Науково-освітня школа започаткована на факультеті економіки та управління КНЕУ в середині 1990-х років молодими викладачами кафедри стратегії підприємств – на той час першої та єдиної в Україні кафедри, що займалася проблематикою теорії і практики стратегії підприємства. Об’єднав та очолив дослідницький колектив науково-освітньої школи д.е.н., професор, заслужений діяч науки і техніки України Наливайко А.П.

Загальна чисельність фахівців, які ведуть наукові дослідження за тематикою школи об’єднує понад 30 вчених з КНЕУ та інших наукових установ  і вищих навчальних закладів України.

За період існування школи підготовлено 3 доктори і 30кандидатів економічних наук зі спеціальності «економіка та управління підприємством», випущено 15колективних та індивідуальних монографій,понад 40підручників та навчальних посібників зі стратегії підприємства, мікроекономіки, управління розвитком компанії, стратегічних партнерств підприємств, проектного менеджменту та ін.

Основні компоненти творчого внеску представників науково-освітньої  школи «Стратегія підприємства» у вітчизняний науково-освітній потенціал наступні:

1. Розроблено теоретико-методологічні засади стратегічного управління підприємством в інноваційно-інвестиційному, знаннєво-інтелектуальному та реляційному контекстах на основі концепції динамічних здатностей, що утворюють інформаційне підґрунтя для розбудови національної економічної політики на основі сучасної парадигми стратегічного управління. Визначено методологічні принципи формування та обґрунтовано доцільність  застосування інформаціологічного підходу до вивчення економічних явищ у постіндустріальному світі. У такому контексті розроблено гіпотезу про те, що гармонія організаційного, економічного і культурного інформаційного руху забезпечуватиме досягнення підприємством найвищої розвиненості протягом гештальту розвитку. Похідною гіпотезою є визнання універсальним критерієм розвиненості підприємства його інформаціологічну надійність як властивість безвідмовного функціонування за будь-яких можливих змін середовища.
2. Сформульовано концептуальні засади управління стратегічною поведінкою підприємства через проектування основних її процесів: проведення стратегічного моніторингу середовища підприємства, створення бази знань про стратегічні наміри та можливу поведінку контрагентів, розробку і вибір оптимальної моделі стратегічної поведінки, реалізацію обраної моделі стратегічної поведінки, оцінку та контроль досягнутих результатів; формалізовано концепцію оцінки просторових меж ринку з використанням математичного інструментарію роботи з множинами, відображеннями та  тригонометричного аналізу за умов рівномірного чи нерівномірного розташування споживачів в ринковому просторі.

   Детальніше 

3. На основі інтегрування когнітивного, системного та динамічного підходів до розгляду організацій і можливостей їх розвитку запропоновано концепцію стратегічної платформи підприємства як набору ресурсно-компетенційних і функціональних характеристик підприємства, які уможливлюють довгострокову діяльність і забезпечують виокремлення його як одиниці господарювання й складається з трьох основних елементів - ресурсів, ключових компетенцій та організаційних здатностей, які знаходяться в ієрархічному взаємозв’язку. Запропоновано концепцію збалансованої системи управління підприємством, яка побудована на засадах ієрархічності формування її елементів та адекватності за визначеними критеріями умовам функціонування підприємства в його зовнішньому та внутрішньому середовищах.
4. Розроблено модель управління потоком створення цінності з визначенням основних підсистем (ціннісне позиціонування, діагностування, комплексне оцінювання, регулювання, розвиток та організаційна підтримка) і відповідного інструментарію, що дозволяє сформувати та поліпшувати параметри операційної системи, які забезпечують створення цінності через гармонізацію інтересів споживача, виробника та інших стейкхолдерів підприємства. Запропоновано методичний підхід до комплексного оцінювання ефективності функціонування ціннісно-орієнтованої операційної системи на основі індикаторів операційної, економічної та соціальної цінностей з метою встановлення напрямів поліпшення її параметрів.
5. Розвинуто проектний підхід в управлінні розвитком економічних організацій макро-, мезо- та мікрорівнів за умов нової економіки. На основі вивчення зарубіжного та вітчизняного досвіду визначено основні засади управління інвестиціями як інструменту стратегічного управління регіональним розвитком, розвинуто методичний інструментарій інвестиційного маркетингу територій, розроблено пропозиції щодо цільової спрямованості, змісту й форм представлення інформації на інвестиційних картах регіонів, розроблено методичні підходи та проведено аналітичне оцінювання інвестиційних проектів, орієнтованих на отримання соціального ефекту. Розвинуто методичний інструментарій стратегічного управління підприємством на засадах проектно-орієнтованого підходу, що включає моделі оптимізації портфелю проектів компанії, моделі оцінки зрілості процесів стратегічного управління проектно-орієнтованої компанії,методику аудиту стратегічного портфелю проектів тощо.
6. Окреслено теоретико-методологічний контур концепції стратегічного управління знаннями підприємства та моделювання стратегічного процесу підприємства на засадах методології управління нематеріальними ресурсами. Запропоновано концепцію знаннєвої організації, стратегічним активом якої є інтелектуальні ресурси, які організація здатна капіталізувати та на цій основі створювати/підтримувати конкурентні переваги.
7. У розвиток методологічних засад ресурсного підходу в теорії стратегічного управління запропоновано реляційну концепцію розвитку підприємства за умов постіндустріальної економіки, що ґрунтується на робочій гіпотезі про синергійну природу та капіталізацію партнерської взаємодії економічних суб’єктів на основі отримання та привласнення бізнес-партнерами так званої реляційної ренти. На підтвердження сформульованих ідей щодо набуття та утримання підприємствами конкурентних переваг в новій економіці триває аналітичне дослідження практики партнерської взаємодії в українському бізнес-середовищі.
8. Запропоновано концепцію наукової дисциплінарності управлінського консультування, яка ґрунтується на визнанні знаннєвої форми результатів управлінського консультування, наявності об’єктивних передумов для побудови дисциплінарної онтології управлінського консультування, інституціоналізації цієї професійної сфери діяльності, що створює методологічне підґрунтя для оформлення управлінського консультування розвитку підприємств у самостійну наукову дисципліну. На цій основі обґрунтовано доцільність виділення двох типів управлінського консультування розвитку підприємств – знаннєво-компетенційного і проблемно-орієнтованого, що дозволяє визначати предметні сфери компетентності консультантів з управління розвитком підприємств; розмежовувати результати управлінського консультування (продукти і послуги) у науковій та діловій (бізнес) сферах. Результати дослідження проблематики управлінського консультування в Україні покладені в основу ідеї створення та діяльності Інституту управлінського консультування, метою якого є проведення наукових досліджень та розробок у сфері управлінського консультування, виконання дослідницьких, навчальних і консалтингових проектів, пошук сучасних форм консалтингової підтримки розвитку економічних систем та забезпечення на цій основі умов поглибленої фахової підготовки магістрів, що має сприяти конкурентоспроможності університету відповідно до пріоритетних напрямів розвитку економічної науки та освіти.

