Наприкінці ХХ – на початку ХХІ століття, в умовах ускладнення та динамізації економічного життя на планеті, усе гострішою стає проблема визначення загальних закономірностей, принципів та інструментів забезпечення сталого економічного зростання і розвитку на віддалену перспективу, пошуку шляхів гармонізації соціального життя кожної окремої людини та країни.

Чинниками, які визначають ступінь гостроти такої проблеми є, насамперед, обмеженість усієї сукупності природних ресурсів та постійне відносне зростання соціальної депривації на планеті внаслідок посилення прірви між розвиненим світом та великою кількістю країн, які не здатні розв’язати питання щодо забезпечення навіть елементарних, первісних потреб своїх громадян і, водночас, стрімка інтелектуалізація економічного життя, зростання інтелектуального потенціалу окремих держав, регіонів, глобалізованого господарства в цілому, що свідчить про зростання можливостей подолання, за умови створення певних субстанціональних інституціональних засад, основних соціально-економічних суперечностей сучасного суспільства.

Розв’язання цих проблем вимагає осмислення глибинних причин існуючих суперечностей на основі якісно нової цілісної парадигми досліджень, відповідної системи методів досліджень та створення системної уяви про характер взаємозв’язків, взаємозалежностей і взаємопроникнень окремих складових такого надскладного соціального утворення, яким сьогодні виступає суспільство.

Виконати ці завдання здатна тільки наука (у зв’язку з іншими науками), яка своїм предметом вже протягом значного часу має дослідження законів і закономірностей становлення, функціонування та розвитку економічних систем у полі закономірностей становлення, функціонування та розвитку певної надсистеми, або як ще називають суспільство – метасистеми.

Детальніше