Презентація результатів дослідження Інституту вищої освіти, обговорення  досвіду  використання та перспектив розвитку сучасних  форм E-learning  в освіті розпочалося з доповіді  заступника директора ЦМП з методичної роботи – доц. Кулаги І.В. «Світовий досвід використання E-learning  в освіті: сучасні форми, тенденції, перспективи розвитку». 

На сьогодні ні в кого не виникає сумнівів, що формування єдиного відкритого освітнього простору, розвиток електронного навчання та дистанційних технологій є провідними тенденціями розвитку сучасної системи освіти. Однак, формуватися ці тенденції розпочали поступово ще на початку 70-х рр. XX століття: перші дистанційні  форми навчання, тобто навчання на відстані, забезпечувалися за допомогою використанням поштових засобів зв’язку, а одним з перших закладів відкритої освіти був відкритий університет  Великобританії, який був  заснований Указом Королеви Великобританії в 1969 році як незалежний університет, що існує нарівні з іншими. Мета його створення - надати можливість отримати освіту людям, що бажають вчитися в зручному для них місці та у  зручний для них час (http://www.open.ac.uk)

За понад 40 років свого існування Відкритий університет зайняв місце світового лідера в дистанційному навчанні та прагне й в подальшому відігравати провідну роль в поширенні вищої та післядипломної освіти як у Великобританії, так і в інших країнах світу. Зараз в 400 учбових центрах, що викладають по програмі Університету, навчається понад 150 тисяч осіб. На сьогодні, завдяки стрімкому розвитку інформаційно-комунікаційних технологій, відкритий університет Великобританії має можливість застосовувати широкий спектр методів для дистанційного навчання. Поряд з  письмовими роботами, відео і аудіо матеріалами, використовуються інтернет-конференції, що супроводжуються підтримкою тьютора і регулярними очними груповими семінарами і дводенними виїзними школами.

Проте історично, відкриті університети подібні до нього, не відігравали істотної ролі у світовому освітньому просторі, оскільки погано масштабувалися через значну долю організаційної складової (для їх зростання вимагалося збільшувати кількість тьюторів). Тільки зараз, завдяки соціальним мережам і широкомасштабному розповсюдженню широкосмугового доступу до інтернету,  створилися можливості легкого масштабування відкритих курсів, коли якісно зроблений курс можуть проходити одночасно сотні тисяч осіб.

Коротко розглянувши історію виникнення відкритої освіти, слід звернути  особливу увагу на проект Массачусетського технологічного інституту по публікації у вільному доступі матеріалів усіх навчальних курсів інституту - MIT OpenCourseWare (MIT OCW) ( http://ocw.mit.edu). Цей проект розпочався в 1999 році з метою привернути увагу до платних курсів KnowledgeUpdates, продемонструвати навчальну програму університету та довести, що МІТ ставить знання вище за фінансову вигоду. Цікавим є той факт, що цю ініціативу підтримало 78 % професорсько-викладацького складу, які прийняли участь в проекті на добровільних засадах, що дозволило згодом отримати гранти благодійних фондів. Протягом наступних 10 років було опубліковано 2 000 навчальних курсів, тобто 80% навчальної програми університету, що ознаменувало перехід від етапу інтенсивного розвитку проекту  до етапу його стабільного розвитку на якому основна увага приділяється оновленню опублікованих курсів. Поява на сайті проекту двох додаткових розділів: Highlights for High School з ресурсами для викладання природничо-наукових дисциплін в середній школі та OCW Scholar з матеріалами для самоосвіти відразу підвищило рейтинги МІТ. Цікавим є той факт, що 35% студентів зробили свій вибір на користь МІТ під впливом OCW. Цей досвід є дуже корисним для вітчизняних університетів, які в умовах жорсткої конкуренції вимушені значно активізувати свою рекламну діяльність по залученню абітурієнтів до свого навчального закладу. Широкий доступ до відкритих освітніх ресурсів університету та курсів, що можна пройти дистанційно сприятиме підвищенню інтересу до даного навчального закладу.