Основні напрямки сучасних наукових досліджень
Комплексна тема: «Стратегія підприємства у постіндустріальній економіці»

1. Природа та розвиток економічних систем у постіндустріальній економіці:

• теоретико-методологічні засади управління соціально-економічними системами мікро- та мезорівня  у постіндустріальній економіці;
• стратегічне управління підприємством в умовах кросрівневої координації економічної діяльності;
• онтологічний аналіз конкурентного вибору підприємств;
• просторовий підхід в управлінні розвитком підприємств;
• управління проактивною поведінкою підприємства (теоретичний та практичний аспекти).

2. Управління  стратегічним процесом підприємства на основі інтеграції ринкового та ресурсного підходів:

• моделювання та оцінка стратегічного процесу на підприємстві;
• дентифікація та розвиток стратегічних активів підприємства;
• система стратегічного контролю на підприємстві;
• формування та розвиток динамічних здатностей підприємства;
• розробка та реалізація стратегічних рішень на бізнесовому та функціональному рівнях;
• управління коопераційними та диверсифікаційними процесами на підприємстві;
• інформаційні аспекти формування та реалізації стратегічних рішень на підприємстві.

3. Менеджмент знань як методологічний базис стратегічного управління підприємством:

• когнітивний підхід у стратегічному управлінні підприємством;
• стратегічне управління знаннєвими організаціями;
• управління інтелектуальним капіталом та нематеріальними активами підприємства у стратегічному контексті;
• економічний та управлінський аспекти формування та розвитку соціального капіталу підприємства;
• управління знаннями у проектно-орієнтованих організаціях.

4. Економічне управління підприємством в контексті системних соціально-економічних змін:

• системні зміни на підприємстві: природа, оцінка впливу чинників, ідентифікація;
• моделювання ціннісних і вартісних параметрів фірми;
• методичні засади та практичний інструментарій галузевої бізнес-аналітики та комплексної діагностики підприємства.

5. Інструментально-організаційна підтримка реалізації функціональних стратегій на підприємстві:

• планування та бюджетування як технології переведення стратегічних рішень на операційний рівень управління;
• розвиток корпоративної системи управління проектами;
• формування та управління бізнес-процесами підприємства;
• нечітко-множинне моделювання діяльності підприємства.

6. Управління впровадженням стратегічних змін на підприємстві:

• методологічні засади впровадження стратегічних змін на підприємстві постіндустріального світу;
• розробка та впровадження бізнес-моделі інноваційної компанії;
• розробка інноваційних управлінських технологій та їх впровадження на підприємстві;
• управлінське консультування як середовище впровадження на підприємстві стратегічних змін.