20 березня 2013 року на кафедрі філософії КНЕУ Інститутом прикладної та професійної етики КНЕУ був проведений Круглий стіл, присвячений 150 річчю з дня народження В.І. Вернадського «Вчення В.І. Вернадського про ноосферу».

Розпочинаючи Круглий стіл, директор Інституту ППЕ проф.  Ю.  Вільчинський  коротко ознайомив присутніх з біографією вченого, звернув увагу на те, що інтерес і любов до українського народу, його історії та культури були прищеплені молодому Володимиру Вернадському його батьком – професором політичної економії. Родинне виховання, спілкування з друзями сприяли формуванню  духовності й морального ідеалу, який учений називав „ідеалом особистої святості“.

Визначальною є роль В. Вернадського у формуванні вітчизняної науки, вiн узяв активну участь в створенні Української академiї наук, а згодом став першим її президентом.

Ю. Вільчинський наголосив, що В. Вернадський багато зробив для організації народної освіти, добився самостійності для деяких університетів. Через полiтичні реалiї, що склалися 1922 року в Криму, учений з радiстю прийняв запрошення ректора Сорбонни на читання циклу лекцiй (1922–1926). Вiдтак почалося фактично емiграцiйне життя професора. Слухачами його знаменитих сорбонських лекцій були майбутні відомі філософи: Тейяр де Шарден (1881–1955) і Е. Леруа (1870–1954). Тоді Вернадський вперше ввів у науковий ужиток поняття ноосфери (від грец. ноос – розум і сфера – куля), в основу якого поклав ідею про гармонійне входження людини та її господарської діяльності у біогенний колообіг речовин.

З основною доповіддю на Круглому столі виступив Б. Панасюк, академік НААН, доктор економічних наук, професор. В обговоренні доповіді брали участь В. Свінціцький, д. філос. н., співробітники Інституту ППЕ В. Деркач, канд. філос. н., М. Кругляк, канд. філос. н. та викладачі кафедри філософії КНЕУ.

Велику цікавість серед учасників Круглого столу викликали ідеї В. Вернадського щодо реальних умов або передумови утворення ноосфери, що вже існують або створюються в  процесі історичного розвитку людства. Було зазначено, що в своїй роботі «Філософські думки натураліста» В. Вернадський   називає  серед передумов такі:

1. Людство стало єдиним цілим. Історичний процес на наших очах докорінно змінюється. Уперше в історії людства інтереси народних мас – усіх і кожного – і вільної думки особистості визначають життя людства, стають мірилом його уявлень про справедливість. Людство загалом стає потужною геологічною силою. Перед ним постає завдання перебудови біосфери в інтересах людства як єдиного цілого, що вільно мислить.
2. Перетворення засобів зв’язку та обміну, у якому людство повинно стати єдиним в економічному та інформаційному відношенні. Ноосфера – явище загальнопланетарне. Прагнення до мирного зв’язку людства на ґрунті економічного життя та обміну інформації.
3. Відкриття нових джерел енергії.
4. Піднесення добробуту населення.
5. Рівність усіх людей, тому людство повинно прийти до повної рівності рас, народів, незалежно від кольору шкіри та віросповідання.
6. Виключення війни з життя суспільства.

Учасники дискусії звертали увагу, що в розумінні  В. Вернадського ноосфера – це нова геологічна оболонка Землі, яка створюється на наукових засадах. „Наукова думка, – писав він, – охоплює всю планету, всі держави, що на ній розташовані. Повсюди створювались численні центри наукової думки і наукового пошуку. Це перша основна передумова переходу біосфери в ноосферу“¹.

В обговоренні було підкреслено, що усвідомлення ризиків техногенних і екологічних катастроф призводить до переосмислення пріоритетів цінностей, і робить не важливими соціальні, расові, національні та інші відмінності. А тому глобалізація ризиків об’єднує людство і змушує шукати загальну морально значущу відповідь.

В процесі дискусії було наголошено, що зміна ролі людини і людства в формуванні «обличчя» планети суттєво підвищують відповідальність людини за її дії або бездіяльність.  Виклики, які стоять перед людиною епохи ноосфери загострюють питання етичного гатунку, осмисленого ставлення до свого життя та оточуючого.

А пошук практичних шляхів  втілення в реальне життя моральних цінностей звертає нас до проблематики прикладної етики.

Обговорення піднятих В. Вернадським питань привело вчених до висновку про необхідність формування нового етичного мислення, відповідального ставлення до життя.

Матеріали Круглого стола будуть надруковані в черговому числі альманаха «Університетська кафедра».

Т.С. Пітякова,
ст. викладач кафедри філософії КНЕУ

¹ Вернадський В. И. Философские мысли натуралиста. – М.: Наука, 1988. – С. 500–501.