Подальший розвиток відкритої освіти знайшов відображення в проектах OpenCourseWareConsortium,  Khan Academy,  iTunesU,  Udacity, Coursera, EDX та ін. Однак, не зважаючи на те, що на сьогодні в системі МООК (масових освітніх онлайн-курсів) представлено сотні відкритих курсів  на десятках відкритих освітніх платформ та зареєстровано мільйони користувачів, найбільш затребуваними все ж таки залишаються Udacity, Coursera та EDX (детальніше: http://ivo.kneu.edu.ua/ua/education2_0/proj_soit/openedu/ та на сторінках журналу «Університетьська освіта» № 2, 2012: http://ivo.kneu.edu.ua/ua/univ_osvita/).

Наочна демонстрація можливостей використання відкритих дистанційних освітніх ресурсів відбулася у вигляді презентації. Кулага Ірина Володимирівна розповіла про свій особистий досвід проходження курсів на платформах Udacity(http://www.udacity.com) та Coursera (http://coursera.org), здійснила їх порівняльну характеристику та  наочно продемонструвала як виглядає структура та  окремі складові обраних курсів. 

«Мій особистий досвід, - зазначила Ірина Володимирівна,- розпочався з курсу «Gamification» на Coursera професора KevinWerbach  з WhartonSchool Університету Пенсільванії. Gamification як бізнес-практика вибухнула протягом останніх двох років, вона являє собою методику використання ігрових елементів у неігрових контекстах. Курс будувався на вивченні ігрових елементів, ігрової динаміки і механіки, а також досвіду їх застосування для вирішення реальних завдань від маркетингу й  аутсорсингу - до зміни поведінки і соціального впливу. В процесі проходження курсу я ознайомилася з великою кількістю різних гейміфікаціїних інтернет та інтранет-сервісів, зрозуміла переваги та обмеження гейміфікаціі, дізналася чимало нового стосовно деяких аспектів мотивації й розробила власний проект гейміфікаційної системи. За результатами фінального іспиту я отримала сертифікат.Однак,найбільш цінним були отримані в процесі проходження курсу знання і навички, що дозволило мені привнести елементи гейміфікації у свою викладацьку діяльність. Це сприяло активізації роботи студентів на заняттях, особливо під час інтерактивних лекційта посттренінгового супроводу. Наступними курсами стали: «Introduction to Statistics» by Sebastian Thrun на Udacity та міждисциплінарний курс "A Beginner`s Guide to irrational Behavior"  by Dan Ariely на Coursera».

Відповідаючи на запитання учасників круглого столу: «Що дає нам безкоштовний доступ до відкритих освітніх курсів?» та « Як ми можемо скористатися цими можливостями?», доц. Кулага І.В. зазначила, що завдяки вільному доступу до відкритих освітніх курсів, ми маємо можливість:

• долучитися до передового світового досвіду викладання та проведення досліджень, ознайомитися із провідними  технологіями та методиками викладання у дослідницьких університетах світового класу;
• пройти курси провідних викладачів із університетів світового класу, що дає можливість поглибити свої знання з навчальних дисциплін та отримати додаткову альтернативну інформацію;
• отримати знання та навички з наукового програмування та машинного навчання, що дозволить  при проведенні дослідницької діяльності працювати з базами даних статистичної та наукової інформації, оброблювати та аналізувати дані та будувати математичні моделі та симуляції;
• долучитися до дослідницьких проектів, що є складовою окремих онлайн-курсів;
• на практиці підвищити свій рівень володіння англійською мовою;
• найкращим студентам потрапити до міжнародної кар’єрної бази даних, що надає шанс подальшого працевлаштування в міжнародних компаніях.

