Ядро науково-освітньої школи, яка започаткована на факультеті міжнародної економіки і менеджменту КНЕУ в середині 1990 – х років, складають відомі в Україні і за її межами вчені: д.е.н. ,проф., заслужений діяч науки і техніки України Поручник А.М., д.е.н., проф., акад. НАН України, лауреат Державної премії України Пахомов Ю.М., д.е.н, проф., Чужиков В.І., д.е.н., проф., Антонюк Л.Л., д.е.н., проф., лауреат премії Президента України Швиданенко О.А, д.е.н., проф., лауреат премії Президента України Столярчук Я.М., д.е.н , проф. Шевчук В.О.

Загальна чисельність фахівців, які ведуть наукові дослідження за тематикою школи об’єднує понад 50 вчених з КНЕУ та інших наукових установ  і вищих навчальних закладів України.

За період існування школи підготовлено 5 докторів і 50кандидатів економічних наук зі спеціальності «світове господарство і міжнародні економічні відносини», випущено 75колективних та індивідуальних монографій,56підручників та навчальних посібників з міжнародної економіки, світової економіки, економіки зарубіжних країн, міжнародного економічного аналізу, управління міжнародною конкурентоспроможністю, глобального конкурентного лідерства та ін.

Основні компоненти творчого внеску представників науково-освітньої  школи «Глобальне конкурентне лідерство» у вітчизняний науково – освітній потенціал наступні:

1. Сформульовано новий концептуальний підхід до визначення сутності та структуризації національних інтересів України через призму її економічної самодостатності у глобальному просторі та визначено інноваційні механізми їх реалізації у внутрішній та міжнародній сферах.  Ключовою ідеєю є системне обґрунтування необхідності досягнення Україною економічної самодостатності на основі максимальної мобілізації національного економічного потенціалу та ефективного використання глобалізаційних чинників економічного розвитку країни. Підтвердженням реалістичності даної ідеї є здійснена вперше у вітчизняній науці оцінка сучасного економічного потенціалу України на основі системи індикаторів сталого розвитку згідно методики Світового банку та складений прогноз його динаміки у середньо- (до 2016 року) та довгостроковому (до 2050 року) періодах за провідними галузями української економіки (промисловість, сільське господарство, будівництво, транспорт і зв’язок, торгівля, інноваційна сфера).
2. Обґрунтовано конкретні механізми реалізації Україною національних інтересів на основі інноваційної моделі розвитку, головними з яких є забезпечення збалансованої взаємодії наукового, техніко-технологічного і виробничого потенціалів, активізація інноваційної діяльності корпоративного сектору, селективність державної підтримки інноваційної діяльності суб’єктів господарювання, створення відомчих і регіональних інноваційних фондів, науково-дослідних центрів зі змішаним (державно-приватним) фінансуванням, формування галузевих НІС, ядром яких є визначені технологічні напрямки чи сегменти ринку або галузі промисловості, податкові стимули для розвитку інноваційної діяльності підприємств, лібералізація злиттів і поглинань венчурних підприємств, кластеризація співробітництва суб’єктів підприємницької діяльності, налагодження розгалуженої системи партнерських зв’язків між наукою і бізнесом та ін..

