В цей час значну увагу Д.Г. Лук’яненко приділяє дослідженню практичних проблем міжнародної економіки, зокрема, спільним підприємствам, міжнародній інвестиційній діяльності та ін.

Зокрема, плідним виявився науковий пошук спільно з В. Білошапкою гостро актуальних на той час шляхів залучення іноземного капіталу в молоду українську економіку. Було розроблено і презентовано на Президії НАН України та впроваджено в навчальний процес КНЕУ Концепцію інвестиційних полів.

Ця концепція передбачає макроекономічний підхід до вибору напрямків іноземного інвестування в національну економіку і враховує стратегічні особливості інвестиційної поведінки зарубіжних фірм.

Макроекономічну систему інвестування формують внутрішні фактори конкурентоспроможності (національний «даймонд» за М. Портером) та відповідні інвестиційні пріоритети. Об’єднання специфічних параметрів інвестиційної привабливості України із загальними мотиваційними групами моделі OLI Дж. Даннінга визначає основні рішення щодо масштабів інтерналізації та ризику і формує поле інвестиційних інтересів іноземних суб‘єктів міжнародного бізнесу (рис.1).

Рис. 1 Стратегічна модель формування полів інвестиційних інтересів іноземних суб’єктів міжнародного бізнесу

Поля:
1- загальне інвестиційне поле України;
2 – поле виробничо-експортного потенціалу підприємств;
3 – поле детермінуючого впливу іноземних інвестицій;
4 – поле інвестиційних інтересів іноземних суб’єктів міжнародного бізнесу в Україні.

Найбільшої уваги заслуговує, безперечно, зона А, в якій досягається баланс між мотивацією іноземних інвесторів і стратегічними інтересами підвищення міжнародної конкурентоспроможності українських підприємств. Використання моделі має базуватися на розумінні динамічності конфігурації та розміру кожної із зон, що розглядаються, з урахуванням пріоритетності збільшення якісних та кількісних параметрів зони А. Саме на це мають орієнтуватися аналіз та пошук рішень відносно іноземних інвестицій, які дислокуються в зонах B, EiFта тих, які в зв’язку з можливими змінами в полі 4 можуть виникнути у зонах C, Eта G. У подальшому дана модель успішно використовувалася не тільки для обґрунтування макроекономічних стимулів іноземного інвестування, але й розробці процесів вільних (спеціальних) економічних зон, технопарків, інноваційних кластерів.