Можна, навіть, рекомендувати проходження окремих курсів студентам університету в якості додаткової (вибіркової) складової в контексті вивчення відповідної навчальної дисципліни або з метою поглиблення знань та формування необхідних навичок для підготовки до проходження міждисциплінарних тренінгів. Будуть корисними ці курси й для викладачів університету, до того ж також викладачам доцільно пройти відповідні онлайн-курси перед тим як рекомендувати їх студентам.

На сьогодні, відкрита освіта набуває все більшої популярності та, можливо, у майбутньому вона стане повноцінною альтернативою традиційній університетській освіті. Саме тому, вже зараз університети по всьому світу все активніше включають у свої навчальні плани як окремі дистанційні курси, так і повноцінні дистанційні бакалаврські та магістерські програми. Як Udacity  так Coursera та EDX також постійно шукають нові можливості для подальшого вдосконалення і досить динамічно розвиваються. На сьогодні  Udacity та Coursera експериментують із наданням університетських кредитів за проходження відповідних курсів, що відповідні університети вже зараховують як складову навчальної програми. Так, наприклад, на 5 курсах Coursera (серед яких два економічного напрямку) на платній основі здійснюється даний експеримент і це є складовою їх бізнес-моделі. Аналогічні експерименти відбуваються й з сертифікацією та створенням повноцінних магістерських програм із видачею дипломів по закінченню.

Отже, процесс створення відкритого освітнього простору на основі дистанційних технологій сьогодні значно прискорюється. Це стало можливим завдяки швидкому розвитку інформаційних та комунікаційних технології на основі систем телекомунікації, що у всьому світі визнані ключовими технологіями ХХІ століття та на найближчі десятиліття будуть основними двигунами НТП. Світова практика розвитку та використання інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) в освіті демонструє  тенденцію до зміни традиційних форм організації освітнього процесу в умовах інформаційного суспільства. Разом з тим змінюється й зміст освіти, методики та дидактичні підходи. 

Сучасними світовими тенденціями розвитку E-learning, поряд зі створенням єдиного освітнього простору, є:

• активне запровадження нов­­­их засобів та методів навчання, що орієнтовані на використання інформаційних технологій;
• синтез засобів та методів традиційного та комп’ютерного навчання;
• виникнення нового напрямку діяльності викладача – розробка інформаційних технологій навчання та програмно-методичних комплексів; зміна змісту діяльності викладача: з «репродуктора» знань до розробника нової технології (що з одного боку, підвищує його творчу активність, а з іншого – потребує високого рівня технологічної та методичної підготовки).
• інформатизація освіти вимагає впровадження у вищу освіту інноваційних за змістом методів, засобів та форм професійної підготовки майбутніх фахівців нової формації, створення у вищих навчальних закладах потужної інформаційної інфраструктури з розвиненим інформаційно-комп’ютерним навчальним середовищем, впровадження Інтернет–технологій, електронного навчання, комунікаційних мереж (глобальних, національних, локальних).

Електроне навчання не зводиться до простої заміни "паперових" носіїв інформації електронними. Інформаційно-комунікаційні технології дають можливість поєднувати процеси вивчення, закріплення і контролю засвоєння навчального матеріалу, які за традиційного навчання частіше всього є розірваними. Інформаційні технології дають можливість у більшій мірі індивідуалізувати процес навчання, зменшуючи фронтальні види робіт і збільшуючи частку індивідуально-групових форм і методів навчання.

Також інформаційні технології сприяють підвищенню мотивації до навчання, розвитку креативного мислення, дозволяють економити навчальний час.Інтерактивність і мультимедійна наочність сприяє кращому представленню, і, відповідно, кращому засвоєнню інформації. 

Разом з тим, інформаційно-комунікаційні технології не витісняють традиційні методи і прийоми, вони дозволяють наблизити методику навчання до вимог сьогодення. З цією метою здійснюється розширення використання в освітній галузі нових інформаційних освітніх технологій, які базуються на сучасній комп’ютерній базі, нових інтерактивних методах: комп’ютерні навчальні програми, технічні засоби навчання на базі аудіо-відеотехніки, дистанційні засоби навчання, телеконференції тощо.

