Квач Орест Арсенович (23.07.1991 – 27.07.2014)
Орест Арсенович Квач народився 23 липня 1991 року в Заліщиках, що на Тернопільщині. Середню освіту здобував у спеціалізованій школі імені Осипа Маковея, де посилено вивчав інформаційні технології, а також у гімназії імені братів Гнатюків. Після цього навчався у військовому ліцеї імені Івана Богуна та став студентом Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана. У Тернополі Орест займався контактними єдиноборствами у клубі «Характерник».
Орест походив з родини лікарів, і з дитинства дідусь прищеплював йому любов до природи, що згодом призвело до його зацікавлення язичництвом. Він був неспокійним підлітком — одного разу навіть зірвав уроки, запустивши димову шашку. На це він жартома відповів, що таким чином організував тренування з евакуації. Уже в 15 років Орест почав брати участь у військових вишколах. Під час навчання у Києві продовжував займатися єдиноборствами, здобував призові місця на змаганнях з бойового самбо та ММА.
Він був амбітним і мріяв про кар'єру в спецпідрозділі «Альфа» СБУ, але в часи президентства Януковича його націоналістичні погляди стали на заваді. Під час студентства Орест зустрів Тетяну, яка стала його коханою та надійним другом. Вона продовжує боротьбу за Україну, яку почав Орест, у своїй професійній діяльності.
У 2009 році Орест приєднався до правого руху у Києві, активно борючись проти незаконної забудови. Він був залучений до захисту озера Тельбін на Березняках, Біличанського лісу на Святошині, а також виступав за збереження Музею історії Києва та Гостинного двору. Згодом очолив бойове крило «С14» під назвою «Медобори», до складу якого входили націоналісти та хулігани футбольних клубів «Динамо» і ЦСКА. У 2011 році він успішно виступив на турнірі «Іду На Ви», в якому змагалися представники фанатських рухів.
Під час Революції Гідності Орест був у самому епіцентрі подій, одразу ж долучившись до вуличних боїв. Тоді він отримав свою першу контузію і чудом уникнув кулі, яка пролетіла поруч із головою. Під час бою на Інститутській він взяв командування групою на себе. Жартував: "Кандидатував у Небесну сотню, але мене не обрали".
Коли розпочалася анексія Криму, Орест разом із іншими добровольцями почав готуватися до бойових дій. У червні він приєднався до батальйону «Айдар», де був одним із наймолодших серед досвідчених бійців. Його група зуміла захопити в полон 18 членів ворожого угруповання «Заря», а під час іншої операції вночі — знешкодити танк противника.
Орест Квач загинув 27 липня 2014 року в боях за Лутугине, Луганської області. Його поховали в рідних Заліщиках, а посмертно він був нагороджений орденом «За мужність» III ступеня. У 2015 році на будівлі гімназії, де він навчався, встановили пам'ятну дошку. Того ж року в Конотопі з'явилася вулиця, названа на його честь. Хулігани «Динамо» організували великий турнір з єдиноборств на його честь, а пам’ятні графіті про Ореста досі прикрашають вулиці Києва.
Ще у 2009 році Орест говорив: «Воля або смерть» — ці слова вимагають жертв, незламності та сили духу. Іноді трапляються моменти слабкості, але важливо долати їх і не збиватися з обраного шляху. Жертви не мають бути марними, і я ніколи не жертвую даремно».
Вічна пам'ять і шана кнеувцю Квачу Оресту!
Фото:
