ОСТРОПІЛЬСЬКИЙ БОГДАН ВАСИЛЬОВИЧ
Дата захисту: 03.12.2018
Науковий керівник: д.ю.н., професор Печуляк Віталій Петрович

У дисертації комплексно висвітлено проблеми забезпечення реєстрації прав на нерухоме майно в Україні. На основі аналізу існуючих підходів до розуміння сутності речових прав на нерухомість синтезовано правове наповнення зазначеної категорії. Досліджено: механізм реєстрації прав на нерухоме майно; перелік документів, що підтверджують дійсність реєстрації (титул власності на певну нерухомість); процесуальний порядок і способи захисту особи, яка звертається за реєстрацією; підстави відмови у такій реєстрації. На основі теоретичних висновків та аналізу чинного законодавства, досвіду зарубіжних держав визначено напрями вдосконалення нормативноправового забезпечення реєстрації прав на нерухоме майно в Україні.

Автореферат

Дисертація

Завідувача кафедри цивільного та господарського прав Національного університету біоресурсів і природокористування України,   д.ю.н., професора Піддубного Олексія Юрійовича (відгук)

Завідувача кафедри державного управління і права ПВНЗ «Київський університет культури», д.н.держ.упр., професора Биркович Тетяни Іванівні (відгук)

ГАЛУНЬКО АНДРІЙ ВАЛЕНТИНОВИЧ
Дата захисту: 30.11.2018
Науковий керівник: д.ю.н., доцент Дрозд Олексій Юрійович

У дисертації на основі теорії адміністративного права, чинного законодавства, наведено нове розв’язання наукового завдання стосовно адміністративно-правового регулювання служби дільничних інспекторів в Україні. Розкрито розуміння адміністративно-правового регулювання служби дільничних інспекторів як цілеспрямованого впливу норм адміністративного права на суспільні відносини, що втілюється в правореалізацію через службу дільничних інспекторів. Зроблено висновок, що в Україні застосовується неефективна концепція реформування служби дільничних інспекторів як невід’ємної складової центрального органу виконавчої влади, яким є МВС України. Сформовано принципи адміністративно-правового регулювання служби дільничних інспекторів в Україні. З’ясовано адміністративно-правовий статус служби дільничних інспекторів в Україні. Визначено, що адміністративно-правові відносини у сфері діяльності служби дільничних інспекторів – це впорядковані нормами адміністративного права суспільні відносини. Їх зміст характеризуються обов’язками дільничних офіцерів щодо захисту прав людини від протиправних посягань, надання допомоги особі, яка її потребує, у межах своє компетенції. Визначено, що під формами адміністративної діяльності служби дільничних інспекторів розуміють однорідні за своїм характером і правовою природою групи адміністративних дій. Виявлено, що між національної поліцією України та поліцією в країнах-учасницях ЄС у питанні виконання функцій служби дільничних інспекторів є спільні риси. Удосконалено законодавство у сфері адміністративно-правового регулювання служби дільничних інспекторів в Україні через закріплення на законодавчому рівні стратегії «сommunity рolicing». Запропоновано численні зміни і доповнення до підзаконних нормативно-правових актів стосовно категорійного визначення поняття «дільничний офіцер поліції», уточнення адміністративних обов’язків, прав і превентивних функцій поліцейських

Автореферат

Дисертація

Завідувача кафедри адміністративного і фінансового права Національного університету біоресурсів і природокористування України,  д.ю.н., професора Курило Володимира Івановича (відгук)

Завідувача кафедри цивільного права і процесу Приватного вищого навчального  закладу «Університет Короля Данила», д.ю.н., доцента Короєда Сергія Олександровича (відгук)

ГРИЦАЙ СЕРГІЙ ОЛЕКСАНДРОВИЧ
Дата захисту: 30.11.2018
Науковий керівник: к.ю.н., доцент Сарана Сергій Володимирович

Актуальність теми дисертації обумовлена тим, що сьогодні є всі підстави констатувати недосконалість процедури надання адміністративних послуг у сфері внесення змін до Єдиного державного реєстру щодо керівника юридичної особи. В умовах активного розвитку сучасних інформаційно-комунікаційних технологій та їх широкого застосування в багатьох адміністративно-правових аспектах, зокрема й унесення змін до Єдиного державного реєстру щодо відомостей про керівника юридичної особи, дедалі більшої актуальності набуває питання доречної оперативності такої адміністративної процедури. Оскільки наявну адміністративну процедуру не узгоджено з нормами трудового права, які ґрунтуються на Конституції України та численних ратифікованих Україною нормах міжнародного права, сформувалася міжгалузева колізія між нормами матеріального та процесуального права, що регулюють відносини, які є темою цієї роботи. Недоліком правового регулювання такої процедури внесення змін до відомостей Єдиного державного реєстру як безпосередньо адміністративної послуги є законодавча неврегульованість зазначеного питання – з позиції керівника, який виявив бажання реалізувати своє конституційне і міжнародне право на вільний вибір праці, у іншій організації чи на підприємстві. Запропоновано: а) запобіжні заходи щодо унеможливлення ситуації, що є предметом дослідження, на етапі призначення керівника та внесення первинних відомостей про нього до Єдиного державного реєстру; б) підготовчий комплекс організаційно-господарських питань, що обов’язково мають передувати початку ініціювання керівником адміністративної процедури щодо внесення змін до відомостей в Єдиний державний реєстр; в) безпосереднє звернення з боку керівника, що є його волевиявленням, за бажання звільнитися з посади за адміністративною послугою проведення відповідних змін у Єдиному державному реєстрі; г) дії державного реєстратора на етапі ознайомлення із заявою і наданим пакетом документів як початкової стадії надання адміністративної процедури; д) внесення змін до відомостей про керівника юридичної особи до Єдиного державного реєстру. Зважаючи на викладену проблематику, у дисертації запропоновано шляхи реформування через розроблення пропозицій із внесення змін до Закону № 755-IV на випадок волевиявлення керівника звільнитися з посади на підставах, визначених КЗпП, чи тимчасово вимушеної його відсутності на робочому місці (наприклад, хвороба). Такі пропозиції ґрунтуються на підставі: 1) удосконалення наявного в ЄДР інституту «особи, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо» шляхом внесення до наведеного формулювання змін і викладення у такій редакції: «особи, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, а за відсутності керівника, виконувати його повноваження»; 2) обґрунтування встановленого періоду ймовірної відсутності органу управління (керівника) на підприємстві: – короткостроковий період – до 12 місяців; – середньостроковий період – від 12 місяців; – довгостроковий період – від 24 місяців (за певних умов); 3) упровадження адміністративно-правового механізму заміщення органу управління на підприємствах через удосконалення процедури ведення ЄДР

Автореферат

Дисертація

Завідувача кафедри цивільного та трудового права Державного вищого навчального закладу «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»,  д.ю.н., професора Омельченко Андрія Володимировича (відгук)

Начальника відділу зв’язків з місцевими громадами та органами влади АК «Укргазвидобування», к.ю.н., доцента Сердюченко Олексія Володимировича (відгук)

ВІННИЦЬКИЙ ОЛЕКСАНДР ОЛЕКСАНДРОВИЧ 
Дата захисту: 15.11.2018
Науковий керівник: д.ю.н., доцент Свиридюк Наталія Петрівна

У дисертації розкрито сутність адміністративно-правового статусу громадських рад при органах виконавчої влади. Визначено, що це урегульоване адміністративно-правовими нормами становище суб’єкта в системі публічного адміністрування, що характеризується комплексом визначених прав, юридичних обов’язків, правових гарантій реалізації та юридичної відповідальності. До структури адміністративно-правового статусу громадських рад при органах виконавчої влади віднесено: права та обов’язки громадських рад при органах виконавчої влади; правові гарантії; юридичну відповідальність. Виокремлено та досліджено специфіку елементів адміністративно-правового статусу громадських рад при органах виконавчої влади. Сформульовано низку наукових положень щодо правової природи гарантій та принципів громадських рад при органах виконавчої влади. Доведено, що юридична відповідальність громадських рад при органах виконавчої влади – це різновид соціальної відповідальності, що передбачена нормами права і застосовується до громадських рад при органах виконавчої влади за невиконання встановлених обов’язків або порушення нормативних приписів шляхом зазнання несприятливих наслідив у вигляді обмежень особистого характеру. Аргументовано, що для забезпечення ефективного функціонування системи громадських рад при органах виконавчої влади необхідно застосувати такі заходи: розроблення та запровадження єдиних стандартів та форм співпраці громадськості та публічної адміністрації; розроблення загальнодержавних механізмів функціонування громадських рад при органах виконавчої; систематизація та узагальнення рішень громадських рад при органах виконавчої; системний аналіз діяльності громадських рад та винесення їх результатів на громадське обговорення; запровадження стандартів діяльності громадських приймалень, створення механізму взаємодії та реалізації результатів діяльності мобільних груп через систему громадських рад. Досліджено міжнародний досвід (Франції, США, Федеративної республіки Німеччини, Великобританії, Іспанії та інших країн) участі громадян у формуванні та реалізації державної політики, запропоновано імплементувати в українське законодавство їх передовий досвід.

Автореферат

Дисертація

Завідувача кафедри адміністративного права і процесу Національної академії внутрішніх справ,  д.ю.н., професора Кузьменко Оксани Володимирівни (відгук)

Старшого викладача кафедри адміністративного, фінансового та інформаційного права Київського національного торгово-економічний університету,  к.ю.н., доцента Запотоцької Олени Василівни (відгук)

ВЕРНИГОРА ВІТАЛІЙ ВІКТОРОВИЧ
Дата захисту: 15.11.2018
Науковий керівник: д.ю.н., професор Гуржій Тарас Олександрович

З’ясовано, що систему засобів забезпечення військової дисципліни та законності в особливий період формують: організаційно-економічні й морально-виховні заходи; правові та спеціальні заходи, спрямовані на усунення чинників і передумов імовірних правопорушень. Доведено, що ефективність функціонування системи засобів і способів забезпечення правопорядку у військових формуваннях в особливий період значною мірою залежить від: якісної та своєчасної оцінки стану й тенденцій розвитку військово-службових відносин; правильного вибору і застосування методів і заходів із профілактики правопорушень; розробки й прийняття нових нормативно-правових актів, спрямованих на вдосконалення чинного військового законодавства України у напрямі захисту прав, свобод, соціальних гарантій військовослужбовців та їхніх сімей; чіткого визначення конкретної юридичної відповідальності за порушення встановлених норм. Комплексний доктринальний і нормативний аналіз змісту, порядку реалізації та ознак юридичної відповідальності військовослужбовців уможливив зробити висновок, що адміністративна відповідальність військовослужбовців в особливий період як специфічна форма юридичної відповідальності має свої особливості, які в узагальненій формі законодавець зафіксував у ст. 15 та гл. 13-Б Кодексу України про адміністративні правопорушення. Аргументовано думку про те, що чинне законодавство України у сфері регулювання адміністративної відповідальності військовослужбовців в особливий період потребує удосконалення. На основі аналізу нормативно-правового регулювання військово-службових відносин в Україні та провідних європейських країнах і США окреслено низку важливих для нашої держави перспектив розвитку військової сфери.

