КНЕУ - Представники школи

Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана

Представники школи

Остання редакція: 26.01.15
Засновники

Суторміна Валентина Миколаївна, доктор економічних наук, професор, професор кафедри фінансів КНЕУ. Народилася 30 листопада 1925 р. в м. Борисоглєбськ Воронезької області, закінчила Московський фінансовий інститут в 1949 р., спеціальність «Міжнародні фінансові розрахунки».

Трудова діяльність: Ленінградська міська контора Держбанку СРСР –кредитний інспектор (1949–1952 рр.);  Інститут економіки Академії наук СРСР (м. Москва) – аспірант (1952–1954 рр.); Київський фінансово-еконо­мічний інститут (з 1960р. – Київський інститут народного господарства, з 2005 р. – Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана) – доцент, професор кафедри фінансів (1955–2011 рр.).

За вагомий внесок у підготовку висококваліфікованих фахівців, багаторічну плідну наукову і педагогічну діяльність у 2001 р. Указом Президента України нагороджена орденом княгині Ольги ІІІ ступеня, у 2006 р. – знаком Міністерства освіти і науки України «За наукові досягнення».

Детальніше

Кандидатську дисертацію на тему «Інфляція в США (1946—1953рр.)» захистила у 1954 р. в Інституті економіки Академії наук СРСР (м. Москва) – наук. керівник д.е.н., акад. Трахтенберг Й.А.

Докторську дисертацію на тему «Державні фінанси як підсистема економічного базису сучасного капіталізму» захистила у 1986 р. в Ленінградському фінансово-економічному інституті ім. Н.А. Вознесенського.

Творчий внесок: Сферою наукових інтересів В.М. Суторміної виступала проблематика публічних фінансів в розвинених країнах. В 1970 р. вона випустила перший в Україні підручник «Фінанси капіталістичних держав», до того ж українською мовою, який витримав кілька перевидань (1976, 1983 рр.). Новаторський характер ученого проявився як у змісті книги, так і в підходах до форм подання інформації. В.М. Суторміна обґрунтувала оригінальну концепцію про податок як вихідну категорію, «фі­нансову клітину», науково довівши, що вся складна система вилучення, роз­поділу і споживання державою частини вартості ВВП розвивається із вихідної кате­горії – податку. Окрім аналізу загальних підходів до сутності фінансів держави, автор характеризує фінансові системи ряду розвину­тих країн – США, Великобританії, Франції, ФРН, Японії.

Логічним продовженням цього напряму став вихід праці В.М. Суторміної у співавторстві з В.О. Степаненком та В.М. Федосовим «Критика буржуазних і реформістських теорій валютно-фінансових відносин капіталізму». Зміст названої роботи цілком відбиває критичний підхід авторів до найважли­віших теоретичних проблем фінансової науки – інфляції та монетарної ролі золота, державних фінансів.

Злам епох, перехід від адміністративно-планової до ринкової економіки, поява незалежної України викликали глибинні зміни у вітчизняній фінансо­вій науці, початок 90-х років XXст. став періодом бурхливого розвитку нових форм господарювання.Саме в контексті розв'язання цих проблем слід розглядати появу першого в Ук­раїні навчального посібника «Фінанси зарубіжних корпорацій» у 1993 р., в якому В.М. Суторміна спільно з В.М. Федосовим та Н.С. Рязановою вперше в Україні за допомогою методологічного апарату економічної на­уки розкрили теоретичні та прагматичні засади функціонування фінансів корпорацій у економіках розвинутих країн.

У 2004 р. вийшов у світ фундаментальний підручник «Фінанси зарубіжних корпорацій», підготовлений В.М. Суторміною. У ньому детально проаналізовано не тільки загальні питання організації корпоративних фінансів, але й на прикладах най­більших публічних корпорацій світу розглянуто практику обґрунтування та реалізації фінансових рішень. Без перебільшення ця праця є базовою з по­гляду прирощення наукових знань для подальших здобутків молодих учених, адже в ній у концентрованому вигляді послідовно розкрито актуальні проблеми сучасного фінансового менеджменту корпорацій. В ньому обґрунтовано використання методології вихідної фінансової категорії на макрорівні, яким на думку В.М.Суторміноїє «акція» як певна абстракція, що виражає об'єктивні фінансові відносини щодо формування акціонерного капіталу. З категорії «акція» виведена логічно послідовна система розвитку категоріального апарату фінансової науки та підтверджено класичне положення про те, що капітал як власність у процесі функціонування відокремлюється від капі­талу як функції.

Вагомим є внесок В.М.Суторміної у знакову для вітчизняної фінансової науки працю – монографію «Держава – податки – бізнес: (Із світового досвіду фіскального регулювання ринкової економіки)». Актуальність та своєчасність цієї праці важко переоцінити: молода Українська держава по­чала формувати власну систему оподаткування, і її державність багато в чо­му залежала від можливостей публічних фінансів. У цих умовах робота, присвячена актуальним проблемам фіскального регулювання економічних процесів, бу­ла надзвичайно своєчасною з прагматичних позицій і вельми важливою з точки зору теорії і методології фінансової науки.

З початком розвитку фінансового ринку в Україні наукові інтереси В. Суторміноїохопили і цю надзвичайно важливу сферу. Численні проблеми, відверте розчарування суспільства у діях багатьох фінансових інститутів знач­но ускладнили проведення неупередженого наукового дослідження фінан­сових ринків. Проте ще у 1999 р. В.М. Суторміна опублікувала працю «Правове забезпечення функціонування фінансового ринку в Україні», в якій було наголошенона першочерговості розвитку системи захисту прав інвесторів, особливо, дрібних і середніх. Низка подій, що сталася з того часу, засвідчила правоту науковця, а криза 2008-2009 рр. тільки підкреслила актуальність та обґрунтованість наданих ще на початку століття рекомендацій.

Основні наукові праці: опубліковано більше семидесяти праць, зокрема:

  1. Фінанси капіталістичних держав: [навч. посіб. для студ. екон. вузів та ф-тів] / В.М. Суторміна; під заг. ред. О.Б. Ейдельнант. – К. Вища школа, 1970. – 278 с.
  2. Финансы капиталистических государств: [учеб. для экон. вузов по специальности «Финансы и кредит»] / В.Н. Сутормина. – К. Вища школа, 1976. – 304с.
  3. Критика буржуазных и реформистских теорий валютно-финансовых отношений капитализма: [монография]/ В.А. Степаненко, В.Н. Сутормина, В.М. Федосов; АН УССР, Ин-т экономики. – К.: Наук. думка, 1979. – 279 с.
  4. Мировое капиталистическое хозяйство: противоречия и последствия структурных сдвигов: [монография]/ [А.Н. Шлепаков, В.И. Филипов, В.Н. Сутормина и др.; отв. ред. В.Д. Щетинин]; АН УССР, Ин-т соц.-экон. проблем зарубеж. стран. – К.: Наук. думка, 1987. – 279 с
  5. Государственные финансы: учеб. пособие для студентов экон. вузов и фак. /  [В.М. Федосов, Л.Д. Буряк, В.Н. Сутормина и др.]; под ред. В.М. Федосова, С.Я. Огородника, В.Н. Суторминой. – К.: Лыбидь, 1991. – 276 с.
  6. Держава – податки – бізнес: (Із світового досвіду фіскального регулювання ринкової економіки): [монографія] / В.М. Суторміна, В.М. Федосов, В.Л. Андрущенко. – К.: Либідь, 1992. – 328 с.
  7. Правовое обеспечение функционирования финансового рынка в Украине: [монография]/ В.Н. Сутормина; Нац. акад. упр. – К., 1999. – 119 с. – (Проект INTAS  «Роль финансовых рынков в экономической трансформации переходных экономик»).
  8. Фінанси зарубіжних корпорацій: підручник / В.М. Суторміна; М-во освіти і науки України, Київ. нац.. екон. ун-т. – К.: КНЕУ, 2004. – 567 с.
  9. Теорія фінансів: підручник / В.М. Федосов, П.І. Юхименко, В.М. Суторміна та ін.]; під заг. ред. В.М. Федосова, С.І. Юрія. – К.: Центр учбової літератури, 2010. – 574 с. – Тема 3, розділ 3.1: Концепції державних фінансів у фундаментальних економічних теоріях / В.М. Суторміна, В.М. Федосов. – С. 103–179.
  10. Критика буржуазних і реформістських теорій валютно-фінансових відноси капіталізму: / В.А. Степаненко, В.М. Суторміна, В.М. Федосов // Фінансова думка України: у 3 т. / авт.. – упоряд. С.І. Юрій, С.В. Льовочкін, В.М. Федосов, П.І. Юхименко; за наук. ред.. В.М. Федосова. – Кондор; Тернопіль: Екон. думка. – Т. 3, ч. 2: Хрестоматія. – 2010. – С. 681–717.

Учні: підготовлено одного доктора економічних наук – Федосов В.М. «Налоги в экономической структуре современного капитализма». ЛФЭИ, 1988 р. та 22 кандидата економічних наук, зокрема:

  • Білик М.Д. «Местные бюджеты и пути их укрепления (на примере Украинской ССР)». КИНХ. 1973 г.
  • Власенко М.В. «Роль государственных финансов в системе государственно-монополистического капитализма в Англии». КИНХ, 1977.
  • Рязанова Н.С. «Государственная налоговая политика и накопление капитала в США». ВЗФЭИ, 1982.
  • Лафтей Джакоб Кеннет «Государственный кредит в развивающихся странах Африки (на примере Республики Гана), КИНХ, 1987.
  • Амоако Феликс Нельсон «Государственные финансы Республики Гана». КИНХ, 1992.
  • Сини Мохамед Мохамед Исмаил «Роль государственного бюджета в социально-економическом развитии Республики Шри-Ланка». КИНХ, 1992.
  • Чирва Н.В. «Державний борг Великобританії. 70-90 роки». КДЕУ, 1993.
  • Лузік П.К. «Податок на доходи юридичних осіб та економічні наслідки його стягнення». КДЕУ, 1995.

Співпраця з державними і фінансовими установами України, зарубіжними навчальними закладами, урядовими і неурядовими організаціями: В 1964-1968 роках як радник та експертприймалаучасть уроботі делегації  УРСР наКонференціїООН з торгівлі та розвитку (ЮНКДАТ), зокрема виступала з доповідями на сесіях, готувала інформаційно-аналітичні матеріали та звіти про роботу делегації.

Приймала участь у підготовці експертних висновків на законопроекти з питань бюджету та оподаткування, на проекти Законів України про Державний бюджет України на окремі роки.

Приймала участь у спільних наукових дослідженнях з Економічною Академією ім. К.Адамецького (м. Катовіце, Польща), університетом ім. К.Маркса (м. Будапешт, Угорщина), Вищою школою економіки (м. Братислава, Словаччина), Непер-університетом (м. Едінбург, Шотландія) та Центральним університетом економіки і фінансів (м. Пекін, Китай), на основі яких підготовлено низку наукових публікацій. 

Федосов Віктор Михайлович, доктор економічних наук, професор, завідувач кафедри фінансів КНЕУ, заслужений діяч науки і техніки України. Народився 21 вересня 1939 р. у м. Києві, закінчив з відзнакою Київський інститут народного господарства в 1960р., спеціальність «Фінанси і кредит».

Трудова діяльність: Міністерство фінансів УРСР – економіст Управління фінансування торгівлі (1960-1963 рр.); КІНГ (нині КНЕУ ім. Вадима Гетьмана) – викладач, ст. викладач, доцент кафедри фінансів (1964-1975), заступник декана заочного факультету(1966-1970), перший проректор (1975-1981); завідувач кафедри фінансів (з 1975 р.).

За вагомий внесок у підготовку висококваліфікованих фахівців, багаторічну плідну наукову і педагогічну діяльність Указом Президента України нагороджений орденами «За заслуги» І, ІІ і ІІІ ступенів.

Кандидатську дисертацію на тему «Податки в  системі державного монополістичного капіталізму ФРН» захистив у 1966 р. у Київському інституті народного господарства – наук. керівник к.е.н., доц. Горохов С.С.

Докторську дисертацію на тему «Податки в системі економічних відносин сучасного капіталізму» захистив у 1986 р. в Ленінградському фінансово-економічному інституті ім. Н.А. Вознесенського

Детальніше

Творчий внесок: Науковий доробок В.М. Федосова як вченого налічує понад 250 друкованих праць – монографії, підручники, статті і навчальні посібники. Його праці опубліковані в Німеччині, Польщі, Росії, Словаччині, Угорщині, Чехії та інших країнах. При цьому коло наукових інтересів вченого поширюється й на історичну, гуманітарну та соціальну проблематику. Зокрема, значний інтерес викликала монографія «Запорозька Січ як український феномен» (автори В.Л. Андрущенко і В.М. Федосов), відзначена премією імені Ярослава Мудрого. Це книга про загадковий, ще не пізнаний сповна феномен національної історії – українське козацтво, про створену ним Запорозьку Січ і суспільні інститути в ній. Козацька республіка розглядається як своєрідна форма організації життя українського народу, як паросток і предтеча нашої державності не лише з погляду суспільно-політичного, а й етнонаціонального та фінансово-економічного розвитку.

Значною подією в науковому житті нашої держави стала публікація тритомної роботи «Фінансова думка України» за участю і редакцією професора В.М. Федосова і послідовників вітчизняної науково-освітньої школи публічних фінансів. Це перша фундаментальна праця вітчизняних учених економістів-фінансистів з проблеми генези, становлення і розвитку української фінансової науки. Вона знайшла схвальні відгуки учених, аспірантів і студентів.  В ній крізь призму розвитку української та світової фінансової думки досліджується широкий спектр актуальних і важливих проблем складного світу фінансів. З’ясовуються особливості формування вітчизняної фінансової думки, її концептуальні засади та самобутній характер. Значна увага приділяється сучасному відродженню української фінансової науки, дослідженню здобутків науково-освітньої школи публічних фінансів. Подано широку інформацію про життя, творчість, розмаїття поглядів українських учених-фінансистів, показано і доведено їх значний внесок у світову фінансову науку.

У широкому спектрі творчого доробку В.М. Федосова в розбудову наукової школи публічних фінансів важливе місце посідає проблематика теорії та методології фінансів і податків, світової фінансової думки і західного досвіду, теорії і практики державних фінансів, ухилення і перекладання податків. Учений досліджує питання ролі і місця фінансів та податків в економіці промислових розвинутих країн, макрофінансового бюджетування, організації й техніки фіскальної роботи, бюджетного федералізму. Цій проблематиці він присвятив багато своїх праць. Активний творчий науковий пошук дав змогу сформулювати низку концептуально важливих ідей з фінансової теорії та практики, методології фінансової науки, її категоріального й понятійного апарату, фіскальної політики. Фактично все це стосується вихідних і фундаментальних позицій фінансової науки.

По-перше, визначення методологічних підходів до розкриття сутності, можливостей і потенціалу фінансів та фіскальної політики, аргументації методологічно важливого положення – податок, вихідна фінансова категорія, але не фінансів взагалі, а тільки державних фінансів. Ця наукова теза, що була вперше висунута професором В.М. Суторміною, але стосувалася всієї сфери фінансів, надалі була конкретизована, розвинута й аргументована В.М. Федосовим. Їм було доведено, що податок є універсальною вихідною категорією, яка виражає основні внутрішні сутнісні риси та якісні характеристики саме державних фінансів у розвинутій економічній системі ринкового типу. Аргументовано, що в умовах функціонування ринкової економіки податкова форма в системі фінансових відносин переважає, що в сьогоднішніх умовах розвитку ринкового господарства рух суспільного капіталу відбувається значною мірою під вагомим впливом державної фіскальної політики і це накладає свій специфічний відбиток на весь процес виробництва, розподілу, обміну і споживання національного продукту. Одержавлена за допомогою податків частина вартості національного продукту набуває специфічного й відносно самостійного руху з своїми внутрішніми особливостями і закономірностями, здійснюючи свій кругообіг. Надалі під впливом дій держави, яка активно втручається в процес руху національного продукту, використовуючи для цього широкий спектр різноманітних фінансових інструментів і важелів, вона стає складовою загального кругообігу.

В.М. Федосовим висунута і науково обґрунтована теза, що вихідною категорією фінансів виступає дохід. Це дало змогу підійти до розкриття причинно-наслідкових зв’язків між об’єктивним і суб’єктивним у фінансах та податках, між об’єктивними фінансовими категоріями та рухливою, мінливою дійсністю – фінансовою політикою, фінансовим правом, фінансовим механізмом, фінансовим менеджментом. Виокремлення стійких взаємозалежностей та взаємообумовленостей допомогло виявити об’єктивні закономірності й тенденції розвитку специфічної сфери економічних відносин – фінансів і податків. Це в свою чергу дозволило підійти до розкриття законів, що діють у ній, довести, що розвиток та поглиблення ринкової економіки посилює проникнення об’єктивного та суб’єктивного у фінанси і податки.

По-друге, обґрунтовано висновок, згідно з яким фінанси і податки разом з ринком і товарно-грошовим господарством належать до фундаментальних підвалин людської цивілізації. Фінанси – одна з підвалин існування суспільства поряд із сім’єю, власністю, державою, правом і релігією. Вони мають внутрішню, іманентно притаманну тільки їм, логічну структуру, яка складається з окремих сегментів фінансових відносин зі специфічними внутрішніми законами їх руху. Кожна складова внутрішньої структури фінансів є фінансовою категорією, які формуються у своєрідні ряди і групи – від простих до найскладніших фінансових категорій; усі вони пов’язані між собою прямими і зворотними зв’язками. Виділені рівні та форми фінансових відносин трансформуються, конкретизуються, перетворюючись у реальну дійсність, у результаті чого формується інституціональна структура фінансової системи. Фінансове право, фінансова політика реалізуються державою за допомогою системи фінансових інституцій і державного менеджменту.

По-третє, систематизована ґенеза й еволюції світової фінансової думки. У зв’язку з цим особливої уваги заслуговує дослідження теорій бюрократії взагалі і фінансової бюрократії зокрема, що здійснено в Україні вперше разом послідовником наукової школи публічних фінансів професором В. Андрущенко. У цьому контексті цікавим питанням є втілення у фіскальній політиці провідних країн світу результатів теоретичних досліджень західних економістів. Червоною ниткою через усі праці В.М. Федосова проходить теза, що фіскальна політика повинна ґрунтуватися на міцній концептуальній основі. З цього випливає – фіскальна політика має базуватися на фундаментальних теоретичних засадах, виходячи з певної фінансово-економічної доктрини. Остання є домінантою, вихідною основою і своєрідним компасом фіскальної політики. Фіскальна політика має бути науково обґрунтованою, оптимально виваженою, діяти скоординовано, синхронно з іншими складовими економічної політики – ціновою, борговою, монетарною, кредитною і валютною – та бути спрямованою на вирішення спільних із ними завдань. Домінантою фіскальної стратегії має бути забезпечення реалізації політики економічного зростання. Стратегія формування фіскальної політики в Україні має спиратися як на ґрунтовну теоретичну базу, так і максимально враховувати особливості перехідного стану економіки країни. Тактика фіскальної політики повинна бути спрямована перш за все на вирішення завдань макроекономічної і макрофінансової стабілізації та сталого економічного розвитку.

Необхідність забезпечення стабільного і динамічного економічного розвитку України вимагає чіткого визначення пріоритетних орієнтирів, стратегічних і тактичних завдань фіскальної політики та критеріїв їх реалізації. У цих умовах, на думку В.М. Федосова, одним з найважливіших вихідних і пріоритетних загальнодержавних завдань має стати розроблення фінансової стратегії та тактики держави, яка будувалася б на фундаментальній фінансово-економічній доктрині, гнучкому поєднанні неокейнсіанського та неокласичного підходів. Це вимагає зміни пріоритетів, сутності і спрямованості, засобів і механізмів фіскальної політики та формування, нових методів і технологій державного фінансового менеджменту, від якості й ефективності яких безпосередньо залежить стабільний економічний розвиток країни.

По-четверте, обґрунтована необхідність та можливості запозичення найбільш раціональних, ефективних елементів і форм світового досвіду теорії та практики фінансового будівництва. Зокрема, управління фінансовим господарством, його сучасних інструментів, різних національних варіантів організації бюджетної і податкової систем, різноманітних фіскальних процедур та новітніх технологій податкового і бюджетного менеджменту. Фінансова наука Заходу розробила передові технології управління бюджетними потоками, в більшості західноєвропейських країн належне місце зайняла практика середньострокового фінансового планування. Фінансовий менеджмент і в теорії, і на практиці досяг помітних висот. У працях В.М. Федосова криється амальгама ідей і знань, що розкривають досягнення світової теорії та практики фінансів і фінансового менеджменту, удосконалення бюджетних процедур і технологій. Його праці допомагають зрозуміти, що вчення про фінанси на Заході спирається на постулат відповідальності влади перед платниками податків, народом у цілому. У центрі західних моделей економіки і державних фінансів – інтереси людей – громадян і споживачів. Цьому імперативу і підпорядковані як теоретичні тлумачення фінансових явищ, так і технології практичної бюджетної роботи.

По-п’яте, В.М. Федосов, разом з іншими представниками наукової школи публічних фінансів –В.М. Опаріним, обґрунтував важливу тезу щодо необхідності проведення в Україні глибокої й докорінної фінансової реструктуризації. Доведено, що повноцінна й ефективна фінансова реструктуризація можлива тільки на засадах всебічного теоретичного осмислення і практичної реалізації досягнень світової фінансової думки, переходу до інституціональної моделі ринкових перетворень, поєднаних з елементами ефективного і цілеспрямованого державного регулювання. В Україні ще збереглася значною мірою практично недоторканою фінансова модель адміністративної економіки як за пропорціями, так і за послідовністю розподілу національного продукту. За змістом фінансові відносини в Україні ще повністю радикально не змінилися. Результатом проведених змін багато в чому є лише зміна форм, а не глибинної сутності цих відносин. В цих умовах у центр економічної і фінансової політики держави слід поставити політику доходів. При цьому головне завдання полягає в тому, щоб забезпечити високий рівень індивідуальних доходів, що сприятиме підвищенню частки оплати праці у структурі ВВП, зростанню добробуту і зняттю напруження з державних фінансів.

Отже, висновок з цього – у центрі реформування фінансової моделі має бути зміна співвідношення між суспільним та індивідуальним споживанням. Зростання доходів громадян стимулюватиме виробництво на основі розширення обсягів суспільного попиту. Нині економічні проблеми України полягають насамперед у вкрай низькій купівельній спроможності населення. І саме це, а не високі податки, робить у багатьох випадках виробництво таким, що не має сенсу. Крім того, зростання індивідуальних доходів, яке сприятиме зростанню платежів громадян до бюджету і оптимізації його структури та соціальних видатків, допоможе розв’язати одне з найбільш актуальних завдань перехідної економіки – зниження рівня оподаткування підприємницької діяльності. Отже, саме політика доходів може стати ключем до реформування фінансової моделі суспільства, оптимізації структури ВВП, що так необхідно для справжньої, а не показної реструктуризації економіки і фінансів.

По-шосте, важливе місце в науковому доробку професора В.М. Федосова займають дослідження ідей Української наукової школи фінансів, її генези і еволюції. Їм обґрунтовано і доведено існування Української класичної наукової школи фінансів (середина ХІХ – початок ХХ ст.), яка знаходилась на рівні світової фінансової науки. Розкриті і охарактеризовані її фундаментальні теоретико-методологічні засади, концептуальні домінанти, специфічні внутрішні риси та особливості і самобутність розвитку. Показані її тісні взаємозв’язки з західною економічно наукою і фінансовою думкою.

По-сьоме, разом з професором В. Опаріним, введено в категоріально-понятійний апарат фінансової науки дефініцію «фінансова інфраструктура», дано її визначення, розкрито її сутність та внутрішні риси. Розроблено новий науковий напрям «Фінансова інфраструктура ринкової економіки», розкрито місце і роль фінансів, як інфраструктурної складової суспільного виробництва. Обґрунтовано інституціональні засади функціонування фінансів та фінансової системи, концептуальні підходи до структуризації фінансової інфраструктури, її різні зрізи з позицій інституціоналізму: інститути та інституції. Досліджено інструментально-управлінську інфраструктуру державних фінансів, інституційну інфраструктуру фінансового посередництва та сервісну інфраструктуру фінансової системи.

Основні наукові праці: опубліковано понад сто пятьдесят праць, зокрема:

  1. Критика современных буржуазных теорий финансов, денег и кредита: [монография] / [Г. П. Солюс, В. М. Федосов, В. Н. Шенаев и др.]. – М. : Финансы, 1970. – 304 с.
  2. Генезис і еволюція податкових теорій «регульованого капіталізму» / В. М. Федосов // Питання політичної економії : міжвід. наук. зб. / [голов. редкол.: М. П. Панченко (відп. ред.) та ін.]. – К. : Вища шк. Вид-во при Київ. держ. ун-ті, 1975. – Вип. 119 :– С. 110–116.
  3. Защита окружающей среды: финансовый аспект/ В. Л. Андрущенко, А. П. Букин, В. М. Федосов    // Финансы СССР. - 1976. - № 4. - С. 83 – 89.
  4. Налоги в экономике современного капитализма: (на примере ФРГ): [монография] / В. М. Федосов. – К. : Вища школа, 1977. – 192 с.
  5. Критика буржуазных и реформистских теорий валютно-финансовых отношений капитализма: [монография] / В. А. Степаненко, В. Н. Сутормина, В. М. Федосов ; АН УССР, Ин-т экономики. – К. : Наук. думка, 1979. – 331 с.
  6. Финансово-кредитные методы повышения эффективности промышленного производства: [монография] / [С. Я. Огородник, В. М. Федосов, В. М. Опарин и др.] ; под общ. ред. С. Я. Огородника. – К. : Тэхника, 1990. – 238 с.
  7. Государственные финансы: учеб. пособие для студентов экон. вузов и фак. / [В. М. Федосов, Л. Д. Буряк, Д. Д. Бутаков и др.] ; под ред. В. М. Федосова, С. Я. Огородника, В. Н. Суторминой. – К. : Лыбидь, 1991. – 276 с
  8. Держава – податки – бізнес: (із світового досвіду фіскального регулювання ринкової економіки): [монографiя] / В. М. Суторміна, В. М. Федосов, В. Л. Андрущенко. – К. : Либiдь, 1992. – 327 с.
  9. Das Geldsystem der Ukraine :Auf dem Weg zueiner neuen Währug.  – Bundesinstitut f?r ostwissenschaftliche und internationale Studien, K?ln. – 1993. – № 3.
  10. Податкова система України: [підруч. для студ. екон. вищ. навч. закл. і ф-тів] / [В. М. Федосов, В. М. Опарін, Г. О. П’ятаченко та ін.] ; за ред. В. М. Федосова. – К. : Либiдь, 1994. – 463 с.
  11. Запорозька Січ як український феномен: [монографія] / В. Л. Андрущенко, В. М. Федосов ; за ред. В. М. Федосова. – К. : Заповiт, 1995. – 173 с.
  12. Проблеми розбудови податкової системи України / В. М. Федосов, С. В. Льовочкін // Фінанси України. – 1999. – № 6. – С. 40–48.
  13. Навіщо нам Бланкарт?(Замість передмови) / В. М. Федосов // Державні фінанси в умовах демократії. Вступ до фінансової науки : [підручник] / Шарль Бланкарт ; за наук. ред. В. М. Федосова ; [пер. з нім. С. І. Терещенко, О. О. Терещенко ; передм. В. М. Федосова]. – К. : Либiдь, 2000. – С. 5–11.
  14. Реформування фінансової моделі як основа макроекономічної стабілізації в Україні/ С. Льовочкін, В. Опарін, В. Федосов // Економіка України. – 2000. – № 10. – С. 22–26.
  15. Фінансова реструктуризація в Україні: проблеми і напрями: монографія / В. Федосов, В. Опарін, С. Льовочкін ; за наук. ред. В. Федосова ; М-во освіти і науки України, Київ. нац. екон. ун-т. – К. : КНЕУ, 2002. – 387 с.
  16. Концептуальні основи фінансової стратегії економічного зростання в Україні / В. Опарін, В. Федосов // Економіка України. – 2002. – № 2. – С. 10–20.
  17. Der Finanzsektor der Ukraine – Reformergebnisse und Trends/ V. Fedosov, V. Oparіn // Stuttgart :Sparkasse. – 2003. – № 5. – S. 214–217.
  18. Концептуальні основи фінансової стратегії економічного зростання в Україні/ В. Опарін, В. Федосов // Основні проблеми економіки розвитку / Джеральд М. Майєр, Джемс Е. Раух, Антон Філіпенко ; [кер. проекту та наук. ред. А. Філіпенко ; пер. з англ.: Д. Олесневич та ін.]. – К. : Либідь, 2003. – Розд. 11, вибірка 11.4. – С. 653–664.
  19. Бюджетний менеджмент: підручник / [В. Федосов, В. Опарін, Л. Сафонова та ін.] ; за заг. ред. В. Федосова ; М-во освіти і науки України, Київ. нац. екон. ун-т. – К. : КНЕУ, 2004. – 864 с.
  20. Strategy of theeconomic and social development of Ukraine: (the years 2004–2015). «Towards European Integration» / [A. S. Galchynsky, V. M. Geyets, V. M. Fedosov et al. ; National Institute for Strategic Studies, Institute of Economic Forecasting of the Nanional Academy of Sciences of Ukraine, Ministry of Economy and Issues of European Integration]. –Kyiv : [NISS], 2004. – 431 p.
  21. Приоритеты бюджетной политики союзного государства / В. Федосов // Экономист. – 2005. – № 12. – С. 32–38.
  22. Гармонізація податків в Європейському Союзі: фіскальна парадигма / В. Федосов, Г. Яренко // Ринок цінних паперів України. – 2007. – № 1–2. – С. 9–25.
  23. Фінанси: підручник / [С. І. Юрій, В. М. Федосов, Л. М. Алексеєнко та ін.]; за ред. С. І. Юрія, В. М. Федосова. – К. : Знання, 2008. – 611 с.
  24. Фінансова інфраструктура ринкової економіки: концептуальні підходи / С. Льовочкін, В. Опарін, В. Федосов // Економіка України. – 2008. – № 11. – С. 57–71.
  25. Інституційна фінансова інфраструктура України: сучасний стан та проблеми розвитку / В. М. Федосов, В. М. Опарін, С. В. Льовочкін // Фінанси України. – 2008. – № 12. – С. 3–21.
  26. Фінансова думка України: у 3 т. / П. І. Юхименко, С. В. Льовочкін, В. М. Федосов, С. І. Юрій ; за наук. ред. В. М. Федосова. – К. : Кондор ; Т. : Екон. думка, 2010.
  27. Теорія фінансів: підручник / [С. В. Бойко, С. В. Гацька, В. М. Федосов та ін.]; під заг. ред. В. М. Федосова, С. І. Юрія. – К. : Центр учб. л-ри, 2010. – 573 с.
  28. Суперечності фінансової теорії і практики в контексті циклічності економічного розвитку / С. В. Льовочкін, В. М. Опарін, В. М. Федосов // Фінанси України. – 2011. – № 5. – С. 3–13.
  29. Українська фінансова наука: ґенеза, еволюція, ренесанс / В. М. Федосов, П. І. Юхименко // Фінанси України. – 2012. – № 3. – С. 3–30.
  30. Бюджетна система: підручник / [В. В. Бабіченко, С. В. Бойко, В. М. Федосов та ін.] ; за наук. ред. В. М. Федосова, С. І. Юрія. – К. : Центр учб. л-ри ; Т. : Екон. думка, 2012. – 871 с.
  31. Analisen und Ansichten zur Wirtschaftsentwicklung in der Ukraine. Eine Sicht ukrainischer Forscher zu Theorie und Praxis / Krysovatyy A., Fedosov V., Ye.Savelyev u.a. – Berlin, 2013, 270 s.
  32. Іновації у фінансовій сфері:монографія[В.М.Опарін, Т.В.Паєнко, В.М.Федосов та ін.]  ; за заг. ред. В. М. Опаріна. – К. : КНЕУ, 2013. – 444 с.
  33. Особистийінтерес плюс індивідуальна відповідальність / С. В. Льовочкін,  В. М.  Федосов, В. М. Опарін //  Вісник Пенсійного фонду України. –  2013. – № 4(130). – С.18–22.