   Детальніше 

3. Розроблено методологічну  базу дослідження людського ресурсу економічного розвитку, а саме: представлено сучасну інтерпретацію людського фактора суспільного виробництва та оцінено людський вимір постіндустріоналізму з акцентуванням дослідницького інтересу на питаннях розвитку людського ресурсу націй в умовах формування глобальної економіки ХХІ століття, шляхах і механізмах його функціонування у національному соціально-економічному просторі та у міжнародній сфері. Дано оцінку сучасному стану людського ресурсу української нації та обґрунтовано конкретні механізми поліпшення його якісних кондицій у контексті формування мотивів, стимулів та ціннісних орієнтацій для реалізації інтересів людини і сприяння всебічному розвитку людського капіталу України як інтелектуальної основи розвитку суспільства.
4. На основі системного аналізу всіх форм транснаціоналізації економіки України за європейським та євразійським векторами реалізації її міжнародної економічної стратегії здійснено комплексну оцінку сучасної інтеграційної готовності нашої країни за політичними, правовими, економічними та соціокультурними критеріями. Виходячи з отриманих результатів, доведено, що вступ України у регіональні інтеграційні об’єднання є нині передчасним і стратегічно невмотивованим актом. Водночас за умов динамізації глобальних інтеграційних процесів стратегічно правильним є поетапне поглиблення взаємодії України з Європейським Союзом на основі угоди про асоціацію та зони вільної торгівлі.
5. Розроблено теоретико-методологічні засади дослідження міжнародної конкурентоспроможності країн у глобальному конкурентному середовищі, зокрема, факторний аналіз ефективності країнових моделей досягнення державами високих конкурентних позицій на міжнародних ринках, оцінка глобалізаційних вимірів інноваційної, регіональної та соціальної конкурентоспроможності національних економік, а також структуризація механізмів забезпечення міжнародної конкурентоспроможності країн, утримання ними стійких конкурентних переваг та стимулювання інноваційної діяльності суб’єктів господарювання. Крім того, на основі оцінки сучасного науково-технічного потенціалу України та інноваційної спроможності вітчизняної економіки  обґрунтовано стратегічні напрямки у розвитку міжнародної економічної діяльності держави у контексті досягнення нею високого конкурентного статусу у світовій економіці. Удосконалено методику конкурентоспроможності країн Всесвітнього економічного форуму завдяки використанню нових методів аналізу – кластерного і кореляційного на основі сукупності критеріїв  ( індексу зростання конкурентоспроможності і його субіндексів: технологічного; суспільних інститутів ,макроекономічного середовища  та мікроекономічного індексу і його складових – стратегій компанії; якості національного бізнес середовища) з метою комплексної оцінки конкурентного статусу країн. Визначено сучасну диспозицію міжнародної конкурентоспроможності країн на світових ринках та одержано вперше 8 кластерів. Розроблені кореляційно–регресійні моделі для прогнозування майбутніх рівнів конкурентоспроможності країн. За допомого кореляційного аналізу визначені основні фактори  формування високого конкурентного стану країни: адекватна інституційна структура, розвиток інформаційних технологій, оперативна комерціалізація інновацій, високий рівень ключових компетенцій. Доведено, що на сучасному етапі конкурентоспроможності національна економіка має базуватися, перш за все, на інноваційному типі її розвитку, що характеризується створенням нової продукції і послуг на базі національних інноваційних систем.
6. Обґрунтовано, що сучасні тенденції розвитку глобалізованої економіки та особливості функціонування суб’єктів господарювання на світовому ринку в умовах глобальної конкуренції можна охарактеризувати  взаємодією глобальної пропозиції. Сутністю нового феномену – глобальної конкуренції є саме відтворення та експансія в чистому вигляді, що впливають на розвиток людства через відповідну модель, орієнтовану на масштабність  вивільнених ліквідних ресурсів, якій в цілому притаманний надекономічний характер. Нові глобальні ознаки конкуренції дають підстави вважати її історичним явищем нинішнього етапу розвитку світової економіки, яка відображає процес боротьби   у різних формах протидії суб’єктів глобальної економічної системи за володіння обмеженими економічними ресурсами та якнайвигідніші умови виробництва і збуту продукції (послуг) за умов сталого і безпечного розвитку на корпоративному, державному, регіональному та міжцивілізаційному рівнях.
7. Сформульовано новий концептуальний підхід у дослідженні глобального економічного розвитку через асиметрію, як його загальну форму; розкриття економічної природи асиметрії; визначення та оцінка форм її прояву, а також обґрунтування шляхів і напрямків розвитку інститутів глобального менеджменту як ключової умови забезпечення світової економічної рівноваги. Теоретично обґрунтовано фундаментальну тенденцію глобального економічного розвитку – формування нових світових центрів економічного суперництва (Китай, Індія, Бразилія, Росія, країни близькосхідного регіону) як форми прояву фінансової, виробничої, технологічної та соціальної асиметрії. За кількісними і якісними параметрами здійснено оцінку соціальної поляризації країн за умов глобалізації та конкретизовано форми її прояву. На цій основі обґрунтовано напрями розвитку інститутів глобального менеджменту для забезпечення світової економічної рівноваги. Сформульовано авторську методику оцінювання потенціалу глобальної конкурентоспроможності відповідно до її видів: виробничої та споживчої. Проведено оцінювання потенціалу глобальної конкурентоспроможності 43 провідних країни світу і на цій основі одержано авторське ранжування національних економік, беручи як критерій їх диференціації співвідношення виробничої та споживчої конкурентоспроможностей. Продіагностовано вплив сучасних глобалізаційних тенденцій на необхідність удосконалення парадигмальної конструкції глобальної конкурентоспроможності, що дозволило довести позитивний вплив розвитку ринкової загальнопланетарної глобалізації на підвищення рівня конкурентоспроможності національних економічних  та інших суб’єктів світової економіки у разі одновекторного спрямування та взаємодії всієї сукупності цивілізаційних (західних і незахідних) факторів. Визначено напрями вдосконалення сучасної паридигмальної конструкції глобальної конкурентоспроможності.
8. Вперше в Україні в рамках «Державної стратегії регіонального розвитку» розроблено концептуальні основи її гармонізації з відповідною стратегією ЄС. Запропоновано модель поступової адаптації регіональної політики України до компліментарної поліструктурної регіональної моделі Європейського Союзу, яка максимально враховує національні та регіональні інтереси нашої держави в межах спільного європейського економічного простору. Визначені конкретні напрями долання регіональних диспропорцій, основними з яких є: формування упродовж західного та східного кордонів системи єврорегіонів,  підтримка важливих для України регіональних інвестиційних проектів на компліментарній основі фінансування, залучення коштів структурних фонді ЄС до формування консолідованих бюджетів єврорегіонів та будівництва транспортних коридорів, впровадження системи  «регіональних контрактів» з органами місцевого самоврядування.