Автореферат

Дисертація

Проректора з навчальної та наукової роботи Університету сучасних знань,  д.ю.н., професора Мосьондз Сергія Олександровича (відгук)

Доцента кафедри кримінально-правових дисциплін Криворізького факультету Національного університету «Одеська юридична академія», к.ю.н., доцента Веселова Миколи Юрійовича (відгук)

БОГДАНЕЦЬ АЛІНА ВІКТОРІВНА
Дата захисту: 12.10.2018
Науковий керівник: к.ю.н. Борсук Наталія Яківна

У дисертації здійснено комплексне системне дослідження адміністративноправових засад підготовки юристів у закладах вищої освіти України. Охарактеризовано нормативно-правові акти з підготовки юристів у закладах вищої освіти України. Визначено поняття та сутність публічного управління підготовкою юристів у закладах вищої освіти України. Розкрито систему та адміністративно-правовий статус органів публічного управління підготовкою юристів у закладах вищої освіти України. Охарактеризовано сутність та види форм та методів публічного управління в досліджуваній сфері. Проаналізовано зарубіжний досвід адміністративно-правового регулювання підготовки юристів у закладах вищої освіти. Акцентовано увагу на необхідності розроблення галузевих стандартів вищої юридичної освіти, вдосконалення адміністративно-правових засад організації та діяльності закладів вищої освіти України. Визначено основні стратегічні напрями реформування підготовки юристів у закладах вищої освіти України в контексті компетентнісного підходу

Автореферат

Дисертація

Завідувача кафедри господарського права та процесу Університету державної фіскальної служби України,  д.ю.н., доцента Мацелик Тетяни Олександрівни (відгук)

Доцента кафедри адміністративного права і процесу Національної академії внутрішніх справ, к.ю.н., доцента Чорної Вікторії Григорівни (відгук)

ОСТРОВСЬКИЙ СЕРГІЙ ОЛЕКСАНДРОВИЧ
Дата захисту: 12.10.2018
Науковий керівник: д.ю.н., доцент Свиридюк Наталія Петрівна

У роботі розглянуто особливості правоохоронної функції держави як об’єктивної підстави для взаємодії Національної гвардії України з правоохоронними органами та Збройними Силами України. Аргументовано, що взаємодія правоохоронних органів України – це співробітництво, в межах посадових обов’язків і прав, на основі взаємодопомоги частин та елементів правоохоронної системи, з метою найбільш ефективного розв'язання завдань протидії злочинності та охорони публічного порядку та безпеки. Національна гвардія України взаємодіє з правоохоронними органами з метою посилення протидії організованим злочинним угрупуванням, у тому числі міжрегіонального та транснаціонального характеру, створеним на етнічній основі, які мають корумповані зв’язки, а також для попередження, розкриття й розслідування злочинів, учинених організованими злочинними групами і злочинними організаціями. Національна гвардія України також взаємодіє зі Збройними Силами України у відсічі збройній агресії проти України та ліквідації збройного конфлікту шляхом ведення воєнних (бойових) дій, а також у виконанні завдань територіальної оборони. Підкреслюється, що розуміння і погодження сторонами – учасниками взаємодії змісту та обсягів діяльності, довіра між ними є необхідною умовою досягнення якісних результатів. У роботі наводиться авторська дефініція взаємодії Національної гвардії України з правоохоронними органами та Збройними силами України, під якою розуміється спільна, узгоджена та систематизована діяльність Національної гвардії України з уповноваженими органами публічної адміністрації щодо захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від протиправних посягань, охорони громадського порядку та забезпечення громадської безпеки, забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону, припинення терористичної діяльності, діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій, відсічі збройної агресії проти України та ліквідації збройних конфліктів. Здійснено аналіз поняття, виокремлено види, форми та принципи взаємодії Національної гвардії України з правоохоронними органами та Збройними Силами України. Розкрито сутність та елементи механізму взаємодії Національної гвардії України з правоохоронними органами та Збройними Силами України. В роботі проаналізована специфіка організації взаємодії Національної гвардії України з правоохоронними органами та Збройними Силами України.

Автореферат

Дисертація

Завідувача кафедри господарського права та процесу Університету державної фіскальної служби України,  д.ю.н., доцента Мацелик Тетяни Олександрівни (відгук)

Старшого викладача кафедри адміністративного, фінансового та інформаційного права Київського національного торговельно-економічний університету, к.ю.н. Запотоцької Олени Василівни (відгук)

ІВАНЧЕНКО ВАДИМ АНАТОЛІЙОВИЧ
Дата захисту: 28.09.2018
Науковий керівник: д.ю.н., доцент Свиридюк Наталія Петрівна

Здійснюючи аналіз системи нормативно-правових актів, якими регулюється мобілізаційна підготовка і мобілізація автор довів, що адміністративно-правове регулювання сфери мобілізації – це спрямований вплив на відносини, що виникають у сфері мобілізації, який здійснюється публічною адміністрацією шляхом застосування юридичних норм та індивідуальних приписів, що визначають права та обов’язки суб’єктів мобілізаційних відносин. Автором розкрито зміст та елементи механізму адміністративно-правового регулювання мобілізації в Україні. Охарактеризовано нормативно-правове регулювання мобілізації в Україні. Визначено повноваження та компетенцію державних органів та органів місцевого самоврядування як суб’єктів регулювання мобілізації в Україні. З метою визначення шляхів удосконалення адміністративно-правового регулювання мобілізації в Україні досліджено міжнародний досвід щодо адміністративно-правового регулювання мобілізації та виокремлено чинники ефективності адміністративно-правового регулювання мобілізації.

Автореферат

Дисертація

Професора кафедри адміністративного права Київського національного університету імені Тараса Шевченка, д.ю.н., професора Діхтієвського Петра Васильовича (відгук)

Доцента кафедри адміністративного права і процесу Національної академії внутрішніх справ, к.ю.н., доцента Чорної Вікторії Григорівни (відгук)

САВРАНЧУК СЕРГІЙ ЛЕОНІДОВИЧ
Дата захисту: 28.09.2018
Науковий керівник: д.ю.н., професор Кузьменко Оксана Володимирівна

У дисертації розкрито сутність адміністративно-правового статусу прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури України та визначено, що це система взаємопов’язаних та взаємообумовлених адміністративно-правових елементів, які характеризують зміст діяльності при виконанні завдань та функцій прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури з метою захисту інтересів громадянина та держави від корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень. Визначено наукові положення щодо адміністративної правосуб’єктності прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури України. Сформульовано наукові положення стосовно правової природи прав та обов’язків прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури України та охарактеризовано принципи його діяльності. Доведено, що особливостями юридичної відповідальності прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури є такі: рівень відповідальності прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури є підвищеним; широке коло підстав для відповідальності прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури; підстави для відповідальності стосуються лише посадової особи (прокурора) Спеціалізованої антикорупційної прокуратури; виникає склад правопорушень як безпосередній результат наявності службово-владних повноважень. Досліджено міжнародний досвід визначення сутності, структури правового статусу суб’єктів, до основних функцій яких включено нагляд за порушеннями кримінального процесуального законодавства у сфері протидії корупції (Ізраїлі, Іспанії, Литві, Федеративної республіки Німеччини, Румунії, Хорватії та Швеції). Визначено особливості взаємодії прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури з поліцейськими Національної поліції України, детективами Національного антикорупційного бюро України та Національним агентством з питань запобігання корупції.