 

Учні: підготовлено одинадцять докторів економічних наук:

  • Юрій С. І.«Спільне підприємництво в Україні: фінансовий аспект розвитку». КДЕУ, 1996 р.
  • Мозговий О. М.«Формування системи регулювання фондового ринку України (методологія і організація)». КНЕУ, 1999 р.
  • Льовочкін С. В.«Макрофінансова стабілізація в Україні у контексті економічного зростання». КНЕУ, 2004 р.
  • Огонь Ц. Г.«Доходи бюджету України: напрями реструктуризації та вдосконалення». КНЕУ, 2004 р.
  • Опарін В. М.      «Фінансова система України (теоретико-методологічні аспекти)». КНЕУ, 2006 р.
  • Крисоватий А.І.«Податкова політика України : концептуальні засади теорії та практики». ТДЕУ, 2006 р.
  • Гаманкова О. О.«Ринок страхових послуг України: сутність, тенденції та шляхи розвитку». КНЕУ, 2010 р.
  • Тимченко О. М.«Податковий борг в Україні: мінімізація ризиків та ефективність менеджменту». КНЕУ, 2010 р.
  • Буряченко А.Є. «Фінансовий потенціал соціально-економічного розвитку: регіональний вимір». КНЕУ, 2015 р.
  • Савчук Н.В. «Бюджетні пріоритети демократичного суспільства: світова теорія і практика». КНЕУ, 2015 р.
  • Леонов Д.А. «Недержавні пенсійні фонди на ринку фінансових послуг України». КНЕУ, 2015 р.

понад п’ятдесят кандидатів економічних наук, зокрема:

  • Косипа Самуэль Кофи. «Местные финансы Республики Гана» КДЕУ, 1995 р.
  • Гетьман В. П.«Фінансова політика в умовах ринкової трансформації економіки України» КНЕУ, 1997 р.
  • Ляшенко Ю. І. «Формування бюджетних коштів України в умовах ринкової трансформації економіки (теорія і практика)» КНЕУ, 2000 р.
  • Лісовенко В. В.«Державний зовнішній борг України: оптимізація формування та управління» КНЕУ, 2001 р.
  • Бадида М. П. «Оподаткування підприємств та шляхи його вдосконалення в Україні» КНЕУ, 2003 р.
  • Гладченко Л. П.«Оптимізація бюджетного дефіциту: західна теорія і практика» КНЕУ, 2004 р.
  • Колот О. А.«Борговий портфель держави: управління ризиками та оптимізація структури» НАДПСУ, 2007 р.
  • Ріппа М. Б.«Державне пенсійне забезпечення в Україні та шляхи його розвитку» КНЕУ, 2007 р.
  • Тучак Т. В.«Оподаткування спадщини: західна теорія і практика» КНЕУ, 2007 р.
  • Бабич Т. С.«Бюджетування в Україні: становлення та перспективи розвитку» КНЕУ, 2008 р.
  • Сущенко О. М.«Фінансові пріоритети зовнішньоторговельних відносин між Україною та ЄС» КНЕУ, 2009 р.
  • Корнацька Р. М.«Фінансування медичних послуг в Україні: сучасні тенденції та напрями реформування» КНЕУ, 2012 р.
  • Славкова А. А.«Особисте прибуткове оподаткування та шляхи його вдосконалення в Україні» КНЕУ, 2012 р.
  • Бойко С. В.«Українська наукова школа державних фінансів: історична ретроспектива та сучасні реалії» КНЕУ, 2013 р.
  • Бец О.І. «Державний борг: макроекономічні аспекти розвитку в Україні» КНЕУ, 2014 р.
  • Яренко Г.М. «Оподаткування багатства: світова практика та реалії України». КНЕУ, 2015 р.

Співпраця з державними і фінансовими установами України, зарубіжними навчальними закладами, урядовими і неурядовими організаціями: На протязі кількох десятиліть В.М.Федосов, як один з фундаторів науково-освітньої школи публічних фінансів, організовував та приймав участь у спільних дослідженнях з колегами з вищих навчальних закладів і науково-дослідних інститутів України та зарубіжних держав – Грузії, Молдови, країн Балтії, Росії, Болгарії, Німеччини, Польщі, Словаччини, Чехії, Швейцарії, Італії, Угорщини, Великої Британії, Іспанії, Куби тощо. В цей час спільно із зарубіжними вченими виконувались фундаментальні наукові дослідження: фінансово-кредитний механізм підвищення ефективності виробництва (Польща, Катовицька економічна Академія ім. К. Адамецкого; Словакія, Братиславська вища економічна Школа; Угорщина, Будапештський фінансовий інститут); розвиток і проблематика сучасного фінансового ринку (Великобританія, університет м. Едінбург і Іспанія університет м. Валенсія); Фінансовий сектор країн, що трансформуються (Німеччина, університет м. Констанц).

В.М. Федосов багато років плідно співпрацює з державними органами влади і фінансовими установами України, був учасник урядових делегацій в інші країни світу. Голова спеціалізованої вченої Ради із спеціальності «Гроші, фінанси і кредит», член редколегій багатьох наукових журналів і збірників. На протязі ряду років був членом Ради ВАКу, радником Голови Адміністрації Президента України, Міністра фінансів України, Голови податкової адміністрації України, Голови Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку, радником і головою  Громадської ради Державної контрольно-ревізійної служби України, членом багатьох урядових та президентських комісій з реформування фінансової та податкової системи України, формування стратегії економічного розвитку країни. Нині – член Ради Національного банку України.

Послідовники

Андрущенко Володимир Леонідович, доктор економічних наук, професор, професор кафедри податкової і митної справи Національного університету державної податкової служби України. Народився 7 квітня 1940 р. в с. Глинськ Світловодського р-ну Кіровоградської обл. Закінчив Київський інститут народного господарства в 1965 р., спеціальність «фінанси і кредит»

Трудова діяльність: фінансовий відділ м. Кривий Ріг – економіст, інспектор бюджет (1965-1967 рр.); КІНГ – аспірант кафедри фінансів (1968-1971 рр.); ТАНГ – викладач, ст. викладач, доцент кафедри фінансів (1971-2001 рр.); НУДПСУ – професор кафедри податкової і митної справи (з 2001 р.)

Кандидатську дисертацію на тему «Економічна природа і шляхи вдосконалення податку з обороту» захистив у 1971 р. в Київському інституті народного господарства – наук. керівник к.е.н., доц.. Горохов С.С.

Докторську дисертацію на тему «Фінансова думка Заходу: ґенеза та еволюція» захистив у 2001 р. в Київському національному економічному університеті – наук. консультант д.е.н., проф. Федосов В.М.

Детальніше

Творчий внесок: Наукова творчість та викладацька діяльність зосереджена навколо тематики західної фінансової думки та оподаткування.  До одержаних базових здобутків наукового знання можна віднести такі концептуальні положення:

- визначено, що під кутом зору приналежності до певної течії політико-економічної теорії сучасне вчення про публічні (державні) фінанси загалом і оподаткування зокрема в цілому характеризується еклектизмом при переважанні теоретико-методологічних елементів інституціоналізму і неокласики.  Поєднавши постулати даних теорій з демократично-правовими цінностями і процесами, Джеймс Бьюкенен розробив теорію конституційної економіки, котра об’єднує політичну концепцію суспільного вибору з економічною концепцією суспільних благ. На цій підставі склалася концепція фіскального обміну за квазі-ринковою схемою “податки – суспільні блага”. Вона передбачає опосередковану демократичними процедурами приймання рішень оплату суспільних благ через систему оподаткування. Ідейно-теоретичними предтечами конституційної економіки послужили праці представників шведської (Кнут Вікселль, Ерік Ліндаль) та італійської (Маффео Пантелеоні, Уго Мадзолла, Джованні Монтемартіні, Енріко Бароне) наукових шкіл, котрі мають статус класиків науки публічних фінансів. Прозріння й досягнення названих вчених спростовують тезу про абсолютне домінування в наукових уявленнях про  державні фінанси німецької, англійської, французької шкіл. У розробці питань теорії та практики корпоративних фінансів безумовна першість належить американцям; 

- в теоретичному плані головний пафос вчення про податки, державні фінанси загалом, розробленого західними вченими, полягає в тому, що в його основі знаходяться ідеї та інститути, які розвивалися в одному напрямку впродовж восьми віків – від Великої хартії вільностей до сучасних демократично-правових і технологічних форм. Вчення про податки складалося у вільній боротьбі різних теоретичних течій, за можливості критикувати ідейних опонентів. У системі європейських цінностей на концептуальному рівні знаходиться тлумачення оподаткування як свідомої форми соціальної відповідальності громадян (виборців, платників податків, функціонерів фіску). На Заході егоїстичні інтереси платників як приватних осіб приглушені громадянською свідомістю за принципом: “я можу, значить, я повинен”. Однак,  запозиченнязнань зарубіжного походження має свої межі, продиктовані можливістю їх застосування поза тими умовами і культурою, в яких вони створені;   

- з практичного боку податкові системи західних держав приваблюють більш досконалою, ніж в Україні, структурою, більш ефективним фіскальним адмініструванням, продуманістю підготовки та ефективністю проведення податкових реформ, високою виучкою персоналу податкових органів, відповідальністю та дисципліною платників. Повчальний урок, який дає нам практика справляння податків у західних країнах, можна виразити таким чином: демократично-правова держава пропонує особистості широкі ліберальні права, але не допускає ліберального ставлення до обов’язків перед фіском;

- в суто фіскальному аспекті найбільш нагальною задачею сучасної податкової політики стає посилення адміністрування податків. Це обумовлено тим, що чи не всі можливі схеми оподаткування (види податків, різні шкали податкових ставок і режими справляння податків) уже перепробувані. В резерві залишається лише активізація людського фактора в оподаткуванні: ріст морально-етичної компоненти в поведінці платників податку і функціонерів фіску; покращення рівня підготовки персоналу податкових служб, підвищення ефективності їх роботи через вдосконалення організації діяльності та запровадження в податковий процес найсучасніших інформаційно-комп’ютерних технологій;

- обґрунтовано, що поняття податкової держави належить до найбільш змістовних і креативних концептуальних образів. Неминуче держава стає податковою державою під кутом зору матеріально-ресурсних джерел її існування. Оподаткування виконує роль фінансової основи виконання всіх державних функцій. Податки набувають екзистенціального для держави значення. Не менш важливо, що сплата податків виконує роль свого роду членського внеску і пропуску в громадянське суспільство. У податковій державі її громадяни своїми податковими платежами утримують державу, а не навпаки – держава громадян (за винятком непрацездатних). У податковій державі з ринковою економікою, (нею вже стала і Україна), основний фіскальний ресурс бюджету – податки – надходять від приватних фізичних і юридичних осіб. В економічному, правовому й соціально-психологічному плані важливо, що ці кошти за джерелами свого походження не безхазяйні, не нічиї, як за часів соціалістичної економіки, тому розпорядження ними належать тим платникам податків, котрі їх заплатили;

- доведена необхідність активно розвивати в Україні такі важливі напрями сучасного знання про податки і оподаткування як фіскальну соціологію та фіскальний федералізм, за якими майбутнє. Для уряду України корисно, і не лише в сфері державних фінансів, взяти на озброєння гідний наслідування девіз політики японського імператора Мацухіто (1852–1912) з титулом “Мейдзі” (Просвічене управління): “Нові ідеї будуть запозичені з усього світу і слава Японії від цього лише виграє”. Для доказу достатньо порівняти, – якою була Японія при житті Мацухіто та якою вона стала на під кінець ХХ і початку XXIст. Україні також варто йти подібним шляхом;

- вже декілька століть поспіль Захід – лідер в науковому осмисленні дійсності, місце багатющого зосередження маси знань, інтелектуальний Олімп сучасного світу. Корифеї, метри, лауреати, герольди, місіонери фінансової науки – всі вони з Заходу. Там зосереджені наукові фігури першої світової величини, творці й постачальники основоположних ідей і теорій. Так сталося в силу історичних обставин. На долю вітчизняних науковців поки що дістаються ролі другого плану: коментаторів, інтерпретаторів, популяризаторів ідейно-теоретичних продуктів і практичного досвіду західного походження. Цей напрям теж має розвиватися, адже творче тлумачення – це також пошук чогось свого, нового, оригінального, корисного;

- досягнення західної науки про публічні фінанси не повинно, однак, засліплювати нас ледве не до повної самозневаги, некритичного застосування її рецептів. Не всі проблеми і конфлікти можуть бути вирішені на основі чужого знання й досвіду. Зростає впевненість, що з часом, збагатившись досягненнями західноєвропейської й американської фінансової думки, вітчизняна фінансова наука за рахунок власних інтелектуальних зусиль вийде на світовий рівень, буде не тільки брати, але й давати. Українські вчені-фінансисти мають зайняти повноправне місце серед представників інших національних наукових шкіл. У цій справі велика роль належить неофітам і прозелітам фінансової науки – молодим громадянам незалежної України, над умами яких уже не тяжіють теоретичні анафеми та ідеологічні догми соціалістичного минулого.

Основні наукові праці: опубліковано більше ста двадцяти праць, зокрема:

  1. Андрущенко В.Л. Держава – податки – бізнес: (Із світового досвіду фіскального регулювання ринкової економіки): Монографія / В.М. Суторміна, В.М. Федосов. – К.: Либідь, 1992. – 328 с.
  2. Податкова система України: Підручник / В.М. Федосов, В.М. Опарін, Г.О. П’ятаченко, В.Л. Андрущенко та ін.; за ред. В.М. Федосова. – К.: Либідь, 1994. – 464 с.
  3. Андрущенко В.Л. Запорозька Січ як український феномен / В.Л. Андрущенко, В.М. Федосов. – К.: Заповіт, 1995. – 173 с.
  4. Андрущенко В.Л. Західна фінансова думка про природу державних фінансів / В.Л. Андрущенко // Фінанси України. – 1996. – № 9. – С. 21–25.
  5. Андрущенко В.Л. Фінансова думка Заходу в ХХ столітті: (Теоретична концептуалізація і наукова проблематика державних фінансів) / В.Л. Андрущенко. – Львів: Каменяр, 2000. – 303 с.
  6. Андрущенко В.Л. Соціогуманітарна доктрина західної фінансової думки / В.Л. Андрущенко // Фінанси України. – 2000. – № 7. – С. 3–10.
  7. Андрущенко В. Камералістика: витоки фіскаль­но-адміністративної науки / Володимир Андрущенко // Вісник податкової служби України. – 2003. – Квітень – тра­вень. – С. 46–53.
  8. Андрущенко В.Л. Історія оподаткування: Навчальний посібник / Ф.О. Ярошенко, В.М. Мельник, П.В. Мельник. – Ірпінь: Національна академія ДПС України, 2004. – 242 с.
  9. Андрущенко В.Л. Податкові системи зарубіжних країн: Навчальний посібник / В.Л. Андрущенко, О.Д. Данілов. – К.: Видавничий дім “Комп’ютерпрес”, 2004. – 240 с.
  10. Андрущенко В.Л. Передісторія оподаткування в християнській традиції / В.Л. Андрущенко // Науковий вісник Національного університету податкової служби України. – 2008. – № 1 (40). – С. 88–99.
  11. Андрущенко В. Податкова держава: генезис, концепція, еволюція / В.Л. Андрущенко // Світ фінансів. – 2009. – № 3 (16). – С. 7–15.
  12. Андрущенко В.Л. Податкові системи зарубіжних держав: Навчальний посібник / В.Л. Андрущенко, З.С. Варналій, І.А. Прокопенко, Т.В. Тучак. – К.: Кондор-видавництво, 2012. – 222 с.  
  13. Андрущенко В.Л. Морально-етичні імперативи податків та оподаткування (західна традиція): Монографія / В.Л. Андрущенко, Т.В. Тучак. – К.: Алерта, 2013. – 384 с.
  14. Андрущенко В.Л. Общественный статус мытарей по книгам Священного Писания Ветхого и Нового Завета // Науковий вісник Національного університету податкової служби України. – 2013. – № 1 (60). – С. 13–18.
  15. Андрущенко В.Л. Адміністрування як фактор фіскальної та регуляторної ефективності оподаткування: Монографія / В.Л. Андрущенко, О.С. Іванишина, Ю.В. Панура, І.А Прокопенко та ін. – Ірпінь: Видавництва національного університету ДПС України, 2014. – 332 с.

Учні: підготовлено двадцять кандидатів економічних наук, зокрема:

  • Новосад Л.Я. «Внутрішні позики як фінансовий ресурс державного бюджету». КНЕУ,1999 р.;
  • Квасовський О.Р. «Оподаткування малого бізнесу в Україні: фіскальний і стимулюючий потенціал». ТАНГ, 2003 р.;
  • Дерлиця А.Ю. «Державний бюджет в умовах демократії». ТАНГ, 2003 р.;
  • Злепко Н.П. «Мито як фіскальний ресурс державного бюджету та інструмент фінансової політики». ТАНГ, 2005 р.;
  • Волкова О.М. «Фінансовий механізм реалізації демографічної політики в Україні». НАДПСУ, 2008 р.;
  • Колісніченко К. В. «Адміністрування податкових ризиків в Україні». ТНЕУ, 2013 р.

 Співпраця з державними і фінансовими установами України, зарубіжними навчальними закладами, урядовими і неурядовими організаціями: приймав постійну участь у співпраці з податковими органами при розробці проектів податкового законодавства та інших нормативних документів, зокрема у розробці Податкового кодексу України. На замовлення Державної податкової служби України на розробляв матеріали до теми “Фіскально-адміністративні технології оподаткування в Україні”. Приймає участь у науково-аналітичній розробці системи індикаторів при реалізації стратегії розвитку державної фіскальної служби України, а також у аналітичній розробці питання “Спеціальні функції податкових відомств” за джерелом: Tax Administrationin OECD and Selected Non-OECD Countries: Comparative Information Series у контексті реалізації стратегії розвитку Державної фіскальної служби України.

Юрій Сергій Ілліч, народився 30 січня 1950 р. в с. Шишківці Новоселицького р-ну Чернівецької обл. Помер 11 листопада 2012 року. Закінчив: Чернівецький фінансовий технікум у 1969 р., спеціальність «державний бюджет»; Тернопільський фінансово-економічний інститут у 1975 р.,спеціальність «фінанси і кредит»

Трудова діяльність: Новоселицький райфінвідділ – економіст інспекції держдоходів (1969 р.); строкова служба в армії (1969-1971 рр.); ТАНГ – викладач кафедри грошового обігу і кредиту (1975-1977 рр.); Московський економіко-статистичний інститут – аспірант (1978-1981 рр.); ТАНГ – асистент, ст.. викладач, доцент кафедри грошового обігу і кредиту, декан фінансово-економічного факультету (1982-1989 рр.); ТАНГ – завідувач кафедри фінансів, директор інституту фінансів (1989-2002 рр.);  ТНЕУ – ректор, завідувач кафедри фінансів (2002-2012 рр.).

Детальніше

Кандидатську дисертацію на тему «Відтворення основних фондів в умовах соціалістичної інтеграції» захистив у 1982 р. у Московському економіко-статистичному інституті – наук. керівник  д.е.н., проф. Пессель М.А.

Докторську дисертацію на тему «Спільне підприємництво в Україні: фінансовий аспект розвитку» захистив у 1996 р. в Київському державному економічному університеті – наук. консультант  д.е.н., проф.. В.М. Федосов

Творчий внесок: Значна увага у дослідженнях С. І. Юрія приділяється висвітленню економічного змісту бюджету, бюджетного устрою, розглядається склад та структура бюджетної системи. В працях автора ретельно обґрунтовано систему доходів та видатків державного бюджету. Окрім того, чітко розкривається організація роботи фінансових органів з бюджетного планування і фінансування, бюджетного процесу, а також виконання державного бюджету через казначейство.

У наукових працях вченого ґрунтовно досліджені основні положення фінансової науки задля подальшого розкриття та деталізації фінансових інституцій. Розкрито суть понять фінансової, кредитної та банківської систем, фінансової політики. Висвітлено місце фінансового менеджменту в управлінні організаційно-господарськими процесами  підприємств. С.І. Юрій неодноразово був укладачем економічних енциклопедій.

Не оминув науковець дискусійні питання проблем, що стосуються суперечностей розвитку фінансової системи України. Зокрема проаналізовано проблеми децентралізації бюджетної системи, удосконалення інвестиційного аналізу та боргового інструментарію. Важливе місце відведено інституціональними чинникам впливу держави на ринок цінних паперів, кредитний механізм забезпечення регіональної інноваційно-інвестиційної стратегії. Розкрито можливості застосування монетарних важелів впливу центрального банку на перебіг економічних процесів.

Науковим доробком слід визнати успішну спробу розкрити історичні етапи становлення та розвитку фінансів і фінансової науки, сутність фінансів як економічної категорії та їх роль у процесі суспільного відтворення. Автор аналізував роль фінансового механізму в реалізації фінансової політки. Особлива увага звертається на фінансову безпеку держави, механізм державного кредиту та функціонування соціальних позабюджетних фондів.

Значні напрацювання автора і у вивченні теорій економічних криз, зокрема С.І. Юрій здійснив дослідження із використанням принципу історизму. Науковцем доведено неминучість економічних і фінансових криз у сучасних умовах як наслідок циклічного характеру розвитку. Розкрито  складові модифікації завдань антициклічного регулювання економіки з другої половини  XX ст.

Науковцем вперше здійснено спробу повернути українську фінансову школу до загального русла світової фінансової науки. Окрім того, вперше у вітчизняній літературі висвітлюються питання теорії фінансів у систематизованому вигляді з сучасною системою оцінок.

Основні наукові праці. Опубліковано більше ста наукових праць, зокрема:

  1. Державний бюджет України : навч. посіб. / С. І. Юрій, Й. М. Бескид, І. В. Плішко, А. І. Крисоватий [та ін.] ; за ред. д-ра екон. наук. проф. С. І. Юрія, канд. екон. наук., доц. Й. М. Бескида. – Тернопіль : ЦМДС, 1998. – 278 с.
  2. Юрій С. І. Концептуальні засади сутності бюджету / С. І. Юрій // Фінанси України. – 2001. – № 10. – С. 3-10.
  3. Юрий С. И. Экономическая безопасность государства и ее стратегическое обеспечение / С. И. Юрий // Финансовая теория и політика современного государства / авт. колл. ТАНГ ; ред. В. Адамов. – ВеликоТырново,Болгария: АБАГАР, 2002. – С. 9-16.
  4. Юрій, С. Актуальні проблеми податкової політики: інфраструктура податку з доходів фізичних осіб в Україні / Сергій Юрій, Наталія Бак // Журнал європейської економіки. – 2004. – №1. – С.16-34.
  5. Юрій С. Фінансова парадигма місцевого самоврядування / С. Юрій // Світ фінансів. – 2004. – №1. – С.6-14.
  6. Казначейська система: підруч. / С. І. Юрій, В. І. Стоян, О. С. Даневич. – [2-ге вид., змін. і доп.]. – Тернопіль : Карт -бланш, 2006. – 818 с.
  7. Юрій С. І. Дивергенція фінансів при розгортанні ринкових відносин / С. І. Юрій // Фінанси України. – 2006. – № 9. – С. 5-12.
  8. Економічні проблеми ХХІ століття: міжнародний та український виміри: монографія / за ред. С. І. Юрія, Є. В. Савельєва. – К : Знання, 2007. – 595 с.
  9. Становлення доктрини фінансової системи України: монографія / [С. І. Юрій, О. П. Кириленко, І. О. Лютий та ін.]; за ред. С. І. Юрія, О. М. Десятнюк. – Тернопіль : Економічна думка, 2008. – 192 с.
  10. Юрій С. І. Фінанси домогосподарств: теоретичні підходи до трактування сутності / С. І. Юрій, Т. О. Кізима // Фінанси України. – 2008. – № 8. – С. 3-11.
  11. Становлення доктрини фінансової системи України: монографія / за ред. С. І. Юрія, О. М. Десятнюк – Тернопіль : Економічна думка, 2008. – 192 с
  12. Фінанси : підруч. / за ред. С. І. Юрія, В. М. Федосова. – К. : Знання, 2008. – 611 с.
  13. Юрій С. Новий світовий економічний порядок: історія, теорія, напрямки формування  / Сергій Юрій, Євген Савельєв // Журнал європейської економіки. – 2009. – № 4. – С. 353-370.
  14. Yuriy, S. Formation of a new global economic order: scientific and tendencies / S. Yuriy, E. Savelyev // World Economy-Problems and Processes. – Berlin, 2010. – P. 105-115.
  15. Yuriy, S. Weltwirtschaftskrise und Anforderungen an die Reformierung der Wirtschaft der Ukraine / S. Yuriy, E. Savelyev // Dynamische Prozesse in der europдischen Wirtschaftslandschaft. – Berlin : Forschungsinstitut Weltwirtschaft und Weltpolitik, 2010. – S. 35-53.
  16. Налоговые реформы. Теория и практика : монография / И. А.Майбуров, С. И. Юрий, О. М. Десятнюк [и др.]; под. ред. И. А. Майбурова, Ю. Б. Иванова. – М. : ЮНИТИ-ДАНА, 2010. – 463 c.
  17. Сучасні тенденції розвитку європейського оподаткування та новітня парадигма податкової політики в Україні: монографія / С. І. Юрій, А. І. Крисоватий, Т. В. Кощук. – Тернопіль : ТНЕУ, 2010. – 292 с.

Учні: підготовлено дев’ять докторів економічних наук, зокрема:

  • Зятковський І. В. «Фінанси суб’єктів господарювання: ос­новні засади та практика організації». ТАНГ, 2007 р.
  • Шкільняк М. М. «Механізм управління державною власністю в системі національної економіки». ТНЕУ, 2009;
  • Дем’янишин В. Г. «Формування і реалізація бюджетної доктрини України». ТНЕУ, 2010 р.
  • Десятнюк О. М. «Діалектика ризиковості в новій парадигмі розбудови податкової системи України». ТНЕУ, 2010 р.
  • Кізима Т. О. «Фінанси домогосподарств: кон­цептуальні засади теорії і практики». ТНЕУ, 2011 р.
  • Іващук І. О. «Митна доктрина глобального розвитку». ТНЕУ, 2012 р.

двадцять дев’ять кандидатів економічних наук, зокрема:

  • Таранов І. М. «Фіскальний потенціал України та ефектив­ність справляння податків». ТАНГ, 2004;
  • Погріщук Г. Б. «Фінансове забезпечення охорони навколиш­нього природного середовища». ТАНГ, 2005;
  • Тріпак  М. М. «Прагматизм фіскального регулювання про­цесів формування місцевих бюджетів». ТАНГ, 2005;
  • Сидор І. П. «Податки на споживання в Україні: фіскальні ефекти і цінові наслідки». ТДЕУ. 2006;
  • Сидорович О. Ю. «Оподаткування доходів фізичних осіб: фіскальні пріоритети та асиметрії вибору в персональному подат­ковому менеджменті». ТДЕУ, 2006;
  • Машко А. І. «Бюджетний дефіцит як фінансо­вий індикатор макроекономічного розвитку». ТНЕУ, 2010.

Співпраця з державними і фінансовими установами України, зарубіжними навчальними закладами, урядовими і неурядовими організаціями: Як директор інституту фінансів та ректор університету організовував співпрацю з навчальними закладами Австрії, Болгарії, Білорусі, Греції, Данії, Італії, Іспанії, Канади, Казахстану, Китаю, Литви. Молдови, Нідерландів, Німеччини, Польщі, Росії, США, Франції, за результатами якої проводилися наукові конференції та публікувалися монографії і статті.

Огонь Цезар Григорович, доктор економічних наук, професор, заслужений юрист України, директор департаменту з питань доходів бюджету Рахункової палати України. Народився 16 серпня 1957 р. в с. Розсохи Деражнянського р-ну Хмельницької обл. Закінчив: Шепетівський сільськогосподарський технікум у 1975 р., спеціальність «бухгалтерський облік»; Тернопільський фінансово-економічний інститут у 1983 р.,спеціальність «фінанси і кредит»

Трудова діяльність: строкова служба в армії (1976-78 рр.); навчання у Тернопільському фінансово-економічному інституті (1979-83рр.); контрольно-ревізійне управління у Шепетівському р-ні Хмельницької обл. –  старший контролер-ревізор (1983-1984 рр.); навчання в аспірантурі Московського фінансового інституту (1984-1988рр.); Тернопільський фінансово-економічний інститут – асистент, ст. викладач, доцент кафедри фінансів, заступник декана (1988-1993 рр.). Хмельницьке облфінуправління – начальник відділу доходів бюджету (1993-1995 рр.); Міністерство фінансів України – заступник начальника,  начальник управління доходів бюджету (1995-2000 рр.);  Комітет Верховної Ради України з питань бюджету – керівник секретаріату (2000-2006 рр.); Міністерство освіти і науки України – заступник Міністра (2006-2007 рр.); Рахункова палата України – директор департаменту з питань доходів бюджету (з 2007 р.). З 1993р. за сумісництвом працює доцентом, професором кафедри фінансів КНЕУ.

Детальніше

Кандидатську дисертацію на тему «Проблеми  формування та розподілу прибутку підрядних організацій в сучасних умовах господарювання » захистив у 1988 р. в Московському фінансовому інституті – наук. керівник к.е.н., доц. Подшиваленко Г.П.

Докторську дисертацію на тему «Доходи бюджету України: напрями реструктуризації та вдосконалення» захистив у 2004 р. в Київському національному економічному університеті – наук. консультант д.е.н., проф. Федосов В.М.