Демонстрація можливостей використання сучасних форм E-learningв навчальному процесі відбулася у вигляді майстер-класу. Ірина Володимирівна  наочно продемонструвала  способи використання різноманітних інструментів та відкритих  ресурсів в навчальному процесі Центру магістерської підготовки та з метою особистісного і професійного розвитку викладачів. Поряд з традиційними засобами (такими, наприклад, як засоби для створення презентацій PowerPoint та Prezi), що використовує кожен викладач, існує ще широкий спектр відкритих ресурсів та інструментів які є зручними у користуванні та ефективними у використанні в навчальному процесі.  Було продемонстровано як  використовується Dropbox  та Google+  для індивідуальної  та групової роботи зі студентами. Ті ж самі інструменти  активно використовуються  й при проведенні досліджень в Інституті вищої освіти, що дозволяє  забезпечити ефективну взаємодію між учасниками дослідницького колективу та зменшити витрати часу на обмін результатами індивідуальних досліджень.

Підсумовуючи, слід зазначити, що основними сучасними світовими тенденціями активізації роботи студентів за рахунок використання ІКТ є:

• Розширення можливостей використання змішаного навчання (Blended Learning) за рахунок всебічного (як поза межами аудиторії, так і на аудиторних зайняттях) використання соціальних мереж та вебсервісів.    Активізація Backchannel – інтерактивне спілкування під час аудиторних занять за допомогою смартфонів та ноутбуків.  
• Використання мобільних засобів зв’язку: iPad  та Alt-Tablets активно використовуються як дистанційно, так і в аудиторній роботі. Планшети під час аудиторної роботи використовуються для пошуку в інтернеті необхідної інформації та з метою коллаборації, а за рахунок спеціальних додатків та вебсервісів мобільні пристрої використовуються  для здійснення опитувань та створення інтерактивного навчального контенту.
• Gamification: використання серьозних ігор, симуляційта віртуальних світів. Як вважають розробники, головна причина популярності бізнес-симуляций,  полягає в тому, що вони можуть навчити тим речам, які не можна опанувати за допомогою лекцій, кейсів чи, навіть, відвідування реальних компаній. Університети використовують віртуальні світи для: проведення онлайн-конференцій, дистанційної колаборації між університетами, проведення онлайн-лекцій, семінарів і тренінгівта створення мультиплеєрних освітніх ігор. Так, наприклад, майже 80 % університетів Великобританії використовують віртуальні світи в навчальному процесі.

Всі вищезазначені засоби Gamificationє потужним інструментом навчання,  доповненням до існуючих дистанційних курсів, а іноді й повною заміною їх, оскільки: забезпечують мотивацію; пропонують різні засоби симуляцій як імітації реальної діяльності; поєднують різні етапи отримання досвіду. Вони нерідко безкоштовні для академічного використання, а отже, можуть бути апробовані у навчальному процесі ВНЗ.

Обговорення перспектив використання сучасних форм електронного навчання продовжилося в режимі відеоконференції  «Киів-Харків» засобами Google hangout, що наочно продемонструвало можливості використання інструментів E-learning. Завідувач Проблемної лабораторії дистанційного навчання НТУ «Харківський політехнічний інститут» проф. Кухаренко Володимир Миколайович розповів про особливості сучасного дистанційного навчання та вітчизняний досвід використання дистанційних технологій в університетській освіті, зокрема про досвід Харківського політехнічного інституту.

