити у вільній незалежній Україні, і за цю ідею він поклав своє молоде життя.
Вічна пам'ять і шана Оресту Арсеновичу!
Слава Україні! Слава Героям!

Сидорко Дмитро Валентинович (01.09.2001 – 22.11.2022)

22 листопада 2022 року вбою з російськими окупантами під Бахмутом, ліквідувавши кількох вагнерівців, загинув студент Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана Дмитро Сидорко.
Він був єдиною дитиною в родині, останні чотири роки навчався в Юридичному інституті КНЕУ, працював адміністратором телеграм-каналу “Український Наступ”. З перших днів російського вторгнення Дмитро пішов на війну добровольцем. Саме він придумав мем про кавун та кавуновий флешмоб – акцію з використання кавуна на аватарах та логотипах з нагоди звільнення правобережжя Херсонщини.
Йому був лише 21 рік.
Вічна пам'ять і шана Дмитру Валентиновичу!
Слава Україні! Слава Героям!

Гончар Володимир Васильович (09.02.2000 – 07.11.2022)

У боях за Україну загинув випускник Юридичного інституту КНЕУ Володимир Гончар.
Володимир був вірним обраній професії, любив філософію та був людиною честі. З початку повномасштабного вторгнення росіїпішов боронити Україну пліч-о-пліч із рідним братом.
Останній бій Володимира буву населеному пункті Павлівка Волноваського району Донецької області. Брат героя отримав поранення.
Вічна пам'ять і шана Володимиру Васильовичу!
Слава Україні! Слава Героям!

Голик Віталій Сергійович (1986 – 19.12.2023)

Наш випускник, військовослужбовець, молодший сержант Віталій Сергійович Голик.
Після проходження строкової військової служби закінчив Київський національний економічний університет ім. Вадима Гетьмана, здобувши спеціальність «Економіка підприємства».
З початку повномасштабного вторгнення рф, з березня 2022 року, боронив країну у складі першої стрілецької роти 135 окремого батальйону 114 бригади Сил територіальної оборони ЗСУ на посаді стрільця стрілецького взводу.
При виконанні бойового завдання 12 грудня, унаслідок артилерійського обстрілу, отримав вогнепально-осколковепоранення. Лікарі відчайдушно боролися за його життя, але, на жаль, 19 грудня серце Віталія зупинилося...
Вічна пам'ять і шана Віталію Сергійовичу!
Слава Україні! Слава Героям!

Мєркушев Олександр Олегович (1996 – грудень 2023)

Олександр Мєркушев – наш захисник, випускник Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана 2018 року. Спочатку вивчав інвестиційну діяльність, обравши магістратуру з програми "Фінансування інвестиційних проєктів".
Олександр завжди вражав усіх своєю толерантністю та бажанням учитися, мріяв про аспірантуру та дисертацію з фінансування водневої економіки, але війна обірвала молоде життя...
Олександр володів англійською, завершив курс командирів взводу в рамках міжнародної тренувальної програми "Операції Interflex" у Великій Британії восени 2023 року. Талановитий Герой, який не встиг втілити багато своїх мрій та планів через кляту війну!
Вічна пам'ять і шана Олександру Олеговичу!
Слава Україні! Слава Героям!

Петриченко Павло Вікторович (16.04.1992 – 15.04.2024)

15 квітня 2024 року, за день до 32- річчя, на Донеччині під час виконання бойового завдання героїчно загинув сержант 59-ї окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка, випускник Юридичного інституту КНЕУ Павло Петриченко.
Цінності свободи, справедливості та відповідальності перед своєю країною з раннього віку формували його світогляд та прагнення до кращого майбутнього для України. У школі Павло активно формував свою громадянську позицію, тому вибір юридичної спеціальності не був випадковим. Здобуваючи знання, Павло прагнув використовувати їх для захисту права людей та сприяти верховенству права в Україні. Був активним учасником громадського життя, брав участь у протестах проти несправедливості та корупції. Він співзаснував рух «Хто замовив Катю Гандзюк?» Згодом боровся з лудоманією в ЗСУ.
Перед повномасштабним вторгненням вів проєкти у Сергія Притули, працював у його волонтерському фонді. З початком повномасштабного російського вторгнення Павло без вагань пішов захищати свою країну. Він служив у 59-й окремій мотопіхотній бригаді ЗСУ та брав участь у боях на сході України.
Його смерть - це непоправна, трагічна втрата для рідних, друзів, колег та нашого університету.
Вічна пам'ять і шана Павлу Вікторовичу!
Слава Україні! Слава Героям!

Сливчук Юрій Миколайович (09.09.1987 – 15.09.2022)

15 вересня 2022 року від осколкового поранення в районі населеного пункту Варварівка Запорізької областізагинув випускник КНЕУ імені Вадима Гетьмана Сливчук Юрій Миколайович, кулеметник роти вогневої підтримки 79 батальйону 102 окремої бригади Територіальної оборони імені Дмитра Вітовського.
Народився Юрій 9 вересня 1987 року в смт. Рожнятів Івано-Франківської області.
У 2004 році, побувавши з батьком на Помаранчевій революції, зрозумів, що рашисти і досі не хочуть, щоб Україна утверджувалась як самостійна держава, що тільки спротив може змінювати долю країни. Після закінчення Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана (2005-2011 рр.) отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Фінанси», здобув кваліфікацію магістра фінансів.
Юрій був одним з перших, хто поїхав на Майдан Гідності й перебував там до його завершення, відстоюючи європейські цінності, за що нагороджений Всеукраїнським об’єднанням «Країна» медаллю «За гідність і патріотизм». Записався в самооборону, виконував доручення Штабу національного спротиву, був активістом під час кривавих подій 18-19 лютого 2014 року.
У зв’язку із сімейними обставинами від самого початку вторгнення РФ не зміг піти на фронт, тому з перших днів і впродовж 8-річної війни він займався волонтерством, діставав необхідні речі побратимам з Майдану, які пішли служити в АТО, за що отримав медаль «За жертовність і любов до України». З початком повномасштабного вторгнення Юрій разом з братом Тарасом та батьком записались добровольцями до 79 батальйону 102 бригади в кулеметне відділення Калуської територіальної оборони. 25 квітня 2022 року брати вирушили на Запорізькийнапрямок, де героїчно захищали свою Батьківщину, демонструючи завзятість, майстерність, рішучість. «Хто, якщо не ми, буде захищати своїх дітей, свою землю» - ось їхнє кредо в цій війні.
Посмертно нагороджений відзнакою «За заслуги перед Долинською громадою», медаллю «За заслуги перед Прикарпаттям», почесною нагородою «Сили Територіальної Оборони».
Вічна пам'ять і шана Юрію Миколайовичу!
Слава Україні! Слава Героям!