Творчий внесок: Доведено, що філософія фінансової стабільності держави, як особливе суспільно-економічне явище засвідчує необхідність реального суспільного вибору під час ухвалення управлінських рішень у фінансово-бюджетній політиці з урахуванням усіх принципів діалектики розвитку суспільства і трансформації державних фінансів. Управління державними фінансами та досягнення фінансової стабільності держави досліджено в контексті забезпечення збалансованого розвитку зобов’язань і фінансових можливостей держави за необхідності досягнення балансу доходів та видатків бюджету.

Визначено етапи узгодженого розвитку зобов’язань та доходів держави. Запропоновано  заходи у побудові стратегії України у сфері  управління   державними фінансовими ресурсами з метою досягнення реальності й відповідності зобов’язань фінансовим можливостям шляхом посилення парламентського контролю за розподілом і використанням бюджетних коштів. Обґрунтовано домінанти в організації бюджетного процесу і виборі пріоритетів бюджетної політики  на перспективу. З цих позицій установлено і доведено залежність «зобов’язання – доходи – видатки - блага» як вихідну основу фінансової стабільності держави. Дослідження такої залежності показало наявність гострої проблеми в нашій державі – нереальність зобов’язань і відсутність достатніх фінансових можливостей для досягнення їх балансу у здійсненні суспільних благ та виконанні функцій держави.

Здійснено теоретичне узагальнення і запропоновано нове  вирішення проблеми формування доходів бюджету України, визначено їх  функціональне призначення, завдання в умовах суспільно-економічних трансформацій та напрями реструктуризації. Теоретично поглиблено підходи в досліджені доходів бюджету на всіх етапах їх функціонування в контексті забезпечення виконання конституційних зобов’язань і вибору пріоритетів бюджетної політики, оцінено дієвість державного регулювання в процесі мобілізації податків і формування доходів та управління потоками бюджетних коштів з метою досягнення оптимальності попиту і позиції на суспільні блага. Сформовано критерії оцінки ефективності впливу законодавства на функціонування доходів і запропоновано підходи у побудові цілісної системи формування доходів бюджету з метою забезпечення реального і якісного виконання зобов’язань держави.

У формуванні стратегії доходів бюджету і запровадження ефективної системи їх взаємозв’язку з видатками запропоновано ввести такі принципи: адекватність бюджетної політики зобов’язанням держави; реальність цілей і завдань бюджетної політики; рівні можливості на одержання суспільних благ і послуг та пропорційність у здійсненні видатків.

Установлено, що сутність і роль доходів бюджету проявляються в процесі їх формування, розподілу та відтворення з метою виконання зобов’язань і функцій держави. Системність і послідовність у досліджені доходів бюджету дали можливість показати роль держави в розвитку потреби і пропозиції на фінансові ресурси і виконанні конституційних зобов’язань у контексті фінансових можливостей. Установлено, що доходи бюджету – це єдина, цілісна система частини специфічних економічних відносин, які виникають в умовах розподілу та перерозподілу ВВП з метою формування загальнодержавного фонду фінансових ресурсів для забезпечення виконання насамперед конституційних зобов’язань. З метою посилення правової основи регулювання бюджетних надходжень і відповідальності за фінансову стабільність у виконанні конституційних зобов’язань доведено, що формування доходів відбувається як цілісний механізм мобілізації податків і виконання доходів.  Обґрунтовано головне завдання державного втручання в процесі діалектичного розвитку і соціальної справедливості у споживанні суспільних послуг за формулою «доходи – блага» та забезпечення розширеного відтворення фінансових ресурсів за формулою «блага - доходи».

  Аргументовано, що важливою складовою реструктуризації доходів є визначення періоду формування доходів бюджету. З цією метою в практику формування доходів пропонується ввести таке поняття, як «бюджетний цикл», який охоплює період від початку і до завершення бюджетного процесу для кожного окремо взятого бюджету  на відповідний рік та перехідний період між попередніми  і наступними  бюджетними періодами. Він виступає як безперервність функціонування стадій бюджетного процесу і свідчить про його єдність, нерозривність, спадкоємність у формуванні та реалізації бюджетної політики. Бюджетний цикл у сучасних умовах триває до трьох років поспіль і завершується схваленням парламентом звіту про виконання бюджету за звітний період (рік). Введення такого поняття сприятиме врегулюванню практики напрацювання ефективних рішень щодо узгодженості зобов’язань та доходів бюджету і вибору пріоритетів бюджетної політики на перспективу.

Підтверджено, що бюджет все більше стає предметом політичних домовленостей та інструментом впливу на прийняття парламентських рішень. У формуванні бюджетних рішень у практиці бюджетного процесу досить широко використовуються такі підходи і прийоми, як «домовленості», «лобіювання», «компроміси». Це вже реальність. На нашу думку, цю реальність необхідно врегулювати на законодавчому рівні  і зробити більш прозорим бюджетний процес. Слід виписати допустимі й недопустимі межі бюджетних домовленостей у процесі формування доходів і визначити можливі та неможливі компроміси при здійсненні суспільного вибору у використанні бюджетних коштів й зробити конкретні  застереження щодо рішень, які не можуть бути предметом лобіювання, при затвердженні показників Державного бюджету України. У зв’язку з цим до Бюджетного кодексу пропонується внести такі поняття, як «бюджетні домовленості», «бюджетні компроміси», «спільна (солідарна) відповідальність» і «відповідальність за прийняття рішень». Це сприятиме напрацюванню прозорих бюджетних технологій суспільного вибору, підвищенню відповідальності у прийнятті конкретних і загальних рішень. Ураховуючи світовий досвід та діючу практику проходження бюджетного процесу, слід чітко встановити бюджетні повноваження Уряду і парламенту та здійснювати процедури розгляду і схвалення Державного бюджету України у Верховній Раді України за участі Кабінету Міністрів України на усіх трьох читаннях, не повертаючи його Уряду після першого читання, що посилить прозорість і відповідальність на кожному  етапі його проходження.

Результати дослідження показали, що пріоритетом у бюджетній політиці є, як правило, розподіл та використання державних ресурсів, а не їх мобілізація та формування доходів бюджету. Це негативно впливає на виконання зобов’язань держави. З метою  підняття ролі і відповідальності за формування бюджетних ресурсів на стадії мобілізації податкових зобов’язань і виконання доходів бюджету було б доцільно в Законі про Державний  бюджет України на відповідний рік обмежити право вносити зміни в законодавчі акти після схвалення відповідного закону, які призводять до розбалансування бюджету у процесі його виконання.  Підвищення правового статусу доходів бюджету сприяло б посиленню контролю і відповідальності за їх виконанням.

Установлено, що пошук нових напрямів розширеного відтворення і приросту доходів бюджету, досягнення ефективного використання бюджетних коштів можна забезпечити насамперед за умови, коли досягнута економія у бюджетних коштах і скорочення певних видатків у поточному році не вплине негативно на формування і визначення міжбюджетних трансфертів у наступні роки і не призведе до зменшення дотації вирівнювання або збільшення вилучення до бюджету вищого рівня у наступні роки, а обґрунтований приріст доходів бюджету у поточному році не буде повністю врахований у розрахунку міжбюджетного трансферту в перспективі. З метою запровадження прозорого механізму планування й оцінки діяльності органів влади за виконанням доходів бюджету держави пропонується запровадити оціночний показник – індекс приросту доходів на душу населення окремої територіальної громади, регіону і держави в цілому. Одночасно було б доцільно надати право місцевим органам  влади щодо мобілізації доходів шляхом розширення їх можливостей у запровадженні окремих місцевих податків. При цьому в рамках проведення податкової реформи, на нашу думку, слід надати право місцевим органам влади встановлювати надбавки до акцизного податку та податку на прибуток в розмірі 2-3% (додатково або в межах діючих ставок), надходження від яких зараховувалися б шляхом розмежування між державним та місцевими бюджетами, що стимулюватиме приріст бази оподаткування та виконання доходів державного та місцевих бюджетів.

З метою визначення дієвості податкового законодавства і його впливу на формування доходів бюджету пропонується ввести в практику показники оцінки ефективності бюджетних рішень зокрема: індекс ефективності прийнятого законодавчого акта з питань оподаткування, індекси зміни обсягу надходжень, обсягу пільг та податкової заборгованості після введення закону. Запропоновані показники ефективності законодавчого акта з питань оподаткування є орієнтиром у передбаченні реальних можливостей і перспективи конкретного закону, окремих податків у формуванні доходів бюджету України. Визначено критерії ефективності податкового законодавства та відповідні показники його оцінки, які сприятимуть поліпшенню прийняття рішень та вибору з метою досягнення оптимально допустимого рівня податкового навантаження на товаровиробника, максимально можливого перерозподілу ВВП через бюджет та забезпечення реального бюджетного навантаження. Показники оцінювання та визначені критерії ефективності законодавства було б доцільно врахувати в Бюджетному та Податковому кодексах України. Доведено, що критерієм дієвості податкового законодавства, є оцінка ефективності та надійності відтворення доходів бюджет. Ефективність доходів бюджету має оцінюватися, виходячи із впливу чинного законодавства та застосування правових норм регулювання податкових зобов’язань. З цих позицій запропоновано показники відтворення та приросту доходів бюджету (індекс ефективності податку та індекс відтворення доходів), які можна визначити в розрізі окремих територій, податків та в цілому по державі, що має стати  орієнтиром у бюджетній політиці та визначені основні пріоритетів державних видатків при виконанні конституційних зобов’язань держави.

Основні наукові праці. Опубліковано понад 80 наукових праць, зокрема:

  1. Огонь Ц.Г. Фінансова політика і податки в умовах формування ринкових відносин // Економіка України. – 1995. – № 5. – С. 35–43.
  2. Огонь Ц.Г. Фінансові методи регулювання економіки // Фінанси України. – 1996. – № 1. – С. 38–49.
  3. Огонь Ц.Г. Фінансова політика і доходи бюджету України // Фінанси України. – 1996. – № 8. – С. 5–23.
  4. Огонь Ц.Г. Податкова реформа – шлях до економічної стабі­лізації // Світ бухгалтерського обліку. – 1997. – № 2.– С. 52–60.
  5. Огонь Ц.Г. Податкова політика і доходи бюджетів України // Фінанси України. – 1997. – № 5. – С. 74–85.
  6. Огонь Ц.Г. Доходи бюджету в умовах зниження податкового навантаження // Світ бухгалтерського обліку. – 1998. – № 9. – С. 70–75.
  7. Огонь Ц.Г. Основні засади та принципи побудови Податкового кодексу України // Фінанси України. – 1999. – № 1. – С. 46–52.
  8. Огонь Ц.Г. Актуальні питання виконання бюджетів України // Наукові праці НДФІ. – 2000. – № 10–11. – С. 26–31.
  9. Огонь Ц.Г. Основні принципи побудови Бюджетного кодексу України // Вісник КНТЕУ. – 2001. – № 5. – С. 23–29.
  10. Бюджетний кодекс України: закон, засади, коментар // За ред. О.В. Турчинова і Ц.Г. Огня. – К.: Парламентське вид-во, 2002. – 320 с.
  11. Огонь Ц.Г. Доходи бюджету України: теорія та практика: Монографія. – К.: КНТЕУ. – 2003. – 580 с.
  12. Формування та функціонування бюджетної системами України: Монографія / С.О.Булгакова, О.Т.Колодій, Л.В.Єрмошенко, та ін., за ред. А.А,Мазаракі. – К.: Книга, 2003. – 344 с.
  13. Огонь Ц.Г. Бюджет в умовах макроекономічного розвитку України // Актуальні проблеми економіки. – 2004. – №5. – С.25-34.
  14. Огонь Ц.Г. Пріоритети фінансової стабільності держави // Вісник НБУ. – №9. – 2005. с.12-15.
  15. Огонь Ц.Г. Доходи місцевих бюджетів  та напрями їх реструктуризації.// Фінанси України. – №1 – 2006. – с. 3-12.
  16. Огонь Ц.Г. Бюджет освіти: підсумки та напрями вдосконалення// Фінанси України. – №4. – 2007. – с. 20-27.
  17. Огонь Ц.Г. Домінанти фінансової стабільності в розвитку зобов’язань держави // Фінанси України. – №5. – 2008. с. 32-41.
  18. Огонь Ц.Г. Програмно-цільовий метод та ефективність бюджетних програм  //Фінанси України. – №7. – 2009. с. 20-29.
  19. Бюджетна система України та Євросоюзу: Монографія / [С.О.Булгакова, О.І.Барановський, Г.В.Кучер та ін.]: за заг. ред. А.А.Мазаракі. – К.: КНТЕУ, 2009 – 409 с.
  20. Огонь Ц.Г. Ефективність оподаткування та проблеми раціонального використання й відновлення водних ресурсів  // Фінанси України. – №1. – 2010. с. 16-28.
  21. Огонь Ц.Г. Транзитний потенціал та доходи бюджету України  // Вісник Української академії банківської справи. – №2. – 2011. с.32-38.
  22. Огонь Ц.Г. Ефективність механізму фінансового забезпечення розвитку мінерально-сировинної бази   // Актуальні проблеми економіки. – №3. – 2012. – с. 117-129.
  23. Огонь Ц.Г. Ефективність механізму планування і фінансового забезпечення розбудови та облаштування митного кордону України  // Актуальні проблеми економіки. – №4. – 2012. – с. 114-125.
  24. Огонь Ц.Г. Аналіз практики реалізації державної політики у сфері обігу цінних паперів і функціонування фондового ринку в Україні // Актуальні проблеми економіки. – №10. – 2013. – с. 196-202.
  25. Огонь Ц.Г. Бюджет: взаємозалежність зобов’язань і фінансових можливостей держави //Фінанси України. – 2014. – №2. – с.7-18.

Учні:  підготовлено трьох кандидатів економічних наук, зокрема:

  • Коротка Т.А. «Фінансове забезпечення заходів з ядерної та радіаційної безпеки». НДФІ, 2006 р.

Співпраця з державними і фінансовими установами України, зарубіжними навчальними закладами, урядовими і неурядовими організаціями: Працюючи в Міністерстві фінансів України та в секретаріаті Комітету Верховної Ради України з питань бюджету, приймав участь у підготовці законопроектів з фінансового законодавства, зокрема був членом робочих груп з підготовки проектів Бюджетного та Податкового кодексів України, законів про Державний бюджет України  на 1996-2006 роки, Основних напрямків бюджетної політики на 2001-2006 роки та з питань регулювання міжбюджетних відносин.

Був учасником робочих груп спільно з місією МВФ та Світового банку щодо підвищення ефективності управління державними фінансами; з вищими органами фінансового контролю INTOSAI та EUROSAI щодо аудиту державних коштів. Був членом спеціалізованої вченої ради в КНЕУ.

Опарін Валерій Михайлович доктор економічних наук, професор, професор кафедри фінансів КНЕУ. Народився 20 квітня 1947 р. в с. Делятин Яремчанського р-ну Івано-Франківської обл., закінчив Київський інститут народного господарства в 1971 р., спеціальність «фінанси і кредит».

Трудова діяльність: завод «Арсенал» – фрезерувальник (1966-1967 рр.); проектний інститут «Укрдіпроводгосп» – ст. технік відділу ПОР і кошторисів (1967-1970 рр.); Міністерство фінансів УРСР – економіст відділу податку з обороту Управління державних доходів (1970-1971 рр.); строкова служба в армії (1971-1972 рр.) КІНГ – мол. наук. співробітник науково-дослідного сектору (1972-1975 рр.); КНЕУ – асистент, ст. викладач, доцент кафедри фінансів (1975-1995 рр.); банк «Україна» – заст. директора, директор Інституту банкірів (1995-1999 рр.); КНЕУ – професор кафедри фінансів (з 1999 р.).

Детальніше

Кандидатську дисертацію на тему «Планування прибутку промислових об’єднань в умовах АСУ» захистив у 1979 р. у Всесоюзному заочному фінансово-економічному інституті (м. Москва) – наук. керівник к.е.н., доц. Горохов С.С.

Докторську дисертацію на тему «Фінансова система України (теоретико-методологічні аспекти) захистив у 2006 р. в Київському національному економічному університеті імені Вадима Гетьмана – наук. консультант д.е.н., проф. Федосов В.М.

Творчий внесок: Проблематика державних фінансів досліджена через призму функціонування фінансової системи, яку запропоновано розглядати у двох зрізах - за змістовим наповненням та інституціональною будовою. Структуризація за змістовим наповненням засновується на виокремленні її складових, виходячи із специфічності форм фінансових відносин. Це відображення об’єктивної сторони сутності фінансової системи. Інституціональна її будова характеризується сукупністю фінансових органів та інституцій, які забезпечують функціонування даної системи. Хоча інституціональна структура ґрунтується на об’єктивних закономірностях, усе ж вплив на неї суб’єктивних чинників є досить відчутним, що і є основою певних відмінностей у будові фінансових систем різних країн світу.

Аргументована структуризація фінансової системи за рівнями економіки. У складі національної фінансової системи на мікрорівні виділені фінанси суб’єктів господарювання, а на макрорівні - державні фінанси, страхування і фінансовий ринок. На рівні світового господарства виділені міжнародні фінанси. Така структуризація складає надійне підґрунтя для формування цілісної системи та дозволяє організувати логічну й завершену структуру управління фінансовою системою як кожної країни, так і світового співтовариства в цілому.

Обґрунтована теза про те, що функціонування фінансової системи у цілому, і державних фінансів зокрема, завжди пов’язане з наявністю та необхідністю вирішення протиріч між окремими суб’єктами. Суперечливість фінансових відносин є досить складним явищем, адже водночас інтереси всіх їхніх суб’єктів мають і значною мірою узгоджений характер - усі зацікавлені у зростанні ВВП. Однак на першому плані у кожного суб’єкта завжди стоять власні інтереси, що відображаються у його доходах. При цьому фінансові протиріччя виникають як на мікро-, так і на макрорівні в усіх стадіях відтворювального процесу - в розподілі, перерозподілі та обміні.

Фінансові протиріччя, що виникають на макрорівні у сфері державних фінансів, є надзвичайно складними, оскільки пов’язані із перерозподілом ВВП, який не має таких чітких критеріїв, як розподіл (за вкладом кожного суб’єкта), та не допускає зазвичай прямої взаємодії (як в обміні) двох суб’єктів - донора і реципієнта, оскільки між ними є певний посередник - держава, що формує бюджет чи цільовий фонд. Узгодження протиріч цієї стадії досягається шляхом установлення справедливого, з погляду усього суспільства, принципу перерозподілу - між працездатними громадянами і тими, хто з об’єктивних причин не може забезпечити себе самостійно. Доведено, що головне завдання при цьому полягає у тому, щоб перерозподіл не створював утриманської психології в суспільстві в одних його членів і не підривав стимулів до продуктивної діяльності в інших. Нинішні проблеми української держави багато в чому обумовлюються не просто ігноруванням наявності цих протиріч, а значним їх загостренням у зв’язку з вкрай великим розривом у доходах громадян.

Визначено, що об’єктивний характер фінансових протиріч обумовлює необхідність створення у фінансовій системі відповідних механізмів їх узгодження. Демократичне суспільство й ринкова економіка засновуються на свободі вибору, але ця свобода, що базується на наявності конкурентного середовища і незаперечних правах громадян та підприємницьких структур, не є безмежною. По-перше, є законодавство, у тому числі й фінансове, що певним чином регламентує життєдіяльність суспільства, економічне середовище і функціонування фінансової системи. Однак покладати надії виключно на законодавчі важелі регламентування фінансових відносин безпідставно. Весь досвід реформ у країнах з перехідною економікою, у тому числі й в Україні, переконливо засвідчує: романтичні сподівання на те, що прийняття правильних, справедливих і прозорих законів вирішить усі проблеми формування дієздатної фінансової системи та демократичного суспільства, виявились безпідставними. По-друге, є фінансовий контроль, який засновується на досить потужному апараті. Але, якщо ті чи інші суспільні інтереси, що відображені у законах, не збігаються з індивідуальними устремліннями, то ніякий контроль не допоможе - закони будуть обходити і порушувати. З цього стає зрозумілим, що, по-третє, у фінансовій системі має діяти механізм внутрішнього урівноваження інтересів окремих суб’єктів, який засновується на властивій демократичному суспільстві системі стримувань і противаг. Саме це робить той чи інший фінансовий вибір не спонтанним та хаотичним, не примусовим і безальтернативним, а усвідомленим й цілеспрямованим.

Ключовою ланкою державних фінансів та фінансової системи у цілому є бюджет держави, який має відігравати основну роль у збалансуванні фінансових протиріч. Аргументовано, що реально існують два альтернативні підходи до будови бюджетної системи - встановлення або єдності всіх бюджетів, або їх автономності. Принцип єдності означає, що всі складові бюджетної системи складають у сукупності єдиний (зведений) бюджет, який затверджується і виконується в загальному обсязі. Обґрунтований принцип автономності у побудові бюджетної системи передбачає, що кожний бюджет, який входить до її складу, є відносно відособленою і самостійною ланкою. На відміну від задекларованого у Бюджетному кодексі України принципу самостійності, він означає автономне управління кожним бюджетом і відсутність прямого перерозподілу коштів між бюджетами. Доведено, що необхідність встановлення автономності бюджетів можливе за умови переходу до бюджетного федералізму, який передбачає законодавчо зафіксований розподіл функціональних повноважень та відповідальності структур різних рівнів влади з паритетним розмежуванням на цій основі доходів і видатків між ними.

Обґрунтовано наукові засади формування податкової системи, яка виступає своєрідним містком між мікро- і макроекономікою і суттєво впливає як на економічний розвиток, так і на функціонування фінансової системи у цілому.  До них віднесено системність, установлення визначальної бази і вихідних принципів. Системний підхід означає, що мають реалізовуватись обидві функції податків: з фіскального боку подат­кова система повинна забезпечити гарантоване і стабільне над­ходження доходів у бюджет, а з регулювального - створювати передумови для впливу на всі сторони соціально-економічного розвитку суспільства. Доведено, що визначальною базою податкової системи є сукупність та обсяги державних видатків, які, у свою чергу, визначаються функціями держави, закріпленими у Конституції тієї чи іншої країни. Важливою складовою наукового підходу до формування податкової системи є встановлення її вихідних принципів, якіслід розглядати за трьома напрямами: а) принципи формування податкової системи - фундаментальні домінанти стосовно встановлення кожного податку окремо та їх сукупності (рівнонапруженість в оподаткуванні різних суб’єктів, урівноваженість інтересів держави та платників податків, цілеспрямованого використання податків як інструментів фіскальної політики); принципи оподаткування - засади справляння податків державою (обов’язковість, всеохоплюваність, чіткість і прозорість, зручність для платника та адміністрування, фіскальна ефективність); принципи податкової політики - основи діяльності держави у сфері встановлення та справляння податків (стабільність податкової системи та гнучкість в оподаткуванні).

Спільно із С.В.Льовочкіним та В.М.Федосовим розроблені підходи до проведення пенсійної реформи в Україні. Виходячи із суті проблем пенсійного забезпечення в Україні, є всі підстави стверджувати, що їх вирішення можливе тільки на основі запровадження  передбаченого законодавством про обов’язкове державне пенсійне страхування накопичувального рівня пенсійної системи. Водночас, враховуючи вітчизняні реалії, доцільно для нинішніх пенсіонерів та громадян, яким залишилося до пенсії десять років зберегти державну солідарну форму. Усіх працівників, які мають не більше десяти років трудового стажу, доцільно перевести на накопичувальну систему з відповідним зниженням розмірів внесків на пенсійне страхування. Кошти накопичувальної пенсійної системи не повинні спрямовуватися на виплату пенсій через солідарну систему, інакше вони не зможуть інвестуватися і таким чином сприяти розвитку економіки (варто відзначити, що одним із фінансових чинників так званого «чилійського дива» – прискореного розвитку економіки, став свого часу перехід до обов’язкової державної накопичувальної системи).

З метою вирішення проблем із наповненням фонду солідарного пенсійного страхування запропоновано у перехідний період використовувати наступні джерела: по-перше, внески тих працюючих громадян, яким залишилося до пенсії менше десяти років; по-друге, внески роботодавців, які мають бути розподілені на дві частини – перша (до 5%) у фонд накопичувального пенсійного страхування відносно тих працівників, які мають менше десяти років трудового стажу, а друга (10–15%) у фонд солідарного пенсійного страхування; по-третє, кошти, отримані від запровадження цільових податків на проведення пенсійної реформи, наприклад, того ж податку на розкіш; по-четверте, кошти, отримані у вигляді кредитів Світового банку на проведення пенсійної реформи (цілком логічно, що вимагаючи від України проведення пенсійної реформи, ця міжнародна фінансова інституція може й допомогти у її проведенні); по-п’яте, економія від підвищення пенсійного віку (поступово він має бути підвищений в середньому на 5 років). Не зважаючи на складність цієї проблеми, не можна не помічати, що нашій державі просто не під силу утримувати таку армію пенсіонерів. Враховуючи складність пенсійної реформи та втрату певної частини коштів, які будуть спрямовані до накопичувальної системи, для стабільності солідарної системи необхідно спочатку протягом певного періоду (2–3 років) накопичити кошти у спеціальному резервному фонді і надалі використовувати його для збалансування фонду солідарного пенсійного страхування.

Основні наукові праці: опубліковано понад сто наукових праць, зокрема:

  1. Государственные финансы: Учеб. пособ. / В.М.Федосов, Л.Д.Буряк, Д.Д.Бутаков и др. – К.: Лыбидь, 1991. – 276 с.
  2. Податкова система України: Підручник / В.М.Федосов, В.М.Опарін, Г.О.П’ятаченко та ін.; за ред. В.М.Федосова – К.: Либідь, 1994. – 494 с.
  3. Structure and financing of higher education in Russia, Ukraine and the EU / ed.Paul G. Hare– Londonand Bristol, Pennsylvania: Jessica Kingsley Publishers, 1997. –222 p.(ch. 6 –Higher education in Ukraine: structure and financing.).
  4. Опарін В.М. Фінансова система: теоретичні засади та практичні аспекти розбудови в Україні// Фінанси України, 1998, № 9, с. 49-59.
  5. Опарін В.М. Передумови та чинники розбудови ефективної бюджетної системи в Україні // Фінанси України, 2000, №9, с. 126-133.
  6. Опарін В.М. Фінансові ресурси та суспільний капітал // Вісник Національного банку України, 2001, № 7, с. 26-28.
  7. Опарін В.М. Фінанси (загальна теорія): Навч. посіб. – 2-ге вид. – К.: КНЕУ, 2002. – 240 с.
  8. Опарін В., Федосов В. Концептуальні основи фінансової стратегії економічного зростання в Україні // Економіка України, 2002, №2, с. 10-20.
  9. В.Федосов, В.Опарін, С.Льовочкін. Фінансова реструктуризація в Україні: проблеми і напрями: Монографія / За наук. ред. В.Федосова. – К.: КНЕУ. 2002. – 387 с.
  10. V.Fedosov, V.Oparin. Der Finanzsektor der Ukraine -Reformergebnisse und Trends. // Stuttgart: Sparkasse, 2003, # 5, р. 214-17.
  11. Бюджетний менеджмент: Підручник / В.Федосов, В.Опарін, Л.Сафонова та ін.; За заг. ред. В.Федосова. – К.: КНЕУ, 2004. – 864 с.
  12. В.Опарін. Фінансова система України (теоретико-методологічні аспекти): Монографія. – К.: КНЕУ, 2005. – 240 с.
  13. Опарин В.М. Проблемы гармонизации налоговой системы Украины. Налогообложение: проблемы науки и практики: Монография.—Х.: ИНЖЕК, 2006. – с. 62-89.
  14. Льовочкін С., Опарін В., Федосов В. Фінансова інфраструктура ринкової економіки: концептуальні підходи // Економіка України, 2008, №11, с. 57-71.
  15. Теорія фінансів: Підручник / За ред. В.М.Федосова, С.І.Юрія. – К.: ЦУЛ, 2010. – 576 с.
  16. Льовочкін С.В., Опарін В.М., Федосов В.М. Суперечності фінансової теорії і практики в контексті циклічності економічного розвитку // Фінанси України, 2011, №5, с. 3-13.
  17. Бюджетна система: Підручник / За ред. В.М.Федосова, С.І.Юрія. – К.: ЦУЛ, 2012. 871 с.
  18. Бюджетна система України: тренінг-курс / за заг. ред. В.М.Опаріна. – К.: ДННУ «Академія фінансового управління». 2012. – 390 с.
  19. Інновації у фінансовій сфері: Монографія / В.М.Опарін, Т.В.Паєнтко, В.М.Федосов та ін.; За заг. ред. В.М.Опаріна. – К.: КНЕУ. 2013. – 444 с.
  20. Міжпредметний тренінг за магістерською програмою»Державний фінансовий менеджмент»: навч. посіб. / В.М.Опарін, О.М.Тимченко, Л.Д.Сафонова та ін. – К.: КНЕУ, 2014. – 120 с.

Учні:  підготовлено двох докторів економічних наук:

  • Паєнтко Т.В. «Фіскальне регулювання фінансових потоків в інституціональній економіці». КНЕУ, 2014 р.
  • Коваленко Ю.М. «Розвиток фінансового сектору економіки в умовах інституційних трансформацій». НАДПСУ, 2014 р.

одинадцять кандидатів економічних наук, зокрема:

  • Жак-Маре Демейо  «Система государственных доходов Народной Республики Конго и пути ее совершенствования». КИНХ, 1989 г.
  • Сафонова Л.Д. «Менеджмент виконання Державного бюджету України». КНЕУ, 1998 р.
  • Казнова М.І. «Фінанси соціальної сфери в період переходу економіки України до ринкових відносин». КНЕУ, 2000 р.
  • Жибер Т.В. «Бюджетний процес та його оптимізація в Україні». КНЕУ, 2006 р.
  • Паєнтко Т.В. «Прибуткове оподаткування та напрями його оптимізації в Україні». НАДПСУ, 2006 р.
  • Коротун В.І. «Оптимізація акцизного оподаткування в харчовій промисловості». НАДПСУ, 2009 р.
  • Марченко О.І. «Податкове стимулювання інноваційної діяльності підприємства». НАДПСУ, 2010 р.

Співпраця з державними і фінансовими установами України, зарубіжними навчальними закладами, урядовими і неурядовими організаціями: Приймав участь у підготовці експертних висновків на законопроекти з питань бюджету та оподаткування, на проекти Законів України про Державний бюджет України на окремі роки, у підготовці матеріалів до Послання Президента України до Верховної Ради України, у розробці навчально-методичних посібників щодо імплементації положень Бюджетного та Податкового кодексів України у навчальний процес.

Приймав участь у спільних наукових дослідженнях з Непер-університетом (м. Едінбург, Шотландія) та Центральним університетом економіки і фінансів (м. Пекін, Китай), на основі яких підготовлені спільні наукові публікації.

Співпрацює з навчальним закладами України у підготовці та атестації наукових кадрів, член спеціалізованої вченої ради в Академії фінансового управління при Міністерстві фінансів України. Залучається до ліцензування та акредитації вищих навчальних закладів України.