В своїй презентації «Сучасне дистанційне навчання» проф. Кухаренко в контексті метатрендів останнього десятиліття розглянув можливості Веб 2.0, зупинився на характеристиці хмарних обчислень та соціальних сервісів, наочно продемонстрував чим відрізняється персональне навчальне середовище сучасного викладача від персонального навчального середовища студента та показав яким воно має бути. Розгляд філософії дистанційного навчання Володимир Миколайович розпочав із порівняльної характеристики різних поколінь електронного навчання (E-learning 1.0, E-learning 1.3,E-learning 2.0), а аналіз педагогічних теорій дистанційної освіти здійснив в хронологічній послідовності, починаючи з характеристики когнітивістської / біхевієрістської (до 2000 р.) та соціальної конструктивістської педагогіки (2000-2008 рр.), закінчуючи аналізом коннективістського підходу, що остаточно став домінуючим після 2008 р.

Розглянувши основні концептуальні підходи, проф. Кухаренко поділився результатами дослідження Проблемної лабораторії дистанційного навчання, завідувачем якої він є. Дослідження було здійснено на основі аналізу діяльності лабораторії в напрямку створення та розповсюдження відкритих освітніх курсів для підготовки та підвищення кваліфікації викладачів, що працюють дистанційно.

 Система підвищення кваліфікації викладачів (як очна так і дистанційна) була розроблена Проблемною лабораторією дистанційного навчання НТУ «ХПІ» ще у 2001 році. У цій системі були передбачені курси розробників дистанційних курсів: очні курси для викладачів НТУ «ХПІ» та університетів міста Харкова, очні школи дистанційного навчання (2001-2005 рр.), змішані (очно-дистанційні) курси для викладачів Криворізького технічного університету та учасників проекту Tempus Tasіs 2005-2009 рр.  Для підготовки тьюторів у 2003 році був розроблений дистанційний курс «Практикум тьютора». Він був використаний для підготовки тьюторів у регіональних інститутах Національної академії державного управління України при Президентові України, а потім і для всіх бажаючих. Для викладачів-початківців було розроблено дистанційний курс «Основи дистанційного навчання». Практично всі ці курси були відкритими, отже їх безкоштовно пройшли  всі бажаючі. У якості експерименту в 2009-2011 відбулася адаптація цих курсів для вчителів середніх шкіл та була створена програма «Дистанційне навчання школярів».

 Результати дослідження показали, що для проведення масових відкритих дистанційних курсів в Україні необхідно спочатку створити відповідні умови. Для конструктивістських дистанційних курсів необхідно готувати локальних тьюторів з кола керівників підрозділів дистанційного навчання навчального закладу. Коннективістські масові дистанційні курси можливі лише за умови сформованості у слухачів персонального навчального середовища та наявності навичок куратору змісту, тобто вмінь працювати з великою кількістю неструктурованої  інформації, створювати електронні журнали, писати блоги тощо. Отже, на сучасному етапі розвиток дистанційного навчання визначається готовністю викладача створювати дистанційні куси та проводити дистанційний навчальний процес.

Відповідаючи на запитання учасників круглого столу стосовно побудови системи дистанційного навчання в НТУ «ХПІ», проф. Кухаренко В.М. зазначив, що НТУ “ХПІ” є одним з визнаних лідерів в Україні у сфері впровадження технологій електронного навчання (E-learning) у навчальний процес. Розвиток електронного навчання реалізується в університетічерез багатопланову роботу, яка проводиться на багатьох кафедрах університету. 