Основні напрямки сучасних наукових досліджень
Комплексна тема: «Національні стратегії розвитку країн в умовах глобальної конкуренції»

1. Теоретичні засади глобального конкурентного лідерства суб’єктів МЕВ

• Система регулювання конкурентних відносин суб’єктів глобального ринку
• Конкурентні стратегії ТНК на глобальному ринку інформаційно-комунікаційних технологій

2. Стратегії глобального економічного лідерства США в сучасних умовах

• Континентальна інтеграційна стратегія США в    умовах глобалізації
• Корпоративні стратегії венчурного бізнесу США

3. Конкурентні стратегії країн енергетичного пулу

• Диверсифікація світового ринку енергоресурсів в умовах глобальної енергетичної кризи
• Корпоративні стратегії глобального лідерства в енергетичній сфері

4. Конкурентні стратегії економічного розвитку скандинавських країн

• Моделі стійкого розвитку країн в парадигмі глобальної конкурентоспроможності
• Скандинавський регіон в системі глобального конкурентного лідерства

5. Фінансовий компонент національних стратегій економічного розвитку країн-лідерів

• Міжнародні інвестиції і гармонізація національних податкових систем
• Фінансова конвергенція європейських країн в процесі континентальної інтеграції

6. Стратегії конкурентного лідерства Китаю, країн Близького та Середнього Сходу

• Формування інноваційної конкурентоспроможності економіки Китаю
• Міжнародні стратегії економічного розвитку країн Південно-Східної Азії

7. Формування конкурентної міжнародної економічної політики України

8. Глобальне лідерство в умовах реалізації концепції сталого розвитку

9. Міжнародні конкурентні стратегії регіонального розвитку

10. Освітні стратегії країн-ключових інноваторів

11. Ресурси і моделі конкурентоспроможного розвитку країн в умовах економічної глобалізації: український вибір