Крисоватий Андрій Ігорович, доктор економічних наук, професор, ректор, завідувач кафедри податків і фіскальної політики Тернопільського національного економічного університету. Народився 23 грудня 1965 р. у с. Кошляки Підволочиського р-ну Тернопільської обл. Закінчив Тернопільський фінансово-економічний інститут у 1989 р., спеціальність «ревізія і контроль»

Трудова діяльність: ТІНГ – стажист-дослідник кафедри теорії обліку, ревізії і контролю (1989-1991 рр.), викладач кафедри економіки, обліку і контролю в невиробничій сфері (1991-1992 рр.), викладач, ст. викладач кафедри міжнародних фінансово-кредитних відносин (1992-1994 рр.); ТАНГ – ст. викладач, доцент кафедри фінансів (1994-2001 рр.); ТДЕУ – завідувач кафедри податків і фіскальної політики (з 2001 р.); ТНЕУ – проректор з навчально-організаційної роботи (2007-2008 рр.), проректор з науково-педагогічної роботи (2008-2013 рр.), в.о. ректора, ректор (з 2012 р.).

Кандидатську дисертацію на тему: «Непрямі податки в Україні: теорія і практика» захистив у1995 р. в Київському державному економічному університеті – наук. керівник д.е.н., проф. Федосов В.М.

Докторську дисертацію натему «Податкова політика України: концептуальні засади теорії та практики» захистив у 2006 р. Тернопільському державному економічному університеті – наук. консультант  д.е.н., проф. Федосов В.М.

Детальніше

Творчий внесок: Проведене наукове дослідження в царині податкових відносин як на мікрорівні, так і на рівні формування податкової політики держави. На основі концептуальних засад соціально-орієнтованої економіки ринкового типу поглиблює концепцію засновників наукової школи публічних фінансів  В.М.Суторміної та В.М.Федосова щодо податку як вихідної категорії державних фінансів, розкриваючи сутність податку як першооснови фінансового господарства держави, що дозволяє крок за кроком аналізувати та розуміти принципи оподаткування, визначення якісних і кількісних параметрів цього процесу. Обґрунтовано виділення крім двох основних функцій податків (фіскальної і розподільчо-регулюючої) ще й підфункцій податків, до яких віднесено економічну, соціальну, стимулюючу та стримуючу. Усе це дає змогу краще зрозуміти роль податків у житті населення.

Склад і структура податкових систем, відношення суми податків до ВВП, розмір податкових ставок – все це супроводжується як теоретичними аргументами, так і емпіричними пошуками науковця. Його дослідження за системністю, оригінальністю, глибиною висвітлення, ієрархічністю збагачують фінансову думку, дозволяють оцінити регулюючу функцію держави з позицій вирішення глобального завдання системної перебудови економіки, поглиблення її ринкової трансформації. Істотне місце у дослідженнях І.А.Крисоватого відводиться аналізу становлення і розвитку податкових систем у країнах з перехідною економікою, розкриттю окремих тенденцій, суперечностей, підсумків та напрямів реорганізації відповідних систем, загальною тенденцією яких є те, що в податковому законодавстві таких країн головне місце займає фіскальна функція податків, і майже не закладені функції стимулювання та регулювання.

Вагомим є внесок у дослідження проблематики ухилення і уникнення від оподаткування. Основою підходу науковця до питання ухилення від сплати податків є бачення цієї проблеми через призму посилення дієздатності держави. Бюрократизація економічних відносин, всесильність чиновництва, його зростаюча корумпованість в Україні пояснюється не надмірністю, а навпаки, низькою дієздатністю держави, її функціональною слабкістю.

Науковим доробком слід визнати успішну спробу А.І. Крисоватого окреслити основні напрямки забезпечення наповнення бюджетів у країнах з перехідною економікою. Особлива увагу звертається на принципові питання податкового тягаря, який існує в Україні, та проблему виміру індивідуальної платоспроможності громадян і принципу еквівалентності оцінки зустрічних послуг держави. На думку науковця, принцип платоспроможності спрямований на досягнення соціальних цілей держави, оскільки передбачає перерозподіл благ від багатих громадян до бідних, а принцип еквівалентності вимагає лише вирівнювання податкових платежів і зустрічних послуг держави. Водночас, із аналізом розвитку та проведенням податкових реформ у країнах, що стали на ринковий шлях господарювання, досліджуються тематично-проблемні аспекти ухилення від податків, розкривається податкова етика та імперативи фіскального контролю. На даний час основна проблема оподаткування в Україні полягає в адміністративно-організаційному вмінні забезпечення максимуму державних доходів при зменшенні негараздів впливу цього процесу на важелі господарювання та стан економіки при мінімальному соціальному невдоволенні платників податків.

Значну увагу у своїх дослідженнях Крисоватий А.І. приділяє дослідженню фіскальної політики держави. Саме він виділяє чотири інструменти (елементи) фіскальної політики держави: політика доходів (податкове регулювання); політика видатків (регулювання видатків); трансферне регулювання;  боргові фінанси.

Серед проблем ефективного використання фіскального інструментарію, на думку науковця, є питання, що стосуються: фіскальної спрямованості податкової політики держави; складності, нестабільності, неузгодженості та суперечності податкового законодавства; визначення оптимального рівня податкового навантаження в Україні та розподілу податкового тиску між факторами виробництва; безсистемного та невиправданого надання податкових пільг та звільнень; безсистемності спрямування бюджетних видатків держави; не контрольованості боргової політики; розбалансованості системи як бюджетних, так і соціальних трансфертів.

Значну увагу дослідник приділяє місцю і ролі податкової політики в структурі інструментів державного регулювання соціально-економічного розвитку. Аргументована теза, що економічне зростання не обов’язково відбувається в умовах зниження податкового навантаження. У цьому контексті досліджені питання фіскально-регулюючої парадигми податкового навантаження, адміністрування податків в Україні, а саме їх організація та напрями трансформації, гармонізація оподаткування, преференційне оподаткування, фінансове регулювання інвестиційно-інноваційних процесів в Україні.

Основні наукові праці: опубліковано понад 90 наукових праць, зокрема:

  1. Крисоватий А.І. Державна податкова політика і система податків / А.І. Крисоватий  // Фінанси України. – 1998. – № 1.– С.64-68.
  2. Мельник В. Місцеві податки у США та особливості їх справляння / В. Мельник, А. Крисоватий  // Фінанси України. – 1999. – № 1. – С. 100-106.
  3. Крисоватий А.І. Оподаткування і ринок: умови і можливості поєднання / А.І. Крисоватий. – Тернопіль: вид-во Карпюка, 2000. – 314 с.
  4. Крисоватий А.І. Фіскальні засади соціально орієнтованої економіки ринкового типу / А.І. Крисоватий  // Фінанси України. – 2000. – № 12.– С. 78-81.
  5. Крисоватий А.І. Податкові системи зарубіжних країн : навчальний посібник / А.І. Крисоватий. – Тернопіль: Економічна думка, 2001. – 257с.
  6. Крисоватий А.І. Наукова парадигма трансформації універсального акцизу / А.І. Крисоватий // Фінанси України. – 2001. – № 10.– С. 80-90.
  7. Крисоватий А.І. Фіскальна політика та податкове регулювання в країнах Європейського Союзу / А.І. Крисоватий, С.І. Юрій // Вісник Тернопільської академії народного господарства. Ч.2. – 2001. – №18. – С. 88-94.
  8. Крисоватий А.І. Макроекономічні аспекти державного регулювання економіки / А.І. Крисоватий // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету ім. В.Гнатюка. Серія: Економіка. – 2002. – № 10. – С.84-86.
  9. Krisovatuy, А. Taxation and socially-legal grounds of state / А. Krisovatuy // FINANCE. 50th Anniversary Financial Conference Svishtov, Bulgaria. – “ABAGAR”, Veliko Tarnavo, 2002. – P. 23-28.
  10. Податки і фіскальна політика: навчальний посібник / Крисоватий А.І., Луцик А.І. – Тернопіль: Підручники і посібники, 2003. – 315с.
  11. Крисоватий А.І., Кощук Т.В. Гармонізація оподаткування в парадигмі загальнодержавних інтересів / А.І. Крисоватий, Т.В. Кощук //Фінанси України. – 2004. – № 2.– С.109-117.
  12. Krisovatuy А. Design of vectors of tax policy in a transitional economi / А. Krisovatuy // The emu and the new eu member states: some lessons for the developing world : іnternational symposium. – Valletta, Malta, 2004.
  13. Krisovatuy, А. Variation of choice between taxes on the consumption. Scientific seminar: / А. Krisovatuy // “Standardization of tax policy in the European union”, Netherlands. – Inholland University in Amsterdam, 2004.
  14. Крисоватий А.І., Кощук Т.В. Діалектика трансформації податкової політики України в контексті європейської інтеграції / А.І. Крисоватий, Т.В. Кощук // Журнал європейської економіки. – 2005. –  Т.4. – № 2. – С. 185-202.
  15. Крисоватий А.І. Теоретичні домінанти і практика реалізації податкової політики в Україні / А.І. Крисоватий. – Тернопіль: Карт-бланш, 2005. –  375 с.
  16. Крисоватий А. Держава і податки: критерії теорії та реалії прагматики / А. Крисоватий, В. Федосов, С. Льовочкін // Финансовые риски. – 2006. – № 4(45). – С.21-42.
  17. Податкова система: підручник / Ю. Б. Іванов, А. І. Крисоватий, О. М. Десятнюк. – К. : Атіка, 2006. – 918 с.
  18. Становлення доктрини фінансової системи України : монографія / за ред. С. І. Юрія, О. М. Десятнюк. – Тернопіль: Економічна думка, 2007. – 196 с. – Із змісту : Крисоватий А. І. Психологічні аспекти політики в сфері оподаткування. – С. 38-52.
  19. Крисоватий А. І. Суспільний вибір в податкових і позичкових фінансах / А. І. Крисоватий // Світ фінансів. – 2007. – Вип. № 3 (12). – С.7-15.
  20. Фінанси: підруч. / А. І. Крисоватий, С. І. Юрій [та ін.]. – К.: Знання, 2008. – 814 с.
  21. Податковий менеджмент: підруч. / Ю. Б. Іванов, А. І. Крисоватий, А. Я. Кізима, В. В. Карпова. – К.: Знання, 2008. – 525 с.
  22. Крисоватий А. І. Домінанти гармонізації оподаткування : національні та міжнародні вектори: монографія / А. І. Крисоватий, В. А. Валігура. – Тернопіль: Підручники і посібники, 2010. – 248 с.
  23. Krisovatuy А. Fiskalparadigma für die Effizienz der Umverteilungsprozesse während der Rezessionsphase / А. Krisovatuy // World Economy – Problems and Processes. – Berlin. –  2010. –  № 24. –  P. 226-234.
  24. Krisovatuy А. Pryoritety w ustaleniu preferencji podatkowych na Ukrainie / А. Krisovatuy, G. Vasilevska // Zeszyty naukowe , nr 10, 2011, – Kraków: Polskie Towarzystwo Ekonomiczne, 2011. – S. 211-221.
  25. Крисоватий А. І.Адміністрування податків в Україні: організація та напрями трансформації: монографія / А. І. Крисоватий, Т. Л. Томнюк. – Тернопіль: Економічна думка ТНЕУ, 2012. – 212 с.
  26. Крисоватий А. І. Новітня парадигма преференційного оподаткування: монографія / А. І. Крисоватий, Г. В. Василевська. – К. : ЦУЛ, 2013. – 260 с.
  27. Krysovatyy A. Eurointegration Vektors of Ukraine; Dilemma between National Fiscal Imbalances and GAP and Public Finances Stabilization / A. Krysovatyy, A. Maljartschuk // The World economy. Global and country-specific aspects. – Berlin, 2014. – S.4-19.

Учні:  підготовлено двох докторів економічних наук:

  • Мартинюк В.П. «Розбудова митної системи в контексті забезпечення економічної безпеки держави». НІСД, 2012 р.;
  • Кнейслер О.В. «Новітня парадигма формування ринку перестрахування України». ТНЕУ, 2013 р.;

девятьох кандидатів економічних наук:

  • Кульчицька Н. Є. «Регіональні аспекти фіскальної політики в Україні». ТДЕУ, 2004;
  • Луцик А. І. «Фіскальні та регулюючі засади державного податкового менеджменту». ТАНГ, 2006;
  • Герчаківський С. Д. «Податковий інструментарій фінансового забезпечення розвитку територій в Україні». ТНЕУ, 2008;
  • Томнюк Т. Л. «Адміністрування податків в системі державного податкового менеджменту». ТНЕУ, 2010;
  • Валігура В.А. «Гармонізація оподаткування: вітчизняні реалії та міжнародні орієнтири». ТНЕУ, 2010;
  • Маршалок Т. Я.     «Фіскально-регулююча парадигма подат-кового навантаження». ТНЕУ, 2011;
  • Василевська Г. В.   «Преференційне оподаткування: соціально-економічна доцільність та фіскальні наслідки». ТНЕУ, 2012;
  • Сідляр В. В.  «Спеціальні режими оподаткування: прагматизм функціонування та перспективи розвитку в Україні». ТНЕУ, 2013;
  • Амбрик Л. П.         «Розбудова фіскального інструментарію забезпечення економічного зростання в Україні». ТНЕУ, 2013.

Співпраця з державними і фінансовими установами України, зарубіжними навчальними закладами, урядовими і неурядовими організаціями: Як проректор та ректор університету організовував співпрацю з навчальними закладами Австрії, Болгарії, Білорусі, Греції, Данії, Італії, Іспанії, Канади, Казахстану, Китаю, Литви. Молдови, Нідерландів, Німеччини, Польщі, Росії, США, Франції, за результатами якої проводилися наукові конференції та публікувалися монографії і статті.

Тимченко Олена Миколаївна, доктор економічних наук, професор, професор кафедри фінансів КНЕУ. Народилася 21 грудня 1964 р. у м. Луцьк. Закінчила Київський інститут народного господарства в 1986 р., спеціальність «фінанси і кредит»

Трудова діяльність: Фінансове управління Київського міськвиконкому - економіст, старший економіст відділу фінансування будівництва та проектних організацій (1986 – 1989 рр.); Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана - асистент, старший викладач, доцент, професор (з 1989 р.).

Кандидатську дисертацію на тему «Фінансовий аспект розвитку акціонерної форми господарювання в Україні» захистила у 1993 р. у Київському державному економічному університеті – наук. керівник д.е.н, проф. Федосов В.М.

Докторську дисертацію на тему «Податковий борг в Україні: мінімізація ризиків та ефективність менеджменту» захистила у 2010 р. у Київському національному економічному університеті імені Вадима Гетьмана – наук. консультант д.е.н., проф. Федосов В.М.

Детальніше

Творчий внесок: В контексті удосконалення структури податкової системи України обґрунтовано нелбхідність певного зміщення податкового навантаження у бік  оподаткування нерухомого майна та пасивних доходів. На основі використання методів економіко-математичного моделювання запропоновано альтернативну структуру податкової системи України. Здійснено прогноз фіскальних та регулятивних наслідків її впровадження. Рекомендовані структурні зрушення дадуть змогу мобілізувати додаткові надходження, не збільшуючи загальне податкове навантаження.

Поглиблено теоретичні засади пільгового оподаткування та обґрунтовано рекомендації з удосконалення податкового законодавства у частині, яка регламентує надання пільг з ПДВ та податку на прибуток. По-перше, встановлено, що дефініція податкової пільги, унормована Податковим кодексом України, не повною мірою розкриває суть і призначення цього елементу механізму оподаткування, що призводить до помилок в оцінці ролі пільг у податковій системі України, похибок у розрахунках бюджетних втрат від пільгового оподаткування, і як наслідок, до невірних висновків щодо можливостей підвищення фіскального потенціалу податкової системи України за рахунок скасування пільг. Запропоновано під податковою пільгою розуміти передбачений податковим законодавством виняток із установлених правил оподаткування у вигляді звільнення від обов’язку сплатити податок або зменшення суми сплати з метою отримання державою вигід від надання платникам зазначених переваг в оподаткуванні. За змістом слід розрізняти виробничі і соціальні пільги. Виробничі мають надаватися з метою створення додаткового джерела для розвитку підприємницької діяльності, нарощування (або запобігання падінню) обсягів виробництва продукції, (робіт, послуг), відтак забезпечувати зростання податкових надходжень у майбутньому на основі збільшення об’єктів оподаткування та податкових баз. Такі пільги повинні мати тимчасовий характер. Втрати бюджету доцільно обчислювати одночасно з оцінкою майбутніх доходів від надання таких пільг. Соціальні пільги мають надаватися з метою підтримки малозабезпечених верств населення через збільшення суми доходу, що залишається в їх розпорядженні після сплати податків, та забезпечення доступності (за ціновими умовами) споживання певних видів товарів та послуг. Вигода для держави полягає у підтримці споживчого попиту зазначеної категорії населення. Такі пільги можуть мати як тимчасовий, так і постійний характер. Оцінювати втрати від надання таких пільг немає сенсу.

По-друге, доведено, що неправильне розуміння змісту передбачених законодавством звільнень від сплати ПДВ призводить до завищення при розрахунках суми втрат бюджету від надання пільг з цього податку. У розрахунок включають види операцій, звільнення від оподаткування яких не слід вважати податковими пільгами. Ці звільнення обумовлені або відсутністю доданої вартості, або складністю її обчислення, або значним часовим лагом між здійсненням операції купівлі і продажу, що ускладнює розрахунки з бюджетом за методом податкового кредиту (значні суми податкового кредиту «зависають» на невизначений термін або суттєво зменшують податкові зобов’язання, нараховані на весь загал здійснених у звітному періоді оподатковуваних операцій). Запропоновано розмежування операцій, що не є об’єктом оподаткування ПДВ та звільнених від ПДВ, які відображають виробничі та соціальні пільги.

 По-третє, наголошено, що пільги з податку на прибуток повинні мати виключно виробничий характер, тобто надаватися на умовах окупності. Якщо причиною недостатності коштів для розвитку галузі є відсутність попиту на товари чи послуги, то надання пільг з податку на прибуток для підтримки такої галузі вважаємо недоцільним. У зв’язку з цим запропоновано скасувати пільги для підприємств поліграфічної промисловості і готельного бізнесу.

В процесі дослідження проблематики управління податковим боргом розкрито економічну природу і сутність податкового боргу, виявлено ризики його виникнення та соціально-економічні наслідки, розроблено рекомендації з удосконалення управління податковим боргом, спрямовані на його мінімізацію. Запропоновано трактувати податковий борг як несплачену в установлений термін суму податкового зобов’язання до бюджету, виходячи з установлених законодавством норм, незалежно від факту узгодження цієї суми з платником. Виокремлено критерії структуризації податкового боргу та упорядковано його класифікацію за формою прояву, видами бюджетів та податків, за регіонами, галузями господарювання, категоріями платників, і статусами. Обґрунтовано доцільність її застосування під час аналітичних процедур. Удосконалено класифікацію податкового боргу за характером взаємодії податкових органів та боржників. Розроблено авторську методику аналізу податкового боргу. За її допомогою виявлено основні тенденції в динаміці та структурі податкової заборгованості в Україні,  здійснено факторний аналіз податкового боргу, у результаті якого виявлено і доведено, що дебіторська заборгованість та податкове навантаження, як обов’язкові передумови несплати податків, істотно не впливають на виникнення податкового боргу в Україні. Основна причина існування боргу - неналежне ставлення платників до виконання податкових зобов’язань, а з боку держави – недостатньо результативний та дієвий контроль.

Аргументовано, що податковий борг збільшує сукупний попит, при цьому ВВП зростає однаковою мірою незалежно від того, на інвестиції чи на споживання використовуються не сплачені державі кошти. Водночас податковий борг підсилює нерівномірність розподілу доходів, що особливо гостро відчувається в умовах, коли доходи значної частини населення формуються за рахунок бюджету. Спостерігається збідніння населення, відтак, при перевищенні сукупного попиту над пропозицією товари та послуги залишаються не реалізованими. В мовах, коли попит значної частини населення залежить від обсягів бюджетного фінансування, податкова заборгованість не сприяє максимізації споживання – обов’язковій передумові економічного зростання. У зв’язку з цим поставлено задачу і знайдено рішення оптимального співвідношення між заощадженнями та споживанням за умови повної і своєчасної сплати податків, за якого максимізується ВВП.

Розкрито сутність, функції та виокремлено складові управління податковим боргом, виявлено їх взаємозв’язок. Сформульовано мету управління податковим боргом в Україні – виявлення прихованого податкового боргу, забезпечення погашення заборгованості перед державою, зведення її до рівня, що не впливає на виконання функцій держави. Запропоновано рекомендації спрямовані на  забезпечення результативності та дієвості податкового контролю, мінімізацію не внесеної в установлений термін узгодженої суми податкового зобов’язання, запобігання деструктивним наслідкам технологій управління податковим боргом. Для удосконалення менеджменту податкового боргу обґрунтовано наступні стратегічні підходи: а) у процесі управління необхідно застосовувати диференційований підхід до боржників залежно від величини податкового боргу, частоти його виникнення у того чи іншого боржника і тривалості періоду, протягом якого цей борг залишається не погашеним. Кожний боржник при виникненні випадку податкового боргу має подати до податкового органу відповідні пояснення щодо причин несвоєчасної сплати податку і обґрунтований план заходів, які будуть вжиті для погашення боргу. Це дозволить виявити ставлення платника до виконання зобов’язань перед бюджетом; б) до платників із незначними сумами заборгованості і несистематичним характером виникнення достатньо обмежитись моніторингом виконання запропонованих боржником заходів для погашення боргу; в) для боржників, що часто порушують терміни сплати податків або мають значні суми боргу, крім моніторингу, слід застосовувати заходи впливу на фіскальну поведінку боржника, такі як, податкова застава з обов’язковим контролем усіх фінансових операцій боржника і арешт активів; в ) якщо податкова заборгованість не погашається тривалий час і платник не дотримується розробленого ним плану заходів з погашення боргу - стягувати кошти з рахунків платників і продавати його активи зразу ж після закінчення встановленого терміну дії податкової вимоги. Головним має бути правило: усі зазначені вище заходи повинні застосовуватись до ініціювання справи про банкрутство, інакше перспективи погашення податкового боргу не буде.

Обґрунтовані заходи з антиофшорного податкового регулювання, що спрямовані на запобігання відтоку доходів за кордон. Виявлено фактори, що ускладнюють використання податків як інструментів протидії порушенням податкового законодавства під час ведення офшорного бізнесу. Доведено, що податки як інструменти протидії порушенням податкового законодавства з використанням офшорних юрисдикцій для ведення бізнесу мають обмежені можливості. Це обумовлено інтересами суб’єктів податкових відносин. Якщо вони співпадають, то податкові механізми як інструменти протидії фактично не працюють. Якщо інтереси не співпадають, зокрема, інтереси держави, що має офшорний статус і держави, резидентами якої є платники податків, що ведуть офшорний бізнес, то це гальмує інформаційне співробітництво, спрямоване на протидію податковим правопорушенням. Співвідношення інтересів як вихідної детермінанти, що сприяє невиконанню податкових обов’язків, доповнюється обмеженими можливостями контрольно-перевірочної роботи податкових органів, які фактично не мають доступу до інформації про приховані за межами країни доходи.

Для запобігання ухиленню від сплати податку на доходи при переказах коштів з України за кордон запропоновано такий порядок оподаткування: податок на доходи утримувати з кожної операції по перерахуванню коштів на рахунки в іноземних банках, яка здійснюється фізичною особою, що не є суб’єктом підприємницької діяльності, або юридичною особою на користь фізичних осіб (зарплата, премії, бонуси тощо). Такі операції є неторговими і мають здійснюватися за рахунок власних коштів фізичних осіб, які залишаються після сплати податку з доходів. Для уникнення подвійного оподаткування на суму податку, утриманого при здійсненні фінансової трансакції, має бути зменшений податок на доходи, визначений за річною декларацією.

Основні наукові праці: опубліковано більше п’ятдесяти праць, зокрема:

  1. Податкова система України: Підручник / В.М.Федосов, В.М.Опарін, Г.О.П’ятаченко, Тимченко О.М.  та ін.; за ред. В.М.Федосова – К.: Либідь, 1994. – 494 с.
  2. Тимченко О. М.Податки з населення в Україні: взаємозв’язок прибуткового та майнового оподаткування / О. М. Тимченко // Фінанси, облік і аудит: наук. зб. / Відп. ред. А. М. Мороз. – К.: КНЕУ, 2003.- Вип. 1. - С. 168 – 175.
  3. Бюджетний менеджмент: Підручник / В.Федосов, В.Опарін, Л.Сафонова та ін.; За заг. ред. В.Федосова. – К.: КНЕУ, 2004. – 864 с.
  4. Тимченко О. М. Джерела і види податкових ризиків / В. В. Вітлінський, О.М. Тимченко // Фінанси України. – 2007. - № 3. – С. 132 – 140.
  5. Тимченко О. М. Облік і контроль у системі адміністрування ПДВ: взаємозв’язок, напрями вдосконалення / О. М. Тимченко, А. В. Пислиця // Фінанси України. – 2007. - № 8. – С. 91 – 99.
  6. Тимченко О. М. Податковий борг: критерії оцінки та інтерпретація результатів / О. М. Тимченко, М. П. Бадида // Фінанси України. – 2007. - № 10. – С. 111 – 120.
  7. Тимченко О. М. Справедливість оподаткування доходів громадян в Україні / О. М. Тимченко, М. П. Бадида // Ринок цінних паперів України. – 2008. - № 3 - 4. - С. 3 – 11.
  8. Тимченко О. Держава як суб’єкт податкового боргу / О. М. Тимченко // Ринок цінних паперів України. – 2009. - № 9 – 10. – С.23 - 28 – 0,58 д.а.
  9. Податковий борг в Україні: причини, наслідки, менеджмент: [монографія] / Тимченко О. М. - К. КНЕУ, 2009. – 228 с. – 13,49 д. а.
  10. Тимченко О.М. Дуалізм інтересів платників податків як суб’єктів податкового боргу / О. М. Тимченко // Фінанси України. – 2009. - №11. – С. 53 – 62.
  11. Тимченко О.М. Оптимізація структури податкової системи України в контексті мінімізації податкового боргу / О. М.Тимченко, Ю. В. Сибірянська // Формування ринкових відносин в Україні. - 2009. - №11. - С. 23-28.
  12. Тимченко О.М. Прогнозування податкового боргу на основі абсолютної та відносної оцінки податкових ризиків / О.М.Тимченко, Ю.В.Сибірянська // Фінанси України. – 2010. - №8. – С.34-43.
  13. Тимченко О. М. Дієвість методів управління податковим боргом у контексті новацій Податкового кодексу / О.М.Тимченко// Фінанси України. – 2011. - №8. – С.54-62. – 0,5 д.а.
  14. Державний бюджет та бюджетна стратегія в умовах екномічних реформ: у 4-х т. / ДННУ «Акад. фін. управління»; за заг. ред.. М Я. Азарова. – К., 2011. Т.1 Стабілізація державних фінансіву контексті стратегії реформ. – 2011. – С. 601 – 617.
  15. Бюджетна система: Підручник / За ред. В.М.Федосова, С.І.Юрія. – К.: ЦУЛ, 2012. 871 с.
  16. Податкова система України (тренінг-курс): навчальний посібник. - К.: ДННУ Акад. фін. управління, 2012. – 656 с.
  17. Тимченко О.М., Бондар М. І., Опарін В. М. Бюджетна і податкова системи України у запитаннях і відповідях: навчальний посібник. - К.: ДННУ Акад. фін. управління, 2012. – 333с.
  18. Динаміка податкового навантаження в Україні в контексті реалізації податкової реформи / За ред. Т.І. Єфименко, А.М. Соколовської. – К.:ДННУ «Академія фінансового управління», 2013. – 492 с
  19. Інновації у фінансовій сфері: монографія [В. М. Опарін, Т. В. Паєнтко. В. М. Федосов та ін.] ; за заг.ред. В. М. Опаріна. – К. : КНЕУ 2013. – 444 с.
  20. Тимченко О. М. Податки як інструмент протидії приховуванню доходів в офшорних юрисдикціях / Тимченко О. М. Медвецький І. А. // Ринок цінних паперів України. – 2014 - № 1-2 – С.3-10.
  21. Тимченко О. М., Сибірянська Ю. В. Фіскальні ефекти структурних зрушень в податковій системі України / Тимченко О. М., Сибірянська Ю. В. // Економічний часопис ХХІ століття (входить до наукометричної бази Scopus) – 2014 - №1-2 (1). – С. 69-73.

Учні:  підготовлено три кандидати економічних наук:

  • Ковалевич Д. А. «Формування і виконання місцевих бюджетів в регіонах з обмеженими фінансовими ресурсами», ТАНГ, 2004 р.
  • Сибірянська Ю. В. «Управління доходами бюджету та напрямки його вдосконалення в Україні». КНЕУ, 2009 р.
  • Пислиця А. В.«Ефективність акцизного оподаткування в Україні», КНЕУ, 2012 р.

Співпраця з державними і фінансовими установами України, зарубіжними навчальними закладами, урядовими і неурядовими організаціями: Брала участь у підготовці експертних висновків на законопроекти з питань оподаткування, Концепцію реформування податкової системи України, у розробці навчально-методичних посібників щодо імплементації положень Бюджетного та Податкового кодексів України у навчальний процес.

Співпрацює з Науково-дослідним фінансовим інститутом Академії фінансового управління при Міністерстві фінансів України.

Залучається до ліцензування та акредитації вищих навчальних закладів України.

Учні послідовників

Хлівний Володимир Кирилович, кандидат економічних наук, професор, декан фінансово-економічного факультету КНЕУ. Народився 2 січня 1951 р. в с.Булаї Погребищенського р-ну Вінницької облі. Закінчив Київський інститут народного господарства в 1973 р., спеціальність «фінанси і кредит»

Трудова діяльність: Київський призалізничний поштамт – експедитор (1967-1968 рр.); Дніпровський райфінвідділ м. Києва – старший економіст (1973–1974 рр.); строкова служба в армії (1974-1975 рр.); Дніпровський райфінвідділ м. Києва – старший економіст (1975-1976 рр.); КНЕУ – асистент, ст. викладач, доцент, професор кафедри фінансів, декан фінансово-економічного факультету (з 1980-р.)

Кандидатську дисертацію на тему «Фонд матеріального заохочення і посилення його впливу на підвищення ефективності виробництва» захистив у 1981 р. у Всесоюзному заочному фінансово-економічному інституті (м. Москва) – наук. керівник к.е.н., доцент І.В. Мухін.