Автореферат

Дисертація

Професора кафедри адміністративного права Київського національного університету імені Тараса Шевченка, д.ю.н., професора Діхтієвського Петра Васильовича (відгук)

Директора Інституту з підготовки фахівців для підрозділів Національної поліції Львівського державного університету внутрішніх справ, к.ю.н., доцента Назара Юрія Степановича (відгук)

МЕЛЬНИЧЕНКО РУСЛАН ВОЛОДИМИРОВИЧ
Дата захисту: 29.08.2018
Науковий керівник: к.ю.н., професор Крегул Юрій Іванович

Дисертація є першим у вітчизняному правознавстві комплексним, науковим дослідженням адміністративно-правових засад податкового контролю трансфертного ціноутворення в Україні. В роботі проведено детальне дослідження сутності податкового контролю трансфертного ціноутворення; становлення та розвитку податкового контролю трансфертного ціноутворення в Україні; алгоритму роботи та взаємодії контролюючих органів в процесі здійснення податкового контролю трансфертного ціноутворення в Україні; процедур та методів податкового контролю трансфертного ціноутворення в Україні; системи заходів державного примусу за порушення положень Податкового кодексу України щодо трансфертного ціноутворення. Значну увагу у дисертації приділено дослідженню зарубіжного досвіду США та Великобританії, а також рекомендаціям ОЕСР та держав «Великої двадцятки» щодо імплементації Плану BEPS. З метою надання об’єктивної оцінки національному законодавству автором систематизовано наявну в Україні судову практику щодо податкового контролю трансфертного ціноутворення, окреслено ключові її проблеми та подальші тенденції розвитку. Дисертантом обґрунтована необхідність у жорсткому державному регулюванні трансфертного ціноутворення адміністративними методами, яке полягає в обмеженні свободи сторін визначати договірну ціну, яка б дозволяла платникам податків розмивати базу оподаткування та виводити прибуток з-під оподаткування за рахунок маніпулювання цінами. Податковий контроль трансфертного ціноутворення характеризується широкими дискреційними повноваженнями контролюючих органів та високим ступенем суб’єктивності працівників контролюючих органів. Автором доведено, що оцінка трансфертного ціноутворення контролюючими податковими органами є найбільш суб’єктивною із усіх інших можливих оцінок податкових зобов’язань платників податків і залежить виключно від кваліфікації і добросовісності працівників контролюючого органу. Практична цінність роботи полягає в тому, що в дисертації окреслено ключові проблеми правового регулювання податкового контролю трансфертного ціноутворення в Україні, які дозволяють платникам податків зловживати своїми правами та ухилятися від оподаткування. Актуальність дисертації підсилюється також тим, що в ній запропоновано авторське бачення подальших напрямів вдосконалення організаційних засад податкового контролю трансфертного ціноутворення в Україні.

Автореферат

Дисертація

Професора кафедри фінансового права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, д.ю.н., професора Гетманцева Данила Олександровича (відгук)

Доцента кафедри правового регулювання економіки ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», к.ю.н., доцента Марченко Віктора Борисовича (відгук)

ШАТАЛОВА ЛАРИСА МИКОЛАЇВНА
Дата захисту: 29.08.2018
Науковий керівник: к.ю.н., доцент Ярошенко Ірина Станіславівна

Дисертацію присвячено комплексному дослідженню адміністративно-правових засад діяльності МОН України. Розкрито зміст поняття та елементи структури адміністративно-правового статусу МОН України, зокрема міністра МОН України. Аналізуються форми публічного адміністрування міністерства. Доводиться доцільність їх класифікації на правові, організаційно-правові та організаційні. Обґрунтовано підхід до класифікації адміністративних послуг легалізації у сфері освіти, які надаються МОН України. Досліджено теоретичні та практичні проблеми правового забезпечення та здійснення адміністративних процедур легалізації провадження освітньої діяльності та легалізації документів про освіту. Визначено шляхи удосконалення правового регулювання організації та діяльності МОН України та запропоновано низку змін і доповнень до законодавства.

Автореферат

Дисертація

Завідувача кафедри адміністративного, фінансового та інформаційного права Київського національного торговельно-економічного університету, д.ю.н., професора Гуржій Тараа Олександровича (відгук)

Доцента кафедри адміністративного та фінансового права Національного університету біоресурсів і природокористування України, к.ю.н., доцента Головій Людмили Василівни (відгук)