• Системотехнічне забезпечення електронного навчання в НТУ «ХПІ» складають Українська науково-освітня телекомунікаційна мережа URAN, університетська локальна мережа, в тому числі три Інтернет сервери з сучасними навчальними оболонками, бібліотечний сервер, локальні мережі студентських гуртожитків університету, комп’ютерні класи навчально-консультаційних центрів університету, численні бази навчальних даних кафедр і факультетів тощо.
• Безперервно розвивається інструментальне та програмне забезпечення електронного навчання. У навчальному процесі активно використовуються дві навчальні оболонки, розроблені та виготовлені фахівцями університету, впроваджено вільно розповсюджувану оболонку Moodle. 
• Адміністративно-організіційне забезпечення системи дистанційного навчання здійснює Центр дистанційної та доуніверситетської підготовки, а технологічну підтримку – Центр нових інформаційних технологій. Функції колективного менеджера системи дистанційного навчання університету виконує Центр дистанційної освіти НТУ «ХПІ» (ЦДО), який є осередком практичного впровадження інформаційних освітніх технологій в навчальний процес і, водночас, веде науково-дослідні роботи у цьому напрямку. ЦДО складається з трьох лабораторій.
• Інноваційними є роботи базової лабораторії ЦДО - лабораторії менеджменту дистанційної освіти. Її співробітники здійснюють організацію та супровід проектів з практичного впровадження E-learning на міжнародному, національному та університетському рівнях. Найбільша увага надається навчанню студентів і абітурієнтів за заочною формою з використанням технологій електронного навчання. Розроблення теоретичних засад інформаційного менеджменту дистанційної освіти та їхнє втілення в реальні проекти дало змогу створити та впровадити в навчальний процес системи дистанційних курсів, за якими навчаються студенти 11 факультетів університету та абітурієнти. У лабораторії також проводиться розроблення мультимедійних навчальних ресурсів (віртуальна реальність та ін.), створюється база електронних навчальних ресурсів, укладених фахівцями НТУ «ХПІ», розроблюються і впроваджуються в навчальну практику інструменти та методи електронного навчання, ведеться підготовка кадрів кафедральних менеджерів E-learning.
• Відомими в Україні та за її межами є роботи з питань технологій дистанційного навчання, які проводить Проблемна лабораторія дистанційного навчання. Дистанційні курси, що їх адмініструє лабораторія, розміщено на сайтах: http://dl.kharkiv.edu , http://dl.kpi.kharkov.ua.Лише за останні роки тут проведені експерименти з впровадження дистанційного навчання у середній школі; школярам пропонується 10 дистанційних курсів. Проведено понад 150 вебінарів з питань дистанційного навчання для викладачів та вчителів України. Уперше в СНД проведено 2 масових відкритих дистанційні курси “Стратегія розвитку дистанційного навчання в організації” та “Соціальні сервіси у дистанційному навчанні”. Фахівцями лабораторії створено та надруковано 5 посібників з питань технологій дистанційного навчання, проведено 3 школи-семінари, впроваджена система дистанційного навчання у Кредитпромбанку.
• З метою подальшого впровадження електронного навчання в межах внутрішньоуніверситетської системи підвищення кваліфікації викладачів проводиться робота семінарів «Технологія розробки дистанційного курсу» та «Менеджмент дистанційного навчання», у яких протягом останніх років навчалися викладачі багатьох університетів України.

У відповіді на запитання учасників круглого столу стосовно підготовки викладачів до розробки та реалізації дистанційних курсів, Володимир Миколайович зазначив, що це питання є дуже актуальним. Досвід Проблемної лабораторії дистанційного навчання НТУ “ХПІ” свідчить, що проведення курсів, семінарів, шкіл, присвячених дистанційному навчанню, створенню дистанційних курсів і їх супроводженню, а також одночасно підвищенню кваліфікації викладачів у сенсі використання інформаційно-комунікаційних технологій, значно підвищує не тільки рівень їхніх професійних здібностей, але поглиблює розуміння того, яке поглиблене і розвинене навчання зараз потрібне суспільству.

 З метою навчання  та підвищення кваліфікації викладачів, співробітники Проблемної лабораторії дистанційного навчання створили навчально-методичний комплекс дистанційного навчання, що складається з п’яти модулів: “Основи дистанційного навчання”, “Проектування дистанційного курсу”, “Інформаційні матеріали дистанційного курсу”, “Контроль у дистанційному навчанні” та “Практикум тьютора”. Кожний викладач, що планує працювати в системі дистанційного навчання поступово проходить всі вищеназвані модулі та, озброєний знаннями та навиками, створює свій дистанційниї курс.