Детальніше

Творчий внесок: Аргументовано, що соціально-економічний розвиток адміністративно-територіальних утворень і населених пунктів залежить від рівня фінансової автономії та ефективності місцевого самоврядування. Водночас нерівноцінність економічного потенціалу окремих регіонів об’єктивно потребує використання інструментів бюджетного регулювання, спрямованих на збалансування місцевих бюджетів. Запропоновано розглядати бюджетне регулювання не тільки у контексті збалансування органами вищого рівня бюджетів нижчого рівня, а й у більш широкому вимірі з позицій втілення бюджетної політики держави. Відповідно, до системи бюджетного регулювання, слід включати ї три блоки: механізм формування  дохідного потенціалу всіх рівнів бюджетної системи; сукупність заходів щодо визначення умов в організації виконання бюджетів усіх рівнів, включаючи формування раціональної структури видатків; системи міжбюджетних відносин, яка включає перерозподіл дохідних повноважень та відповідальності, а також методи фінансової допомоги регіонам.

Визначено, що не існує ідеальної моделі розподілу влади та відповідальності між органами місцевого самоврядування. Кожна країна повинна самостійно визначати стратегічні пропорції децентралізації та деконцентрації бюджетних ресурсів. Здійснення видатків на державному рівні та на місцевому повинно бути направлене, перш за все, на поліпшення економічної ситуації в регіонах, створення сприятливих умов для розвитку бізнесу, притаманного специфіці конкретної території. Науково обґрунтований  розподіл доходів між бюджетами відповідно до розмежування видатків є вихідною основою системи бюджетного регулювання. Від того, наскільки оптимальними є пропорції цього розподілу, залежить фінансова спроможність органів влади та управління всіх рівнів.

Державна політика децентралізації з передачею повноважень та відповідних ресурсів на рівень регіонів заради оптимальнішого вирішення місцевих соціальних проблем, місцевого розвитку або не проводилася, або здійснювалася у вкрай деформованому вигляді. Тенденція до соціальної поляризації населення на рівні регіонів залишається й навіть поглиблюється через хронічне затягування з її вирішенням, а розрив між регіонами продовжує зростати. Місцеві бюджети повинні характеризуватися певним рівнем самостійності, автономності, а податкові платежі – бути основним інструментом формування фінансових ресурсів для виконання делегованих їм повноважень. Умовами самостійного функціонування податкової системи на місцевому рівні – це наявність власної дохідної бази та відповідно власних податкових доходів.

Важливою передумовою генерації майбутніх доходів із метою зменшення рівня дотаційності бюджетів є формування оптимальної структури видатків місцевих бюджетів, що за умови запланованих параметрів дають максимальний економічний, соціальний та споживчий корисний ефект. Місцевим органам влади необхідно визначити структуру видатків місцевих бюджетів, орієнтуючись на збільшення видатків, котрі прямо пов’язані з мобілізацією податкових і неподаткових доходів у майбутньому, та пошук шляхів зменшення видатків, що характеризуються мінімальним значенням коефіцієнта генерації. У свою чергу, державні органи влади, надаючи самостійність органам місцевого самоврядування у процесі формування структури доходів та видатків бюджетів, повинні ставити за умову формування  муніципалітетами такої структури, яка б в перспективі дозволила скоротити обсяги постійної фінансової допомоги з держбюджету.

Основні наукові праці:

  1. Хлівний В.К. Податкова політика в Україні // Журнал Центрального університету фінансів і економіки. – Пекін, Китай, 2004. – №10. – С.14-16.
  2. Бюджетний менеджмент: Підручник / За заг. ред. В.Федосова. – К.: КНЕУ, 2004. – 864с.
  3. Мацук З.А., Хлівний В.К. Оптимізація структури видатків місцевих бюджетів (на прикладі Івано-Франківської області) // Фінанси України. – №8. – 2010. – С.53-62.
  4. Хлівний В.К. Форми, методи та інструменти бюджетного регулювання // Науковий журнал ТНЕУ «Світ фінансів». – Випуск 4. – 2011. – С.68-80.
  5. Хлівний В.К. Реалії прогнозування податкових надходжень бюджету в Україні // «Економіка та держава» Міжнародний науково-практичний журнал. – №9. – 2011. – С.11-15.
  6. Хлівний В.К. Суперечлива сутність податків, як джерело ризиків бюджетних втрат // Інвестиції: Практика та досвід. – №17. – 2011. – C.28-32.
  7. Хлівний В.К. Удосконалення механізму розрахунку податку на нерухомість // Вісник державної фінансової академії МФУ. – №21. – Львів: ЛДФА, 2011. – С.45-51.
  8. Бюджетна система: Підручник / За  ред. В.М.Федосова, С.І. Юрія. – К.: ЦУЛ, 2012. 871с.
  9. Бюджетна система України: Тренінг-курс / За заг. ред. В.М. Опаріна – К.: ДННУ «Академія фінансового управління». 2012. – 390с.
  10. Хлівний В.К. Фіскальна децентралізація на місцевому рівні // Ринок цінних паперів України. – №8. – 2012. – С.25-28.
  11. Хлівний В.К. Основи розробки системи макрофінансових індикаторів // Ринок цінних паперів України. – №7-8. – 2013. – С.31-38
  12. Інновації у фінансовій сфері: Монографія / В.М.Опарін, Т.В.Паєнтко, В.М.Федосов та ін.; За заг. ред. В.М.Опаріна. – К.: КНЕУ. 2013. – С.122-144.

Учні: підготовлено трьох кандидатів економічних наук:

  • Волков Д.О. «Вплив непрямих податків на формування доходів бюджету». Донецький інститут економіки промисловості, 2011р.
  • Мацук З.А. «Система бюджетного регулювання в Україні (на матеріалах Західного регіону)». КНЕУ, 2011р.
  • Крук В.В. «Інвестиційний потенціал місцевих бюджетів». КНЕУ, 2013р.

Співпраця з державними і фінансовими установами України, зарубіжними навчальними закладами, урядовими і неурядова ними організаціями: Приймав участь у підготовці експертних висновків на законопроекти з питань бюджету та оподаткування. Приймав участь у спільних наукових дослідженнях з Центральним університетом економіки і фінансів (м. Пекін, Китай), на основі яких підготовлені наукові публікації. Залучається до ліцензування та акредитації вищих навчальних закладів України.

Бенч Лілія Ярославівна, кандидат економічних наук, доцент, доцент кафедри фінансів КНЕУ. Народилася 14 липня 1973 р. в м.Володимир-Волинський Волинської обл. Закінчила Тернопільський інститут народного господарства в 1994 р., спеціальність «фінанси і кредит»

Трудова діяльність: ТІНГ – асистент,  викладач, доцент кафедри фінансів (1994-1996 рр.); Державна академія ДПС України – доцент, зав. кафедри оподаткування (2003-2008 рр.), КНЕУ – доцент кафедри фінансів (з 2011 р.).

Кандидатську дисертацію на тему: «Внутрішні державні позики як фіскальний ресурс державного бюджету» в 1999 р. – наук. керівник д.е.н., проф. Андрущенко В.Л.

Детальніше

Творчий внесок: Проблематика боргових фінансів досліджена у контексті функціонування державного господарства, а саме дуалістичному поєднанні податків та позик як джерел фінансування суспільних потреб. Обґрунтовано, що вітчизняна фіскальна політика перебуває на етапі становлення, використовуючи елементи різних теоретичних концепцій. Необхідно розробити  економічну доктрину, яка визначатиме і фіскальну політику, основу якої повинні складати наукові теорії, що найбільше відповідають суспільно-економічним та політичним умовам. Якщо податки як інструмент фіску перебувають в центрі уваги науковців та практиків, відбуваються процеси розбудови та вдосконалення податкової системи, то потенціал позикового методу фінансування державних потреб практично не використовується, хоча значна кількість наукових досліджень присвячена даній проблемі. Слід забезпечити повноцінне функціонування ринку державних запозичень, використовувати позики як ефективний інструмент регулювання соціально – економічного розвитку країни. Одним із завдань фінансової науки має бути розробка положень про те, як повинні поєднуватися податковий та позиковий методи фінансування державних потреб. Дилема «податки – позики» не повинна зводитися до альтернативи «або – або», а вирішуватися як фіскальний компроміс «і – і».

Визначено, що державні позики розширюють фінансові можливості бюджету, виступаючи інструментом збалансування в часі державних витрат і податкових надходжень. Удосконалення боргової політики повинно здійснюватися в рамках реформування бюджетного процесу, переходу до бюджетування, орієнтованого на результат, і створення стимулів для більш ефективного фінансування державного сектора. Впроваджуючи в бюджетний процес нові методи бюджетування, зокрема, щодо державного боргу, уряд повинен отримати максимальний ефект від використання державних позик.

Аргументовано необхідність підвищення ефективності використання боргових фінансів в Україні. Для вдосконалення боргової політики в Україні необхідно: а) прийняти Закон України «Про державний борг і гарантований державою борг», яким регламентувати всі питання  управління боргом. Зокрема, визначитимеханізми залучення коштів, пріоритетність джерелНеобхідно законодавчо закріпити максимально допустиму величину державного боргу України на рівні такого відсотка до ВВП, який відповідав би фінансовим реаліям України. Законодавчо закріплені фіскальні правила складніше змінити, дотримання цих правил є обов’язковим, що підвищуватиме прогнозованість та ефективність боргової політики. Доцільно також  урахувати  можливість  поєднання  ліміту  на  розмір  боргу  з  показниками, що забезпечують дію автоматичних стабілізаторів та дозволяють певну  гнучкість у застосуванні  антициклічної  фіскальної  політики  з  метою  протидії  значним  спадам  в економіці; б) збільшити частку боргу в національній валюті в загальній сумі державного й гарантованого державою боргу України до рівня 50% – 55%, а у перспективі до 70% – 80%. Внутрішні запозичення слід збільшити за рахунок розширення кола покупців державних цінних паперів – інституційних інвесторів та фізичних осіб, для яких емітувати різні види державних облігацій. Для інституційних інвесторів держава може пропонувати облігації  середньо- та довгострокового терміну погашення з річним купонним доходом, який приблизно відповідатиме фактичним темпам інфляції.  Випуск таких облігацій відповідає пріоритетам боргової політики та сприятиме формуванню надійних активів у інвесторів. Для фізичних осіб доцільно запровадити кілька видів роздрібних облігацій, зокрема, індексовані облігації (щодо рівня інфляції та валютного курсу), диверсифікувати облігації за термінами погашення, запропонувавши 6-, 18- та 24-місячні, а за умови успішного розвитку цього сегмента ринку збільшити терміни запозичень до 3 – 5 років. Для становлення повноцінного ринку внутрішніх запозичень необхідним є регулярне проведення аукціонів із розміщення облігацій, оголошення графіку проведення аукціонів на початку року та чітке його дотримання; в) сформувати ефективну систему ризик-менеджменту, яка базуватиметься на використанні сучасних методів оцінювання потенційних боргових ризиків. Управління боргом повинно включати диверсифікацію ризиків, яка передбачає випуск цінних паперів з широким діапазоном строків обігу замість концентрації цих строків у тих точках поточної кривої доходності, котрі в даний момент, як здається, вимагають найнижчих витрат; г) необхідно розробити нові моделі й методики оцінювання боргових ризиків, які максимально враховуватимуть потенційно можливі ризики,  виходячи зі «Стокгольмських принципів». Зокрема, нові методики повинні поєднувати традиційний аналіз із інструментарієм стрес-тестів. Стрес-тести динаміки державного боргу в рамках макроекономічних сценаріїв мають поєднати перспективні макроекономічні прогнози з оцінкою чутливості державного боргу до ймовірних потрясінь в економічній і фінансовій сферах. «Положення про управління ризиками, пов’язаними з державним боргом» слід доповнити новими моделями оцінювання ризиків, виходячи зі «Стокгольмських принципів». При цьому необхідно продовжити роботу з удосконалення інструментарію оцінювання боргових ризиків, оновлюючи відповідну нормативну базу.

Основні наукові праці:

  1. Новосад Л.Я. Соціально-економічні передумови і макроекономічні наслідки державної заборгованості / Л.Я. Новосад // Фінанси України.-1998.- №6.- С. 37-42.
  2. Новосад Л.Я. Предпосылки и последствия формирования внутренней государственной задолженности в Украине / Л.Я. Новосад // Финансовая теория и политика современного государства: Сб. научных трудов. – Болгария: АБАГАР - АО, Велико Тырново, 2002. – С. 129 – 137.
  3. Новосад Л.Я. Фіскально-бюджетна політика у системі антикризових заходів / Л.Я. Новосад // Світ фінансів. – Тернопіль: ТНЕУ. – 2009. – Випуск 1 (18). – С. 28-35.
  4. Бенч Л.Я. Фіскально-бюджетна політика у кризовому та посткризовому періодах: реалії та перспективи  / Л.Я. Бенч // Збірник наукових праць «Фінансова система України». – Острог: Видавництво Національного університету «Острозька академія», 2011. – Випуск 17. – С.17-25.
  5. Бенч Л.Я. Особенности реализации бюджетно-налоговой политики государства в посткризисный период развития экономики/ Л.Я. Бенч, Т.А. Коляда  // Бизнесинформ.- 2011. - №7. – С. 124-126.
  6. Бенч Л.Я. Тендеції та проблеми фіскально-бюджетної політики у кризовому і посткризовому періодах / Л.Я. Бенч // Ринок  цінних паперів.- 2012. -  №3 - 4.- С.23-28.
  7. Бенч Л. Напрями вдосконалення управління державним боргом в Україні / Л. Бенч, В. Лісовенко // Ринок  цінних паперів.- 2013. -  №9 - 10.- С.3-10.
  8. Бенч Л. Новітні технології управління державним боргом / Л. Бенч, В. Лісовенко // Інновації у фінансовій сфері: монографія. В.М.Опарін, Т.В.Паєнтко, В.М.Федосов та ін.; За заг. ред. В.М.Опаріна. – К.: КНЕУ. 2013. – С. 163-182.

Співпраця з державними і фінансовими установами України, зарубіжними навчальними закладами, урядовими і неурядовими організаціями: Приймала участь у підготовці експертних висновків на законопроекти з питань бюджету та державного боргу, у розробці навчально-методичних посібників щодо імплементації положень Бюджетного та Податкового кодексів України у навчальний процес. За результатами спільних наукових дослідженнях з вітчизняними та зарубіжними науковими закладами підготовлені наукові публікації та навчально-методичні матеріали.

Буряченко Андрій Євгенович, кандидат економічних наук, доцент, доцент кафедри фінансів КНЕУ. Народився 13 липня 1970 р. у м. П’ятихатки Дніпропетровської обл. Закінчив Київське вище військово-морське політичне училище у 1991 р. та Київський інститут народного господарства в 1994 р., спеціальність «фінанси і кредит»

Трудова діяльність: проектний інститут метрології та стандартизації – старший економіст (1994-1997 рр.); КНЕУ – асистент, ст. викладач, доцент кафедри фінансів (з 1997 р.).

Кандидатську дисертацію на тему «Бюджетне вирівнювання в реалізації регіональної політики держави» захистив у 2001 р. в Київському національному економічному університеті імені Вадима Гетьмана – наук. керівник к.е.н., доцент Гапонюк М.А.

Докторська дисертація на тему «Фінансовий потенціал соціально-економічного розвитку: регіональний вимір» рекомендована до захисту кафедрою фінансів Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана – наук. консультант д.е.н., проф. Федосов В.М.

Детальніше

Творчий внесок: Принципи самозабезпечення і самодостатності, що покладаються нині в основу регіонального менеджменту, підвищують інтерес місцевих органів влади та управління до продукування власних фінансових ресурсів. При цьому виникає потреба об’єктивної оцінки фінансового потенціалу регіону. Вивчення різноманітних наукових підходів до економічної сутності та складових фінансового потенціалу дозволило сформулювати власне теоретичне обґрунтування еконо­мічної сутності та характерних особливостей фінан­сового потенціалу регіону. Фінансовий потенціал визначено як спроможність акумулювати фінансові ресурси за допомогою використання наявних дохідних джерел та формування сприятливого інвестиційного клімату завдяки застосуванню відповідних фінансових інструментів з метою забезпечення стійкого соціально-економічного розвитку відповідної території.

Надано визначення такій новітній моделі бюджетних відносин, якмакрофедералізм–  система внутрішніх та міжрегіональних міжурядових фінансових відносин яка передбачає певну фінансову самостійність суб’єкту відносин та  законодавча зафіксований розподіл функціональних повноважень та відповідальності структур різних рівнів влади з паритетним розмежуванням на цій основі доходів та видатків між ними на засадах державної соціально-економічної й політичної доцільності, соціальної етики, міжрегіональної, міжнаціональної і суспільної солідарності,  а також врахування факторів урбанізації, глобалізації та інформаційної революції.

Окресленні критерії розподілу фіскальних повноважень між різними рівнями бюджетної системи:

– економічної ефективності: податки, які є бюджетоутворюючими та впливають на ефективність функціонування внутрішнього ринку, повинні контролюватися центральною владою;

– загальнодержавної справедливості: контроль за пропорційним перерозподілом доходів повинен бути в межах компетенції центральної влади;

– адміністративної доцільності:  зниження кількості обов’язкових для виконання нормативних вимог та зниження рівня адміністративних витрат;

– достатності податкових надходжень: забезпечення підзвітності та відповідності між дохідною та видатковою частинами бюджету.

Для оцінки фінансового стану території повинні використовуватись відносні та інтегральні показники: коефіцієнт самостійності, коефіцієнт вилучення коштів до державного бюджету, коефіцієнт бюджетного покриття, коефіцієнт трансфертів у місцеві бюджети, коефіцієнт податкової самостійності, коефіцієнт відносної бюджетної забезпеченості, інтегральний коефіцієнт фінансової стійкості, коефіцієнт локалізації, коефіцієнт варіації Williamson’s, зважений коефіцієнт варіації, відносне серед­нє відхилення, індекс Theil, що дозволить об’єктивно оцінити фінансово-економічний стан досліджуваних територій, визначити проблеми у їх фінансовому  забезпеченні та запропонувати можливі шляхи згладжування вищеозначених диспропорцій.

Вказується, по-перше, що з часів впровадження політики децентралізації в світі накопичився певний негативний досвід у сфері реалізації управлінських рішень; по-друге, на економіку, як на наднаціональному, національному, так і місцевому рівнях діють такі фактори як глобалізація, урбанізація та інформатизація, що принципово змінює характер взаємодії та структуру взаємозв’язків між населенням певного регіону, місцевою і центральною владою відповідно. Аналізуючи вплив на фінансовий потенціал вищезазначених чинників, пропонуються напрями активізації діяльності місцевої влади по нарощуванню та ефективному використанню фінансового потенціалу регіону. При цьому головна увага приділяється фінансовим можливостям розвитку місцевого господарства та посиленню впливу місцевих органів влади на податкоспроможність регіону.

За результатами наукових досліджень підготовлена й прийнята до захисту дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук «Фінансовий потенціал соціально-економічного розвитку: регіональний вимір».

Основні наукові праці: опубліковано понад сорок наукових праць, зокрема:

  • Буряченко А.Є. Проблемні питання розробки й впровадження фінансової політики на місцевому рівні // Ринок цінних паперів в Україні. – 2008. – № 7-8. – С.3-9.
  • Буряченко А.Є. Бюджетний федералізм як принцип побудови фінансів місцевого самоврядування в розвинутих країнах // Вчені записки: Зб. наук. праць. Вип. 11. – К.: КНЕУ, 2009. – С. 83-89.
  • Буряченко А.Є. Короткотермінові позички як інструмент оперативного бюджетного регулювання // Фінанси України. – 2010. - № 3 (172) – С. 22-29.
  • Буряченко А.Є. Впорядкування міжбюджетних фінансових потоків // Вчені записки: Зб. наук. праць. Вип. 12. – К.: КНЕУ, 2010. – С. 160-165.
  • Бюджетна система : підруч. / за наук. ред.. В.М. Федосова, С.І. Юрія. – К.: Центр учбов. літератури ; Тернопіль : Екон. думка, 2012. – 871с.
  • Бюджетний менеджмент. Тренінг-курс : навч. посіб. / Л.Д. Сафонова , А.Є.Буряченко, Є.О. Малік та ін. ; за заг. ред.. Є.О. Малік ; передм. Т.І. Єфименко. – К.: ДННУ «Акад. фін. управління», 2012. – 400 с. - С. 129-171. 
  • Фінансовий механізм структурної модернізації економіки України: [монографія / за заг. ред. С.В. Онишко, В.П. Унинець-Ходаківської]. - Ірпінь: Видавництво Національного університету ДПС України, 2013. – С. 586-590.
  • Буряченко А.Є. Урбанізаційні фактори економічного росту // Ринок цінних паперів України. – 2013. – № 7-8. – С.13­25.
  • Буряченко А.Є. Фінансовий потенціал регіонального розвитку : монографія / А.Є. Буряченко. – К. : КНЕУ, 2013. – 342 с.
  • Buriachenko A. Nature and Mechanisms of State Fiscal Policy // Narodnostopanski Arhiv. - Year LXVI, Book 4-2013, P. 51-59. 
  • Буряченко А.Є.Функціональна децентралізація та вдосконалення системи бюджетних відносин // Фінанси України. – 2014. - № 2 – С. 17-27.
  • Buriachenko A. Medium-term planning and budgeting at а local level // Business Management. – Tsenov Academic Publishing House, Svishtov. – 2014. - № 3.- P. 53-77.
  • Міжпредметний тренінг за магістерською програмою «Державний фінансовий менеджмент»: навч. посіб. / [В.М. Опарін, О.М. Тимченко, Л.Д. Сафонова та ін.]. – К. : КНЕУ, 2014. – С. 38-60.
  • Буряченко А.Є. Соціальна інфраструктура у системі управління місцевим розвитком // Ринок цінних паперів України. – 2014. – № 7. – С. 77-88.

Співпраця з державними і фінансовими установами України, зарубіжними навчальними закладами, урядовими і неурядовими організаціями: Приймав участь у підготовці експертних висновків на законопроекти з питань бюджету та оподаткування, на проекти Законів України про Державний бюджет України на окремі роки, у підготовці матеріалів до Послання Президента України до Верховної Ради України, у розробці навчально-методичних посібників щодо імплементації положень Бюджетного та Податкового кодексів України у навчальний процес. За результатами спільних наукових дослідженнях з вітчизняними та зарубіжними науковими закладами підготовлені наукові публікації та навчально-методичні матеріали.

Гладченко Лідія Петрівна, кандидат економічних наук, доцент, доцент кафедри фінансів КНЕУ. Народилася 23 січня 1975 р. в м. Києві. Закінчила Київський національний економічний університет в 1997 р., спеціальність «Фінанси і кредит»

Трудова діяльність: КНЕУ – асистент, ст. викладач, доцент кафедри фінансів (1997-2013 рр.); КНЕУ – навчання в докторантурі кафедри фінансів (з 2013 р.).

Кандидатську дисертацію на тему «Оптимізація бюджетного дефіциту: західна теорія і практика» захистила у 2004 р. в Київському національному економічному університеті імені Вадима Гетьмана – наук. керівник д.е.н., проф. Федосов В.М.

Детальніше

Творчий внесок: За результатами дослідження збалансованості бюджету і державних фінансів запропоновано авторське визначення бюджетного дефіциту. Бюджетний дефіцит є особливим фінансовим результатом діяльності держави як суспільно-правового інституту, який свідчить про перевищення видатків бюджету над доходами та, одночасно з цим, про залучення нею додаткових тимчасово вільних фінансових ресурсів від інших суб’єктів національної економіки або з-за кордону. Визначено, що в процесі аналізу бюджетного дефіциту потрібно враховувати обмеженість економічних ресурсів. Сучасні уряди функціонують в умовах постійної обмеженості фінансових ресурсів, а виникнення бюджетного дефіциту зумовлює їх звернення до заощаджень інших суб’єктів через механізми фінансового ринку, що прямо впливає на розміщення ресурсів, як у межах країни, так і між країнами.

У сучасній теорії і практиці публічних фінансів поняття «дефіцит» виходить за рамки бюджету. Це зумовлено розвитком державних фінансів, ускладненням фінансово-грошового господарства держави і розмаїттям фінансових фондів, через які здійснюється вплив з боку держави на соціально-економічний розвиток. Тому обґрунтовано необхідність уведення у вітчизняну наукову фінансову термінологію теоретичного поняття «фіскальний дефіцит». Фіскальний дефіцит – це фінансовий результат за операціями державного сектору, який проявляється у недостатньому обсязі державних доходів для фінансування державних видатків. Використання даного поняття у науковому й практичному аспектах дозволяє більш точно оцінити фінансову ситуацію у країні та пропорції розміщення фінансових ресурсів між приватним і державним секторами, національною економікою та зовнішнім світом, їх розподілу між власниками капіталів і платниками податків, а також у часі – між фазами економічного циклу, між теперішніми й прийдешніми поколіннями, а також позначиться на фінансовій практиці через розширення бази розрахунку цього показника.

У результаті наукових досліджень було теоретично обґрунтовано розмежування бюджетних доходів і надходжень, а також бюджетних видатків і витрат бюджету, виходячи з двох критеріїв: по-перше, критерію заборгованості, а по-друге, суспільно-правового і приватно-правового характеру діяльності держави. Перший критерій вимагає будь-які державні запозичення розглядати як джерела фінансування бюджетного дефіциту, оскільки вони зумовлюють виникнення боргових зобов’язань держави. Другий критерій означає, що якщо доходи або видатки здійснюються урядом з метою управління ліквідністю бюджетного фонду (тобто з приватно-правової точки зору), вони мають відноситися до фінансування бюджету. Це дозволяє раціоналізувати прийняття рішень у сфері бюджету. Також було запропоновано у складі фінансування бюджету виділяти окремо надходження/витрачання бюджетних ресурсів, призначених для управління ліквідністю бюджетного фонду, щоб не допустити в цій частині рефінансування державного боргу. Крім того, фінансові інструменти, призначені для залучення джерел фінансування бюджетного дефіциту, мають носити довгостроковий характер (більше 1 року), тоді як інструменти, за допомогою яких залучаються фінансові ресурси для управління ліквідністю бюджету, повинні мати короткостроковий характер.

У західній економічній політиці відбувався відхід від доктрини досягнення максимальної зайнятості економічних ресурсів. Бюджетні дефіцити, які сприяли цій меті, призводять до поступового накопичення таких явищ, негативні наслідки яких проявляються лише з часом, а також потребують значних зусиль на їх подолання (високий державний борг; роздуте державне фінансування соціальної сфери, яке за умов старіння нації загрожує перетворитися на чинник кризи державних фінансів; підвищення ризиків економічної діяльності, викликані побоюваннями монетизації дефіцитів, виснаження ресурсного потенціалу тощо). Натомість проголошено прагнення досягти гармонійного сталого розвитку (економічного, соціального і безпеки навколишнього природного середовища). Це зумовлює зміну ролі бюджетного дефіциту у фінансовій політиці уряду: відхід від дефіциту як інструменту досягнення повної зайнятості і перехід до сталого бюджетного сальдо, тобто такого, який сприяє сталому розвитку.

У західній теорії і практиці публічних фінансів розроблене широке коло підходів до розрахунку бюджетного дефіциту. Ми пропонуємо їх поділ на дві групи: а) показники дефіциту, що використовуються для потреб управління бюджетним фондом, б) показники, які слугують для проведення макрофінансового аналізу і розроблення фінансової політики. Якщо для першої групи показників дефіциту інформаційною базою розрахунку є дані бюджетної статистики, то для другої групи показників також використовується система національних рахунків і статистика урядових фінансів МВФ.

З метою підвищення ефективності управління бюджетним дефіцитом необхідно ухвалити низку управлінських рішень. По-перше, встановити в Україні на законодавчому рівні граничний розмір бюджетного дефіциту у відсотках до ВВП. По-друге, цільовим показником для цього обрати дефіцит сектору державного управління з урахуванням невиконаних урядом запланованих у бюджеті видатків. По-третє, здійснювати моніторинг бюджетного дефіциту як один із важливих окремих блоків системи моніторингу державного боргу. По-четверте, застосовувати фінансові санкції до уряду в разі порушення ним граничного розміру дефіциту в формі переведення суми штрафу на окремий рахунок НБУ з подальшим його використанням винятково на цілі поповнення золотовалютних резервів НБУ.

Дослідження сектору загального державного управління призвели до виділення урядових фінансів як сукупності специфічних грошових відносин, які виникають між урядовими інституціями, з одного боку, та юридичними, фізичними особами, міжнародними інституціями, урядами інших країн – з іншого у процесі розподілу вартості суспільного продукту шляхом формування і використання урядовими інституціями фінансових ресурсів і фондів суспільного призначення. Обґрунтовано, що необхідність урядових фінансів зумовлена потребою створення матеріального забезпечення для здійснення особливої діяльності – державного управління як суспільного блага.

Основні наукові праці:

  1. Гладченко Л.П. Традиційний підхід до визначення дефіциту, його аналітичне значення / Л.П. Гладченко // Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. – 2003. – № 2. – С. 255-262.
  2. Гладченко Л.П. Бюджетний дефіцит: джерела і механізм фінансування / Л.П. Гладченко // Ринок цінних паперів України. – 2003. – № 4-5. – С. 15-25.
  3. Гладченко Л.П. До питання про сутність квазібюджетних операцій / Л.П. Гладченко // Проблеми формування ринкової економіки: Міжвід. наук. зб. – 2001. – Вип. 9. – С. 316-320.
  4. Федосов В.М., Гладченко Л.П. Бюджетний дефіцит у контексті західної фінансової теорії і практики / В.М. Федосов, Л.П. Гладченко // Финансовые риски. – 2006. – № 3 (44). – С.19-32.
  5. Гладченко Л.П. Бюджет держави у контексті міжнародних стандартів статистики / Л.П. Гладченко // Фінанси, облік і аудит: Зб. наук. праць – К.: КНЕУ, 2008. – Вип. 12. – С.28-34.
  6. Гладченко Л.П. Теоретичні основи бюджетного дефіциту: економічний і політичний ракурс / Л.П. Гладченко // Ринок цінних паперів України – 2011. – № 9-10. – С. 23-28.
  7. Гладченко Л.П. Прозорість державних фінансів як передумова ефективності державного управління / Л.П. Гладченко // Ринок цінних паперів України – 2011. – № 3-4. – С. 35-41.
  8. Гладченко Л.П. Критичний погляд на фіскальні правила діяльності уряду в українському бюджетному законодавстві / Л.П. Гладченко // Фінанси, облік і аудит: зб. наук. праць / [відп.ред. А.М. Мороз] – К.: КНЕУ, 2012. – Вип. 19. – С.39-46.
  9. Бюджетний менеджмент: Підручник / В.Федосов, В.Опарін, Л. Сафонова та ін.; За заг. ред. В. Федосова. – К.: КНЕУ, 2004. – 864 с.
  10. Бюджетна система: підруч. / За наук.ред. В.М. Федосова, С.І. Юрія. – К.: Центр учбов. літератури; Тернопіль: Екон.думка, 2012 – 871 с.

Співпраця з державними і фінансовими установами України, зарубіжними навчальними закладами, урядовими і неурядовими організаціями: Приймала участь у підготовці експертних висновків на законопроекти з питань бюджету та державного боргу, у розробці навчально-методичних посібників щодо імплементації положень Бюджетного та Податкового кодексів України у навчальний процес. За результатами спільних наукових дослідженнях з вітчизняними та зарубіжними науковими закладами підготовлені наукові публікації та навчально-методичні матеріали.

Жибер Тетяна Василівна, кандидат економічних наук, доцент, доцент кафедри фінансів КНЕУ. Народилася 6 листопада 1976 р. в с. Данилівка Біловодського р-ну Луганської обл. закінчила Київський національний економічний університет в 1999 р. спеціальність «Фінанси»

Трудова діяльність:  КНЕУ –  асистент, ст. викладач, доцент кафедри фінансів (з 2005 р.)

Кандидатську дисертацію на тему «Бюджетний процес та його оптимізація в Україні» захистила у 2006 р. в Київському національному економічному університеті – наук. керівник д.е.н., проф. Опарін В. М.

Детальніше

Творчий внесок: Поле наукових досліджень включає питання змісту та організації бюджетного процесу в Україні, ефективності планування та виконання бюджетних видатків, ефективного управління державними фінансами в умовах економічних та геополітичних викликів. Зазначено, що поєднання різних методів та інструментів у бюджетному процесі залежить від бюджетного устрою та бюджетної системи країни.

Розроблено теоретичні основи макрофінансового бюджетування, які лягли в основу однойменної навчальної дисципліни. Причиною запровадження технологій бюджетування стала необхідність збільшення ефективності та результативності витрачання коштів держави й територіальних громад. Особливістю бюджетування в демократичній державі є постійний діалог та співпраця між платниками, що формують бюджетні доходи, та політиками і державними службовцями, які розпоряджаються витрачанням сформованих бюджетних доходів від імені населення. Сформульовано та розроблено власні критерії для оцінки наслідків витрачання суспільних коштів та діалогу із платниками податків, чиї кошти використовуються для надання гарантованих державою послуг. Бюджетування в Україні запроваджується у вигляді «програмно-цільового методу управління бюджетнимикоштами», як зазначено у чинному законодавстві. Особливістю бюджетування у місцевих бюджетах є «спільне бюджетування», коли громада виступає замовником тієї чи іншої послуги за рахунок бюджету.

Приймала участь у розробці організаційних засад макрофінансового планування, розглянуто перспективи його розвитку в Україні та світі. Підготовлено дисципліну «Макрофінансове планування», у програмі якої сформульована необхідність середньострокового планування та визначення чіткої державної стратегії при макрофінансовому плануванні. За результатами роботи над дисципліною визначено місце макрофінансового планування у державному фінансовому менеджменті. Макрофінансове планування розглянуте як система, що поєднує суб’єктів, стратегічні цілі, нормативне забезпечення, методологію та інші елементи. Підкреслено важливість обрання правильного алгоритму макрофінансового планування та абсолютну координацію інформації усіх його суб’єктів між собою.

За результатами наукових досліджень розроблено комплексну задачу з бюджетного менеджменту, яка охоплює планування видатків на соціальну сферу з бюджету міста, імітує практичні ситуації та передбачає складання кошторису та частини міського бюджету за видатками.

Основні наукові праці:

  1. Жибер Т.В.  Теоретичні аспекти бюджетного устрою. // Фінанси України. – 2003. – №11. – С.11-15.
  2. Жибер Т.В. Бюджетна термінологія як основа організації бюджетного процесу // Фінанси, облік і аудит: Зб. наук. праць / Відпов. ред. А.М. Мороз. – К.: КНЕУ, 2004. – Вип. 4. – С. 79-85.
  3. Жибер Т.В. Бюджетна політика України на сучасному етапі та її реалізація в бюджетному процесі // Фінанси України – 2005. – № 8. – С. 7-12.
  4. Федосов В. М., Кондратюк С. Я., Сафонова Л. Д. та ін. Бюджетний менеджмент. Практикум: навч. посіб. / за заг. ред. проф. В. Федосова. – К.: КНЕУ, 2005. – 420 с
  5. Жибер Т. В.  Використання результативних показників у бюджетуванні / Т. Жибер // Ринок цінних паперів України. – 2009. – №9-10. – С.29-32.
  6. Жибер Т. В.   Удосконалення процесу бюджетування в Україні / Т. В. Жибер // Фінанси України. – 2009. – №8. – С. 76-81.
  7. Макрофінансове бюджетування: навч. посіб. / Т. С. Бабич, Т. В. Жибер; ред.: В. М. Федосов; ДВНЗ "Київ. нац. екон. ун-т ім. В. Гетьмана". – К. : КНЕУ, 2011. – 312 c.
  8. Бюджетний менеджмент: тренінг-курс: навч. посіб./ за заг ред Є.О. Малік – К.: ДННУ «Акад. фін. управління», 2012 – 400 с.
  9. Бюджетна система України: тренінг-курс / за заг. ред. В.М.Опаріна. – К.: ДННУ «Академія фінансового управління». 2012. – 390 с.

Співпраця з державними і фінансовими установами України, зарубіжними навчальними закладами, урядовими і неурядовими організаціями: Приймала участь у розробці навчально-методичних посібників щодо імплементації положень Бюджетного та Податкового кодексів України у навчальний процес. За результатами спільних наукових дослідженнях з вітчизняними та зарубіжними науковими закладами підготовлені наукові публікації та навчально-методичні матеріали.

Кондратюк Сергій Якович, кандидат економічних наук, доцент, доцент кафедри фінансів КНЕУ. Народився 31 травня 1965 р. в с. Зірно Березнівського р-ну Рівненської обл., Україна. Закінчив Київський інститут народного господарства імені Д. С. Коротченко в 1989 р., спеціальність «фінанси і кредит»

Трудова діяльність: строкова служба в армії (1984-1986 рр.); фінансовий відділ Дніпровського райвиконкому м. Києва – економіст (1989-1990 рр.); дитяча клінічна лікарня № 2 м. Києва – старший економіст (1990-1991 рр.); Головне управління охорони здоров’я м. Києва – заступник начальника планово-економічного управління (1991-1998 рр.); КНЕУ – ст. викладач, доцент кафедри фінансів (з 1998 р.).

Кандидатську дисертацію на тему «Фінансове забезпечення медичних закладів в умовах ринкової економіки» захистив у 1997 р. у Київському національному економічному університеті (м. Київ) – наук. керівник к.е.н., доц. Буряк Л.Д.

Детальніше

Творчий внесок: Аргументовано, що в Україні має бути прийнята стратегія економічного розвитку суспільства на основі: досягнення кількісного і якісного розподілу різних форм енергії, її збереження, нагромадження та збільшення; постійного перевищення народжуваності над смертністю населення; комплексної боротьби з розкраданням енергії людності. А це уможливлює задоволення людських потреб за рахунок збільшення енергетичного бюджету при умові збільшення приросту населення в Україні, підвищенні їхньої продуктивності праці та зниженні розкрадання енергії.

Визначено, що організація бюджетної роботи на базі єдиних форм аналітичних таблиць із застосуванням єдиних методів обчислення аналітичних показників та обов’язковим зазначенням найважливіших координуючих завдань і результатів виконання бюджету, дозволить підвищити рівень бюджетного аналізу як однієї з важливих функцій управління бюджетним процесом. Належне проведення бюджетного аналізу дозволить виявляти недоліки у виконанні бюджету, залучати резерви, виявляти відхилення від затверджених призначень, виправляти недоліки бюджетування, попереджати бюджетні правопорушення, давати вірну оцінку виконанню бюджету, стану фінансової і платіжно-розрахункової дисципліни, що дуже важливо для підвищення якості бюджетного планування.

Обґрунтовано бюджетний моніторинг як спеціально організоване, системне і систематичне спостереження за розробкою та виконанням програми й аналізу її кількісних та якісних змін. Створення системи бюджетного моніторингу уможливлює не тільки підвищення ефективності використання коштів і рівня керованості бюджетним об’єктом, але є передумовою формування і розвитку громадянського суспільства. Крім того, бюджетний моніторинг забезпечує прозорий сталий розвиток території, гармонійне поєднання інтересів територіальних громад, держави і бізнесу, а також удосконалення основних форм і видів бюджетної діяльності.

Обґрунтовано виділення поняття «бюджетний потенціал», як явища пов’язаного з відхиленням між потенційними і фактичними бюджетними ресурсами, не тільки в частині потенційних доходів, а й ефективних (раціональних) видатків. Він дотичний до бюджетного федералізму в частині виявлення та залучення потенційних бюджетних ресурсів. Крім того, бюджетний потенціал потребує окремого розгляду як процес і як результат. Для подальших досліджень бюджетного потенціалу необхідно визначити складові бюджетного потенціалу, розробити його узагальнену структуру, дослідити підходи з оцінки бюджетного потенціалу.

Аргументовано, що в умовах інноваційно-інвестиційний типу розвитку національної економіки формування сектору суспільних благ має відбуватись за активного втручання держави, яка постає головним суб’єктом регульованої економіки. Державне економічне регулювання в соціально орієнтованій економіці повинне мати ширший характер, оскільки держава має контролювати не тільки вирівнювання доходів, але й використання капіталу, робочої сили, ціновий механізм.

Основні наукові праці:

  1. Кондратюк C. Я. Послуги Державного казначейства: сутність і тенденції розвитку // Фінанси України. – 2005. –  № 1. –  С. 16-24.
  2. Кондратюк C. Я. Фінансова спроможність як категорія публічних фінансів: сутність та складові / У співавторстві з Н.В.Осадчук // Вчені записки: Збірник наукових праць. – Випуск 10 / Відп. ред. А. Ф. Павленко. – К.: КНЕУ, 2008. – С.133-138.
  3. Кондратюк C. Я. Бюджетний аналіз і його засади // Вчені записки: Збірник наукових праць. – Випуск 11 / Відп. ред. А. Ф. Павленко. — К.: КНЕУ, 2009. – С.76-83.
  4. Sergiusz Y. Kondratiuk Theoretical principles of the budget monitoring// rozwój nauki, spo?ecze?stwa i gospodarki w dobie kryzysu: aspekty psychospo?eczne i ekonomiczne. –Chrzan?w, 2009. — C. 137-143
  5. Кондратюк C. Я. Аутсорсинґ як спосіб боротьби з неефективністю в бюджетних закладах // Формування ринкової економіки: Зб. наук. праць. Заснов. у 1992 р. Вип. 28. – К.: КНЕУ, 2012. – С. 367—375
  6. Кондратюк C. Я.Реформування територіального устрою України як підґрунтя демократичного бюджетного устрою / С. Я. Кондратюк// Сучасні парадигми розвитку конкурентоспроможного агропромислового виробництва : монографія / Під ред. д.е.н., проф. Ю. О. Нестерчук.– Умань: ВПЦ «Візаві», 2013.–Підрозд. 7.5. – С. 343-357.
  7. Кондратюк C. Я.Розвиток устрою небюджетних інституцій держави // Стратегія економічного розвитку України : зб. наук. праць –Вип. 32 / Голов. ред. А. П. Наливайко. –К. : КНЕУ, 2013. –С.52-62.
  8. Кондратюк C. Я.Засади модернізації управління бюджетами держави та місцевого самоврядування / С. Я. Кондратюк // Стан та перспективи розвитку економіки України в умовах глобалізації: теорія та практика. Колективна монографія / Під ред. д.е.н., професора  О. О. Непочатенко. – Умань : Видавничо-поліграфічний центр «Візаві», 2014. – Частина 1. – Підрозд. 3.5. — С. 238-251.
  9. Бюджетна система: підруч. / за наук. ред. В. М. Федосова, С. І. Юрія. Затверджено Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України. – К. : Центр учбов. літератури ; Тернопіль : Екон. думка, 2012.- 871 с.
  10. Бюджетна система України. Тренінг-курс : навч. посіб. / за заг. ред. В. М. Опаріна; передм. Т. І. Єфименко. Рекомендовано Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України. – К. : ДННУ «Акад. фін. управління», 2012-392 с.

Співпраця з державними і фінансовими установами України, зарубіжними навчальними закладами, урядовими і неурядовими організаціями: Приймав участь у розробці навчально-методичних посібників щодо імплементації положень Бюджетного кодексу України у навчальний процес. Є секретарем підкомісії з фінансів і кредиту Науково-методичної комісії МОН з вищої освіти за напрямом «Економіка і підприємництво».

Залучається до ліцензування та акредитації вищих навчальних закладів України.

Корнацька Роксолана Михайлівна, кандидат економічних наук, доцент, доцент кафедри фінансів КНЕУ. Народилася 14 серпня 1978р. в м. Тернополі. Закінчила Тернопільську академію народного господарства в 2001 р., спеціальність «Облік і аудит».

Трудова діяльність: ТОВ «Тер – аудит» – помічник бухгалтера-експерта (2000 р.); Тернопільська філія міжрегіональної академії управління персоналом – викладач (2001– 2002 рр.); КНЕУ – асистент, ст. викладач, доцент кафедри фінансів (з 2003 р.).

Кандидатську дисертацію на тему «Фінансування медичних послуг в Україні: сучасні тенденції та напрями реформування» захистила  у 2012 р. у Київському національному економічному університеті ім. Вадима Гетьмана  – наук. керівник д.е.н., професор Федосов В.М.

Детальніше

Творчий внесок: Дослідження проблематики фінансування медичних послуг та аналіз еволюції наукових підходів дали можливість обгрунтувати, що медична послуга є змішаним суспільним благом, фінансування якого необхідно здійснювати як за рахунок суспільного, так і приватного сектора. Це породжує проблему розподілу обмежених фінансових ресурсів, оскільки неспроможність ефективного фінансування благ характерна як для ринку, так і для держави. Доведено, що незалежно від моделей фінансування охорони здоров’я, які склалися в різних країнах, основним джерелом фінансового забезпечення медичних послуг залишаються видатки бюджетів різних рівнів. Наповнення бюджетів здійснюється за рахунок податкових надходжень, а виробництво та споживання медичних послуг є специфічним актом обміну, який забезпечується взаємозв’язком: «суспільне благо – податок».

 Доведено, що медична послуга є структурною одиницею медичної допомоги. Її виокремлення визначається необхідністю забезпечення оптимально можливого розподілу джерел фінансування медичних послуг між суспільним та приватним секторами економіки. У структурі медичної допомоги виділено дві частини: перша включає ті медичні послуги, які мають чітко виражену суспільну сторону; друга частина – медичні послуги, які надаються за відсутності безпосередньої загрози життю та здоров’ю особи. Сформульовано власне визначення поняття «бюджетна медична послуга» як специфічної послуги, фінансування якої здійснюється шляхом перерозподілу коштів державного централізованого фонду для збереження, покращення та відновлення стану здоров’я населення з метою забезпечення працездатності та максимально можливої тривалості життя.

Виявлено невідповідність сучасної системи організації медичних послуг реальним потребам населення. Основна частина коштів, як свідчать результати проведеного аналізу за рівнями надання медичної допомоги, спрямовується на фінансування спеціалізованої та високоспеціалізованої допомоги. Відповідно фінансування первинної медико-санітарної допомоги вкрай обмежене, що призводить до нераціонального використання наявних фінансових ресурсів. Доведено, що проведення наукових досліджень, результатом яких є розроблення нових та удосконалення існуючих методів діагностики, профілактики та лікування, створення нових препаратів уможливить підвищення якості медичної послуги, що сприятиме зміцненню здоров’я, покращенню якості та продовженню тривалості життя, дасть змогу медичному закладу ефективніше використовувати фінансові ресурси, що підтверджують результати проведених розрахунків.

Обґрунтовано необхідність проведення широкомасштабної, комплексної, з чітко визначеною послідовністю заходів реформи системи охорони здоров’я та визначено її основне спрямування – забезпечення доступності медичних послуг високої якості, що сприятиме максимально можливому покращенню стану здоров’я населення із одночасним раціональним використанням фінансових ресурсів. Одним із пріоритетних напрямів є реформування, насамперед, механізму бюджетного фінансування з подальшим розширенням та залученням додаткових джерел фінансування медичних послуг. Для досягнення цієї мети необхідно чітко визначити критерії розмежування медичних послуг на безоплатні, фінансування яких здійснюється за рахунок бюджетних видатків (бюджетні медичні послуги) та платні – медичне страхування й кошти населення.

Запропонована методика розрахунку інтегрованого показника оцінки результатів діяльності медичної  установи, який дає можливість визначити ефективність використання ресурсів порівняно з отриманими результатами. Це дозволить підвищити ефективність прийняття управлінських рішень щодо доцільності виконання або призупинення бюджетної програми, визначити напрями розвитку медичної установи, ступінь досягнення кінцевих цілей, передбачених стратегічним планом головного розпорядника бюджетних коштів.

 Основні наукові праці:

  1. Корнацька Р.М. Аналіз джерел фінансування охорони здоров’я: проблеми і перспективи / Р.М. Корнацька  // Фінанси, облік і аудит: Збірник наукових праць. – К.: КНЕУ, 2003. – №2. – С. 168 -175.
  2. Корнацька Р.М. Медична послуга в контексті суспільних благ / Р.М. Корнацька // Ринок цінних паперів України. – 2010. – №1-2. – С. 3-10.
  3. Корнацька Р.М. Економічна сутність медичної послуги / Р.М. Корнацька // Фінанси, облік і аудит: Збірник наукових праць. – К.: КНЕУ, 2010. – №16. - С. 89 – 99.
  4. Корнацька Р.М. Проблеми формування та використання власних надходжень бюджетних установ / Р.М. Корнацька // Світ фінансів: науково-практичний журнал ТДЕУ. – 2010. – №.2. – С. 44-51.
  5. Корнацька Р.М. Аналітична оцінка фінансування спеціалізованої медичної допомоги, що надається установами Національної академії медичних наук України з Державного бюджету / Р.М. Корнацька // Ринок цінних паперів України. – 2011. – № 3-4 . – С. 47-54.
  6. Корнацька Р.М. Удосконалення результативних показників виконання бюджетних програм (на прикладі наукових установ Національної академії медичних наук України) // Ринок цінних паперів України. – 2012. – №9.– С.31-36.
  7. Корнацька Р.М. Пріоритетні напрямки реформування системи охорони здоров’я: фінансовий аспект // Фінанси, облік і аудит: збірник наукових праць. – К.: КНЕУ, 2013. – Вип. 2(22). – С.169-177.
  8. Корнацька Р.М. Реалії та перспективи пенсійного забезпечення в Україні // Світ фінансів: науково-практичний журнал ТДЕУ. – 2013. – Вип.3 – С. 30-35. Корнацька Р.М. Удосконалення критеріїв та методів фінансування медичних послуг в Україні //Ринок цінних паперів України. – 2013. – № 9 - 10. – С. 47-53.
  9. Корнацька Р.М., Бенч Л.Я. Боргова політика в Україні: реалії та перспективи //Бізнес Інформ: науковий журнал. – Х.: ХНЕУ МОН України, НДЦ індустріальних проблем розвитку НАН України, – 2014. – №2. – С.35-39.

Малік Євгенія Олександрівна, кандидат економічних наук, доцент, доцент кафедри фінансів КНЕУ. Народилась 27 березня 1979 р., у м. Києві. Закінчила Київський національний економічний університет у 2002 р., спеціальність «Облік і аудит»

Трудова діяльність: Київська міська клінічна стоматологічна поліклініка – бухгалтер, заступник головного лікаря з економіки (1997-2003 рр.); Київський національний економічний університет – аспірант з відривом від виробництва кафедри фінансів (2003-2004 рр.); Київський національний економічний університет – асистент, ст. викладач, доцент кафедри фінансів (з 2004 р.)

Кандидатську дисертацію на тему «Система фінансування охорони здоров’я: конкурентні та соціальні критерії розвитку» захистила у 2007 р. Київському національному економічному університеті імені Вадима Гетьмана – наук. керівник  – к.е.н., доц., М.А. Гапонюк.

Детальніше

Творчий внесок: Доведено, що фінансово-економічні відносини в охороні здоров’я є, з одного боку, відносинами споживання частини ВВП держави, а з іншого – відносинами створення, розподілу і споживання медичних послуг. Відповідно,  фінансування охорони здоров’я  запропоновано визначити як процес формування і використання фінансових ресурсів, для забезпечення функціонування системи заходів, спрямованих на збереження і розвиток фізіологічних й психологічних функцій, оптимальної працездатності та соціальної активності людини при максимальній біологічно можливій індивідуальній тривалості життя. Обґрунтовано, що фінансування охорони здоров’я має здійснюватись на засадах оптимального поєднання конкурентних і соціальних критеріїв, як способів найбільш раціонального використання коштів з урахуванням вимог рівного та справедливого доступу всіх громадян до медичного забезпечення, тобто встановлення напрямів розвитку закладів і служб у системі охорони здоров’я, які відповідають першочерговим завданням реформування системи охорони здоров’я України.

Визначені засади впровадження змішаної системи фінансування охорони здоров’я, заснованої на загальнообов’язковому державному соціальному медичному страхуванні й поетапному його запровадженні (підготовчий, організаційний, перехідний і заключний). Запропонована методика розрахунку страхового тарифу із загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування (без урахування надання швидкої невідкладної допомоги).

Обґрунтовані стратегічні передумови підвищення ефективності використання наявних фінансових ресурсів, на основі раціонального поєднання бюджетних та позабюджетних джерел фінансування закладів охорони здоров’я, оптимізації організації структури медичних закладів шляхом переорієнтації фінансування на первинну ланку медицини (медичні установи базового рівня).

Основні наукові праці:

  1. Малік Д.А., Малік Є.О., Моделі організації системи фінансування охорони здоров’я, прийнятність їх для України // Ринок цінних паперів України. –  № 5-6. – 2006. – С. 25-30.
  2. Малік Є.О., Завістовська Г.І. Засади й інструменти активізації фінансового впливу на соціально-економічний розвиток України // Фінанси України. – 2009. – № 4. – С.120-123.
  3. Буряченко А.Є., Малік Є.О. Результативність видатків місцевих бюджетів на охорону здоров’я // Формування ринкової економіки: Зб. наук. Праць. Вип. 21. – К: КНЕУ. - 2009. – С. 454-467.
  4. Степура М.М., Малік Є.О. Проблеми та орієнтири бюджетно-податкової політики в сучасних умовах // Інвестиції: практика та досвід. – 2010. – № 3. – С.33-35.
  5. Місцеві фінанси у схемах і таблицях: навч. посіб. / за ред. В.М.Федосова. – К.: КНЕУ, 2010. – 600 с.
  6. Малік Є.О. Студент у навчальному процесі: інноваційні технології, як складова формування конкурентоспроможного фахівця // Ринок цінних паперів України. – 2010. – № 3-4. – С. 27-28.
  7. Малік Є.О., Степура М.М. Макрофінансова стабілізація в Україні у сучасних умовах //Фінанси України. – 2011. – № 5. –  С.119-124.
  8. Малік Є.О., Котіна Г.М., Степура М.М. Інновації у фінансовій сфері: перспективи для України // Інвестиції: практика та досвід. – № 15. – 2012. – С.22-26.
  9. Бюджетна система: Підручник / за ред. В.М.Федосова, С.І.Юрія. – К.: ЦУЛ, 2012. – 871 с.
  10. Бюджетний менеджмент: тренінг-курс / заг. ред. Є.О. Малік. – К.: ДННУ «Академія фінансового управління». 2012. – 400 с.
  11. Бюджетна система України: тренінг-курс / за заг. ред. В.М.Опаріна. – К.: ДННУ «Академія фінансового управління». 2012. – 390 с.
  12. Малік Є.О., Табакова Т.В., Макрофінансові стабілізатори в системі регулювання економічного циклу //  Ринок цінних паперів України. – 2013. – № 3-4. – С. 9-14
  13. Інновації у фінансовій сфері: Монографія / В.М.Опарін, Т.В.Паєнтко, В.М.Федосов та ін.; За заг. ред. В.М.Опаріна. – К.: КНЕУ. 2013. – 444 с.
  14. Малік Є.О., Білінець М.Ю., Фінансування вищої освіти: світові тенденції та зарубіжний досвід // Ефективна економіка. – 2014. -№ 8.
  15. Міжпредметний тренінг за магістерською програмою «Державний фінансовий менеджмент»: навч. посіб. / В.М.Опарін, О.М.Тимченко, Л.Д.Сафонова та ін. – К.: КНЕУ, 2014. – 120 с.

Співпраця з державними і фінансовими установами України, зарубіжними навчальними закладами, урядовими і неурядовими організаціями: Приймала участь у підготовці експертних висновків на законопроекти з питань бюджету та бюджетного менеджменту, у розробці навчально-методичних посібників щодо імплементації положень Бюджетного та Податкового кодексів України у навчальний процес. За результатами спільних наукових дослідженнях з вітчизняними та зарубіжними науковими закладами підготовлені наукові публікації та навчально-методичні матеріали.

Сафонова Людмила Дмитрівна, кандидат економічних наук, доцент, доцент кафедри фінансів КНЕУ. Народилася 24 вересня 1959 р. в м. Києві. Закінчила Київський інститут народного господарства ім. Д.С.Коротченко в 1981р., спеціальність «фінанси і кредит»

Трудова діяльність: КІНГ – лаборант кафедри фінансів (1976-1977 рр.); Міністерство фінансів УРСР – економіст відділу фінансування освіти і культури Управління фінансування освіти, науки і культури (1981-1987 р.р.); КІНГ – інженер лабораторії з проблем вищої освіти, економіст 1 категорії, мол. наук. співробітник науково-дослідного сектору (1988-1992 рр.); КНЕУ – асистент, ст. викладач, доцент кафедри фінансів (з 1992 р.).

Кандидатську дисертацію на тему «Менеджмент виконання Державного бюджету України» захистила у 1998 р. у Київському національному економічному університеті  – наук. керівник к.е.н., доц. Опарін В.М.

Детальніше

Творчий внесок: Доведено, що стрижневою складовою бюджетного менеджменту є бюджетне планування (складання, розгляд і затвердження бюджету). Від того, який бюджет буде затвердженим, залежатиме і його виконання. Але незаперечним є і той факт, що в процесі виконання бюджету можуть вноситись певні корективи, які здатні покращити і дозволять досягти позитивних результатів. Відповідно до цього зроблено висновок про важливість такої складової бюджетного менеджменту, як організація виконання розробленого і затвердженого бюджету. З метою обґрунтування такої тези були вивчені і поглиблені теоретичні засади організації виконання бюджету.

Виокремлення суб’єктів бюджетного менеджменту, а також аналіз їх діяльності в Україні дозволив їх об’єднати у три умовні групи (загального управління, оперативного управління, частково пов’язані з бюджетом), а також розробити методологічну основу оптимізації розподілу функцій з виконання бюджету між фінансовими органами України з метою уникнення дублювання функцій між ними.

В процесі запровадження і функціонування казначейського обслуговування бюджетів України важливим є питання щодо оптимізації внутрішніх бюджетних потоків, їх обліку і відображення їх у звітності. Аргументована необхідність затвердження положення про механізм визначення і надання бюджетних трансфертів. Також наголошено на актуальності: а) відмови від практики заміни бюджетної позички бюджетною дотацією; б) закінчення всіх взаємовідносин між бюджетами до кінця бюджетного року; в) реформування складових організації обліку виконання бюджету; г) формування такої системи звітності про виконання бюджету, яка не потребувала би щорічних змін і змін протягом одного бюджетного року.

В результаті проведеного аналізу Бюджетного кодексу України в редакції 2001 і 2010 років, а також практичних аспектів бюджетної роботи  були оцінені інновації у бюджетному процесі, а саме: середньострокове бюджетне планування, розширення сфери застосування програмно-цільового методу; посилення бюджетного контролю за цільовим та ефективним використанням бюджетних коштів; направлення понадпланових доходів державного бюджету виключно на реалізацію пріоритетних інвестиційних програм і здійснення заходів, пов’язаних із проведенням соціальних реформ.

Основні наукові праці:

  1. Опарін В.М., Сафонова Л.Д. Сутність і складові бюджетного менеджменту  // Фінанси України. – 1998. – № 2. – С.60-66.
  2. Сафонова Л.Д. Реформування системи обліку виконання бюджету  // Фінанси України. – 1998. – №7. – С.35-39.
  3. Сафонова Л.Д. Система бюджетних взаємовідносин в Україні та шляхи її удосконалення  //Вчені записки: Наук. Збірник; Ред.. – К.: КНЕУ. – 1998. – Вип.1. – С.31-39.
  4. Сафонова Л.Д. Актуальні питання організації виконання бюджету в Україні // Фінанси, облік і аудит: Наук. збірник; Ред.. – К.: КНЕУ. – 2003. – Вип. 1. – С.160-167.
  5. Бюджетний менеджмент: Підручник / В.М.Федосов, В.М.Опарін, Л.Д.Сафонова та ін.; За заг. ред. В. Федосова. – К.: КНЕУ, 2004. – 864с.
  6. Бюджетний менеджмент. Практикум: Навч. посібник  / В.М.Федосов, С.Я. Кондратюк, Л.Д.Сафонова та ін.; За заг. ред. В. Федосова. – К.: КНЕУ, 2005. – 420с.
  7. Сафонова Л.Д., Нєвєшкіна Т.С. Теоретичні засади управління видатками бюджету // Фінанси України. – 2011. – № 3. – С.100-110.
  8. Бюджетний менеджмент: тренінг-курс: Навч. посібник  /  Л.Д.Сафонова, А.Є.Буряченко, Є.О.Малік та ін.; За заг. ред. Є.О.Малік; передм. Т.І.Єфименко. – К.:ДННУ  «Академія фінансового управління», 2012. – 400с.
  9. Інновації у фінансовій сфері: Монографія / В.М.Опарін, Т.В.Паєнтко, В.М.Федосов та ін.; За заг.ред. В.М.Опаріна. – К.:КНЕУ, 2013. – 444 с.
  10. Міжпредметний тренінг за магістерською програмою «Державний фінансовий менеджмент»: Навч. посіб. / В.М.Опарін, О.М.Тимченко, Л.Д.Сафонова та ін. – К.: КНЕУ, 2014. – 120 с.

Співпраця з державними і фінансовими установами України, зарубіжними навчальними закладами, урядовими і неурядовими організаціями. Приймала участь у розробці навчального посібника щодо імплементації положень Бюджетного кодексу України у навчальний процес.

Приймала участь у спільних наукових дослідженнях з Непер-університетом (м. Едінбург, Шотландія) та Центральним університетом економіки і фінансів (м. Пекін, Китай).

Залучається до ліцензування та акредитації вищих навчальних закладів України.

Сибірянська Юлія Володимирівна, кандидат економічних наук, доцент, доцент кафедри фінансів КНЕУ. Народилася 21 лютого 1983 р. в м. Вінниця. Закінчила Київський національний економічний університет в 2005 р., спеціальність «фінанси»

Трудова діяльність: Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Києва – головний спеціаліст, головний державний податковий інспектор відділу погашення прострочених податкових зобов’язань, інспектор податкової служби І рангу (2004 - 2005 рр.); КНЕУ – аспірант, асистент, ст. викладач, доцент кафедри фінансів (з 2005 р.).