• Спочатку, протягом 4-х тижнів, викладачі отримають навички дистанційного навчання в якості студента, вміння використовувати засоби комунікації, здійснюють аналіз дистанційного курсу та дистанційного навчального процесу, дають оцінку діяльності тьютора, тобто вивчають основи дистанційного навчання.
• Протягом наступних чотирьох тижнів викладачі аналізують цільову аудиторію, визначають вихідні компетенції студентів, планують їх активність у курсі, формулюють цілі навчання та створюють план навчальних занять, аналізують можливі стилі спілкування, визначають систему доставки, тобто навчаються проектувати дистанційний курс. Результатом роботи у дистанційному курсі є розпланована діяльність студента протягом вивчення дисципліни. Велика увага у курсі приділяється визначенню цілей навчання, які є основою для визначення змісту і методів навчання, оцінки результатів навчання, активізації навчальної роботи студентів, перетворення їх у свідомих учасників навчального процесу.
• У третьому модулі «Інформаційні матеріали дистанційного курсу» викладачі створюють інформаційні матеріали до свого дистанційного курсу, структурують та оформлюють текст у вигляді веб-сторінок. Виконують дизайн тексту.
• Створення дистанційного курсу завершує вивчення четвертого модуля «Контроль у дистанційному навчанні», де визначаються методи контролю у навчанні, створюються тестові завдання, плануються дискусії та чати, розробляється рейтингова система оцінки діяльності студента, проводиться самооцінка розробленого курсу.
• Мета модулю “Практикум тьютора” – підготовка викладача та дистанційного курсу до навчального процесу. Успішне проходження курсу – це не тільки виконання запланованої діяльності у курсі, а й проведення пілотного навчання з підтримкою тьютора курсу “Практикум тьютора”. У цьому дистанційному курсі можна виділити такі складові: вибір засобів комунікації, підготовка дистанційного курсу до навчального процесу, контроль діяльності студентів, організація співробітництва у групі (дискусії, чати, робота малих груп). До кожної складової дається відповідна теорія, але головним є підготовка свого дистанційного курсу до навчального процесу з детальним обговоренням у дискусіях, чатах, опрацюванням у малих групах. Уже на етапі підготовки викладач демонструє свої уміння проводити дискусії та чати.

Результатом такої ґрунтовної підготовки є вміння викладача фахово працювати в системі дистанційного навчання. Однак, окільки сучасні технології стрімко розвиваються, на сьогодні стоїть гостра потреба в підготовці фахівців – кураторів контенту. Збереження змісту (contentcuration) – це процес категоризації великої кількості контенту та представлення її у організаційній функції для конкретної ніші. Причинами курування є: збільшення кількості інформації, зростання кількості відкритих ресурсів, постійні зміни у світі, неструктурованість інформації, хибність інформації, зміни ринку праці, курування посібників,відкритий освітній ринок.

Своєрідним продовженням дискусії щодо проблем та перспектив  розвитку дистанційної системи університетської освіти, було обговорення можливостей обміну досвідом з іншими українськими ВНЗ, що використовують дистанційну складову в навчальному процесі. Аналіз вітчизняного досвіду організації та розвитку дистанційного навчання, проведений Інститутом вищої освіти, дозволяє зробити наступні узагальнення:

• більшість вітчизняних ВНЗ використовують для організації та технічного забезпечення дистанційного навчання відкриту освітню платформу Moodle;
• на бакалаврському та магістерському рівнях дистанційне навчання побудовано на основі поєднання очної та заочно-дистанційної форми, що реалізовано у двох варіантах: перший передбачає присутність студентів в аудиторії на початку семестру (для ознайомлення з організацією навчання та структури курсів) та наприкінці семестру (для очного складання іспитів) та дистанційного навчання протягом семестру; другий варіант передбачає дистанційне навчання протягом семестру та очну присутність студентів лише на іспитах;
• для бізнес-освіти на короткострокових сертифікаційних програмах та програмах підвищення кваліфікації передбачено виключне дистанційне навчання із запровадженням фінального тестування у дистанційній формі;
• структурно навчальні курси побудовано у вигляді модульної системи та містять наступні елементи: теоретичний матеріал (тексти лекцій), практичні завдання (задачі, запитання, тести для самоперевірки) та завдання для перевірки знань (тести, віртуальні лабораторні та курсові роботи тощо), відеороліки (відеолекції);
• використовуються такі технології навчання: голосові (аудіо), відео (відеолекції, відеоконференції), електронні (електронна пошта, скайп, чати тощо).

Якщо в Росії фахівців з електронного навчання об’єдно в співтовариство «Е-LearningPRO» (www.elearningpro.ru), то в Україні, це об’єднання навколо платформи Moodlе (https://moodle.org), оскільки більшість українських університетів розгортають дистанційне навчання на цій платформі. 

Своїми враженнями від участі в конференції Moodlе Moote Ukraine 2013, що об’єднала навчальні заклади які здійснюють дистанційне навчання на платформі Moodlе, поділився Саливон Олександр Анатолійович, (начальник відділу управління системами дистанційного навчання КНЕУ). Ця інформація була корисною в контексті поступового розгортання дистанційного навчання КНЕУ на Moodlе (із паралельним використанням  WebCTта Moodlе протягом перехідного періоду).

Оцінку діючої системи дистанційного навчання в КНЕУ, її можливостей та обмежень здійснив проректор з науково-педагогічної роботи Олексюк Олексій Іванович. Обговорення нагальних проблем функціонування діючої  системи дистанційного навчання WebCT, перспектив її розвитку та модернізацій проходило настільки активно та емоційно, що довелося, навіть, перебільшити встановлений регламент майже на півгодини.

На засіданні круглого столу також був присутній начальник відділу програмного забезпечення з Центру автоматизації управління університетом - Кравченко Володимир Георгійович, однак, оскільки проректор університету Олексюк Олексій Іванович, відповів на всі запитання учасників заходу стосовної діючої в нашому університеті системи дистанційного навчання та перспектив її розвитку, запитань до Володимира Георгійовича вже не залишилося.

Підведення підсумків роботи круглого столу відбулося згідно традиційного щорічного ритуалу завершення  Дня інноваційної освіти - у вигляді анкетування учасників заходу. Узагальнюючи результати анкетування, можна констатувати, що Дні інноваційної освіти, які щорічно проводяться в ЦМП, завжди викликають значний інтерес. Питання, що розглядалися на EID-2013 не тільки зацікавили учасників заходу, але й надали потужний поштовх до навчання з метою опанування інструментів E-learningта технологій дистанційного навчання. Отже, традиційно, замість підсумку наведу декілька відгуків учасників EID з анкет зворотного зв’язку:

• «Враження позитивні! Гарно організований захід. Цікавий та змістовний. Слід частіше проводити такі заходи із залученням відповідних фахівців та представників адміністрації університету» (Баранов А.Л., доцент кафедри страхування).
•  «Своєчасна зустріч. Враження позитивні: озвучено ті проблеми, які виникають при впровадженні дистанційних курсів та їх модифікації. Слід організувати навчання викладачів.» (Соколова О.Б., доцент кафедри фінансів підприємств).
• «Дякую за інформацію! Слід частіше влаштовувати такі заходи, семінари та майстер-класи з метою обміну досвідом» (Гриненко А.М., професор кафедри управління персоналом та економіки праці).
• «Якісно представлена корисна інформація! Є потреба у навчанні викладачів з питань використання інструментів E-learning» (Халаїм Н.О., доцент кафедри цивільного і трудового права).

Дякуємо всім за теплі відгуки, пропозиції та побажання!  

Матеріал підготувала доц. Кулага І.В.