Кандидатську дисертацію на тему «Управління доходами бюджету та напрямки його вдосконалення в Україні» захистила у 2009 р. у ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» – наук. керівник к.е.н., доц. Тимченко О.М.

Детальніше

Творчий внесок: Проблематика доходів бюджету розглянута через призму теорії менеджменту. За результатами дослідження сутнісних характеристик та закономірностей розвитку доходів бюджету як об’єкту управління встановлено: наявність характерної їм неоднорідності, структурного розмаїття елементів, що їх утворюють; превалювання в структурі податкової системи України складних з точки зору менеджменту податків, від сплати яких легко ухилитися, що не дає змоги повністю реалізувати її фіскальний потенціал. Обґрунтовано необхідність та розроблено методику структуризації доходів бюджету залежно від їх фіскального значення та ступеня складності управління ними, побудовано матрицю управління доходами бюджету, запропоновано стратегії управління з метою оптимізації структури доходів бюджету.

За результатами економіко-математичного моделювання вперше розраховано оптимальне співвідношення між інвестиціями та споживанням і  доведено, що незалежно від напрямків використання легалізованих доходів, ВВП зростатиме. Визначено оптимальний рівень податкового навантаження на економіку України на рівні  27-28% ВПП (без урахування ЄСВ),обґрунтовано необхідність структурних зрушень в системі доходів бюджету в бік майнового оподаткування та оподаткування нетрудових доходів, що дасть можливість зменшити загальне податкове навантаження на виробництво та громадян з невисокими доходами без ризику бюджетних втрат та оптимізувати структуру податкових платежів за рахунок збільшення питомої ваги стабільних та простих в управлінні (плануванні та адмініструванні) видів податків.

Запропонована методика визначення обсягів втрат доходів бюджету внаслідок ухилення від сплати податків та функціонування тіньової економіки. Встановлено наявність незначної, але прямої залежності між темпами зростання ухилення та показниками інфляції в Україні, а також оберненого взаємозв’язку між податковим боргом та дефіцитом бюджету. Встановлено факт суттєвого перевищення рівня прихованого податкового боргу над офіційно визнаним його розміром (у 3-4 рази) та розраховано потенційно можливі суми податкових надходжень за умови існування тіньової економіки на мінімально допустимому рівні. Запропоновано податковий борг структурувати за такими ознаками: а) узгоджені, але не сплачені в установлені строки податкові зобов’язання; б) заборгованість, виявлена контролюючими органами; в) невиявлені суми несплачених податків від отриманих тіньових доходів.

Розроблено новий концептуальний підхід до планування та прогнозування доходів бюджету, який полягає в забезпеченні системності, взаємозв’язку елементів і процесів, що існують в процесі планування та прогнозування. Обґрунтовано необхідність створення та законодавчого регламентуваннясистеми планування та прогнозування доходів бюджету як комплексу взаємопов’язаних і послідовних етапів та процедур, починаючи від постановки цілей, збору статистичної інформації, і закінчуючи безперервним моніторингом та, за потреби, коригуванням прогнозних показників. Домінантою в системі має бути економічне обґрунтування вибору конкретного методу чи моделі. Доведено реальність та доцільність застосування методу фільтрації сезонної компоненти часового ряду за допомогою індексу сезонності та методу декомпозиції часового ряду як для прогнозування доходів бюджету, так і податкового боргу. Аргументовано доцільність здійснення прогнозування доходів бюджету та податкової заборгованості на основі лінійних та багатофакторних регресійних моделей. За результатами дослідження запропоновано напрямки підвищення якості та ефективності бюджетного менеджменту на кожному з етапів.

За результатами наукових досліджень розроблено авторську інноваційну дисципліну (науку) «Макрофінансовий аналіз», аналогу якої серед вітчизняних ВНЗ на даний момент немає. З 2013 року дана дисципліна входить до складу нормативних фінансових наук для підготовки бакалаврів спеціальності «Фінанси  і кредит» і спрямована на формування компетенцій з якісної та кількісної оцінки процесів та явищ, що відбуваються в царині фінансів на макрорівні.

Основні наукові праці:

  1. Сибірянська Ю.В. Застосування економіко-математичних методів у прогнозуванні податкового боргу / Ю. Сибірянська // Науковий вісник Буковинської державної фінансової академії: зб. наук. праць. – Чернівці, 2006, Вип. 7, с. 354-363.
  2. Тимченко О.М. Оптимізація структури доходів бюджету: застосування рейтингової оцінки. / О. Тимченко, Ю. Сибірянська //  Фінанси України, 2008, №7, с.17-27.
  3. Сибірянська Ю.В. Застосування регресійних моделей при плануванні доходів бюджету / Ю. Сибірянська // Інвестиції: практика і досвід, 2008, №22, с. 38-42.
  4. Тимченко О.М. Прогнозування податкового боргу на основі абсолютної та відносної оцінки податкових ризиків / О. Тимченко, Ю. Сибірянська // Фінанси України, 2010, №8, с. 34-43.
  5. Сибірянська Ю.В. Прогнозування рівня податкової заборгованості в Україні/ Ю. Сибірянська // Наукові праці НДФІ: збірник, №1 (50), 2010, с. 151-162.
  6. Сибірянська Ю.В. Інноваційні підходи до прогнозування  та планування доходів бюджету / Ю. Сибірянська, Г. Котіна // Фінанси України – 2011 – №2. – С. 72-85
  7. Тимченко О.М. Вплив податкового боргу на споживання та інвестиції/ О. Тимченко, Ю. Сибірянська // Формування ринкових відносин в Україні: збірник наукових праць. – К.: 2011. – №1  – С. 30-35.
  8. Податкова система України (тренінг-курс): навчальний посібник / О. Тимченко, Ю. Сибірянська, А. Пислиця та  ін. – К.: ДННУ «Акад. фін. управління», 2012, 656 с. 
  9. Сибірянська Ю.В. Роль податку на додану вартість у формуванні доходів бюджету (на прикладі  Вінницької області) / Ю. Сибірянська // Ринок цінних паперів України,  2013, №1-2, с. 17-26.
  10. Інновації в фінансовій сфері: Монографія / В.М.Опарін, Т.В.Паєнтко, В.М.Федосов та ін.; За заг. ред. В.М.Опаріна- К.: КНЕУ, 2013, 444 с. // Сибірянська Ю. Розділ «Сучасні технології планування і прогнозування доходів бюджету».
  11. Тимченко О.М., Сибірянська Ю.В. Фіскальні ефекти структурних зрушень в податковій системі України / О. Тимченко, Ю. Сибірянська // Економічний часопис – ХХІ, 2014, №1-2(1), с. 69-73.
  12. Сибірянська Ю.В. Нова модель податкової системи України: перерозподіл податкового навантаження / Ю. Сибірянська, М. Кондратенко // Бізнес-інформ, 2014, №7, с. 276-283.

Сертифікати:

  • Сибірянська Ю.В., Certificate, confirms that she took part in International Scientific and Practical summit “The world and Regional Community: “Towards New Economic Strategies”, Geneva, Switzerland,  July 12-13, 2013.
  • Сибірянська Ю.В., Certificate, confirms that she took part inInternational Scientific and Practical congress “Contemporary Instrumentation of Economic Modernization. New Alternatives”, Vienna, Austria,  September 20, 2013.
  • Сибірянська Ю.В.,Certificate, certifies that J. Sibiryanska has attended the course “Introduction to Business Analytics” and has attained the requisite standard of performance. IBM& The Summer School AACIMP, August 9-10, 2014.

Співпраця з державними і фінансовими установами України, зарубіжними навчальними закладами, урядовими і неурядовими організаціями. Приймала участь у співпраці з Міністерством фінансів України в процесі дистанційного навчання щодо вивчення норм Податкового кодексу та оновленої редакції Бюджетного кодексу, за результатами якого отримано сертифікати, які засвідчують успішну здачу підсумкового тестування в Центрі оцінювання та сертифікації компетентності працівників системи Міністерства фінансів України. У співпраці з ДННУ «Академія фінансового управління»приймала участь у розробці навчально-методичних посібників щодо імплементації положень Податкового кодексу України – підготовлено навчальний посібник «Податкова система України (тренінг-курс)».

Славкова Алла Аркадіївна, кандидат економічних наук, доцент, доцент кафедри фінансів КНЕУ. Народилася 19 серпня 1963 р. у м.Києві Закінчила Київський інститут народного господарства в 1993 р., спеціальність «Фінанси і кредит»

Трудова діяльність: завод «Радіоприлад» ім. С.П.Корольова – монтажниця (1980-1984 рр.); Київський міський комітет Червоного Хреста – інструктор (1984-1987 рр.); КНЕУ – інспектор другої частини, лаборант, ст. лаборант, асистент, ст. викладач, доцент кафедри фінансів (з 1987 р.).

Кандидатську дисертацію на тему «Особисте прибуткове оподаткування та шляхи його вдосконалення в Україні» захистила у 2012 р. в ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»  – наук. керівник д.е.н., проф. Федосов В.М.

Детальніше

Творчий внесок: Аналіз та узагальнення теоретичних і практичних аспектів особистого прибуткового оподаткування надали можливість класифікувати доходи фізичних осіб за ознаками об’єкта оподаткування та джерела сплати податку. Традиційною  формою особистих доходів є поділ на активні та пасивні. Виділена третя складова – нейтральні доходи. Підставою для цього було те, що дохід фізичної особи завжди є прямим джерелом сплати податку з активних та нейтральних доходів, в той час як при оподаткуванні пасивних доходів не виключена можливість фінансування його за рахунок інших джерел. Такий поділ дозволить ефективно оподатковувати відповідні групи доходів та оптимально співвідносити обсяг сукупних доходів та податкових зобов’язань громадян.

Для підвищення фіскального потенціалу ПДФО визначено фактори впливу на обсяг надходжень податку у бюджет та систематизовано їх. Обґрунтовано розподіл визначальних чинників впливу на фактори елементів ПДФО та фактори елементів адміністрування. Дослідження першої групи факторів на основі побудови багатофакторної моделі показали, що основними чинниками впливу є: податкова заборгованість та заборгованість із заробітної плати, рівень середньомісячної і мінімальної заробітної плати та наявні доходи населення. Встановлено, що структура номінальних доходів населення в Україні є нераціональна – частка заробітної плати не перевищує 45%. Причиною такого явища є неефективна фінансова політика держави, яка призвела до значних соціальних втрат: зменшення платоспроможного попиту, реальних грошових доходів, розміру оплати праці, посилення напруги на ринку праці, зростання безробіття, заборгованості із виплати заробітної плати та соціальних трансфертів тощо. Особливої уваги заслуговує механізм формування первинних доходів фізичних осіб, які спроможні приносити додаткові доходи у разі їх ефективного інвестиційного використання.

В умовах значних масштабів тіньових доходів й ухилення від сплати ПДФО необхідним єпідвищення дієвості податкового контролю. Для підвищення дієвості податкового контролю запропоновано створити Управління державного податкового аудиту фізичних осіб з метою перевірки співвідношення грошових доходів та фінансово-майнового багатства заможних верств населення та обов’язково членів їх сімей. Це забезпечить більш рівномірний розподіл податкового навантаження на доходи громадян, відновить соціальну справедливість в прибутковому оподаткуванні фізичних осіб та сприятиме виведенню доходів фізичних осіб із тіні.

В напрямі посилення соціальної спрямованості з одночасним підвищенням фіскальної ролі ПДФО у структурі податкових надходжень бюджету запропонована альтернативна шкала оподаткування доходів громадян на основі застосування економіко-математичного моделювання, що дасть змогу істотно знизити податкове навантаження на малозабезпечені верстви населення і компенсувати фіскальні надходження бюджету через посилення податкового навантаження на заможних осіб.

З метою встановлення партнерських взаємовідносин між платниками і державою та оцінки індивідуального навантаження на доходи фізичних осіб  рекомендовано у фіскальну практику запровадити індекс особистого прибуткового оподаткування, який враховує грошові доходи громадян та їх фінансово-майнове багатство. Це буде сприяти встановленню соціальної справедливості в особистому прибутковому оподаткуванні, що дозволить мінімізувати втрати бюджету, зокрема, за рахунок зміни суспільної свідомості доброзичливого ставлення до податків й неупередженості в їх добровільній сплаті, що в свою чергу приведе до оптимізації витрат на адміністрування та дотримання основних вимог до оподаткування.

Основні наукові праці:

  1. Славкова А.А. Податок на доходи фізичних осіб: проблеми зростання рівня доходів та платоспроможності громадян / А.А. Славкова // Управління сучасним містом. – 2004. – № 4. – С. 45-50.
  2. Славкова А.А. Податок з доходів фізичних осіб у системі формування фінансової бази місцевого самоврядування / А.А. Славкова // Ринок цінних паперів України. – 2007. – №11-12. – С. 45-50.
  3. Славкова А.А. Доходи громадян як об’єкт особистого прибуткового оподаткування / А.А. Славкова // Науковий вісник Буковинської державної фінансової академії: Зб. наук. праць. Вип. 1 (10): Економічні науки. – Чернівці, 2008. – С. 205-217.
  4. Славкова А.А. Фіскальна ефективність податку з доходів фізичних осіб в системі прямого оподаткування України / А.А. Славкова // Фінанси, облік і аудит: Зб. наук. праць. – Вип. 13. – К.: КНЕУ, 2009. – С. 122-130.
  5. Славкова А.А. Нейтральні доходи в особистому прибутковому оподаткуванні: практичні аспекти методології / А.А. Славкова // Ринок цінних паперів України. – 2009. – №3-4. – С. 45-51.
  6. Славкова А.А. Методологічні підходи до визначення податкового навантаження на доходи фізичних осіб / А.А. Славкова //Формування ринкової економіки: Зб. наук. праць. – Вип. 23. – К.: КНЕУ, 2010. – 620 с. – С. 438-453.
  7. Буряченко А.Є., Славкова А.А. Підвищення ефективності податкового контролю за допомогою активізації непрямих методів визначення податкових зобов’язань / А.Є.Буряченко, А.А.Славкова // Фінанси, облік і аудит: зб. наук. пр. – К.: КНЕУ, 2011. Вип. 18.1 – 392 с.– С. 34-53.
  8. Славкова А.А., Степура М.М. Оптимізація податкового навантаження та пільгове оподаткування в контексті зміцнення фіскального значення податку на доходи фізичних осіб / А.А.Славкова, М.М.Степура // Фінанси, облік і аудит: зб. наук. пр. – К.: КНЕУ, 2012. Вип. 20. – 384 с.– С. 156-174.
  9. Славкова А.А., Ватаманюк О.С. Критерії ідентифікації великих платників податків: зарубіжний досвід та українські реалії / А.А.Славкова, О.С. Ватаманюк //  Фінанси, облік і аудит: зб. наук. пр. – К.: КНЕУ, 2013. Вип. 2 (22).1 – 272 с.– С. 119-131.
  10. Фінанси: навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни (для студентів спеціальності «Фінанси і кредит»). 2-ге видання (зі змінами та доповненнями) // Романенко О.Р., Даниленко Л.П., Гладченко Л.П., Славкова А.А. – К.: КНЕУ, 2013. – 134 с. 

Співпраця з державними і фінансовими установами України, зарубіжними навчальними закладами, урядовими і неурядовими організаціями. Залучається до ліцензування та акредитації вищих навчальних закладів України.

Сущенко Олександр Миколайович, кандидат економічних наук, доцент, доцент кафедри фінансів КНЕУ. Народився 12 січня 1982 р. в м. Прип’ять Київської обл., закінчив Київський національний економічний університет у 2004 р., спеціальність «міжнародна економіка»

Кандидатську дисертацію на тему «Фінансові пріоритети зовнішньоторговельних відносин між Україною та ЄС» захистив у 2009 р. у ДВНЗ “Київський національний університет імені Вадима Гетьмана” – наук. керівник д.е.н., проф. Федосов В.М.

Детальніше

Творчий внесок: Розроблено теоретичне підґрунтя та запропоновано практичні шляхи макрофінансової стабілізації України в умовах глобалізації та інтернаціоналізації світогосподарських зв’язків. Здійснено теоретичне узагальнення принципів макрофінансової стабілізації та комплексного використання інструментів фінансового забезпечення сталого економічного зростання. Зокрема, пропонується формування надійного й ефективного фінансового механізму. За допомогою побудови регресійної моделі визначено статистично значущі макрофінансові індикатори та оцінено властивості, передумови, напрями їх дії на створення суспільного продукту. На цій основі розроблені пропозиції щодо напрямків формування фіскальної й грошово-кредитної політики української держави.

Доведено необхідність виділення внутрішньої та зовнішньої складових макрофінансової стабілізації, що дозволяє чітко визначити пріоритети макроекономічної та макрофінансової політики держави. Охоплюючи певні складові економічних відносин, фінанси мають на меті забезпечити потреби соціально-економічного розвитку країни за умов ефективного використання наявних фінансових ресурсів, тому забезпечення балансу між зовнішньою та внутрішньою складовими економічного та фінансового розвитку є головною передумовою і чинником стабільності у суспільстві.

В умовах обмеженості внутрішніх джерел інвестиційних ресурсів, необхідних для забезпечення стабільних темпів зростання, особливої актуальності набуває потреба у стимулюванні міжнародних економічних та фінансової відносин, наданні доступу вітчизняним підприємствам до іноземних ринків капіталу. В той же час побудова дієздатної фінансової політики економічного зростання потребує врахування сутнісних та глибинних зв’язків між основними макроекономічними та макрофінансовими показниками, оскільки цілеспрямований вплив на окремі показники може автоматично викликати суттєві зміни пов’язаних параметрів моделі. Досягнення поставленої мети передбачає вирішення двоїстої задачі: по-перше, сформувати систему ефективних заходів в межах фінансової політики та, по-друге, долучити до її реалізації державних управлінців фахового рівня, спроможних за умов обмеженості фінансових ресурсів забезпечити досягнення поставлених цілей. 

З’ясовано, що створення умов для сталого економічного розвитку країн сприяє підвищенню рівня їх енергетичної та загальної економічної безпеки, а головне, – на фінансовому ринку з’являються нові привабливі активи, що в умовах частих фінансових потрясінь дає стійкі сигнали для інвесторів. Поряд із цим, держава також стає активним учасником фінансової інноваційної діяльності, запроваджуючи нові податки та інструменти стимулювання ділової активності. На рівні громадян формується культура поводження з обмеженими природними ресурсами та захисту навколишнього природного середовища.

Основні наукові праці:

  1. Руденко І.В., Сущенко О.М. Роль Міжнародного валютного фонду у макрофінансовій стабілізації України // Ринок цінних паперів України. – 2010. – №1-2. – С. 23-29.
  2. Адамова А.О., Сущенко О.М. Характерні особливості та тенденції розвитку фондових бірж в сучасних умовах // Ринок цінних паперів України. – 2010. – №9-10. – С. 69-80.
  3. Павленко К.В., Сущенко О.М. Сучасний стан та перспективи розвитку похідних цінних паперів світового ринку капіталів (Частина 1. Теоретичний аспект) // Формування ринкових відносин в Україні: Збірник наукових праць. – Випуск 12(115). – К., 2010. – С. 50-57.
  4. Стахів Ю.Я., Сущенко О.М. Генезис та особливості антиінфляційної політики США на сучасному етапі // Ринок цінних паперів України. – 2011. – №1-2. – С. 23-30.
  5. O. Sushchenko.Das neue Paradigma in der finanziellen und wirtschaftlichen Entwicklung der Gesellschaft // Wissenschaftliche Beiträge der internationalen wissenschaftlich-praktischen Konferenz „Ökonomische Weltkonjunktur und die internationale Produktionsfaktoren”. – Ternopil-Dresden, 2011. – S. 160-168
  6. Павленко К.В., Сущенко О.М. Сучасний стан та перспективи розвитку похідних цінних паперів світового ринку капіталів (Частина 2. Практичний аспект) // Формування ринкових відносин в Україні: Збірник наукових праць. – Випуск 9(124). – К., 2011. – С. 52-61.
  7. Жибер Т.В., Сущенко О.М. Розвиток технологій бюджетного менеджменту // Вчені записки: Збірник наукових праць. – Випуск 14. – Київ: КНЕУ, 2012. – С. 119-125.
  8. Сущенко О.М., Хлівний В.К. Фінансові та адміністративні інструменти протидії змінам клімату // Фінанси, облік і аудит: Збірник наукових праць. – Випуск 19. – Київ: КНЕУ, 2012. – С. 192-211.
  9. Сущенко О.М. Сутність, принципи та пріоритети макрофінансової стабілізації України // Фінанси України, 2012, №1, с. 71-90.
  10. Бюджетний менеджмент: тренінг-курс / Сафонова Л.Д., Буряченко А.Є., Малік Є.О. – К.: ДННУ «Академія фінансового управління». 2012. – 400 с.
  11. Сущенко О.М. Необхідність протидії лобізму в контексті реалізації фіскальної політики держави // Ринок цінних паперів України. – 2013. – №3-4. – С. 15-22.
  12. Інновації у фінансовій сфері: Монографія / В.М.Опарін, Т.В.Паєнтко, В.М.Федосов та ін.; За заг. ред. В.М.Опаріна. – К.: КНЕУ. 2013. – 444 с.
  13. Андрійко О.В., Сущенко О.М. Особливості реалізації стабілізаційної фіскальної політики в країнах ЄС // Ринок цінних паперів України. – 2014. - №1-2. – С. 29-36.

Співпраця з державними і фінансовими установами України, зарубіжними навчальними закладами, урядовими і неурядовими організаціями: Приймав участь у підготовці та проведенні спільної освітньої програми для студентів магістратури Університету м. Марбург (Німеччина) та ДВНЗ «КНЕУ ім. В. Гетьмана» під назвою «Добробут націй умовах демократії», яка була проведена у вересні 2012 року.

Співпрацює з  представництвом GIZ в Україні, що дозволило організувати серію семінарів з питань державних фінансів у ДВНЗ «КНЕУ ім. В. Гетьмана” у листопаді 2014 року: «ПДВ та ПДВ шахрайство», «Податкова та бюджетна політика. Досвід Німеччини». Для проведення семінарів були запрошені фахівці з Міністерства фінансів Німеччини, а самі семінари були проведені німецькою мовою. Також організовано співпрацю з представництвом Фонду Конрада Аденауера в Україні і ведеться робота з підготовки навчальних та освітніх матеріалів з тематики фінансів навколишнього середовища (відео, робочі матеріали та ін.).

Яцюта Валерій Петрович, кандидат економічних наук, доцент, доцент кафедри фінансів КНЕУ. Народився 28 березня 1948р. в м. Борисполі Київської області. Закінчив Київський інститут народного господарства в 1970р., спеціальність «фінанси і кредит»

Трудова діяльність:  Контрольно-ревізійне управління по Київський області –  ревізор (1970-1973 рр.); строкова  служба в армії (1970-1971 рр.);  КНЕУ –аспірант, асистент, ст. викладач, доцент кафедри фінансів (з 1975 р.).

Кандидатську дисертацію   на тему «Прибуток і удосконалення його розподілу в радгоспах» захистив у 1978р. в Алматинському інституті народного господарства –  наук. керівник к.е.н. доц. Нам Г. Г.

Детальніше

Творчий внесок: Особливий акцент при дослідженні  проблем  місцевих фінансів  робиться на процедурі аналізу  підприємств місцевого господарства  вивченні  їх специфічних ознак, основних напрямів їх діяльності  та форм організації. Аргументовано показано вплив  природних монополій на формування ринкових відносин на рівні місцевого господарства, визначені особливості організації їх фінансових відносин з місцевими органами самоуправління та підприємствами різних форм власності, що функціонують на місцевому рівні.

Встановлено, що за останні двадцять років механізм формування фінансових відносин в підприємствах комунальної форми власності, що розробляється центральною та місцевими органами управління, принципово не змінився. Ця система фінансових відносин носила і нині носить односторонній характер, бо з місцевих бюджетів, а раніше з державного бюджету, на фінансування житлово-комунального господарства виділялись і виділяються грошові кошти, а податки ці підприємства, як не платили, так практично і не сплачують. З іншого боку підприємства цієї галузі при певних умовах могли б бути потенційними платниками податків до місцевих бюджетів. Для цього необхідно, з одного боку, розробити систему науково обґрунтованих тарифів для оплати житлово-комунальних послуг, а з іншого боку, створити систему компенсаторів для малозабезпечених мешканців будинків.

Доведено, що в комунальних підприємствах відсутня мотивація заохочення працівників в економії бюджетних коштів, скоріше навпаки, чим більше бюджетних коштів використано в поточному році тим більше сподівань на те, що в наступні періоди коштів буде виділено більше.

Обґрунтовано, що при створенні надійного фінансового механізму управління фінансовими відносинами в підприємствах водопостачання та водовідведення, які є одними з ключових в системі комунального господарства, повинні бути наступні вихідні позиції: по-перше, проблеми водопостачання і водовідведення є життєво-необхідним елементом забезпечення нормального санітарно-епідеміологічного стану міста; по-друге, в більшості міст власником систем водопостачання та водовідведення є територіальна громада яка складається з мешканців міста, тобто кожен громадянин міста є  співвласником майна територіальної громади і тому повинен приймати участь в підтриманні її робочого стану. Тому, міські ради можуть прийняти рішення про залучення коштів мешканців міста, як разовий збір, на відновлення системи водопостачання та водовідведення. Суму внесків на відновлення водо забезпечення та водовідведення можна розбити на три чотири періоди. Крім того, в місцевому бюджеті можна створити  резерв грошових коштів для надання безпроцентної позички тим мешканцям міста, які відносяться до категорії малозабезпечених громадян. Користувачами системи водопостачання та водовідведення є бюджетні установи, підприємства різних форм власності та підприємці, які також повинні своїми коштами приймати участь в відновленні цих систем. Суму коштів які повинні внести організації, підприємства і підприємці на відновлення систем водопостачання та водовідведення повинні визначатися місцевими органами самоуправління для кожного споживача індивідуально, виходячи з обсягів споживання води.

Основні наукові праці:

  1. Яцюта В.П. Удосконалення фінансової політики // Фінанси України. – 2001. - №8. – С. – 60 – 68.
  2. Яцюта В.П. Удосконалення фінансових відносин у підприємствах місцевого господарства // Фінанси облік аудит. – 2013. – №1. – С. 211-219.     
  3. Яцюта В.П. Розвиток форм власності та удосконалення фінансових відносин на рівні місцевого господарства.  //Формування ринкових відносин в Україні. – 2014.  –   №1. – С.186-190.
  4. Місцеві фінанси: навч.-метод. посіб для сам ост вивч.дис./ М.А.Гапонюк, В.П. Яцюта, А.Є. Буряченко, А.А. Славкова. – К.: КНЕУ, 2002. – 184с.
  5. Місцеві фінанси: навч.-метод. посіб для сам ост вивч.дис./ М.А.Гапонюк, А.Є. Буряченко, В.П. Яцюта, А.Є. [та ін.]. – К.: КНЕУ, 2008. – 265 с.
  6. Місцеві фінанси у схемах і таблицях: навч.-метод. Посіб.[ М.А.Гапонюк, А.Є. Буряченко, В.П. Яцюта, А.Є. та ін.];  за заг. Ред.. В.М. Федосова. – К.: КНЕУ, 2010. – 600 с.

Учні:  Підготовлено одного кандидата економічних наук -  Бабіченко В. В,  «Бюджетування в системі фінансового планування». КНЕУ, 2005 р.

Співпраця з державними і фінансовими установами України, зарубіжними навчальними закладами, урядовими і неурядовими організаціями:Приймав участь у розробці навчально-методичних посібників щодо імплементації положень Бюджетного та Податкового кодексу України, у навчальний процес.

Приймав участь у спільних наукових дослідженнях з НДІ проблем соціально-економічного розвитку м. Києва на основі яких підготовлені та передані адміністрації практичні рекомендації щодо наповнення доходів бюджету м. Києва. Співпрацює також з Академією муніципального управління в м. Києві.

Залучається до ліцензування та акредитації вищих навчальних закладів України.

Гризоглазов Денис Валерійович, кандидат економічних наук, доцент кафедри фінансів КНЕУ. Народився 8 квітня 1983 р. в м. Києві закінчив Київський національний економічний університет у 2004 р., спеціальність «Фінанси і кредит»

Трудова діяльність: Міністерство фінансів України – спеціаліст відділу виконання місцевих бюджетів Департаменту місцевих бюджетів (2005-2006 рр.); КНЕУ – аспірант, асистент,  ст. викладач, доцент кафедри фінансів (з 2005 р.); директор Інституту післядипломної освіти (з 2014 р.)

Кандидатську дисертацію на тему «Дохідна база регіональних бюджетів та напрями її оптимізації» захистив у 2009 р. у Київському національному економічному університеті імені Вадима Гетьмана – наук. керівник к.е.н., доц. Гапонюк М.А.

Детальніше

Творчий внесок: Визначено фактори регіональної диференціації розвитку за економічними та соціальними параметрами під впливом дії історичних, природних, економічних, управлінських чинників. Оцінено сучасний стан регіонального розвитку, що характеризується, по-перше, відсутністю дієвої системи гарантій виконання функцій та повноважень органів місцевого самоврядування та належного їх матеріального, фінансового, кадрового та іншого ресурсного забезпечення, по-друге, кризою житлово-комунального господарства, систем енерго- паливо- і водозабезпечення та соціальної інфраструктури, по-третє,  поглибленням диспропорцій у соціально-економічному стані територіальних громад та регіонів і, по-четверте, невирішеністю нагальних питань реформування системи адміністративно-територіального устрою України.

Розроблена економетричнамодель прогнозування доходів регіональнихбюджетів дає можливість оцінити та системно дослідити взаємозв’язок і залежність доходів регіональнихбюджетів від впливу на них соціально-економічних факторів. Обґрунтованодоцільність включення єдиного податку для суб’єктів малого підприємництва до складу доходів обласних та районних бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів.

Удосконалено визначення змісту доходів регіональнихбюджетів в сучасних умовах функціонування української економіки.Зазначеніпідходи до економічної сутності та функціонального призначення власних і закріплених доходів регіональнихбюджетів створюють нові можливості та підґрунтя фінансової автономії органів місцевого самоврядування.

У співпраці з профільними департаментами  Міністерства фінансів України розроблені рекомендації щодо запровадження у практику організаційних засад бюджетно-податкової політики та методів контролю за процесами планування, наповнення й виконання регіональних бюджетів всіх рівнів.

Основні наукові праці:

  1. Місцеві фінанси: навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисц.Навч.посіб. – К.: КНЕУ, 2008. – 324 c.
  2. Місцеві фінанси у схемах і таблицях: Навч.посіб. – К.: КНЕУ, 2010. – 600c.
  3. Гризоглазов Д.В. Соціальний аспект забезпечення видатків регіональних бюджетів// Ринок цінних паперів України.2007, №5-6.с. 29-31.
  4. Гризоглазов Д.В. Доходи регіональних бюджетів: сучасний стан та перспективи // Ринок цінних паперів України, 2008, №7-8, с. 36-40.
  5. Гризоглазов Д.В. Бюджетна компонента місцевої влади // Ринок цінних  паперів України. 2012, №7. с. 39-44.
  6. Гризоглазов Д.В. Міжнародні програми розвитку місцевого самоврядування в Україні // Наукові праці НДФІ. 2012, №1.
  7. Гризоглазов Д.В. Фіскальна децентралізація на місцевому рівні // Ринок цінних паперів України. 2012, №8. с. 34-41.

Співпраця з державними і фінансовими установами України, зарубіжними навчальними закладами, урядовими і неурядовими організаціями: У співпраці з Науково-дослідним фінансовим інститутом Державної навчально-наукової установи "Академія фінансового управління"  проведено науково-дослідну роботу на тему " Дослідження шляхів узгодження податкової і бюджетної політики в Україні". Результатом є визначення методологічних засад перспективного бюджетного прогнозування і планування податкових надходжень.

Котіна Ганна Михайлівна, кандидат економічних наук, доцент кафедри фінансів КНЕУ. Народилася 08 серпня 1984 р. в м. Києві Закінчила Київський національний економічний університет імені В. Гетьмана у 2006 р., спеціальність «фінанси»

Трудова діяльність: КНЕУ – аспірант з відривом від виробництва (2006-2010 рр.), асистент, старший викладач, доцент кафедри фінансів (з 2010 р.)

Кандидатську дисертацію на тему «Прогнозування податкових надходжень бюджету» захистила у 2011 р. в ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» – наук. керівник к.е.н., доц. Золотько І.А.

Детальніше

Творчий внесок: Проблематика державного фінансового менеджменту досліджена через призму реалістичності очікуваних обсягів фінансових ресурсів та можливостей держави. Обґрунтована система прогнозування податкових надходжень в наступних напрямках – теоретичному, організаційно-правовому,  інформаційно-економічному, математичному та політичному. Суть теоретичного аспектуполягає в розробці науково обґрунтованої концепції системи прогнозування податкових надходжень до бюджету через застосування комплексного підходу до визначення досліджуваного процесу у взаємозв’язку з бюджетним та соціально-економічним прогнозуванням. Зміст організаційно-правового аспекту зводиться до можливостей координації взаємовідносин між суб’єктами системи прогнозування податкових надходжень на етапах її здійснення з чітким розмежуванням їх обов’язків, повноважень та відповідальності. Головним завданням розвитку інформаційно-економічного забезпечення діяльності податкових органів для підвищення якості прогнозування податкових надходжень є врегулювання законодавчих підстав для вдосконалення процесу обміну інформацією і одночасно захисту інформаційних даних, запровадивши критерії відбору інформації, доцільно утворити єдиний банк даних економічних показників, з відповідними режимами захисту інформації та зобов’язати на законодавчому рівні органи виконавчої влади в постійному режимі подавати статистичну інформацію, що акумулюється, з урахуванням функціональних повноважень кожної з перелічених інституцій. сутність Математичний напрям прогнозування полягає в обґрунтуванні доцільності застосування необхідного адекватного методу прогнозування податкових доходів бюджету. Точність прогнозування може бути істотно поліпшена через поєднання кількох окремих прогнозів, складених на основі застосування різних економіко-математичних моделей (від трендових до багатофакторних);

Політичний аспектвдосконалення прогнозування податкових надходжень бюджету базується на законодавчо визначеній та науково обґрунтованій концепції розробки бюджетно-податкової політики на перспективу з мінімальною ймовірністю втручання суб’єктивного фактору. З метою його реалізації  запропоновано: по-перше, чітко визначити період випередження та затвердження  прогнозу податкових надходжень; по-друге, запровадити комплексний підхід до підготовки прогнозних показників обсягів податкових надходжень бюджету України на основі розробленої моделі комбінованого прогнозу та створення адекватної методики прогнозування податкових надходжень; по-третє, нормативно визначити обов’язок виконувати прогнозні показники на перспективу із незначним їх коригуванням.

Обґрунтовано взаємозв’язок макрофінансового планування з іншими функціями державного фінансового менеджменту, визначені суб’єкти планування: координуючі, забезпечувальні, контролюючі, виконавчі, пов’язані. Особлива увага приділена дослідженню стратегічного планування фінансів макрорівня. На основі сучасних здобутків світової практики розвинених країн запропоновано новітні технології середньострокового макрофінансового планування, використання позитивних надбань концепції бюджетування у визначення очікуваних обсягів та напрямів бюджетного фінансування та оцінки його доцільності та ефективності, механізми управління вільними бюджетними коштами та кредитний менеджмент держави.

В рамках загальнонаціональної стратегії реформування управління державними фінансами спільно із Степурою М.М. розроблено інноваційний навчальний «Макрофінансовий ризик-менеджмент», який не викладається на жодних програмах і спеціальностях з фінансового спрямування ВНЗ України. Він створений з метою формування знань з організації та функціонування фінансового ризик-менеджменту на рівні держави, враховує надбання сучасної світової фінансової науки та практики провідних країн світу. Спільно із Степурою М.М. та Жибер Т.В. розроблена прикладна дисципліна «Макрофінансове планування», яка використовуючи сучасний апарат еконономіко-математичного моделювання, надає можливість поглибити знання та сформувати навички у  студентів щодо реалістичного планування фінансових ресурсів.

Основні наукові праці:

  1. Котіна Г.М. Економетричні моделі динаміки у прогнозуванні бюджетоутворюючих податків / Г.М. Котіна // Інвестиції: практика і досвід. – 2009. –  № 22. – С. 54 - 58.
  2. Котіна Г.М. Індикатори фіскальної ефективності оподаткування як елемент прогнозування /Г.М. Котіна, М.М. Степура // Всеукраїнський аналітично-інформаційний журнал «Схід». – 2010.  – № 4.  – С. 50- 56.
  3. Котіна Г.М. Оцінка впливу факторів ризику в прогнозуванні податкових надходжень  / Г.М. Котіна // Економіка та держава. – 2011. – №3 (березень) – С. 84- 89 – (0,7 д. а.)
  4. Котіна Г.М. Інноваційні підходи до прогнозування і планування доходів бюджету / Г.М. Котіна, Ю.В. Сибірянська // Фінанси України. – 2011. – №2 (лютий) – С. 72- 85.
  5. Котіна Г.М.  Концептуальні засади бюджетного ризик-менеджменту / Г.М. Котіна, М.М. Степура // Стан та перспективи розвитку фінансової системи України: колективна монографія  / під ред. проф. О.О. Непочатенко – Умань: Видавець «Сочінський», 2012.  – С. 33- 46.
  6. Котіна Г.М. Стабілізуючі та дестабілізуючі фактори зміцнення фіскальної ролі особистого прибуткового податку в Україні / Г.М. Котіна, А.А. Славкова // Формування ринкових відносин в Україні: Зб. наук. пр. – К.: КНЕУ, 2012. Вип. 27. – С. 392- 415.
  7. Бюджетна система: підруч. / за наук. ред. В.М. Федосова, С.І. Юрія. – Центр учбов. літератури; Тернопіль: Екон. думка, 2012. – 871 с.
  8. Бюджетний менеджмент. Тренінг курс / [Л.Д. Сафонова, А.Є. Буряченко, Т.В. Жибер та ін.]; за заг. ред. Є.О. Малік. - К.: ДННУ «Акад.фін.управління», 2012. – 400 с.
  9. Котіна Г.М. Управління борговими ризиками та зміцнення боргової стійкості макрофінансової системи країни / М.М. Степура, Г.М. Котіна // Інноваційний розвиток економіки: процеси та явища: колективна монографія / під ред. проф. В.О. Швець, Дніпропетр. нац. ун-т. — Д., 2013. – 318 с.
  10. Державний фінансовий менеджмент: міжпредметний тренінг: навч. посіб. / [Опарін В.М., Тимченко О.М., Сафонова Л. Д., Буряченко А. Є, Малік Є. О., Котіна Г.М. та ін.]; за заг. ред. В.М. Опаріна.  – К.: КНЕУ, 2014. — 95 с.
  11. Котіна Г.М. Макрофінансове планування та макрофінансова стабілізація: теорія та ризики в Україні/ Г.М. Котіна, М.М. Степура // Ринок цінних паперів України. – 2014. – № 11-12. – С. 27 – 41.

Пислиця Анна Віталіївна, кандидат економічних наук, доцент кафедри фінансів КНЕУ. Народилася 15 травня 1981 р. в м. Києві. Закінчила Київський національний економічний університет у 2003 р., спеціальність «фінанси»

Трудова діяльність: КНЕУ– асистент, ст. викладач, доцент кафедри фінансів (з 2003 р.).

Кандидатську дисертацію на тему «Ефективність акцизного оподаткування в Україні» захистила у 2012 р. у ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» – наук. керівник д.е.н., проф. Тимченко О. М.

Детальніше

Творчий внесок: Розроблено теоретичні основи оцінки ефективності акцизів, обґрунтовано рекомендації з удосконалення механізму справляння та адміністрування ПДВ і акцизного податку в Україні, які спрямовані на підвищення їх фіскальної та економічної ефективності. Встановлено, що ефективність податку, з одного боку, це співвідношення величини його фактичних надходжень із витратами на адміністрування; з іншого, − ступінь реалізації фіскальної та регулюючої спроможності податку. Виходячи з двох функцій податків, слід розрізняти фіскальну та економічну ефективність. Доведено взаємозв’язок між фіскальною та економічною ефективністю податків, що обумовлює існування спільних факторів впливу: внутрішніх (базуються на суті самого податку) та зовнішніх (законодавчих, організаційних, політичних, загальноекономічних), показано їх взаємозв’язок. Аргументовано, що ефективність податку неможливо виміряти за допомогою одного показника. Фіскальну ефективність податку доцільно вимірювати за допомогою кількісних показників, а економічну – через оцінку тенденцій у динаміці показників, що характеризують виробництво та споживання, а також через порівняння показників до і після введення змін у механізмах справляння податків, спрямованих на досягнення поставленої мети.

Запропоновано такі показники для оцінки фіскальної ефективності акцизів:

  • Коефіцієнт фіскальної ефективності ПДВ як співвідношення нетто-надходжень та відшкодування ПДВ; фіскальний ефект від ПДВ (акцизного податку), скоригований на податковий борг платників і держави та переплату;
  • Рівномірність надходжень ПДВ, окремо з вироблених в Україні товарів за місяць, із ввезених в Україну товарів за місяць як добуток планового ПДВ на місяць та коефіцієнта виконання прогнозованого ВВП (обсягів імпорту) за місяць;
  • Рівномірність бюджетного відшкодування ПДВ грошовими коштами за місяць як добуток планового бюджетного відшкодування ПДВ грошовими коштами на місяць та коефіцієнта виконання прогнозованого ВВП за місяць;
  • Тіньовий ПДВ як добуток рівня тіньової економіки та фактичних надходжень ПДВ; коефіцієнт реалізації фіскальної спроможності ПДВ як співвідношення його фактичних нетто-надходжень та потенційних (сума фактичних і оцінених тіньових).

Економічна ефективністьакцизів реалізується через їх вплив на виробників і споживачів.Економічно ефективними є акцизи, якщо а) вони не зменшують обсяги виробництва і споживання; б) за діючих механізмах справляння акцизів обсяги виробництва і споживання збільшуються; в) вони сприяють зниженню обсягів виробництва і споживання, якщо поставлене таке завдання соціально-економічної політики.

Обґрунтовано рекомендації з підвищення ефективності акцизів: 1) при оцінюванні фіскальної ефективності ПДВ варто додатково використовувати показник чистих надходжень ПДВ, який на відміну від діючої методики розрахунку (віднімання від брутто-надходжень суми коштів, відшкодованих на рахунки платників) враховує також суми, що відшкодовуються через залік у рахунок майбутніх платежів; 2) відшкодовувати з бюджету суми ПДВ, лише за умови підтвердження їх сплати до бюджету (запропоновано вдосконалити методику проведення електронної перевірки достовірності заявлених до відшкодування сум ПДВ); 3) здійснювати кореляційний аналіз обсягів поставок і податкових зобов’язань та обсягів закупівель і податкового кредиту у великих платників податків з наступним тематичним аудитом тих платників, які мають значне відхилення між цими показниками; 4) заборонити відносити на податковий кредит суми ПДВ, сплачені при придбанні товарів та послуг у нерезидентів з офшорних зон. Це запобігатиме відпливу капіталу за кордон; 5) встановити особливий порядок нарахування та сплати ПДВ по операціях з постачання товарів (робіт, послуг) бюджетним організаціям: продавець умовно нараховує ПДВ, а бюджетна організація оплачує їх за ціною, зменшеною на величину ПДВ. Це дозволить запобігти ситуації щодо зустрічного руху ПДВ.

Основні наукові праці:

  1. Пислиця А. В. Напрями адаптації законодавства України до стандартів Європейського Союзу з питань функціонування податку на додану вартість / А. В. Пислиця // Фінанси, облік і аудит : наук. зб. − Вип. 6. – К. : КНЕУ, 2005. – С. 114−121.
  2. Пислиця А. В. Облік і контроль у системі адміністрування ПДВ: взаємозв’язок, напрями вдосконалення / О. М. Тимченко, А. В. Пислиця // Фінанси України. – 2007. − № 8. – С. 91−99.
  3. Пислиця А. В.Фіскальна ефективність акцизів: система показників, фактори впливу / А. В. Пислиця // Актуальні проблеми розвитку економіки регіону: наук. зб. – Івано-Франківськ : ВДВ ЦІТ Прикарпат. нац. ун-ту імені Василя Стефаника, 2008. – Вип. IV. – Т. 2. – С. 101−110.
  4. Пислиця А. В. Критеріальна оцінка економічної ефективності акцизного оподаткування / А. В. Пислиця // Інвестиції: практика та досвід. – 2008. − № 18. –     С. 40−45.
  5. Пислиця А. В. Теоретичні підходи до трактування ефективності податків / А. В. Пислиця // Економіка та держава. – 2008. − № 10. – С. 30−33.
  6. Пислиця А. В. Реальний фіскальний ефект акцизного оподаткування в Україні / А. В. Пислиця // Вісник Київського національного університету технологій і дизайну. – 2010. − № 6. – С. 172−178.
  7. Пислиця А. В. ПДВ: втрати бюджету від існування тіньового сектору економіки / А. В. Пислиця // Схід. – 2010. − № 6. – С. 52−56.
  8. Пислиця А. В. Принципи адміністрування акцизів та їх реалізація в Україні / А. В. Пислиця // Ринок цінних паперів України. – 2010. − № 9−10. – С. 23−29.
  9. Пислиця А. В. Вплив нововведень Податкового кодексу на фіскальну та економічну ефективність акцизів / А. В. Пислиця // Фінанси, облік і аудит : зб. наук. пр. — К. : КНЕУ, 2011. − Вип. 18. – С. 159−166.
  10. Податкова система України: тренінг-курс : навч. посіб. / О. М. Тимченко, Ю. В. Сибірянська, С. М. Кокшарова, А. В. Пислиця та ін. ; за заг. ред. О. М. Тимченко ; передм. Т. І. Єфименко. – К. : ДННУ „Акад. фін. управління”, 2012. – 656 с.
  11. Пислиця А. В. Вплив контингенту платників на надходження акцизів до Зведеного бюджету України / А. В. Пислиця // Фінанси, облік і аудит : зб. наук. пр. − К. : КНЕУ, 2013. − Вип. 21. − 320 с. − С. 137−145.
  12. Пислиця А. В. Теоретичні засади адміністрування акцизів / А. В. Пислиця // Фінанси, облік і аудит : зб. наук. пр. − К. : КНЕУ, 2014. − Вип. 24. − 280 с. − С. 79−94.

Сертифікати:

  • Пислиця А. В., Сertificate, confirms than she took part in International Scientific and Practical summit “The world and Regional Community: “Towards New Economic Strategies”, Geneva, Switzerland,  July 12-13, 2013.

Співпраця з державними і фінансовими установами України, зарубіжними навчальними закладами, урядовими і неурядовими організаціями. Приймала участь у співпраці з Міністерством фінансів України в процесі дистанційного навчання щодо вивчення норм Податкового кодексу та оновленої редакції Бюджетного кодексу, за результатами якого отримано сертифікати, які засвідчують успішну здачу підсумкового тестування в Центрі оцінювання та сертифікації компетентності працівників системи Міністерства фінансів України. У співпраці з ДННУ «Академія фінансового управління»приймала участь у розробці навчально-методичних посібників щодо імплементації положень Податкового кодексу України у навчальний процес.

Приймала участь у наукових дослідженнях за темою «Трансформація акцизної політики в Україні», яку розробляв Науково-дослідний центр з проблем оподаткування Національного університету державної податкової служби України.

За результатами співпраці з Бормунтським університетом (Великобританія) підготовлено до друку спільні тези на науково-практичну конференцію. Отримано інформацію щодо системи побудови навчання в університеті та щодо викладання й методичного забезпечення дисциплін податкового напряму.

Сивульська Наталія Миколаївна, кандидат економічних наук, доцент кафедри фінансів КНЕУ. Народилася 4 травня 1976 р. в м. Тернополі Закінчила Тернопільську академію народного господарства в 1997 р., спеціальність «Міжнародна економіка»

Трудова діяльність: спільне українсько-австралійське підприємство «Волхонтет-Банчі ЛТД» (м. Тернопіль) – бухгалтер (1997-1999 рр.); ТОВ «Моноліт» (м. Тернопіль) – брокер, директор (1999р.); КНЕУ – аспірант кафедри фінансів (1999-2002рр.); ЗАТ «Віком» (за сумісництвом) – аналітик (2001р.); ДООМС «Асоціація міст України» – координатор програм з питань фінансово-економічного розвитку міст, заступник голови департаменту статистики та бюджету (2001-2003 рр.); ВГО «Асоціація фінансистів України» – аналітик з питань бюджету та фінансів (2003р.); КНЕУ – асистент, ст. викладач, доцент кафедри фінансів ( з 2003р.).

Кандидатську дисертацію на тему «Виконання місцевих бюджетів України» захистила у 2004 р. в Київському національному економічному університеті – наук. керівник д.е.н., проф. Огородник С.Я.

Детальніше

Творчий внесок: В процесі дослідження системи виконання місцевих бюджетів розглядалось широке коло питань, пов'язаних з виконанням бюджетів. На противагу традиційному підходу щодо виділення стадій бюджетного процесу (складання, розгляд та затвердження, виконання бюджету, складання, розгляд та затвердження звіту) запропоновано ввести стадію завершення бюджету, яка включає відносини, пов’язані з приведенням фактичного виконання бюджету у відповідність до його затверджених параметрів на певний період та правових норм. Ця стадія реалізується по закінченню бюджетного періоду в процесі розгляду та за результатами затвердження звіту про виконання бюджету і може бути визначена як взаємодія органів виконавчої та представницької влади, направлена на забезпечення адекватної реалізації бюджетних відносин за відповідний бюджетний період.

Обґрунтована необхідність надання більшого практичного значення поняттю бюджетний цикл, який пропонується розглядати як єдність усіх стадій бюджетного процесу, що заснована на нормативно-правовому регулюванні бюджетних відносин, їх реалізації, а також контролю за належним виконанням бюджету та усунення допущених правопорушень за відповідний бюджетний період. Виконання місцевих бюджетів за видатками має бути направлено на забезпечення економного та максимально ефективного використання бюджетних надходжень відповідно до власних та делегованих повноважень місцевих бюджетів. При цьому однією з найважливіших проблем виступає хронічна незабезпеченість фінансовими ресурсами делегованих державою повноважень. Обґрунтовано пропозиції щодо вдосконалення існуючої системи виконання місцевих бюджетів за доходами, зокрема, запропоновано розширити перелік місцевих податків і зборів.

Визначено шляхи вдосконалення формульного підходу до визначення обсягу міжбюджетних трансфертів, зокрема, способи покращання розрахунку прогнозного обсягу кошиків доходів та видатків місцевих бюджетів. При визначенні прогнозованого обсягу доходів місцевих бюджетів доцільно виключити суми прибуткового податку з громадян, які надійшли в результаті погашення заборгованості по заробітній платі за попередні періоди, а також корегувати на обсяг платежів, які здійснювали платники податків, що перебувають у стадії ліквідації. При розрахунку обсягу видатків на освіту додатково враховувати забезпечення продуктами харчування дітей з малозабезпечених сімей, оздоровлення дітей-сиріт, забезпечення їх одягом, шкільною формою, а також утримання міжшкільного навчально-виробничого комбінату, логопедичних пунктів, методичного кабінету, централізованої бухгалтерії.

Основні наукові праці:

  1. Сивульська Н.М. Вдосконалення доходної частини бюджетів місцевого самоврядування // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. праць. – Випуск 65. – Дніпропетровськ: ДНУ. – 2000. – С.74-78.
  2. Сивульська Н.М. Проблеми планування і виконання місцевих бюджетів в проекті Бюджетного кодексу України // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету ім. Володимира Гнатюка. Серія: економіка. – Тернопіль: ТДПУ ім. В.Гнатюка. – 2001. – № 7. – С.87-90.
  3. Сивульська Н.М. Аналіз виконання бюджетів місцевих органів самоврядування // Тернопільська академія народного господарства. Наукові записки: Зб. наук. праць кафедри економічного аналізу. - Випуск 9. – Тернопіль: Економічна думка. – 2001. – С.193-194.
  4. Сивульська Н.М. Використання автоматизованих систем при організації фінансових відносин в житлово-комунальному господарстві міст // Інститут проблем моделювання в енергетиці імені Г.Є. Пухова. Зб. наук. праць. – К.: СДП Списовський С.С. – 2002.  – Випуск 12. – С.108-114.
  5. Сивульська Н.М. Бюджетний процес в Україні та його особливості // Економіка: проблеми теорії та практики. Зб. наук. праць. - Випуск 174. – Т. 2. – Дніпропетровськ: ДНУ. – 2003. – С.477-483.
  6. Капітальне програмування в органах місцевого самоврядування: навч. посіб. / Терехов В.І., Ганущак Ю.І., Жукович В.П., Сивульська Н.М. та ін.; за ред. Терехова В.І. – К.: ПП «ЦРТ Наяда», 2003. – 102 с.
  7. Сивульський М.І., Сивульська Н.М. Вплив бюджетної реформи на врегулювання міжбюджетних відносин в Україні // Ринок цінних паперів України. – №1-2 – 2005.  – с. 3-7.
  8. Сивульська Н.М. Перспективи запровадження програмно-цільового методу в Україні // Фінанси, облік і аудит. – №6 – 2005. – С.152-158.
  9. Сивульська Н.М. Система фінансового контролю в Україні та можливості її реформування // Фінанси, облік і аудит. – №7 – 2006. – С. 124-130.
  10. Сивульська Н.М. Вплив реформування бюджетної  системи на доходи місцевих бюджетів України // Економіка: теорія і практика. Науково-практичний журнал.– К.: КІБС. – №2  – 2013.  – С.70-75.
  11. Сивульська Н.М. Інноваційні фінансові інструменти на світових фінансових ринках // Збірник тез та текстів виступів на Всеукраїнській науково-практичній конференції “Фінансова інфраструктура  України: проблеми та напрямки розвитку” (Київ, листопад 2013 р.). – К.:Криниця, 2013. – с. 91-94.
  12. Методичні матеріали щодо змісту та організації самостійної роботи студентів, поточного і підсумкового контролю їх знань з науки «Макрофінансовий аналіз» - напрям підготовки «Фінанси і кредит» спеціалізація 6508 «Фінанси»: навчально-методичне видання /Сибірянська Ю.В., Сивульська Н.М. – К.: КНЕУ, 2011. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://kneu.edu.ua/ua/Information_for/students/metod/kf/

Співпраця з державними і фінансовими установами України, зарубіжними навчальними закладами, урядовими і неурядовими організаціями.

Приймала участь у розробці звернень Асоціації міст України до Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України щодо покращання бюджетного процесу 2002-2003 років, а також рекомендацій місцевим органам влади з метою вдосконалення їх діяльності. Стажування в Секретаріаті Кабінету Міністрів України в 2014 р. з метою вивчення практичного досвіду для вдосконалення навчального процесу, поліпшення якості навчально-методичного забезпечення, зокрема, дисципліни «Макрофінансовий аналіз».

Степура Марина Михайлівна, кандидат економічних наук, доцент кафедри фінансів КНЕУ. Народилася 08 серпня 1984 р. в м. Києві Закінчила ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені В. Гетьмана» в 2006 р., спеціальність «фінанси»

Трудова діяльність: ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені В. Гетьмана» – асистент (2006-2010 рр.), старший викладач (2010-2013 рр.), доцент кафедри фінансів (з 2013 рр.).

Кандидатську дисертацію на тему «Ризик-менеджмент формування податкових доходів бюджету» захистила у 2011 р. в ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» – наук. керівник к.е.н., доц. Золотько І.А.

Детальніше

Творчий внесок: Проблематика державного фінансового менеджменту досліджена через призму ризиків функціонування фінансів макрорівня. Виявлені чинники, що породжують їх існування, обґрунтовано необхідність управління ризиками макрорівня фінансової системи. Визначено сутність макрофінансового ризик-менеджменту, окреслено його основні складові (бюджетний ризик-менеджмент, ризик-менеджмент державного сектору економіки та державного управління, ризик-менеджмент боргових зобов’язань держави та управління фінансовою стійкістю держави). Встановлено, що врахування ризику управління в забезпеченні бюджетних доходів, дозволить мінімізувати втрати бюджету, зокрема, через оптимізацію витрат на адміністрування та дотримання основних вимог до оподаткування. Запропоновано показник, який характеризує ефективність діяльності фіскальних органів. Сформульовано визначення податкових ризиків, розмежовано поняття «ризик» та «невизначеність» в оподаткуванні, встановлено їх взаємозв’язок. Запропоновано класифікаціючинників, що породжують невизначеність в податках, які розділено на види: недостовірність, неоднозначність та невідомість для можливості визначення впливу ризиків в оподаткуванні на фіскальну ефективність  та соціальну справедливість податків.

Запропоновано визначати альтернативний раціональний рівень податкового навантаження та оцінювати фіскальну ефективність податків з позиції узгодження інтересів двох протилежних суб’єктів податкових правовідносин – держави і платників податків за допомогою інструментарію теорії ігор. Враховуючи результати дослідження за теорією ігор, оптимальним в сучасних умовах має бути рівень перерозподілу ВВП через податки (за винятком внеску на соціальне забезпечення) від 22,44 до 22,7%.

Запропоновані основні елементи системи макрофінансового ризик-менеджменту: стратегія, суб’єкти, об’єкти, принципи, інструменти та етапи, визначені заходи запобігання макрофінансовим ризикам в Україні. Визначена необхідність у вітчизнянійпрактиці державного фінансового управління запровадити ефективну та дієву систему ризик-менеджменту.Зокрема, обґрунтовано необхідність провадження ризик-менеджменту під час формування податкових доходів бюджету як одного з елементів податкового адміністрування для мінімізації ризиків втрат бюджетних доходів.Встановивши недоліки методологічної, нормативно-правової бази управління податковими ризиками, запропоновано модель системи управління у вигляді логічної послідовності етапів та складових, що може використовуватись на практиці. Ця модель передбачає виявлення ризиків як з боку платника, так і з боку контролюючих органів для мінімізації негативного впливу ризиків на формування доходів бюджету.

В рамках загальнонаціональної стратегії реформування управління державними фінансами спільно із Г.М. Котіною розроблено новий курс для студентів-магістрів зі спеціальності «Державний фінансовий менеджмент» «Макрофінансовий ризик-менеджмент». Він створений з метою формування знань з організації та функціонування фінансового ризик-менеджменту на рівні держави, враховує надбання сучасної світової фінансової науки та практики провідних країн світу. Спільно із Котіною Г.М. та Жибер Т.В. розроблена прикладна дисципліна «Макрофінансове планування», яка використовуючи сучасний апарат еконономіко-математичного моделювання та досвід стратегічного планування розвинених країн, надає можливість поглибити знання та сформувати у студентів практичні навички з реалістичного планування фінансових ресурсів та фінансових можливостей держави.

Основні наукові праці:

  1. Степура М.М. Фактори невизначеності в податках / М.М. Степура // Економіка та держава. – 2009. – №10 (жовтень) – С. 37- 40.
  2. Степура М.М. Фіскальна психологія платника у взаємодії з податковими органами / М.М. Степура // Ринок цінних паперів України – 2009 – № 11-12. – С. 9 – 16.  
  3. Степура М.М. Податкові важелі впливу на економіку в сучасних умовах: вітчизняний та світовий досвід / М.М. Степура, Г.М. Котіна // Економіст. – 2010. - №5. – С. 31- 36.
  4. Степура М.М. Оптимізація податкового навантаження України в умовах невизначеності та ризиків  / М.М. Степура // Економіка та держава. – 2011. – №3 (березень) – С. 78- 80.
  5. Степура М.М. Управління ризиками видаткової частини бюджету як пріоритетний напрям реформування бюджетного менеджменту в Україні / М.М. Степура, Г.М. Котіна // Всеукраїнський аналітично-інформаційний журнал «Схід». – 2012.  – № 2.  – С. 49- 53.
  6. Степура М.М.  Концептуальні засади бюджетного ризик-менеджменту / М.М. Степура, Г.М. Котіна // Стан та перспективи розвитку фінансової системи України: колективна монографія  / під ред. проф. О.О. Непочатенко – Умань: Видавець «Сочінський», 2012.  – С. 33- 46.
  7. Бюджетна система: підруч. / за наук. ред. В.М. Федосова, С.І. Юрія. – Центр учбов. літератури; Тернопіль: Екон. думка, 2012. – 871 с.
  8. Бюджетний менеджмент. Тренінг курс / [Л.Д. Сафонова, А.Є. Буряченко, Т.В. Жибер та ін.]; за заг. ред. Є.О. Малік. - К.: ДННУ «Акад.фін.управління», 2012. – 400 с.
  9. Степура М.М. Управління борговими ризиками та зміцнення боргової стійкості макрофінансової системи країни / М.М. Степура, Г.М. Котіна // Інноваційний розвиток економіки: процеси та явища: колективна монографія / під ред. проф. В.О. Швець, Дніпропетр. нац. ун-т. — Д., 2013. – 318 с.
  10. Степура М.М. Бюджетне фінансування пріоритетних галузей економіки України: планування та оптимізація / М.М. Степура, Т.В. Табакова, Г.М. Котіна // Проблеми економіки. – Видавничий дім «ІНЖЕК» – 2014. –  № 3. – С. 115-123.
  11. Степура М.М. Макрофінансове планування та макрофінансова стабілізація: теорія та ризики в Україні/ Г.М. Котіна, М.М. Степура // Ринок цінних паперів України. – 2014. – № 11-12. – С. 27 – 41.